Вугільна дискримінація

Приватні виробники вугілля не мають можливості продавати свою продукцію на внутрішньому ринку України, попри дозвіл Кабінету міністрів України. Теплові електростанції сьогодні купують вугілля тільки в державних об’єднань. Уряд 27 жовтня 2008 року видав доручення на використання електростанціями вугілля, видобутого виключно державними підприємствами. Правда, вже через два тижні, 13 листопада 2008 року, на засіданні координаційної ради в Мінвуглепромі публічно оголосив, що готовий зняти ембарго для соціально відповідальних компаній, які в повному обсязі сплачують податки.

Але ця обіцянка уряду так і залишилася обіцянкою. За п’ять місяців (із жовтня 2008-го по лютий 2009-го) приватні шахти обросли величезними вугільними «териконами». Через відсутність збуту вугілля на внутрішньому ринку у приватних компаній бракує коштів на виплату заробітної плати шахтарям, що може зпровокувати зростання соціальної напруги в регіоні.

Через нескоординовані дії уряду багато приватних підприємств опинилися на межі зупинки. На засіданні координаційної ради з врегулювання проблем у вугільній промисловості 13 листопада 2008 року було прийнято деякі рішення, покликані полегшити ситуацію у вугільній галузі. Зокрема: тимчасово зупинити процедуру відключення електроенергії на шахтах, зупинити вилучення нарахованих фінансових санкцій і пені за обов’язковими страховими внесками у Пенсій­ний фонд, здійснювати закупівлю вугілля через ДП «Вугілля України» у підприємств як дер­жавної, так і приватної форм власності. Але на практиці ці рішення не виконуються.

На тому ж засіданні депутат Верховної Ради й голова ради орендарів шахти ім.Засядька Юхим Звягільський запропонував для захисту вітчизняних виробників вугілля заборонити імпорт енергетичного та коксівного вугілля в Україну. Проте тільки в січні 2009 року компаніями ТОВ «Метінвест Холдинг», «Євраз Груп С.А.», корпорацією «Індустріальний союз Донбасу», ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» було імпортовано 380,5 тис. тонн коксівного вугілля. Металурги закуповують коксівне вугілля по 100—120 дол. за кордоном, при цьому стверджуючи, що не можуть купувати вугілля через ДП «Вугілля України» дорожче, ніж по 560—600 грн. за тонну.

Сьогодні посередництво ДП «Вугілля України» у процесі реалізації товарного вугілля викликає нарікання з боку як приватних, так і державних шахт. На­приклад, генеральний директор ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія» Максим Тимченко під час спільної колегії Донецької облдержадміністрації та облради 12 грудня 2008 року висловився за прямі договори зі споживачами вугілля, пропонуючи не руйнувати вже налагоджених фінансово-виробничих зв’яз­ків і не замикати всі вугільні потоки на ДП «Вугілля України».

Оскільки розірвані прямі договори з НАК «ЕКУ», а ДП «Ву­гілля України» відмовляється укладати договори на постачання вугілля, сьогодні можуть зупинитися шахти, які входять в асоціацію «Надра Донбасу». За період із 2001 року ця недержавна структура відновила п’ять раніше закритих шахт, вдихнувши життя в шахтарські міста й селища, які вимирали. Асоціація створила 4,5 тис. робочих місць. «За цей час ми витратили на відбудовні роботи залишених шахт понад 300 млн. грн., — розповідає Віктор Вишневецький, президент Науково-виробничого об’єд­нання «Механік», куди входять «Надра Донбасу». — При цьому держава ще й заощадила близько 200 млн. грн., передбачених держпідприємством «Держвугле-торфреструктуризація» на остаточне закриття цих копалень. Те­пер наші шахти за рік видають на-гора близько мільйона тонн цінного енергетичного вугілля. Ми передбачали щорічний приріст як мінімум 200 тис. тонн. А в результаті опинилися в незавид­ному становищі: гори вугілля на складах шахт (близько 80 тис. тонн на 1 лютого 2009 року) і відсутність зрозумілої відповіді від ДП «Вугілля України» на запитання про поставки вугілля».

Ось так фактично приречена урядом України на руйнування унікальна виробнича приватна компанія, яка довела, що нерентабельних шахт не буває, а є недосвідчений менеджмент.

Критично висловлюється про ситуацію, що склалася, і директор ВАТ «Шахта «Рассвет-1» Ми­кола Тананакін: «Ми не вимагаємо дотацій, ми хочемо домогтися однакових умов із державними шахтами. Я вважаю, що держпідтримку вуглевидобувним підприємствам державної форми власності необхідно виділяти на капітальне будівництво, але в жодному разі не на дотацію собівартості (тобто «проїдання»). Ми ж як приватна структура, що відновила власним коштом шахту, не отримуємо ні копійки від держави. Ми й не просимо, але створіть нам конкурентні умови роботи в Україні».

В Асоціації вугільних підприємств, яка об’єднує ряд луганських приватних вуглевидобувних і переробних підприємств, поділяють цю думку. Голова правління асоціації Костянтин Автоно­мов заявляє: «Наші вугільні підприємства працюють у депресивних регіонах, де в держави немає інтересу. Нам просто необхідно зберегти нині свої трудові колективи. На координаційній раді 13 листопада 2008 року було накреслено правильні шляхи вирішення проблем галузі. Тільки жаль, що нічого не робиться. Прик­ро, що наші шахти, які мають ліцензії й дозволи на роботу, які виплачують усі податки, прирівнюються до «копанок», що ставить нас у неоднакові умови з державними шахтами».

Власник шахти «Краснодарська — Південна» Ігор Грицай висловив аналогічну думку: «Між приватними і державними вуглевидобувними підприємствами має бути здорова конкуренція. Адже, відповідно до статті 13 Конс­титуції України, суб’єкти усіх форм власності рівні перед законом».

Виходом із ситуації, що склалася, може стати формування держрезерву вугілля, який би фінансувався за кошти стабілізаційного фонду. На складах НАК «ЕКУ» можна розмістити надлишки вугілля, вироблені на приватних і державних шахтах України. Зараз склади можна заповнити 3,7 млн. тонн вугільної продукції, а якщо розширити обсяги складів до проектного рівня, то можна буде додатково завезти 900 тис. тонн вугілля. У результаті ми отримуємо можли­вість розмістити додатково 4,6 млн. тонн вугілля. За даними ДП «Ву­гіл­ля України», держшахтами в країні нині виробляється близько 1,539 млн. тонн енергетичного вугілля на місяць, приватними — 1,251 млн. тонн на місяць. Загаль­не ж споживання становить 2 млн. 290 тис. тонн вугілля. Тобто профіцит дорівнює 430 тис. тонн товарного вугілля, яке можна було б розмістити на вищезгаданих складах. Таким чином, є можли­вість, як мінімум, десять місяців розміщувати вугілля резервного фонду.

До того ж експерти прогнозують уже в другій половині поточного року збільшення попиту на енергетичне вугілля. Рівень вуглевидобутку в січні 2009 року знизився на 12,2%, порівняно з таким самим періодом 2008 року. У 2009-му обсяг дотацій на собівартість, що виділяються на держшахти, знизиться з 6,6 до 1,4 млрд. грн. Це викличе зупинку робіт із підготовки нових очисних забоїв, що може призвести до зниження обсягів видобутку до 30% і більше. Сьогодні держшахти виробляють щомісяця близько 1,6 млн. тонн товарного енергетичного вугілля. Споживання вугілля дер­жавними теплоелектростанціями за січень 2009 становило
1,650 млн. тонн. Таким чином, з огляду на зниження видобутку на 26%, до середини наступного опалювального сезону експерти прогнозують щомісячний дефіцит вугілля 400 тис. тонн. Поповнити запаси, яких бракуватиме, за рахунок вугілля, видобутого на приватних шахтах, швидше за все, не вдасться. Зараз через відсутність збуту деякі приватні підприємства перебувають на межі закриття, інші на літо вже експортуватимуть вугілля за довгостроковими контрактами з іноземними споживачами. Як наслідок, Україна зустріне новий опалювальний сезон із порожніми складами на ТЕС.

Щоб уникнути такої ситуації, необхідно дати можливість приватникам реалізовувати вугілля на внутрішньому ринку, дозволити укладання прямих двосторонніх договорів із НАК «ЕКУ», розширювати складські площі, видавати державні кредити на закупівлю вугілля, припинити невиправданий імпорт електроенергії та вугілля в Україну. Інакше скоро можна очікувати повного колапсу вугільної галузі країни.