Віталій Дем’янюк: «Газовики — великі оптимісти!»

У бізнес-контур «Газекс-Україна» входять п’ять обл- і міськгазів, свого часу перетворених на ВАТ з газифікації та газозабезпечення, — «Дніпрогаз», «Донецькміськгаз», «Харківгаз», «Харківміськгаз» і «Криворіжгаз». От уже понад два роки компанія виконує взяті на себе зобов’язання, розраховується з боргами, зберігає кадровий потенціал, попри шторми, що бушують у газорозподільній галузі. Про своє бачення перспектив розвитку одного із сегментів українського ринку газу — газорозподілу і про те, що потрібно терміново змінити в сформованій системі відносин між державою й бізнесом, розповів генеральний директор ТОВ «Газекс-Україна» Віталій ДЕМ’ЯНЮК.

— Віталію Володимировичу, вашій групі компаній першій удалося домовитися з НАК «Нафтогаз України» про пролонгацію договорів на 2010 рік. Яким чином?

— Робота з НАК «Нафтогаз України» мала не точковий, а послідовний характер. Протягом низки років ми вибудовували партнерські відносини, демонстрували, що можемо якісно виконувати функції з газорозподілу і поставки газу нашим споживачам. Ми досягли високого рівня технологічної дисципліни і з розумінням ставилися до проблем, які є в «Нафтогазу України» з огляду на потребу підвищувати дисципліну розрахунків за газ.

Домовленості нашої компанії з НАКом зводилися до абсолютно простих речей: ми визначили, який обсяг заборгованості в розрахунках за газ ми в змозі погасити зі свого боку. Розрахунок було зроблено до кінця 2009 року, що стало однією з умов подовження для підприємств, що входять у бізнес-контур «Газекс-Україна», договорів на експлуатацію газорозподільних мереж. Ми завжди дотримувалися позиції, що всі газорозподільні організації повинні мати дуже чіткі перспективи й видимий горизонт планування. Договори, що укладаються з газорозподільними організаціями, не повинні мати короткостроковий характер, як у цьому випадку — один рік!

— Що із запропонованого в нових договорах не влаштувало облгази? Чому було пролонговано старі договори?

— Нас, власне, й старі договори не дуже влаштовують через короткостроковість, але ми їх підписали, бо у разі вибору ліпшого з гіршого статус-кво завжди є оптимальною позицією. Хоча з нашого боку було підготовлено всеосяжний пакет документів і пропозицій, пов’язаних із передачею газорозподільних мереж у концесію. Ми готові й надалі відстоювати цю позицію, доводити ефективність реалізації моделі приватно-державного партнерства.

— Газовики вже більше року намагаються привернути увагу керівництва до своїх проблем. Як ви вважаєте, чи почує нова влада вимоги газовиків? Зокрема про потребу терміново підвищити тарифи на послуги газорозподілу?

— Газовики протягом останніх п’яти років намагаються привернути увагу влади до своїх проблем. Наше основне завдання — піти від фінансування галузі за залишковим принципом. Чи почує влада нас? Вважаю, що вимоги щодо реформування газорозподільної системи країни вписуються в рамки спільних дій з виведення економіки з кризи. Газорозподільна галузь є однією з ключових інфраструктур країни: на нас зав’язані не тільки забезпечення і життєдіяльність регіонів, а й енергетична безпека. Сподіваюся, що наші вимоги із залучення коштів у галузь буде почуто, і ми побачимо певні зрушення. Що стосується тарифів, то нині, коли ціна газу переступила планку далеко за 300 дол. за тисячу кубометрів, наш тариф на газорозподіл, що становить нині менше 100 грн., — це просто сльози!

— Попередній рік був непростим для всіх газових компаній. З якими складнощами довелося зіштовхнутися вам?

— Основна проблема, з якою доводиться стикатися й нашій компанії, й усім газорозподільним підприємствам, — це підтримка безпеки газорозподілу в умовах значного дефіциту коштів, який насамперед пов’язаний із тарифним недофінансуванням.

— Ваш прогноз із приводу майбутнього «Нафтогазмереж»?

— Ми від самого початку вважали цей проект не найефективнішим. Є така російська приказка: «Хозяин — барин». І можна по-різному реалізовувати державну політику в частині газорозподілу, але навіть перші місяці роботи, точніше, створення ДК «Нафтогазмережі» показали, що газорозподільні підприємства в їхній традиційній формі є більш ефективними операторами на ринку розподілу газу і більш ефективними підприємствами, що здійснюють експлуатацію та підтримку в належному технічному стані мереж.

— Чи вдалося вам зберегти кадровий потенціал у розпал кризи? Яких заходів було вжито? Хоч як парадоксально, але нинішній газорозподіл багато в чому залежить від менеджменту, який забезпечує попередження працівниками газових господарств аварійних ситуацій.

— На щастя, так! Завдяки незначному підвищенню тарифів із метою підняття заробітної плати 2008 року вдалося трохи послабити тиск, пов’язаний з відпливом висококваліфікованих кадрів. Проте наш потенціал в основному тримається на патріотичному ставленні працівників до галузі. На людях, котрі десятиліття віддали газорозподілу й не мислять себе без ефективного розвитку галузі.

— Група «Газекс» велику увагу приділяє газовій безпеці. Чи здійснюєте ви модернізацію застарілого обладнання? Чи беруть участь в цьому російські акціонери компанії?

— Ми здійснюємо модернізацію, передбачену нашими зобов’язаннями в рамках договору на експлуатацію мереж. Однак треба зазначити, що з погляду рівня амортизації та зношення устаткування вона явно недостатня. Особлива увага приділяється реалізації технічної політики. У межах групи існує постійно діюча технічна рада. Навіть в умовах значного недофінансування технічна рада розглядає можливості використання максимально ефективних технологічних і технічних рішень в експлуатації газорозподільних мереж. Це, безумовно, дає позитивний ефект щодо зниження аварійності при експлуатації газорозподільних мереж. А акціонери нині повністю відсторонені від участі в модернізації не тільки з огляду на територіальну віддаленість, а й через брак механізму залучення інвестицій.

— І все-таки, де брати кошти на модернізацію газорозподільної галузі?

— Нам не треба винаходити велосипед. В електроенергетиці є інвестиційна складова в тарифі, що дає можливість проводити модернізацію основних засобів виробництва. Також необхідно у повному обсязі відображати амортизаційні відрахування, що буде джерелом відновлення основних засобів. Ці напрями у разі належного економічного обгрунтування тарифу можуть дати хороший результат.

— В облгазів є величезні заборгованості. Чи є якісь механізми, що дозволяють викорінити неплатежі?

— Безумовно, ця проблема дуже неоднозначна. Оскільки в умовах, коли коштів, закладених у тарифі, недостатньо і перспектив немає, будь-яке підприємство намагається притримати ці гроші на «чорний день». Тому перший крок з оздоровлення платіжної дисципліни з боку облгазів — це встановлення економічно обгрунтованих тарифів. Але при цьому треба підвищити відповідальність облгазів за те, щоб кошти, які збираються за реалізований газ, спрямовувалися власникові ресурсу. Гадаю, це можливо, оскільки я далекий від думки, що реальним бізнесом газорозподільних компаній є «відщипування» коштів, що надходять від споживачів як плата за газ. Розумний власник і акціонер хотів би займатися консервативним, «довгограючим» бізнесом з розподілу газу й увесь час одержувати постійний, стабільний дохід. Заради цього він готовий забезпечувати належну платіжну дисципліну.

— Які перспективи розвитку газорозподільної галузі ви бачите?

— Газовики — великі оптимісти (сміється), бо без оптимізму й гумору працювати в таких важких умовах у принципі неможливо. Ми бачимо перспективи, оскільки газорозподільна галузь забезпечує промисловість, населення, комунально-побутову сферу, теплогенеруючі підприємства енергосировиною, потрібною для нормальної життєдіяльності. Обсяги реалізації можуть змінюватися, але в остаточному підсумку вони будуть збалансовані, й ринок газорозподілу в Україні буде сформований і стабілізований.

Розвиток залежить від кількох чинників: від належного економічно обгрунтованого фінансування галузі, сформованих механізмів залучення інвестицій, довгострокових відносин газорозподільних підприємств із державою в експлуатації газорозподільних мереж. Кадровий потенціал у галузі є, професіонали, що бажають працювати, теж. Ринок газорозподілу України — один із найбільш містких у Європі, тому, безумовно, перспективи є.