ЯК ВТРАТИТИ ЕЛЕКТОРАТ — ЕЛЕКТРОСТОП ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА

Цей закон, ухвалений конституційною більшістю (понад трьох сот) народних депутатів, Президент не підпише. Не підпише, попри те, що в його оточенні знайдеться кому поклопотатися про цей закон.

Але навряд чи Президент, хоча б що йому радили, допустить, щоб закон під скромною назвою «Про основи функціонування оптового ринку електроенергії» різко збільшив базу опозиції в десятки, якщо не в сотні тисяч разів. Це не перебільшення. Люди вже дещо відвикли за останні рік-півтора від масових відключень електроенергії. І після романтичної «зимівлі при свічках» (а у разі введення закону в дію це реальна перспектива на майбутню зиму в 17 з 26 областей) можуть у березні-2002 сказати рідній владі «велике спасибі». На жодні мітинги для цього ходити не доведеться — достатньо буде просто проголосувати. Причому результати цього волевиявлення будуть цілком «чистими», відсутність світла означає, що більшість використовуваних передвиборних технологій електорат просто не побачить. Наскільки дружно після цього він буде голосувати за представників «партії влади», питання цікаве. Щоб одержати пристойні результати, доведеться докласти зусиль, результат яких зовсім не гарантовано. Важко також спрогнозувати, кому підуть голоси. Добре, якщо просто комуністам — вони в нас цілком ручні і прикростей не завдають. А якщо, тьху-тьху, «Батьківщині», триголовому Рухові, та й тому ж Морозові? Введення в життя закону сильно скоротить їхні витрати на передвиборну кампанію. Достатньо буде просто порівняти «зиму за Тимошенко» і зиму після неї, що безперечно позначиться на кількості поданих голосів. Адже нагадати, що зимувати можна і без відключень і хто заробив на тому, що вас відключали, цього року буде коштувати зовсім недорого.

Тим паче що зовсім недавно Леонід Данилович висловився в тому дусі, що от, мовляв, вигнали Тимошенко, — і відразу в нас стало добре, платежі пішли, частота в мережі нормальна тощо. Проте всі прекрасно розуміють, що все це завдяки низці заходів «взірця 2000 року», що саме і намагаються скасувати як антиринкові. На жаль, за час дії цих заходів у тих же енергетиків виробилися й інші «шкідливі» звички, приміром, майже вчасно одержувати зарплату. До цього звикли навіть шахтарі, і відучувати їх напередодні виборів все-таки трошки ризиковано. До того ж і ДПАУ навряд чи поставиться з повним розумінням до того, що податки від енергетики знову стануть майже ефемерним поняттям, зате різко активізуються спроби перерахування грошей на далекі і теплі острови.

А позаяк усіх цих прикростей можна уникнути простим направленням закону на доробку, то, очевидно, так і станеться. Тим більше, що в цьому випадку можна відфутболити м’яч на поле противника. Адже ініціатор закону нардеп Михайло Павловський нині перебуває у фракції «Батьківщина». При певній розкрутці цей факт можна непогано обіграти.

Ну а обігрувати є що. У теперішньому варіанті закон можна було б назвати і простіше — «Як нам знову бартеризувати енергетику».

Основна ідея «нових» правил — сплачувати можна всім, що спаде на думку, тобто не тільки грошима, але й рейками, памперсами, векселями, причому будь-якими, аж до фірм типу «Метелик GROUP» і «Відкат CORP.». Цікаво, яким буде «відкат» при подібних угодах; раніше вважалося нормальним 5—7%, що буде тепер... Втім, отут ми втручаємося в сферу комерційної таємниці.

Існуюча з літа минулого року система розрахунків передбачає, що всі угоди в енергетиці зобов’язані відбуватися в грошовій формі. Реально цього, на відміну від Росії, цілком домогтися не вдалося. Але все-таки, якщо в першій половині кожного року щомісяця на оптовий ринок надходило 184 млн. грн., то вже в другій половині вчетверо більше, а цього року щомісяця по 800—900 млн. грн. Нині на енергоринок за місяць приходить стільки ж коштів, скільки пару років тому за рік. Всі ці гроші пішли з «тіні», що аж ніяк не викликало бурхливого захоплення в тих, хто «грівся» на схемах.

Звідси і наполегливе бажання повернутися до славнозвісних часів тотальної бартеризації. Адже відмінність суттєва — чи одержувати від операцій в енергетиці нехай 20% рентабельності (якщо працювати за прозорими схемами) або й 60—100% (за тіньовими). Проте реально поїзд пішов — у країні вже просто не залишилося енергетичних ресурсів, які можна вкрасти. А для того щоб отримувати прибутки в таких розмірах, ресурси треба саме красти, байдуже в кого. У 1995—1999 роках їх цупили в Росії (газ і ядерне паливо, отримане за вивезені ракети), у рідного Держрезерву (біля 8 млн. тонн вугілля і той-таки газ), підгрібалися запаси атомного палива на АЕС тощо. Всього за схемами «відігнали» палива на декілька мільярдів доларів.

Схоже, що згадка про це комусь не дає спокою. Проте ті «золоті часи» вже не повторити. Красти (тобто, вибачте щиросердно, «несанкціоновано відбирати») вже ніхто не дасть.

Запаси Держрезерву вже підчистили, і, до речі кажучи, його нинішній голова реструктуризовувати існуючу заборгованість за гарні очі не збирається. На його думку, запропоновані йому зараз гарантії погашення не варті паперу, на якому вони надруковані. Загалом «шари» уже не буде — за все доведеться сплачувати, навіть якщо й дуже не хочеться.

Ще одна ідея — розібрати за прямими контрактами всю дешеву електроенергію (атомних і гідростанцій), а на «Енергоринку» залишити тільки частину дорогої електроенергії ТЕС. Думка далеко не нова, на практиці це призведе до того, що теплова генерація залишиться наодинці із самими неплатоспроможними споживачами, в основному водоканалами і компобутом, що сплачують максимум половину. В результаті теплова генерація швидко почне «сипатися» від безгрошів’я. Тим більше що серйозних запасів палива на ТЕС зараз немає, вони тільки накопичуються на зиму. Але оскільки саме теплова генерація в основному і регулює пікові навантаження в енергосистемі, то, падаючи, вона потягне за собою всі, включаючи і поставки за прямими контрактами!

А грошей не буде — це чітко випливає із закону. Адже всі інші законодавчі акти, що суперечать новому закону, не будуть застосовуватися відразу після його підписання — тобто бартер піде відразу. Чітко написано і те, що левова частка коштів піде на поточні рахунки енергопостачаючих компаній.

А от інші пункти «прописані» вже досить недбало — очевидно, це вже не так сильно цікавило авторів і лобістів. Приміром, абсолютно незрозуміло, в які терміни буде створюватися нове об’єднання учасників енергоринку — електроенергетична асоціація. Саме через неї піде продаж тієї електроенергії, що не продадуть за прямими договорами. Про біржу електроенергії взагалі сказано, що вона «може створюватися», тобто може і ні.

Питання диспетчерського управління енергосистемою висвітлено просто зворушливо, тобто майже ніяк. На диспетчерський центр навісили всі обов’язки (з юридичною відповідальністю), не давши жодних прав. Та ж асоціація буде тільки «взаємодіяти» з ним. У який спосіб — не обумовлюється, і це й не дивно, адже самої асоціації ще немає. Це означає, на період її створення й узгодження умов, мінімум кілька місяців (тобто саме на зиму), ніхто ні за що не відповідає... А щодо решти, то диспетчерському центрові милостиво пропонується домовлятися з кожним обленерго окремо, причому доступу до умов прямих контрактів він не має. Чудова пропозиція, його творці, очевидно, уважно вивчили казку про «вершки і корінці», де мужик «взаємодіяв» з ведмедем. Схема практично та ж.

На таку ж процедуру вирішили наразити і Національну комісію з регулювання енергетики (НКРЕ). Її права теж сильно обмежили. Тим часом упровадження подібної моделі, навпаки, потребує їхнього різкого посилення. Забавно, але при цьому мимохідь зачепили і Президента — НКРЕ безпосередньо підпорядкована йому, так що урізують саме його повноваження. До речі кажучи, НКРЕ тільки нещодавно почала ворушитися і реально впливати на ринок. Очевидно, що це не всім сподобалося.

Заодно в законі вирішили і питання про доступ російської електроенергії на ринок, так що всі переговори з Росією про умови, прийнятні для України, фактично втрачають сенс: росіянам буде достатньо працювати на нашому ринку через будь-яку фірму. Вона буде купувати електроенергію, а далі за бажання зможе пречудово продавати її куди завгодно як в Україні, так і в Східній Європі. І тепер будь-які спроби України ставити якісь умови суперечитимуть нашому ж законодавству. До речі кажучи, самі росіяни в оплату прийматимуть лише гроші — бартер у РАТ «ЄЕС Росії» заборонений.

Загалом закончик, що й казати, вийшов чудовий. Проте, схоже, у даному разі писок розкрили занадто широко — ну не можна з’їсти все за один раз. Наслідки зачеплять надто вже багатьох (десятки мільйонів), а норму надприбутку одержать осіб двадцять. Навіть якщо забути про населення, мовляв, переб’ється як-небудь, варто враховувати, що далеко не всі українські бізнесмени (у т.ч. і олігархи) живуть тільки з енергоринку. А масові відключення заторкнуть усіх, у т.ч. і металургію, і хімію, і транспорт. Постраждають цілком конкретні бізнес-групи (деякі з них не слабіше за лобістів закону). І відповідна реакція буде адекватною.

Тим паче, що перебороти президентське вето вдруге напевно не вдасться, 308 голосів «за» вже не повторяться. Про свою незгоду вже заявили представники Донбасу. За мінімальної роз’яснювальної роботи їх підтримають і більшість інших регіонів, особливо на заході та півдні, де наслідки можливої енергокатастрофи позначаться особливо боляче.

Цікаво, що за законопроект проголосував і народний депутат Анатолій Кінах. Правда, у цей момент прем’єр Кінах у залі був відсутній. Але вже через декілька днів Анатолій Кирилович сказав, що не буде рекомендувати Президенту підписувати закон, який є «результатом лобіювання інтересів окремих фінансових груп, що працюють на енергетичному ринку України». Так що думки прем’єра і його картки трохи не збіглися. Дійсно, особисто президентові УСПП «покласти» українську промисловість якось нелогічно.

Взагалі ж немає лиха без добра. Спроба ривком проштовхнути питання призвела до того, що на проблему як мінімум звернуть увагу. Те, що проблему запровадження прямих договорів, взаємодії генерації і споживачів доведеться рано або пізно вирішувати, очевидно. Але це буде вже зовсім інша історія, що не має безпосереднього стосунку до чергової спроби вивести гроші в тінь.