Ядерні плани та інвестиції

24—25 червня у Києві відбулася міжнародна конференція, присвячена співробітництву та кооперації в атомно-промисловому комплексі України і ядерно-паливному циклі, а також питанням інвестування в українські проекти у цій сфері. Конференція була організована НАЕК «Енергоатом» за підтримки комітету ВР з питань ПЕК, Мінпаливенерго, Держатомрегулювання та МНС України. Найбільше учасників було, звісно ж, з України та РФ. Крім того, були представлені компанії з Німеччини, Великобританії, Канади, Іспанії, Франції, Чехії, Словаччини та Польщі, а також Європейське товариство з атомної енергії. Від міністра палива та енергетики України Ю.Бойка було зачитано вітання учасникам конференції. Хоча з такої нагоди міністр міг би і особисто зустрітися з представниками галузі, яка дає країні половину електроенергії та оптимістично планує робити це надалі аж до 2030 року.

У пленарних доповідях президент НАЕК «Енергоатом» Ю.Недашковський і заступник міністра палива та енергетики України Н.Шумкова представили перспективи розвитку галузі згідно з Енергетичною стратегією України до 2030 року. Йшлося про плани подвоєння встановлених ядерних потужностей — до 20,5 МВт — з урахуванням додаткових енергоблоків і тих, що будуть побудовані замість виведених з експлуатації, про виробництво концентрату українського урану обсягом 5 тис. тонн до 2020 року (за нинішнього рівня видобутку близько 830 тонн), що має становити близько 6% від загального обсягу світового видобутку урану (на сьогодні — 1,6%), а також про величезні суми, необхідні для здійснення цих планів. Тільки будівництво двох нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС оцінюється у 30 млрд. грн., а для розвитку видобутку урану до заявленого рівня необхідно близько 27 млрд. грн. Утім, коли голова комітету ВР України з питань ПЕК М.Мартиненко у своєму виступі сказав про необхідність перегляду Енергостратегії з реалістичних позицій, доповідачі, котрі виступали з цими амбіційними планами до нього, закивали головами на знак згоди.

На прес-конференції Ю.Недашковський упевнено заявив, що добудовуватимуть саме третій і четвертий блоки ХАЕС, оскільки результати дослідження будівельних конструкцій під енергоблоки, що залишилися з радянських часів, свідчать про те, що вони надійні і гарантовано можуть простояти 45 років. А трохи раніше він також повідомив, що обрана на тендері російська реакторна установка ВВЕР-1000/392 може експлуатуватися 60 років. Здивувала навіть не різниця між термінами експлуатації будівельних конструкцій і реактора, а впевненість, що український держрегулятор ядерної та радіаційної безпеки видасть ліцензію на таке будівництво.

Згідно з наявною інформацією, регулятор дотримується іншої думки стосовно цього. Залишки будівельних конструкцій не були законсервовані після оголошення мораторію на будівництво АЕС в Україні, арматура проіржавіла, приміщення, розташовані нижче за нульову позначку, залиті водою. До того ж змінилися будівельні норми щодо таких об’єктів у всьому світі. У Болгарії, де в аналогічній ситуації залишки конструкцій було законсервовано, прийняли рішення повністю їх знищити і розпочати будівництво енергоблоків на АЕС «Белене» з нуля, що й було зроблено, хоча обійшлося у майже 200 млн. євро. Як зазначив президент НАЕК, питання не в грошах, а в економії часу на будівництво. Якби Україна відчувала брак електроенергії, такий поспіх можна було б хоч якось пояснити. Проте сьогодні й на найближчу перспективу існує надлишок установлених електрогенеруючих потужностей. Чи виправданий поспіх ціною безпеки? Питання аж ніяк не риторичне.

Журналісти одержали також однозначну відповідь на запитання щодо рівності умов для учасників конкурсу (російської компанії «ТВЭЛ» і японсько-американської компанії «Вестингауз») на вибір технології для будівництва заводу з виробництва ядерного палива в Україні, який було офіційно оголошено 21 червня з прийманням пропозицій до 21 липня ц.р.

Цікаві доповіді були виголошені на тематичних круглих столах.

Безперечно, такі заходи корисні не лише для спеціалістів-ядерників, бо з’являється можливість дізнатися про поточний стан справ у галузі безпосередньо від керівників компаній і відомств. Адже останнім часом, прикриваючись «конфіденційністю» міжнародних домовленостей, українську громадськість не інформують навіть щодо ключових моментів. Деякі деталі підписаних українсько-російських документів у ядерній сфері стають відомі лише зі стенограм зустрічей прем’єр-міністра РФ В.Путіна з главою «Росатому» С.Кирієнком, розміщених на сайті уряду Росії.