17 липня 2003 року на околиці Києва, у селі Бортничі, а саме — на Бортницькій станції аерації, відбувся запуск першої черги газифікуючих установок СУ із забезпечення енергетичних потреб станції, розроблених Спеціальним конструкторським бюро Сухіна в рамках програми «Мала енергетика України».
Сьогодні київська станція очищення стічних вод — найбільш енергоємне підприємство міста. Щодоби для підтримання робочого режиму їй необхідно 450 000 кВт/год електроенергії (у грошовому еквіваленті — 65 000 гривень на добу). Більш того, аераційні площі, де складуються каналізаційні відходи, вже не в змозі вміщати надходження, що знову і знову прибувають з усього Києва — щодоби на БСА доставляється 1,3 млн. тонн стічних вод. Унікальність же нової технології полягає в здатності будь-яку вуглецевомістку сировину — буре вугілля, солому, торф, тирсу, вугільний шлам, у тому числі й мулові осадки (відходи життєдіяльності людини) — перетворювати на тепло- і електроенергію. Відходи стають паливом і перетворюються... на доходи. При цьому вирішується й екологічна проблема — утилізація відходів.
Проблему високої енергоємності вирішено за допомогою агрегатів СУ — реакторів газифікації органічних відходів, у нашому разі — мулових осадків. До одного з котлів БСА було підключено установку СУ-54 потужністю 20 МВт/год. З аераційних полів підсушені (припустима вологість 60—65%) мулові осадки доставляються в бункер. Після чого вони пневмосистемою подаються в топку установки, де і газифікуються за температури близько 1300 °С. Отриманий синтез-газ (Н2, СН4, СО) згоряє в котлі, нагріваючи теплоносій. Щогодини казан здатний виробити близько 6 тонн пари. Установка утилізує 980 кг мулу за годину.