Весняний авітаміноз української нафтової галузі

Щороку в березні український ринок нафти й нафтопродуктів стрясає бензинова криза. Ціна на всі види нафтопродуктів зростає, а уряд займається аутотренінгом, заспокоюючи населення «динамікою світового ринку» та іншими об’єктивними чинниками. Розради простим громадянам від цього мало, хоча, схоже, на протекцію з боку можновладців уже мало хто розраховує, виходячи з кризи власними силами й засобами.

Бензинове загострення

Вітчизняний нафтовий ринок вливався в перший квартал 2008 року з величезною тривогою. Грав­ці ринку побоювалися неперед­бачених дій нового старого уряду, який зарекомендував себе 2005 року далеко не з найкращого боку. Втім, реалії виявилися не такими суворими, а тривоги — марними. Цього разу втручання Кабміну у процеси, що відбувалися на нафтопереробних заводах (НПЗ) та автозаправних станціях (АЗС), було не просто мінімальним, щоб не сказати недостатнім.

Водночас українська нафтова галузь, яка дедалі більше залежить від надходження імпорту, через спад у роботі вітчизняної нафтопереробки та «неадекватних» дій підконтрольних дніпропетровській групі «Приват» компаній почала працювати за новими правилами гри. Особливістю першого кварталу 2008 року стала непередбачуваність вітчизняного паливного ринку, а статистика й аналіз тенденцій минулих років виявилися незатребуваними.

Протягом усього першого кварталу поточного року українським нафтопереробним заводам так і не вда­лося подолати чорну смугу спаду, яка почалася для підприємств галузі у 2004 році. В результаті цьо­го поставки нафти на українські наф­топереробні заводи в січні—березні 2008 року порівняно з аналогічним періодом 2007-го скоротили­ся на 40,2% — до 1970,5 тис. тонн.

Експерти й учасники ринку пов’язують таке значне скорочення поставок сировини насамперед із затяжним корпоративним конфліктом на ЗАТ «Укртат­нафта», а як наслідок — із «голодним сировинним пайком», на якому опинилося підприємство після бойкотування поставок із боку «Татнефти».

Незважаючи на всі спроби НАК «Нафтогаз України» роз­в’язати сформовану ситуацію, позитивні зсуви в переговорах із татарстанською стороною, всі зусилля в досягненні консенсусу були зведені нанівець дніпропетровськими бізнесменами з групи «Приват», які володіють трохи більше 1% акцій Кременчуцького НПЗ. Отримавши контроль над підприємством у жовтні 2007 року, дніпропетровці зуміли зірвати позачергові березневі загальні збори акціонерів підприємства й тим самим відкинути переговори назад. У результаті чого Кременчуцький НПЗ фактично саботував план із переробки нафти та наповнення українського ринку нафтопродуктами.

Загалом із початку року НПЗ переробили 1816,4 тис. тонн нафти, що на 45,8% менше, ніж за аналогічний період 2007-го. За оперативними даними, в січні—березні 2008 року порівняно з аналогічним періодом 2007-го виробництво автомобільного бензину скоротилося на 29,9% — до 681,3 тис. тонн, дизельного палива — на 44,1% (до 556,6 тис. тонн), мазуту — на 51,2% (до 475,7 тис. тонн).

Унаслідок зниження обсягів переробки нафти НПЗ нафтовики перестали зберігати паливо в заводських резервуарах. Якщо раніше напередодні посівної трейдери запасалися значними обсягами нафтопродуктів, а сезонний попит задовольнявся саме за рахунок них, то в першому кварталі поточного року більшість учасників ринку працювали «з коліс» і на імпортному ресурсі. Падіння обсягів переробки призвело й до зміни структури наповнення ринку. Якщо раніше в кошику ресурсу переважали продукти вітчизняної нафтопереробної індустрії, то сьогодні на перший план вийшли імпортні поставки, присутність яких за окремими категоріями споживання перевищує 60%.

Через відсутність у більшості гравців ринку солідних резервуарних парків для зберігання нафтопродуктів вони вимушені періодично поповнювати свої запаси, внаслідок чого вплив європейських тенденцій цінового тренду з дедалі меншим часовим проміжком знаходить своє відображення на стелах українських АЗС. Ціни на внутрішньому ринку сьогодні передусім визначаються вартістю литовського, білоруського, російського, румунського, а також казахстанського палива. Так, у першому кварталі 2008 року нафтопродукти в роздріб фактично лише дорожчали, хоча в січні—березні 2005—2007 років вартість бензину і дизельного палива, навпаки, лише знижувалася. Зокрема, згідно з даними Державної інспекції з контролю за цінами, станом на 7 квітня 2008 року дизельне паливо подорожчало порівняно з початком року на 11,8%, до 5,68 грн./літр, бензин марки А-95 — на 11,9%, до 5,72 грн./літр.

Тим часом експерти й аналітики підкреслюють, що одним із дуже важливих чинників, які вплинули на цінову політику ринку, є демарш, влаштований підконтрольними «Привату» мережами АЗС — «Укрнафта», «Укртатнафта», «Сентоза», «Авіас», «Мавекс» і т.ін., що припини­ли реалізацію палива. Цей крок міг стати черговою кризою, якби український ринок не був таким відкритим для імпорту. Водночас, за даними наших джерел, зупинка цих мереж дала можливість «приватівцям» нагромадити чималий дешевий ресурс. Це дозволить заповзятливим дніпропетровцям і надалі диктувати свої умови на ринку та фактично маніпулювати ним для досягнення тих чи інших цілей.

Хоча ситуація на світових біржах нестабільна, наявна схема ціноутворення в Україні гарантує збереження роздрібних цін на поточному рівні й дає змогу очікувати певного зниження протягом ще кількох тижнів.

Корпоративне пожвавлення

Ще однією характерною ознакою вітчизняного паливного ринку стала зміна структури його наповнення. Нафтопродукти до країни стало завозити набагато вигідніше, ніж їх виробляти, що підштовхнуло гравців ринку до перегляду політики розвитку роздрібних мереж. Лакмусовим папірцем, який свідчить про майбутні зміни, стали заяви дочірніх підприємств всесвітньо відомих нафтових компаній.

Для багатьох, як сніг на голову, звалилася заява ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» про завершення наприкінці минулого року угоди з продажу своїх корпоративних прав у кількох компаніях, які здійснюють операційну діяльність на ринку наф­топродуктів України. Компанія продала свої корпоративні права в кількох компаніях, які поширювалися на п’ять нафтобаз і 29 АЗС на території Кіровоградської області.

Зокрема, йдеться про частки та акції ТНК-ВР у ЗАТ «РУР груп С. А.», ТОВ «Онікс-нафта», ЗАТ «Інтеком», ВАТ «Світловодська нафтобаза». Відповідно до даних системи розкриття ДКЦПФР, найбільшими акціонерами ЗАТ «РУР груп С. А.» (Кіровоград), ВАТ «Світловодська нафтобаза» та ЗАТ «Інтеком» (Київ) є компанія Eastenergy S.A. (Люксембург), якій належать, відповідно, 40%, 60,0121% та 100% акцій. Примітно, але позачергові збори акціонерів «РУР груп С. А.» та «Інтеком» 15 травня в Кіровограді розглянуть питання про приєднання «Інтекому» до «РУР груп С.А.». Спостерігачі пов’язують ці компанії з депутатом Верховної Ради, креатурою Олександра Третьякова Едуардом Зейналовим. За інформацією учасників ринку, частки в цих компаніях ТНК-ВР купило саме з його згоди.

Не менш цікавий той факт, що продані вони були знову попередньому власникові. Причому, за даними спостерігачів, із досить сумнівною вигодою для російсько-британської дочірньої компанії. Тим часом у «ТНК-ВР Коммерс» пояснюють цей крок дуже просто: невідповідністю АЗС стандартам компанії. «Після створення ТНК-ВР і затвердження нової стратегії розвитку роздрібної мережі в Україні ми дійшли висновку, що ці об’єкти не відповідають нашим вимогам і стандартам», — каже прес-секретар ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» Дмитро Звєрєв.

Тим часом аналітики схильні вважати, що основною причиною, яка вплинула на перегляд стратегії розвитку, стали структурні зміни вітчизняного роздрібного ринку. Зокрема, стагнація вітчизняної нафтопереробної галузі призвела до нестачі вітчизняного нафтового ресурсу й перерозподілу потоків на користь імпорту. За окремими категоріями нафтопродуктів його частка становить від 50 до 65%. Учасники ринку констатують, що сьогодні вигідніше завозити готові нафтопродукти, ніж сиру нафту на переробку. По суті, Лисичанський НПЗ, що належить ТНК-ВР, сьогодні став певною мірою тягарем для компанії. «Лисичанський НПЗ працює зі збитками й конкурує із закордонними виробниками не стільки за розширення, скільки за збереження наявної частки ринку», — заявляють у «ТНК-ВР Коммерс». Як видно, всі ці чинники підштовхують компанію мінімізувати можливі втрати і влитися в роботу за новими правилами гри, які диктує ринок. По суті, першим кроком можна назвати купівлю ТНК-ВР преміальної мережі АЗС «Золо­тий Гепард», яка розміщується в найбільш ласому для трейдерів регіоні — Києві та області.

Такі наміри спостерігалися й у лавах спільного підприємства «Альянс-Холдинг». Дітище Shell і нафтової компанії «Альянс-Україна» не виключає продажу частини АЗС, які ввійшли до СП. За оцінками експертів, основною причиною, яка підштовхує компанію на ці заходи, є перехід на світові стандарти, використовувані британською нафтогазовою компанією. Зокрема, стандарти Shell передбачають ребрендинг лише тих станцій, середньорічна реалізація яких становить не менш як 750 тис. літрів, а потенціал — 1500 тис. літрів. Як з’ясувалося, саме з цієї причини зі складу СП уже виключено 10 АЗС «Альянсу», п’ять із яких розташовані в Криму.

Примітно, але саме цей регіон останнім часом міцно закріпив­ся на провідних позиціях країни в рейтингу найвищих цін і присутності неякісного палива.

Більше того, СП «Альянс-Холдинг» переглянуло вбік продовження й терміни реалізації програми ребрендингу АЗС «Альянсу», який має завершитися до кінця 2008 року, мотивуючи це недостатнім рівнем інжинірингових компаній в Україні, здатних задовольнити вимоги Shell. Сьогодні в Україні вже функціонують 74 АЗС під брендом Shell, проте, за даними експертів й учасників ринку, виходячи зі сформованої ситуації, їхня кількість навряд чи перевалить за 100. Раніше компанія мала намір провести ребрендинг 150 АЗС, які ввійшли до цього СП.

За словами спостерігачів, причина цього — все ті самі структурні зміни ринку, вплив на які посилює гальмування видобувних проектів Shell в Україні. Варто нагадати, що саме з цієї причини компанія 2006 року пішла з румунського ринку, який віддалено нагадує вітчизняний.

Можна зазначити, що такі дії настільки славетних гравців є певним лакмусовим папірцем вітчизняного роздрібного ринку нафтопродуктів, який свідчить про початок нової віхи в його розвитку. На чільне місце тепер ставиться не кількість АЗС, а їхнє місце розташування, логістичні рішення та якість продуктів. Експерти констатують, що ця тенденція незабаром докотиться й до вітчизняної еліти роздрібного бізнесу, яка багато в чому і сьогодні живе за законами 1990-х років: дати хабара та отримати хороше місце під забудову, «розбодяжити» паливо й отримати надприбутки та багато чого іншого. Нові умови гри на ринку можуть призвести до його структурних змін, зокрема до появи «маргінальних» гравців на місцевому рівні, які скуплять «знехтувані» великими гравцями АЗС.