Важкий підліток

У 2017 р. сталося неймовірне: автогаз вийшов переможцем із сутички з бензином. Газа було спожито на 13% більше, ніж бензину, або 2806 млн л. Секрет простий - газ дешевший за бензин більш як удвічі. У рейтингу моторних палив він поступається лише дизпаливу. Якою буде вартість "народного" палива надалі? Багато в чому це залежатиме від стабільності постачання ринку.

Важливість автогазу (СВГ) українці добре зрозуміли в серпні 2017 р. Тоді через гостру нестачу цінники на заправках за лічені дні злетіли з 11,5 до 16 грн/л. Чимало газових колонок уперше у своїй історії зупинилися. Питання вийшло на рівень прем'єра.

Ця криза неабияк попсувала річну статистику: 2017-го ринок газу виріс на 8%, що досить скромно на тлі 25–30-відсоткових стрибків у 2015–2016 рр. І на сьогодні ринок близький до насичення.

Однак і такий обсяг - 1,5 млн т на рік - ще потрібно забезпечити. Тут події розгорталися так само захоплююче, як у хорошій лазні, - зі спеки в холод і назад.

Дорогий, але малий

Ще десять років тому Україна була нетто-експортером СВГ, а сьогодні роль українських виробників деградувала з ціноутворюючого гравця до постачальників окремих заправних мереж. На різкий попит на автогаз наші нафто- і газопереробні заводи (НПЗ і ГПЗ) відповіли... скороченням виробництва. У 2017 р. "Укргазвидобування" (УГВ) утримало позиції попереднього року, тоді як "Укрнафта" недорахувалася 14%. З 2010-го по 2017 р. обидві компанії знизили випуск автогазу на 22 і 28% відповідно. У результаті ціноутворення будується за імпортним паритетом. Для виробника це золотий час, але стимулює це чомусь не всіх.

Державне "Укргазвидобування" повсюди шукає сировину. "У 2018 р. ми очікуємо збільшення видобутку природного газу та надходжень імпортної сировини на Яблунівський і Селещинський ГПЗ. Це дасть можливість переломити тенденцію падіння випуску СВГ", - оптимістично налаштований директор із комерції УГВ Сергій Федоренко. За його словами, є і плани зі створення нових виробництв, але це перспектива двох-трьох років.

Діаметрально протилежна ситуація в "Укрнафті". Контрольний пакет тут належить "Нафтогазу України", але де-факто всім управляє група "Приват". Видобуток нафти, газу, конденсату та, відповідно, випуск СВГ монотонно рухаються вниз. Перспектив зміни вектора не видно, особливо з огляду на 12-мільярдну заборгованість за податками.

Ще один український виробник, дітище нерівного шлюбу "Нафтогазу України" й "Привату" - Кременчуцький НПЗ. Уже кілька років поспіль "Укртатнафта" не звітує про обсяги випуску нафтопродуктів ні НАКу, ні міністерству, ні Нацкомісії з цінних паперів. Оціночно у 2017 р. Кременчук наростив виробництво до 90 тис. т СВГ завдяки збільшенню переробки. Весь ресурс був реалізований у зростаючій мережі АГЗП "Привату".

Чомусь не надихає "газовий" мейнстрим малих видобувачів. Потужності найбільшого з них - "Полтавської газонафтової компанії" (ПГНК, належить JKX Oil&Gas) - завантажені на третину. При потенціалі виробництва більш як 35 тис. т пропан-бутану на рік компанія видає 10 тис. т. Видобуток вуглеводневої сировини йде донизу, тому для підтримки випуску СВГ у 2018 р. ПГНК планує розпочати переробку сторонньої сировини.

Інші приватники ринку скрапленого газу - "Гео-Альянс" і Smart Energy - у 2017 р. показали приріст, але в масштабах ринку це мізер. "Smart Energy може дати більше газу тільки на давальницькій сировині та за рахунок невеликої програми інтенсифікації. Завантаженість потужностей "Гео-Альянсу" також не дозволяє розраховувати на зростання випуску СВГ", - вважає голова дослідної компанії "Ньюфолк" Андрій Закревський.

Швейцарський... газ

Нестримне зростання українського ринку скрапленого газу було забезпечене за рахунок російських ресурсів.

Головна подія 2017-го - централізація всього російського експорту скрапленого газу в Україну. Федеральна служба експортного контролю РФ дала дозвіл на експорт тільки "Роснефти". Однак кремлівський нафтогігант, розуміючи безперспективність своєї роботи в Україні, продав увесь обсяг швейцарському трейдеру Proton Energy Group, який водночас виступив і покупцем української мережі заправок "Роснефти".

У квітні 2017-го Proton Energy перейшов на продаж ресурсу за терм-контрактами (довгі договори, що укладаються, як правило, на рік), сформувавши пул із півтора десятка провідних заправних мереж.

"У контрактах прописано формулу ціни з прив'язкою до світових котирувань. Під час злету цін у серпні 2017 р. ми продавали газ із поправкою +16 дол./т, тоді як в інших постачальників на спотовому ринку ресурс буквально відлітав по +200 дол./т. Спокуса відмовитися від виконання зобов'язань була велика, але ми граємо в довгу", - згадує комерційний директор "Глуско Україна", дочірньої компанії Proton Energy, Сергій Остапець.

Торік швейцарський трейдер привіз близько 360 тис. т СВГ, що становило майже 22% ринку. Цього року обсяги збережуться. У жовтні 2017 р. розпочалися поставки в рамках нового річного договору, що сумарно передбачає поставку близько 43 тис. т щомісяця. Серед покупців - майже всі найбільші роздрібні мережі: ОККО, WOG, "Автотранс", "Авантаж", "Центргазпостач", GT Group, "БРСМ Нафта", КЛО та інші. Це гарантує наявність палива і його ринкову ціну, що досить важливо з огляду на події серпня 2017-го.

…тільки в профіль

Для білорусів Україна - найбажаніший ринок збуту. Беремо багато, платимо більше, ніж будь-хто. Улітку минулого року сябри зняли свою порцію вершків.

"Перелякані мережевики з висохлими заправками готові були брати за будь-якою ціною. "Білорусьнафта" продала терм-контракти на 2018 р. із премією 25–32 дол./т, хоча раніше вона не перевищувала 15 дол./т", - каже директор української трейдингової компанії, яка зуміла не піддатися ажіотажу.

Виробництво СВГ у Білорусі обіцяє зростати. У 2017 р. росіяни в черговий раз "виховували" "молодшого брата", і той недорахувався 15% переробки нафти. Тепер усе позаду, нафта є, і газу в білорусів буде більше.

Та не одним виробництвом вирізнилися сусіди. Вони розіграли ще одного свого коника - транзитного. Заслінка на шляху прямих поставок в Україну змусила численних постачальників російського СВГ шукати обхідні шляхи. Потік пішов через Білорусь, а конкретно - через Вітебськ.

Тут міжнародний трейдер Vitol інвестував у перевалочний термінал "Трансекспедиція". Пізніше відразу був запущений ще один пункт "Чесс Бел". Уже відомо, що заточені на перевалку газу в Україну бази незабаром з'являться в Могильовській і Брестській областях. Навіть державна "Білорусьнафта" заявила про готовність піти цим шляхом. Технологія проста: російський газ зливається в сховища, паспортизується як білоруський і відправляється в Україну.

У 2017 р. з Вітебська прибуло понад 217 тис. т російського газу з білоруським паспортом. Укупі з вищезгаданим прямим експортом із РФ це в точності нагадує рівень російських поставок 2016 р. - 784 тис. т. Це половина ринку, і переоцінювати важливість вітебського "обвідного" каналу складно. Тому ринок дуже нервово реагує на чутки, які періодично виникають, про бажання росіян перекрити цей шлюз.

"Наприкінці року були побоювання, що росіяни закриють транзит, нині нібито вляглося", - каже представник одного з вітебських терміналів, який побажав залишитися інкогніто.

Старі та нові друзі

Рекордні ціни та зростаючі обсяги привернули увагу постачальників, які раніше в нашому напрямку й не дивилися. Виникли в переліку нових джерел газу Латвія, Польща, Угорщина, Єгипет, Алжир та Італія. Із трьох останніх газ в Україну прийшов морським шляхом. Спочатку Чорноморськ, а потім й Одеса з Миколаєвом розпочали приймати танкери з автогазом.

Море поки що залишається невеликим, але на південних рубежах досить впливовим каналом імпорту. Гострий дефіцит ресурсу змусив ринок сточувати гострі краї в схемах танкерних поставок у прискореному режимі.

"Відпрацьовані логістичні рішення дозволяють говорити про можливості наростити обсяги поставок через порти Чорноморськ та Одеса в Україну до 20 тис. т упродовж місяця з моменту виникнення форс-мажорних обставин або значної зміни тренду", - каже керівник GT Group Владислав Колодяжний. Ця компанія першою почала імпорт морських партій у 2016 р.

Специфіка морських поставок - локальні періоди дешевизни "морського" газу щодо сухопутної альтернативи.

"Без форс-мажорів, на які був багатий 2017 р., імовірність арбітражних поставок з моря підвищується тільки в піковий період споживання - з липня по вересень, але однаково залишається вкрай низькою. Наприклад, зараз вартість морського ресурсу вища за залізничні або автопоставки мінімум на 150 дол./т, або на третину", - зазначає В.Колодяжний.

Аналогічно розцінюють перспективи й у Польщі, яка є одним із найбільших ринків СВГ у Європі.

"Наш ринок працює як годинник, тут немає великих запасів. Сезонність у нас така сама, що і в Україні, тому ми не можемо переорієнтувати значні обсяги - нам потрібно постачати на свій ринок", - розповів Марцін Завіша, член правління UNIMOT, одного з найбільших польських трейдерів.

Літні події повернули на ринок казахстанських постачальників, які залишили цей напрям у 2013 р. Першим активізувався "Спектр-Трейдинг", що відправив за рік в Україну близько 21 тис. т СВГ.

"Для спотових продажів (миттєвий, не запланований заздалегідь продаж. - А.К.) в Україну ми зарезервували близько 60 тис. т на 2018 р. Фактичний же обсяг залежатиме від цін, які запропонує ринок. Думаю, кілька місяців на рік Україна буде цікавим напрямом", - повідомив представник Spectr Trading Зангар Кулакєєв.

Та найпомітнішою та багатообіцяючою подією став вихід на український ринок "Тенгізшевройлу" (ТШО), найбільшого виробника СВГ у Казахстані. Раніше компанія транспортувала газ через Одесу, а з вересня розпочала контрактуватися з українськими трейдерами. "Довгі" договори на поставку СВГ у 2018 р. уже підписали кілька великих компаній. Поки завозиться близько 10 тис. т газу ТШО на місяць, але переговори тривають.

Чому прихід казахстанського гіганта настільки важливий для українського ринку? По-перше, це залізобетонна гарантія приходу ресурсу на ринок. По-друге, казахстанський газ уже підхльоснув конкуренцію на східному кордоні, що в довгостроковій перспективі має позначитися й на цінах.

***

У 2018 р. Україна помітно збільшить обсяг прогнозованих поставок, яких так не вистачало влітку 2017 р. Поставки за терм-контрактами з Росії, Білорусі та Казахстану вже бачаться на рівні 40–50% потреб українського ринку. Другу половину забезпечать українські заводи та "екзотичний" імпорт.

Водночас залежність від імпорту залишається критичною. Тому виключати ймовірність потрясінь (наприклад, у результаті чергової зміни експортної політики в країнах-постачальниках) також не доводиться. Утім, уроки літньої кризи 2017 р. гравцями ринку добре вивчені, й розрахунки на поставку ресурсу з альтернативних джерел завжди лежать на столі.