Від нафтової кризи — до газової?

Ціни на нафту, що вперто рвуться до 50-доларової позначки, викликають оптимізм не лише у власників нафтовидобувних компаній і біржових спекулянтів. Дедалі ширше коло експертів доходить висновку, що перехід на інші джерела енергії станеться навіть швидше, ніж на це хотіли б сподіватися екологи. Щоправда, до повсюдного використання енергії вітру, сонця й води ще не доходить, зате ознаки різкого підвищення попиту на природний газ уже наявні.

Як відомо, газ теж має чимало екологічних переваг над нафтою: під час його переробки виділяється значно менше токсичних відходів і парникових газів. Однак донедавна широке використання газу стримувалося складністю його транспортування на великі відстані. І лише створення нової технології, що дозволяє шляхом заморожування газу переводити його в скраплений стан, завантажувати у спеціальні танкери-рефрижератори, а потім на спеціальних терміналах знову повертати йому газоподібну форму і заповнювати ним газопроводи, значно підвищило привабливість «блакитного» палива.

Правда, нова технологія все ще залишається досить дорогою — будівництво одного танкера на 5 млн. тонн, з урахуванням витрат на завантажувальний і розвантажувальний термінали, коштує 5 млрд. дол. Це значно зменшує кількість потенційних учасників такого бізнесу. Проте експерти прогнозують справжній інвестиційний бум у розвиток газової галузі, причому в найближче десятиліття очікувані обсяги інвестицій у розвиток нової технології становитимуть, за їхніми оцінками, 100 млрд. дол. Це, за одним зі сценаріїв, розроблених експертами Royal Dutch/Shell, уже до 2025 року дозволить газу змістити нафту з її позицій основного джерела енергії.

Найшвидшими темпами вищезазначені зміни відбуватимуться у США. Так, уже в наступному десятиріччі американський газовий імпорт за обсягами перевершить сьогоднішній загальносвітовий попит на скраплений газ. Таке різке збільшення попиту при істотному відставанні пропонування вже призводить до стрімкого зростання цін на газ. Ще більше ця тенденція посилиться в найближчі шість-вісім років.

Понад те, родовища газу зазвичай перетинаються з нафтовими родовищами, тому 75% усіх його світових запасів припадає на колишні радянські республіки і країни Близького Сходу. А отже, висловлюють побоювання експерти, можливе, за аналогією з ОПЕК, створення газового картелю — OGEC, який також диктуватиме світу свої ціни і використовуватиме власні запаси природного газу як засіб політичного тиску. Особлива роль у цьому сценарії розвитку подій приділяється Росії, якій належать найбільші запаси природного газу.

Правда, Девід Віктор зі Стенфордського університету впевнений, що до цього не дійде. Свідчення — нинішня ситуація з цінами на нафту, яких ОПЕК не в змозі утримати в допустимих межах. Контролювати ціни можна лише за наявності значної свободи для маневру. А у членів картелю можливості істотно збільшити експорт нафти вже практично не залишилося. Навіть попри запевнення у протилежному такого суперваговика, як Саудівська Аравія.

Якщо цю логіку застосувати до газовидобувних країн, то, щоб отримати таку свободу для маневру, їм потрібно буде інвестувати десятки мільярдів доларів у будівництво терміналів, явно не очікуючи швидкої окупності інвестицій. Таких коштів у більшості забезпечених газом країн немає. Західні фірми, і передусім зі США, свої гроші воліють інвестувати в ті країни, політична стабільність і економічна раціональність яких викликає в них найменші сумніви. Саме тому нова технологія одержання скрапленого газу з’явилася в Трінідаді раніше, ніж у неспокійній Венесуелі, а розвиток цього бізнесу в Катарі йде швидшими темпами, ніж в Ірані чи Саудівській Аравії. А ось Росія, що черговий раз привернула увагу іноземних інвесторів черговим «наїздом» на енергетичного монстра, наразі на «Газпром», ризикує серйозно відстати на старті чергових енергетичних перегонів.