ЯК БИ ТАК, ЩОБ НЕ ПЛАТИТИ...

«ДТ» не раз підкреслювало, що з приходом Путіна росіяни щодо газопоставок і повернення боргів ведуть переговори з Україною в основному на міждержавному рівні. Глави ж газових компаній лише підписують утрушені договори й контракти. Тож газовим монополістам залишається роль виконавців, якщо не статистів. І в такій ситуації люди типу Р.Вяхірєва (чи старих керівників «Нафтогазу України» як то І.Бакай) просто не при справах.

Між іншим, у цьому контексті Україна випередила Росію: компанію «Нафтогаз України» уже давно очолює не професійний газівник і навіть не комерсант від газу — Вадим Копилов, а якщо хочете, «права рука Азарова», тобто професійний збирач податків. Податки — парафія держави. І теоретично всі збори й доходи від діяльності «газової» держмонополії — доход держави. Щоправда, у випадку з Україною доход теж... теоретичний. І компанія ця якщо й стала «прозорою», то тільки для...

У російському варіанті ситуація дещо відмінна: у крісло глави «Газпрому» посаджено фінансиста, котрий має вже певний досвід зовнішньоекономічного й енергетичного менеджменту в масштабах РФ — Олексій Міллер, який працював у полі зору Володимира Путіна.

До речі, усунення Р.Вяхірєва спровокувало ажіотаж навколо цінних паперів російського газового монополіста — за мить акції «Газпрому» підскочили до 12,39 рубля за штуку (+5,4%) і за півгодини було продано понад 20,1 млн. паперів «Газпрому».

Для довідки: першу емісію простих іменних акцій НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 5564,7 млн. грн. зареєстровано 1 березня поточного року. Номінал акції — 1000 грн., всі вони поки належать державі. Поки що. Втім, як від імені держави розпорядяться цими паперами, ми незабаром або згодом дізнаємося. Зараз можна лише здогадуватися.

А оскільки до масштабних виплат зовнішніх «газових» боргів не дійшло, НАК «Нафтогаз України» поспішає перешкодити фіксації боргів вітчизняних підприємств теплокомуненерго за газ у національній валюті. Річ у тім, що Мінекономіки України розробило проект постанови уряду, яким пропонує зафіксувати борги підприємств теплокомуненерго за газ (близько 500 млн. грн.) у національній валюті за курсом 3,427 грн./дол. для імпортованого газу і за курсом 2,25 грн./дол. для газу українського видобутку.

У «Нафтогазі України» вважають, що таким чином накопичений борг теплокомуненерго перед НАКом буде переведений на підприємства НАКу. Тим часом борги НАКу перед постачальниками газу, зокрема перед «Газпромом», зафіксовано у валюті, а рішення щодо їхньої реструктуризації чи списання не приймалося.

Залишається додати, що не тільки НАК, а й усі інші постачальники імпортного газу українським споживачам сьогодні стикаються з аналогічною проблемою: вони закуповували газ за валюту то й мусять повернути борги валютою (якщо не скористалися послугами банків, що, втім, все одно не вирішує боргової проблеми), а продавали її за українські гроші. Тепер вони змушені звертатися в арбітражі з позовами до українських боржників-газоспоживачів. Арбітражні справи вони, як правило, виграють, але при цьому арбітраж фіксує суму, що підлягає поверненню газотрейдерам, у гривнях. Якщо врахувати давність терміну й приплюсувати інфляцію та витрати на конвертацію суми боргу (навіть якщо її вдасться одержати з боржника хоча б у гривнях), то підраховувати прибуток газотрейдерам навряд чи доведеться.