Вибоїстий акциз

Проїхавшись весняними дорогами, депутати Верховної Ради різко перейнялися їхнім ремонтом. Згадали про стару схему - перерозподіл податків із нафтопродуктів. У поданому нещодавно до ВР законопроекті йдеться про збір з роздрібного обороту підакцизних товарів, який надходить до місцевих бюджетів і 30% якого нардепи хочуть цільовим чином спрямовувати на ремонт автомагістралей. Певний сенс у цьому є, тому що нинішній розподіл зазначеного податку несправедливий - гроші одержують тільки ті, де є автозаправки, хоча дороги є скрізь. Але основна проблема в іншому - скоро нічого буде ділити й спрямовувати. Збори "роздрібного акцизу" стрімко падають, тому що ні місцева влада, ні фіскальна служба не в змозі проконтролювати його сплату. Це, у свою чергу, наслідок пікірування ринку нафтопродуктів у "тінь", оскільки несплата податку створює досить відчутну конкурентну перевагу. Як боротися з цим, депутати не пропонують.

Збір з роздрібного продажу нафтопродуктів і скрапленого газу вперше був запроваджений у 2015 р. на рівні 5% від роздрібної ціни. З 2016-го було впроваджено фіксовану ставку в розмірі 0,042 євро/л і на другий квартал встановлено на рівні 1,27 грн/л. Цей досить суперечливий податок, про що буде сказано нижче, був запроваджений у рамках децентралізації держфінансів і цільовим чином підлягає сплаті до місцевих бюджетів, на території яких розташована заправна станція.

Своїм законопроектом група народних депутатів у складі А.Матвієнка, М.Довбенка, Я.Дубневича, А.Диріва, В.Галасюка, І.Крулька, Ю.Левченка, О.Довгого, М.Скорика й В.Бондаря вказує на дискримінаційний характер розподілу роздрібного акцизу на нафтопродукти. Згідно з пропозицією нардепів, нинішні адресати - міські й сільські ради - мають одержувати 70% податку, а решту 30% потрібно відправляти через спецфонд до обласних бюджетів. Це, на думку законодавців, необхідно для забезпечення ефективного дорожнього будівництва.

За великим рахунком, питання депутатами озвучене правильно, адже заправні комплекси тяжіють до населених пунктів, а отже, периферія областей, де пролягає основна частина доріг, залишається ні з чим. Яскравими прикладами недосконалості системи стали вже легендарні в галузевих колах села Стоянка й Чабани, розташовані в Київській області відповідно на Житомирській і Одеській трасах. Уздовж трас на території цих двох сільрад зосереджено автозаправні комплекси всіх відомих брендів, тому ці села стали мільйонерами, одержуючи величезні відрахування "роздрібного акцизу". А от усі сусідні райони залишаються ні з чим.

Виходить, що ідея більш рівномірного розподілу податків логічна, однак питання для розгляду обрано вочевидь не першочергове.

Тільки для "чорних"

Проблема першорядної важливості - сплата цього податку, розподіляти який кинулося відразу стільки депутатів. З першого дня свого існування роздрібний акциз став для паливного ринку величезною проблемою й не приніс державі очікуваного ефекту. Початкова 5-відсоткова ставка від ціни без ПДВ була настільки неграмотно прописана Мінфіном, що чимало торговців паливом швидко знайшли лазівки, щоб не платити нового податку. Щоб припинити різночитання, було вирішено змінити відсоткову ставку на фіксовану, а також оподатковувати будь-який літр, що витікає з автозаправного пістолета. Як уже зазначалося, на сьогодні цей податок становить 1,27 грн/л.

Зростання податкового навантаження різко підвищило привабливість торгівлі повз касу: крім ставки роздрібного акцизу, "сірий" оператор оптимізує різницю ПДВ між закупівельною і роздрібною цінами, а це в цінах середини квітня - близько 43 коп. на літрі. Таким чином, реалізація повз касу дає АЗС 1,7 грн/л, притім що вся роздрібна маржа коливається в діапазоні 2–3 грн/л. Непоганий "приварок", чи не так? Саме він упевнено повів ринок у "тінь".

Більше інших засукали рукава продавці скрапленого газу: якщо в ціні бензину 1,27 грн/л це близько 6%, то для пропан-бутану - майже 17%. Згідно з дослідженнями "Консалтингової групи А-95", у січні-лютому без сплати роздрібного акцизу було реалізовано понад 75 тис. т пропан-бутану, що становить близько 40% цього ринку. Сумарні втрати місцевих бюджетів від несплати роздрібного акцизу оцінюються в суму майже 195 млн грн акцизу й ПДВ.

"Змагатися з конкурентом, у якого у форі порядку 22% ціни тільки за рахунок податків, на ринку, де споживач завжди шукає найдешевшу пропозицію, практично неможливо", - говорить керівник великої мережі газозаправних станцій у Харкові.

Оптимізуй або програєш

За словами більшості операторів, у квітні ефективність роздрібної торгівлі скрапленим газом "у білу" наблизилася до нуля. "Ми змушені стояти близько до цін "нелегалів", інакше втратимо всі продажі. Для операторів, які мають власні канали постачання, це в найкращому разі нуль, а для заправок, що закуповують ресурс в оптовиків, - точний мінус. Тому тут два варіанти: бити повз касу або сушити весла", - пояснює представник компанії з Києва.

Аналогічна тенденція прогресує і в торгівлі бензином і дизпаливом. Як показує опитування операторів, багато АЗС почали встановлювати дві каси, одна з яких нагадує касу лише за зовнішнім виглядом, а насправді є принтером. Проінструктований і простимульований власником АЗС оператор "б'є" по касі, умовно кажучи, лише кожен третій чек. Боятися особливо нема чого: нещодавно один із київських судів "покарав" оператора АГЗС "Барс" на 270 грн штрафу за невидачу фіскального чека.

Загалом ця ситуація стала наочним тестом для Державної фіскальної служби України, який вона з тріском провалила. Смішно читати бравурні звіти податківців про ліквідацію нелегальної АЗС десь у Херсоні або Чернігові, коли в Києві та області, за оцінками місцевої влади, працюють близько 500 незаконних газозаправних модулів, що відпускають без каси та роздрібного акцизу мільйони літрів на місяць. Чому не можна влаштувати облаву на такі заправки для перевірки хоча б касової дисципліни, незрозуміло.

З іншого боку, колосальний обсяг тіньових готівкових коштів творить дива. Так, нещодавно податківці закрили три нелегальні газові заправки в Білій Церкві, провівши цілу спецоперацію з виміру реалізації й наступного звіряння даних касового апарата. А от у Борисполі, незважаючи на протоколювання аналогічних порушень, нелегали як працювали, так і продовжують працювати.

З кожним днем спотворене конкурентне середовище затягуватиме в "тінь" дедалі більше операторів. Очевидно, що в якийсь момент процес пройде точку неповернення, і в "білих" лавах залишаться лише деякі великі мережі.

Прибрати, щоб побудувати

Здавалося б, невеликий роздрібний акциз наробив багато лиха. І питання не стільки в невиправданих очікуваннях (раніше цього податку взагалі не було, а зараз хоч щось платять), скільки в руйнуванні цивілізованої конкуренції та бізнесу. Адже торгівля повз касу за фактом стимулює бажання продавати нелегальний товар, а це вже інший рівень проблеми й інший розмір бюджетних втрат. Як ми вже зазначали, величезні тіньові кошти, породжені роздрібним акцизом, із новою силою живлять корупцію. Є сигнали й про те, що іноді своєрідно ставиться до проблеми й місцева влада, якій уряд вирішив допомогти роздрібним акцизом у рамках децентралізації.

"Сільському голові часто вигідніше взяти від власника заправки хабар і закрити очі на заниження реалізації та неповну сплату акцизу, ніж відстоювати інтереси громади", - розповідає власник АЗС з Полтави.

Вихід з такої ситуації один: ліквідація роздрібного акцизу і його перенесення на основну ставку акцизу, який легше адмініструвати. Наприклад, у випадку з бензином основна ставка акцизу буде збільшена з поточних 228 євро/т на 32 євро/т, або на 14%. При цьому кінцева вартість нафтопродуктів не зміниться.

Водночас необхідно розробити алгоритм розподілу цих коштів за місцевими громадами, виходячи з кількості населення, автотранспорту, тих же автозаправних станцій або вибитих ними чеків. Але найголовніше, буде що ділити. Є всі підстави вважати, що "акцизна" реформа дасть додатково 1,7 млрд грн, але найважливіше - зупинить подальший крах бюджетних платежів через сповзання паливного ринку в "тінь".