Відходи газової конкуренції

У середині 90-х років у Тернопільській області газопостачальників розвелося стільки, що й не злічити. Найуспішнішим промисловим підприємствам голубе паливо реалізовували міжнародна компанія «Ітера», відомі київські фірми «Український газовий комплекс», концерн «Комплекс» та більше десятка дрібних фірмочок.

Газифікацією населених пунктів, постачанням і реалізацією газу побутовим споживачам займалися утворені на базі районних управліннь з газопостачання і газифікації — райгази-ВАТи, що з’явилися в усіх районах. В інших областях робити це не вважали за доцільне: навіщо розпорошувати ресурси?! А на Тернопіллі щедрий букет з райгазів-ВАТів невдовзі лише викликав посмішку. Гасло «Даєш прискорену газифікацію!» було забуте до кращих часів. У багатьох місцевостях будівництво газопроводів-відводів до сіл відбувалося надто повільно, адже бюджетних коштів бракувало катастрофічно.

Новоутворений ВАТ «Кременецьгаз», газифікувавши кілька сіл і місто Почаїв, до самого Кременця прокласти газову трубу ніяк не міг. Цей другий за кількістю жителів райцентр області останнім залишався негазифікованим. І обласна влада почала шукати потужнішого підрядника. Так, за її ініціативою на початку 1997 року тодішній Держнафтогазпром вирішив створити при ДК «Львівтрансгаз» Кременецьке відділення з постачання та реалізації природного газу. Тим самим рішенням було передбачено газифікацію сіл Кременецького, Збаразького і Зборівського районів. Але мету нового газового утворення визначено по-сучасному: «…впровадження конкуренції на ринку споживання і реалізації газу».

Нова організація з першим завданням впоралася — 31 грудня 1997 року на газорозподільній станції (ГРС) в Кременці було урочисто запалено факел. Перші споживачі райцентру отримали газ.

А упродовж своєї діяльності Кременецьке відділення газифікувало у районі понад 7000 квартир. Це удвічі вищий показник, ніж у конкурента — «Кременецьгазу». Завдяки новій структурі газ уже транспортується до понад сотні юридичних осіб.

Якщо перекласти діяльність на мову цифр, то ось короткий підсумок. Споруджено майже 300 км розподільних газопроводів, 30 газорозподільних пунктів, 12 станцій катодного захисту газопроводів від корозії… Кременецьке ВПРГ подає газ у чотирнадцять населених пунктів Кременецького району, але ліцензійну діяльність здійснює лише у шести. Бо останнім часом НКРЕ почала зволікати з видачею ліцензії новій структурі на постачання газу в ряд сіл. І така невизначеність не спонукає «Львівтрансгаз» вкладати значні кошти у будівництво систем газопостачання. Наприклад, торік було інвестовано лише 600 тисяч гривень, а вже цього року майже вдвічі менше. У результаті потерпає споживач. Бо через незавершене будівництво підвідних газопроводів не отримали голубе паливо жителі майже десяти сіл сусіднього Збаразького району.

Нещодавно НАК «Нафтогаз України» видав наказ, в якому записано: «Вжити заходів… з метою припинення експлуатації розподільних газопроводів Кременецьким ВПРГ…» Причину «оптимізації» газової структури було обгрунтовано так: «...експлуатація розподільних газових мереж підрозділами «Укртрансгазу» призводить до відволікання від основної діяльності ресурсів «Укртрансгазу», дублювання функцій ВАТів».

Перший заступник голови правління ВАТ «Тернопільгаз» (облгазу, який здійснює спільну з райгазами політику в питаннях газифікації і газопостачання) Віктор Ємяшев вважає рішення НАКу зваженим і правильним: «Кременецьке відділення «Львівтрансгазу» — це державне підприємство, яке здійснює газифікацію за державні кошти. У ВАТ «Кременецьгаз» контрольний пакет акцій теж належить державі. І тому недоцільно, щоб дві державні структури конкурували між собою. Ми не хочемо ані скорочення штатів, ані ліквідації Кременецького відділення. Але наша позиція збігається з позицією «Нафтогазу України» — потрібно оптимізувати структуру «Укртрансгазу». Нехай займається своєю основною діяльністю — будівництвом та експлуатацією магістральних газопроводів».

Керівники Кременецького відділення «Львівтрансгазу» заперечують той факт, що підрозділ здійснює газифікацію виключно за державні кошти. Його капіталовкладення — це переважно обігові кошти «Львівтрансгазу». За всі роки існування «кременецької гілки» держава виділила їй на будівництво газових систем менше 100 тисяч гривень.

«Нашу структуру звинувачують ще й у відволіканні від основної діяльності, — не погоджується з позицією НАКу начальник Кременецького ВПРГ Сергій Данилюк. — А від чого ж ми відволікаємося? Розвиток, експлуатація, ремонт газотранспортних систем і газорозподільних мереж, транспортування, зберігання і реалізація природного газу, безперебійне забезпечення ним споживачів є предметом діяльності «Львівтрансгазу». Це записано у статуті. Ми нічого нового не придумуємо...»

Але наказ є, і його потрібно виконувати. До Кременця поспішили перші виконавці. Нині аудитори проводять оцінку майна, яке не увійшло до статутного фонду «Укртрансгазу». Швидше за все, наступним кроком буде передача цього майна в оренду ВАТу (райгазу).

Досвід «прискореної» газифікації населених пунктів переконує, що Тернопільщина може легко стати унікальною. Відділення «Львівтрансгазу» народилося тільки в цьому регіоні. Схожі структури ніде більш не виникали. І, зрозуміло, більше ніде не висить над ними загроза «оптимізації». Та вельми сумнівно, що від такої дії виграють споживачі, які за конкурентних умов безперебійно отримують газ. Але, мабуть, конкуренція в газовому секторі — матерія досить аморфна: конкурента створюють, аби вольовим рішенням у будь-який момент ліквідувати.