Вивезення відпрацьованого ядерного палива — працюємо на Росію?!

НКРЕКП відмовляється передбачити в тарифі на електроенергію Національної енергокомпанії "Енергоатом" 556,5 млн грн, необхідних їй для будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Ця сума привела б до збільшення закупівельного тарифу на електроенергію НАЕК менш як на 2%, що підтвердили свого часу і українські, й російські атомники.

Міненерговугільпром у цій ситуації займає пасивну позицію та на дії регулятора енергоринку ніяк не реагує. Подібна позиція енергетичних відомств дивує з кількох причин.

По-перше, спорудження сховища відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) українських АЕС є пріоритетним завданням плану заходів з виконання програми діяльності Кабміну на 2015 р.

По-друге, завдання диверсифікації вивезення паливних збірок після завершення їх експлуатації є ключовим елементом енергетичної безпеки України. І це завдання - за своєю важливістю - ні в чому не поступається питанню диверсифікації поставок свіжого ядерного палива на вітчизняні АЕС. Тільки якщо про поставки свіжого палива на атомні станції кажуть і навіть сурмлять усі, кому не лінь, то про проблему вивезення відпрацьованих збірок в уряді, схоже, забули. Тим часом без уведення в експлуатацію ЦСВЯП ядерні енергоблоки ризикують просто зупинитися.

По-третє, хоч би хто, що та скільки в уряді розповідав про важке фінансове становище української електроенергетики в період найефективнішої підготовки до зими, але після того, як НКРЕКП збільшила НЕК "Укренерго" інвестпрограму на кілька мільярдів гривень для неоднозначно оцінюваних експертами закупівель "григоришинських" трансформаторів, півмільярда гривень на реалізацію одного з найважливіших проектів енергетичної безпеки країни видаються не такою вже й великою сумою. Особливо якщо врахувати, що спорудження ЦСВЯП дасть змогу Україні заощадити 160 млн дол. на рік, які йдуть у РФ як плата за вивезення відпрацьованого палива - у Красноярськ і Челябінськ. Термін окупності проекту створення ЦСВЯП - три-чотири роки. Таким чином, будівництво сховища має для України не тільки енергетичне й економічне значення, а й політичне.

І, нарешті, по-четверте. У грудні цього року виповниться десять років із моменту підписання контракту між українським "Енергоатомом" і американською Holtec International на спорудження ЦСВЯП, а практичні роботи на об'єкті так і не розпочалися.

Упродовж десяти років проекту постійно хтось і щось заважало. Заважає дотепер. То архітектора в Чорнобильську зону відчуження для затвердження проекту не можуть підвезти. То "Укрзалізниця" пропонує "Енергоатому" самостійно реконструювати під'їзну залізничну гілку в ту саму зону. Тепер от НКРЕКП через запорізькі трансформатори не може знайти в "Енергоринку" грошей на спорудження сховища. Доходи російського громадянина Костянтина Григоришина хвилюють регуляторів більше?

Свідомість просто відмовляється допускати думку, що дотепер у київських провладних кабінетах діють лобісти російського ядерного монополіста. Тим паче, що приховані, але не надто втаємничені плани "Росатому" самому побудувати в Україні ЦСВЯП замість Holtec (на місці, де нині споруджується "Арка") нібито наказали довго жити.

Припиніть годувати агресора!

У 2013 р. минув термін дії 20-річного договору, відповідно до якого Україна вивозила відпрацьоване ядерне паливо на зберігання в РФ. Оскільки вивозити ВЯП із вітчизняних АЕС більше було нікуди, Київ запропонував Москві подовжити договір до 2016 р. Росіяни погодилися. Але при цьому збільшили вартість вивезення палива до 160 млн дол. на рік.

Що буде після 2016 р., поки що ніхто не знає. Існують три найбільш імовірні варіанти розвитку подій.

Перший. "Енергоатом" піде на черговий раунд принизливих переговорів із "Росатомом", після якого росіяни знову накрутять ціну або виставлять, крім цінових, інші додаткові умови.

Другий варіант. "Росатом" відмовиться подовжувати контракт, після чого Україна зіштовхнеться з реальною загрозою переповнення пристанційних сховищ ВЯП на трьох атомних станціях - Южно-Українській, Хмельницькій та Рівненській з перспективою зупинки ядерних реакторів. (Нагадаю, Запорізька АЕС у 2001 р. побудувала власне сховище.)

Спрогнозувати дії РФ на майбутніх переговорах проблематично. Захоче "Росатом" - прийматиме українське ВЯП на зберігання й далі, не захоче - припинить. Фактично майбутнє трьох українських АЕС у цьому разі залежить від суб'єктивної волі російського монополіста. Тому й перший, і другий сценарії для України дуже небажані як з економічного погляду, так і з погляду енергобезпеки країни.

Їх можна уникнути, вдавшись до третього варіанта безболісного вирішення проблеми: "Енергоатом" до кінця 2017 р. разом з Holtec добудовує ЦСВЯП у Чорнобильській зоні та знімає проблему поводження з ВЯП як мінімум на 45–50 років. Потужностей цього об'єкта буде достатньо, щоб вивозити паливні відпрацьовані збірки з трьох АЕС до 2062–2067 рр.

І "Енергоатому", і його американському партнеру в особі Holtec упоратися зі здачею об'єкта в експлуатацію до кінця 2017 р. цілком під силу. Як випливає з ТЕО проекту, для спорудження ЦСВЯП потрібно 36 місяців.

Ділова репутація Holtec, яка контролює 40% ринку зберігання ВЯП у США та вже будує в Україні одне сховище для відпрацьованого палива Чорнобильської АЕС (ССВЯП-2), сумнівів теж не викликає.

Тому гальмування проекту на рівні НКРЕКП-Міненерговугільпрому виглядає дивним, якщо врахувати, що загальний обсяг української частки у фінансуванні ЦСВЯП становить
620 млн грн. Саме стільки потрібно витратити на проектні, підготовчі та будівельні роботи, тоді як "Енергоатом" щороку перераховує в РФ за вивезення ВЯП близько 160 млн дол., що еквівалентно 3,5 млрд грн.

Тим часом ще 300 млн дол., необхідних для виконання проектних робіт, а також на передачу технологій і обладнання для сховища, буде забезпечено спільно Holtec і "Енергоатомом" за рахунок кредитів американських фінансових інституцій (таких, як US Eximbank, OPIC та ін.). Надання такого фінансування суттєво підвищить кредитний рейтинг України.

Економічні вигоди проекту детально прораховано в нинішніх цінах: якщо припустити, що Україна й надалі вивозитиме ВЯП у Росію, то при загальній вартості послуг росіян у довгостроковій перспективі в 5,174 млрд дол. альтернативні витрати "Енергоатому" на зберігання ВЯП у власному сховищі становитимуть 1,618 млрд дол. Економія, як уже згадувалося, перевищить 3,5 млрд дол.

Технології в обмін на монополію

Фінансова економія за рахунок відмови від вивезення палива в РФ є не єдиною перевагою ЦСВЯП. Як уже неодноразово повідомляли українські ЗМІ, термін "ядерне паливо, що відпрацювало" жодною мірою не означає "відпрацьоване". Багато читачів точно знають: потенціал ядерного палива, яке відпрацювало, що його вилучають із реакторів ВВЕР, використовується не більш як на 4% у вигляді ізотопу урану-235, який напрацьовується в процесі збагачення. Частина, що залишилася, порядку 95–96%, - це природний уран-238, який після переробки та відділення від побічних трансуранових елементів можна використовувати для повторного виготовлення ядерного палива.

Однак технологія переробки ВЯП є недешевим задоволенням, на цей час її мають у промислових масштабах тільки Велика Британія, Росія, Франція і Японія. Для нашої країни з її 15 атомними реакторами створювати власні потужності з переробки ВЯП (або так званий замкнутий паливний ядерний цикл) дорого та недоцільно.

Тому в України, як і в більшості інших ядерних країн із відкритим ядерним циклом, які не володіють переробкою ВЯП, залишаються варіанти - або вивозити збірки на зберігання та переробку в інші країни, або приймати так зване відкладене рішення про зберігання відпрацьованого палива на своїй території в спеціальних тимчасових сховищах, подібних ЦСВЯП, строком до 100 років. За цей час або з'являться дешевші технології переробки ВЯП, або ціна урану підвищиться настільки, що переробляти відпрацьоване паливо стане не менш вигідно, ніж купувати свіже. Принаймні природний уран-238, який міститься у відпрацьованих збірках, використовуватиметься як паливо в реакторах наступного покоління на швидких нейтронах.

Найпоширенішою практикою у поводженні з ВЯП у сучасному ядерно-енергетичному світі є саме "відкладене рішення". Воно дає змогу, по-перше, заощаджувати гроші на вивезенні, а, по-друге, зберігати для країни паливний урановий ресурс. Адже згідно з умовами вивезення вітчизняного ядерного палива в РФ, в Україну після його переробки повертатиметься тільки радіоактивне сміття. А природний уран-238 залишається на території РФ. Фактично "Енергоатом" нині платить "Росатому" за те, щоб вивозити в подарунок росіянам 95–96% невикористаного паливного потенціалу ВЯП. "Марнотратство", - скажуть наступні покоління й будуть праві.

Залишається лише додати, що політика довгострокового зберігання відпрацьованого палива в тимчасових сховищах домінує на сьогодні навіть у тих країнах, де його переробляють. Саме "відкладене рішення" нині є економічно найбільш доцільним для всіх ядерних держав без винятку.

На цьому тлі для України буде цілком логічним напружитися та віднайти 620 млн грн на те, щоб довести багатостраждальний проект ЦСВЯП до логічного завершення. Тим паче, що ще одним плюсом від прийняття "відкладеного рішення" для України є розвиток вітчизняного енергомашинобудівного комплексу.

Відповідно до додаткової угоди до контракту між "Енергоатомом" і Holtec, американці поставлять в Україну 94 контейнери, після чого компанії організують їхнє виробництво в Україні. Конструкція контейнера для українського сховища передбачає подвійний контаймент (двостінні), що набагато суворіше та надійніше, ніж одностінні контейнери, які використовуються в усьому світі, включаючи сховище в долині Скалл Веллі в США.

Технологія HI-STORM в українському варіанті - це коли двостінний зварний і корозійностійкий контейнер із нержавіючої сталі з відпрацьованим паливом занурюється, у свою чергу, у двостінний захисний контейнер, який містить між двома сталевими стінками 60-сантиметровий шар бетону. Згідно з висновками Комісії ядерного регулювання США, витік радіоактивних речовин із такого контейнера неможливий. У свою чергу, дослідження національної лабораторії Sandia Міністерства енергетики США продемонстрували, що контейнери збережуть свою герметичність навіть у разі падіння на них військового або великого цивільного літака з подальшим загорянням авіаційного палива.

Навряд чи в українців є приводи для того, щоб засумніватися у висновках Комісії ядерного регулювання США. Тому українському уряду час визначитися: він за енергетичну незалежність і сучасні технології чи за поїздки з чолобитною до Москви?