Вугілля України: не Донбасом єдиним

Навіть якби не сталося війни, задіяна з 2011 р. схема поставок вугілля з Донбасу спричинила б занепад Львівсько-Волинського вугільного басейну після приватизації "Західенерго" компанією ДТЕК. Лише віднедавна все видобуте з шахт цього басейну вугілля почали відвантажувати на найближчі Бурштинську та Добротвірську теплові електростанції.

Львівсько-Волинський басейн не був сильним гравцем на вугільному ринку України. Видобуток останніми роками становив лише 2% від усеукраїнського. Проте за короткий час видобуток з цього басейну можна збільшити вдвічі. І це майже повністю задовольнить потреби ТЕС Західного регіону. Та чи захоче ДТЕК бути споживачем вугілля Львівсько-Волинського басейну? І чи стане держава розвивати видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні?

Басейн дихає на ладан

У 1980 р. у Львівсько-Волинському басейні працювало 23 шахти з максимальним річним видобутком вугілля 15,5 млн т. На сьогодні залишилося лише 13 шахт - дев'ять на Львівщині та чотири на Волині. Торік із цих копалень видобули лише до 2 млн т вугілля газової групи. Це становило приблизно 2% від загального вуглевидобутку держави.

2014-го найбільше підприємство Західного регіону з видобутку вугілля -державне "Львіввугілля" - отримало близько 800 млн грн державних дотацій. Всі кошти, за інформацією підприємства, використано на виплату зарплати шахтарям і на оплату електроенергії. У виробництво, капітальне будівництво чи модернізацію "Львіввугілля" не було що інвестувати. Принаймні так запевняє його керівництво.

На шахтах Львівсько-Волинського басейну через відсутність відповідних коштів використовується застаріле технологічне обладнання. Це підвищує собівартість вугілля та обмежує можливості нарощування його видобутку. Крім того, ведеться вимушена робота з вуглевидобування на малопотужних пластах (50–60 см), що призводить до збільшення зольності добутої сировини.

Львівсько-Волинський басейн має також проблеми з ринком збуту, попри порівняно незначну кількість видобутого вугілля. До речі, при проектуванні басейну передбачалося, що основними споживачами вугілля будуть Бурштинська та Добротвірська ТЕС, розташовані поруч - у Львівській та Івано-Франківській областях. Ці електростанції на той час входили до складу ВАТ "Західенерго".

У тенетах Донбасу

У 2011 р. "Західенерго" в результаті приватизації перейшло у склад компанії ДТЕК, що належить Рінату Ахметову, як і більшість приватизованих шахт у Донецькій і Луганській областях. Але чомусь видобуток вугілля шахтами Львівсько-Волинського басейну не зацікавив ДТЕК. Навпаки, з часу приватизації "Західенерго" навіть до Західного регіону України з Донбасу щорічно завозили 4–5 млн т вугілля. Хоча витрати на транспортні перевезення при цьому становили 400–500 млн грн щороку.

Та найголовніше - схема поставок вугілля з Донбасу спричиняє занепад Львівсько-Волинського басейну. Лише віднедавна все видобуте вугілля басейну почали відвантажувати на вищезазначені ТЕС.

Гальмує подальший розвиток басейну і Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська". У 2000 р. її вилучили зі структури Львівсько-Волинського басейну, що порушило єдиний технологічний цикл видобутку, збагачення і постачання вугілля споживачам.

У 2008 р. на базі цієї збагачувальної фабрики було створено акціонерне товариство ВАТ "Львівська вугільна компанія". Її акціонерами стали регіональне відділення Фонду держмайна у Львівській області (37,6% акцій) і ЗАТ "Львівсистеменерго" (62,4%).

У 2010 р. власниками недержавної частки в статутному капіталі ВАТ "Львівська вугільна компанія" стали три нові юридичні особи (всі з Луганська): ТОВ "ІФОРАС" (23%), ТОВ "Вантажно-транспортне управління" (22,7%), ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" (16,7%). Пакет останньої в 2012 р. було відчужено також луганському ТОВ "АСП Трейд Груп".

Оскільки контрольним пакетом акцій (62,4%) колишньої Центральної збагачувальної фабрики "Червоноградська", а нині - ПАТ "Львівська вугільна компанія" володіють недержавні акціонери, то вони й визначають економічну, інноваційно-інвестиційну, соціальну політику та інші напрями діяльності ПАТ. За інформацією регіонального відділення Фонду держмайна у Львівській області, недостатнє завантаження фабрики, неритмічне відвантаження вугільного концентрату, несвоєчасність розрахунків споживачів послуг фабрики призводять до систематичного виникнення у підприємства заборгованості з виплати зарплати, до відключення електроенергії за її несвоєчасну оплату. З цієї причини працівники збагачувальної фабрики регулярно страйкують. Не для телекамер. Не під будівлями уряду України та адміністрації президента, як їхні вочевидь вмотивовані не лише подібними обставинами колеги зі Сходу минулого тижня.

Однак високозольне вугілля (40–45%), видобуте на шатах Львівсько-Волинського басейну, без збагачення непридатне для ТЕС. За сучасних умов і обставин, можливо, варто переглянути питання власності єдиної в Західному регіоні збагачувальної фабрики?

До того ж можуть бути підстави: слідчі Львівщини предметно зацікавилися акціонерами збагачувальної фабрики "Червоноградська" (нинішнього ПАТ "Львівська вугільна компанія"), зокрема службовими особами ЗАТ "Львівсистеменерго" та регіонального відділення Фонду держмайна у Львівській області. Правоохоронці припускають, що ці особи напевно могли використати неправдиві дані поточних рідких відходів вуглезбагачення рядового вугілля, відображені у звіті про оцінку майна колишньої "Червоноградської" фабрики (на той час - ВАТ "Львівська вугільна компанія"). Відходи були віднесені до виробничих запасів і включені до вартості майна, що належить державі у статутному фонді ВАТ "Львівська вугільна компанія". Є великі підстави припускати, що в такий спосіб частку держави у статутному фонді збагачувальної фабрики занизили на суму приблизно 312,93 млн грн.

Потенціал басейну

Чи є перспективи збільшення вуглевидобутку у Львівсько-Волинському басейні? Так, вони є, зважаючи на те, що загальні балансові запаси вугілля цього басейну становлять понад 1,5 млрд т. Промислові запаси діючих шахт сягають майже 100 млн т.

Збільшити видобуток вугілля можна за рахунок технічного переоснащення діючих шахт. Позитивним прикладом цього є діяльність контрольованої колективом шахти "Надія", керівництво якої забезпечує економічно стабільну роботу без державних дотацій.

Проте значно перспективнішим шляхом є будівництво нових шахт. У Червоноградському геолого-промисловому районі розвідано дві ділянки для будівництва нових шахт - "Червоноградська" №3 і №4. Їх балансові запаси становлять 169,2 млн т газового вугілля. Ще у 2008 р. було розроблене техніко-економічне обґрунтування будівництва шахти "Червоноградська" №3. На цьому процес зупинився. Прогнозована кошторисна вартість будівництва - майже 6 млрд грн. Очікувані результати - введення в експлуатацію шахти з річним обсягом видобутку 1,2 млн т, а згодом - збільшення видобутку до 4 млн т на рік.

Викликає подив і будівництво шахти "Нововолинська" №10, яке триває більш як 25 років. І вже приблизно десять років політичні діячі заявляють, що копальня запрацює "найближчими місяцями". (Шановні, чому не кажете, в якому році?) Вартість будівництва рік у рік збільшується і вже сягає 500 млн грн. Балансові запаси копальні оцінюють у 37 млн т.

Що важливо, у Львівсько-Волинському басейні виявлено Любельське та Тяглівське родовища коксівного вугілля (використовується у металургійному виробництві). Їхні балансові запаси становлять
1,1 млрд т.

Питання про будівництво копальні на Любельському родовищі теж порушене, однак не реалізоване. У 2006 р. австралійське підприємство "Сі-Сі-Ай-Любеля" отримало дозвіл на користування надрами на полі шахти "Любельська" №1–2. Планувалося ввести шахти в експлуатацію у 2014 р. Проте на сьогодні, за інформацією Львівської ОДА, цією фірмою ведуться роботи лише з проектування та підготовки до будівництва шахти. Проект повністю готовий, тож можна розпочинати будівництво шахти "Любельська" №1–2. Обсяг фінансування оцінюється в 1,1 млрд дол.

Шахта має проектну потужність 5,2 млн т вугілля на рік і 4,2 млн т коксівного концентрату. Переробка видобутого вугілля у концентрат згідно з проектом має здійснюватися на збагачувальній фабриці, яку буде збудовано в одному технологічному ланцюжку із шахтою.

Балансові запаси Тяглівського родовища становлять близько 300 млн т. Розвідане поле шахти Тяглівська №1. По ній затверджено балансові запаси - 102,4 млн т.

Також виявлено перспективний пласт V6 "Візейський" вугілля марки "Ж", яке може використовуватися в енергетиці та коксохімічній промисловості. Пласт залягає на глибині 680–710 м. Його запаси - близько 31 млн т. Пласт V6 "Візейський" поширюється на полях шахт "Зарічна", "Візейська", "Відродження", "Межирічанська", "Червоноградська". Раніше цей пласт у Львівсько-Волинському басейні не розроблявся.

Міненерговугільпром, не нашкодь!

Як крок до підвищення ефективності роботи шахт Львівсько-Волинського басейну, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України розробляє план приватизації та закриття державних копалень. До переліку майна на приватизацію включено відокремлений підрозділ шахтоуправління "Нововолинське" та відокремлені підрозділи ДП "Львіввугілля".

Можуть бути виведені з експлуатації як неперспективні кілька шахт басейну, що може спричинити великий соціальний вибух у й так уже депресивному регіоні. Тому потрібно підготувати альтернативу для звільнених шахтарів.

Експерти висловлюють побоювання, що під час проведення приватизації приватними власниками деяких шахт стануть особи, які мають значний вплив на вугільному ринку та підозрюються у причетності до корупційних схем, пов'язаних із басейном Західного регіону.

За твердженням фахівців, при відповідному фінансуванні за короткий час видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні можна подвоїти. Краще надати фінансування для цього добувного регіону, ніж завозити вугілля з віддалених земель. Питання руба: чи стане Львівсько-Волинський басейн потужним ресурсом вугільної промисловості держави, або ж назавжди залишиться лише потенційно потужним?