Вплив сектора енергетики на зростання ВВП

Виробництво і споживання енергії нерозривно пов'язані як з економікою в цілому, так і з життям людини.

Вмикаючи вдома світло або готуючи їжу, ми не замислюємося, звідки береться ця енергія і наскільки вона важлива для суспільства. І хоча з моменту винаходу парової машини минуло трохи більше 300 років, а лампу розжарювання було створено лише 180 років тому, енергетика встигла перетворитися на базовий сектор економіки.

Річні витрати споживачів України на паливно-енергетичні ресурси у 2016 р. становили близько 15,5 млрд дол. (без ПДВ). При річному ВВП України в 93,3 млрд дол. (2016 р.) на них припало 17% від ВВП. Очевидно, в масштабах економіки енергоресурси є суттєвою статтею витрат споживачів. Так, показник ВВП на одиницю енергії (доларів США на кілограм нафтового еквівалента) в Україні становить 3,354 дол./кг н.е., в розвинених країнах (за класифікацією Світового банку) - 9,138 дол., а для всієї світової економіки - 7,904 дол./кг н.е.

Чи можна змінити ситуацію на краще? Звісно, потрібно підвищити ефективність використання енергії, знизити втрати і в такий спосіб збільшити частку інших секторів економіки.

Нинішня ситуація з високою часткою витрат на енергоресурси зумовлена низкою чинників, серед яких основними є такі:

- неефективна і застаріла структура енергосектора;

- високий ступінь зносу і технологічного старіння матеріально-технічної бази;

- від самого початку висока вартість енергоресурсів у ряді випадків необґрунтовано завищена;

- неефективне кінцеве споживання енергії.

Зниження витрат на енергоресурси передусім залежить від ефективності енергосектора, моделі тарифоутворення та об'єктивної оплати за реально спожитий обсяг енергоресурсів (облік і регулювання споживання).

Прогноз споживання

Для розробки енергетичної стратегії необхідно розрахувати прогнозне споживання енергоресурсів. Як базовий рівень споживання використовують його поточний рівень. Так, у 2016 р. споживання електроенергії становило 116,9 млрд кВт∙год., тепла - 50,1 млн Гкал, пряме споживання природного газу (без споживання теплокомуненерго для генерації тепла) - 23,9 млрд кубометрів.

Споживачів можна умовно розділити на дві групи: перша - організації, друга - населення. Для кожної з груп існують свої чинники, які впливають на величину і темпи споживання. Наприклад, на величину споживання організаціями впливають темпи зростання ВВП і структура економіки, менш виражена на макрорівні сезонність споживання.

Споживання електроенергії населенням, навпаки, має яскраво виражену сезонність, а протягом дня виникають пікові години споживання. Але індивідуальне споживання значно менше залежить від темпів зростання ВВП. Водночас динаміка споживання енергоресурсів населенням значною мірою залежить від моделі теплозабезпечення, а також наявності чи відсутності стимулів до енергозбереження. Також необхідно закладати збільшення споживання електроенергії електротранспортом, впровадження технології smart-grid, зростання ринку промислових і побутових накопичувачів енергії.

Модель теплозабезпечення - ключова складова при прогнозі споживання енергії населенням. Поточний стан мереж централізованого теплопостачання є критичним і потребує їхньої капітальної модернізації в найближчі роки. За нашими оцінками, вартість такої модернізації становитиме більш як 24,3 млрд дол. Однак навіть після модернізації в більшості випадків така модель теплозабезпечення неефективна. Водяне опалення - це технологія XIX століття, і розвинений світ від неї давно відмовився через її низьку ефективність.

Електричне опалення значно економніше й ефективніше. Воно може використовуватися для опалення та гарячого водопостачання як приватних, так і багатоквартирних будинків. При цьому в багатоквартирних будинках воно може бути реалізовано в різному вигляді - або за рахунок встановлення електричних котлів у підвалі для централізованої подачі тепла на рівні будинку, або ж при індивідуальному встановленні в кожній квартирі електричного водонагрівача (бойлера) і електричних обігрівачів - конверторних або масляних - замість радіаторів централізованого опалення. Також старі радіатори можна обладнати електричними ТЕНами. Реалізація теплопостачання на основі електроопалення вимагає значно менших витрат і буде по-справжньому енергоефективною, а також дасть можливість споживачам самостійно управляти своїм споживанням і регулювати розмір комунальних платежів.

Нинішня інфраструктура енергосистеми не витримає масового переходу на електричне опалення та електричний нагрів води. Щоб зростання споживання електрики не перевантажило мереж, необхідно буде підвищити напругу в мережах, в нашому разі - з 10 до 20 кВ. Електричні мережі в будь-якому разі потребують швидкої модернізації, а одночасний перехід на 20 кВ дозволить разом скоротити втрати електроенергії в низьковольтних мережах удвічі, а також підвищити їхнє можливе навантаження.

depositphotos / Bagira262626

На споживання електроенергії промисловим і бізнес-сектором передусім впливає структура економіки і темпи зростання ВВП. Існує чимало варіантів потенційної структури економіки України через 20 років, а також різні прогнози зростання ВВП, але за будь-якого варіанта сектор енергетики має не обмежувати, а сприяти зростанню економіки.

У нашому прогнозі споживання організаціями (в тому числі промисловістю) закладене середнє щорічне зростання ВВП на рівні 7,5%. Для порівняння, середнє зростання ВВП України за період з 2005-го по 2015 р. (у доларах США за ПКС 2010 р.) становило мінус 1%. Попри те, що згідно з прогнозами уряду іМФО у найближчі роки темпи зростання ВВП становитимуть приблизно 1–2% на рік, на нашу думку, такий прогноз досить песимістичний. Прогноз зростання світового ВВП становить 3,6% на рік, а для країн, що розвиваються, навіть вищий, тому з такими тенденціями Україна продовжить деградувати, збільшуючи розрив від світової економіки, чого не можна допустити.

Державна політика має бути спрямована на стимулювання зростання ВВП. В України є достатній потенціал для зростання економіки на понад 5% на рік, а модернізація енергосектора зчастковою локалізацією виробництва обладнання і послуг послужить додатковим стимулом для зростання економіки, забезпечивши додатково 1,5–2,0% щорічного зростання ВВП.

Наші розрахунки будуються на тому, що інвестиції у відновлення енергетики створюють мультиплікаційний ефект і прискорюють темпи зростання через підвищення обігу грошей в економіці. Витрати йдуть на створення інфраструктури, робочих місць та індустрії з високою додатковою вартістю. Також важливо розуміти, що в енергомодель необхідно закладати оптимістичний сценарій зростання, оскільки для реального економічного зростання необхідна енергія. В іншому разі потужності енергосектора стануть своєрідним пляшковим горлечком, через яке споживачі не зможуть отримати доступу до необхідної кількості енергії.

Структура енергосектора

Існує багато варіантів структури генерації. Вважаємо оптимальною таку структуру енергосектора, яка дасть змогу домогтися максимально низьких тарифів для споживачів при розумних строках окупності інвестицій.

Для справедливої конкуренції між постачальниками й виробниками електроенергії необхідно виконати дві умови:

1) збалансувати прибутковість і ризики на ринку;

2) дозволити споживачам впливати на обсяг споживання енергоресурсів і оплачувати тільки фактично спожитий обсяг.

Оптимальна структура генерації

Наша модель "альтернативної" енергостратегії відштовхується від таких обмежень:

- існуюча в Україні структура генеруючих потужностей;

- природні запаси викопного палива (видобуток яких економічно доцільний);

- вартість капіталу в країні;

- вартість модернізації існуючих і будівництва нових потужностей видобутку/генерації, а також мереж транспортування і дистрибуції;

- поточний і прогнозний рівні споживання електроенергії;

- споживання енергетики всередині сектора і втрати в мережах;

- нерівномірність споживання (як протягом дня, так і помісячно);

- можливості маневрування генерацією вироблення електроенергії, а також зберігання електроенергії із допомогою накопичувачів;

- специфічні графіки вироблення сонячної і вітрової електроенергії;

- максимально можливе і мінімально доцільне вироблення електроенергії різними типами генерації на годину, добу, місяць, рік (у тому числі середньорічний і/або максимальний коефіцієнт використання встановлених потужностей, КВВП).

Енергонезалежність підвищить екологічні норми економіки, а також стимулює зростання ВВП

Енергетична незалежність країни потребує підвищення частки відновлюваних джерел енергії, а також збільшення власного видобутку природного газу. Виведення з експлуатації старих неефективних і екологічно "брудних" вугільних енергоблоків разом зі створенням екологічно чистої генерації, такої, як сонячні і вітроелектростанції, а також парогазові установки, дасть можливість знизити негативний вплив на екологію і здоров'я людей.

Натомість комплексна модернізація енергосектора створює попит на продукцію національного виробника; завантаження локальної промисловості на виготовлення обладнання, комплектуючих і надання послуг створить потужний економічний стимул. У перспективі більш ефективна робота енергосектора та, відповідно, нижча частка витрат на енергоресурси вивільнять капітал, який можна буде реінвестувати в більш перспективні сфери, аніж пряме спалювання палива, витрати на яке, нагадаємо, сьогодні становлять 17% ВВП.

Реалістичне підвищення енергоефективності удвічі навіть за нинішньої структури дозволить реінвестувати до 8% ВВП. Розраховуємо, що це посилить конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародному ринку, а населенню допоможе підвищити свій добробут, знизивши частку витрат на енергоресурси, з одного боку, і беручи участь у новостворених економічних сферах індустріального виробництва і послуг - з іншого.