«Укртатнафта»: анатомія корпоративної кризи

На 15 листопада 2007 року на Кременчуцькому НПЗ були призначені збори акціонерів. Особливою новиною це не назвеш: за чималу історію ЗАТ збори зривалися через раз. На самому підприємстві вже місяць триває розбір польотів, що потихеньку виходить на міжнародний рівень. Представники Татарстану навіть заявили, що в них відібрали власність і що розглядається можливість звернення до міжнародних судів.

Узагалі-то на акції, які належать Татарстану, ніхто не зазіхав. Українська держава повернула собі тільки безплатно відібрані 18,3% акцій, що їх свого часу перевели на дві компанії-«прокладки» — Sea Group і AmRUZ Trading. Найцікавіше, що з тим фактом, що Україна нічого не одержала за ці акції, ніхто не сперечається, але повернення їх законному власнику чомусь трактується як «відбирання власності».

Втім, справа тягнеться вже років вісім, і її вже розібрали по кісточках. А от свіжі подробиці роботи найбільшого НПЗ України зацікавили багатьох.

Те, що підприємство перебуває у, м’яко кажучи, складному фінансовому становищі, було відомо давно. Однак те, що все занедбано настільки, стало новиною. Причому не тільки для українських експертів, а й для депутатів російської Державної думи.

Приміром, виявилося, що з квітня жодного прямого договору про поставки нафти між НПЗ і «Татнефтью» у 2007 році укладено не було. Вся нафта закуповується тільки через посередників. Нинішній голова ЗАТ Павло Овчаренко заявив, що вони контролювалися першим віце-президентом «Татнефти» і заступником генерального директора «Укртатнафти» Наїлем Магановим.

З української сторони посередниками виступали ТОВ «Таїз», ТОВ «Техно-Прогрес», ТОВ «Укртатнафта-Центр», ПП «Авто». З травня по вересень через них було поставлено 2380 тис. тонн нафти на 1,115 млрд. дол. без сплати податків.

При цьому втрати на сплаті ПДВ становлять сотні мільйонів доларів. Більше того, кілька мільйонів доларів втратили й акціонери компанії, включаючи «Татнефть».

Торговий представник Татарстану в Україні Ростислав Вахітов негайно заявив, що татарські акціонери не мають жодного стосунку до зазначених українських компаній.

Якщо це так, то стає ще цікавіше — на чию користь накопичувалися мільярдні (у гривнях) борги підприєм­ства, і чому на це не реагував той самий Маганов. Адже він одночасно є акціонером і членом спостережної ради ЗАТ «Укртатнафта». До речі кажучи, у ЗМІ з’явилася інформація, що його помічник Нуріслам Сюбаєв є бенефіціаром Sea Group і AmRUZ Trading AG.

Утім, втрат зазнав не лише український, а й російський бюджет. Так, компанії-посередники закуповували в Татарстані нафту за ціною нижче ринкової, були випадки закупівель навіть ниж­че собівартості видобутку. Потім вона продавалася в Україну за високою ціною, причому виплата податків перекладалася з посередників на Кременчуцький НПЗ. У результаті закупівля нафти ЗАТ «Укртатнафта» здійснювалася через компанії-посередники за ціною, що на 20—35 дол. на тонні перевищувала ринкову.

Для довідки: технологічна собівартість переробки тонни нафти на заводі 29 дол.

Більш того, з’явився й оператор з реалізації нафтопродуктів виробництва ЗАТ «Укртатнафта» — ТОВ «Новойл». Причому старий менеджмент не тільки довірив «Новойлу» ексклюзивне право поставляти продукцію заводу на внутрішній ринок України, а й надав максимальну знижку від прейскуранта заводу — 24 дол. на тонну.

«Новойлу» віддали понад 75% від загального обсягу реалізації нафтопродуктів на внутрішній ринок України. При цьому тільки за травень—вересень 2007 року сума знижок, отриманих цією компанією, становила 153,7 млн. грн. Це більше, ніж збитки підприємства за дев’ять місяців 2007-го (127 млн. грн.). Загалом, грошей акціонерів не шкодували.

До речі, нафтові схеми зацікавили і депутатів Державної думи Російської Федерації. На ім’я заступника керівника адміністрації президента РФ Ігоря Сєчина, міністра внутрішніх справ РФ Рашида Нургалієва і генерального прокурора РФ Юрія Чайки вже надійшло кілька запитів.

Те, що в Росії з’явилися зважені оцінки того, що відбувається, не може не тішити. Це допоможе з’ясувати суть, не зводячи всі події на рівень українсько-російських з’ясувань стосунків. Так, у запиті російського депутата від фракції «Родіна» Сергія Глотова сказано, що економічну суперечку було штучно заполітизовано і виведено на рівень міждержавних відносин. Штучне перенесення центрів прибутку від продажу нафти на українські фірми-посередники дуже нагадує трансфертне ціноутворення, від якого законослухняні бізнесмени Росії давно відмовилися. «Доцільно, — зазначає в запиті депутат, — розглядати сформовану навколо ЗАТ «Укртанафта» ситуацію не як таку, що має політичне підгрунтя, а як суперечку господарюючих суб’єктів, на керівництво одного з яких російські правоохоронні органи могли б звернути особливу увагу».

У листопаді темою зацікавилася і Рада національної безпеки та оборони України. Вона вже попросила у Міністерства палива й енергетики України інформацію про фінансовий стан ЗАТ «Укртатнафта» і має намір розглянути питання про відчуження майна, яке належить державі в цьому ЗАТ.

РНБОУ, зокрема, зацікавила інформація про структуру дебіторської і кредиторської заборгованості «Укртатнафти» у 2004—2007 роках, включаючи податкову заборгованість. Буде також проаналізовано основні показники виробничої діяльності ЗАТ за чотири останні роки й інформацію про виробничі програми до кінця 2007-го і на 2008 рік з виробництва моторних мастил.

Рада нацбезпеки попросила у Мінпаливенерго інформацію про можливі, передбачені укладеними контрактами, санкції до постачальників у разі зриву поставок сировини, а також про санкції, які можуть бути застосовані до ЗАТ «Укртатнафта» у разі невиконання компанією зобов’язань щодо поставки нафтопродуктів. Також необхідна оцінка ризиків зриву поставок сировини на Кременчуцький НПЗ у зв’язку зі зміною складу правління ЗАТ «Укртатнафта».

Отже, питань чимало. До того ж відмова податкових органів відшкодувати з бюджету суми ПДВ, сплачені «Укртатнафтою» у вартості нафти (як результат використання схем мінімізації податків при поставках сировини), призведе до неможливості розрахуватися з боргами за сировину і може загрожувати підприємству банкрутством з боку постачальників нафти.

Ситуація стурбувала навіть президента України. Практика ухиляння від податків за допомогою фірм-«прокладок» давно стала критичною. Наприкінці жовтня 2007 року Ющенко направив прем’єру Вікторові Януковичу листа, в якому «висловив стурбованість ситуацією, яка склалася зі сплатою до держбюджету податків і зборів окремими підприємствами з іноземними інвестиціями та їхніми дочірніми компаніями». Було дано вказівку негайно розібратися із застосуванням постачальниками нафти схем за участю фірм, що мають пільги щодо сплати податків.

Про те, які суми втрачало підприєм­ство, красномовно свідчить просте порівняння. У вересні на НПЗ було перероблено 544,2 тис. тонн нафти. Результат? Збитки.

У жовтні через призупинення поставок із Росії переробили 388,8 тис. тонн нафти. У результаті прибуток компанії становив 6,7 млн. грн. Причому перехід від збитковості до прибутковості відбувся менш як за два тижні, коли з виробничого ланцюжка прибрали посередників.

Зараз нове керівництво ЗАТ «Укртат­нафта» вибудовує нову схему роботи. Вона гранично прозора. Почалося укладання прямих договорів на поставки нафтопродуктів із кінцевими споживачами, власниками мереж автозаправних станцій і автозаправних комплексів (АЗК). Відповідальність за укладання прямих договорів на поставку нафтопродуктів покладено на відділ реалізації компанії.

Щоб уникнути спроб «сировинного шантажу», вживаються заходи для диверсифікації поставок. Зокрема, крім закупівель української сировини, на підприєм­ство надходитиме нафта, доставлена морем в Одесу.

До речі, це стане прецедентом. За словами Овчаренка, незалежно від того, чи вдасться відновити старі поставки чи ні, морем в Україну надходитиме до 100 тис. тонн нафти на місяць. Технологічна можливість її прокачування трубопроводами «Укртранснафти» з Одеси в Кременчук є. Наскільки відомо, йдеться про поставки каспійської нафти.

Втім, бити горщики з «Татнефтью» теж ніхто не збирається. Татарам загалом належать 37,4% акцій Кременчуцького НПЗ, у них — пристойні ресурси нафти, і цілком можна налагодити нормальну співпрацю. І що швидше сторони підуть на компроміс, то краще. Щоб не загострювати обстановки, українські акціонери вирішили не проводити зборів без татарстанської сторони, хоча наявний пакет у більш як 60% це дозволяв.

Раніше міністр палива й енергетики Юрій Бойко чітко підтвердив, що інтереси татарстанських акціонерів у кон­флікті мають бути захищені. У наведенні ладу об’єктивно зацікавлена і російська сторона. Так, відповідно до російських депутатських запитів, тільки цього року «Татнефть» недоотримала від продажу 240 млн. дол. Це саме та сума, яку компанія могла б вкласти в початок давно обіцяної реконструкції кременчуцького заводу.

Заводу потрібен мир, і, як уже неодноразово говорилося, немає об’єктивних причин для того, щоб він був поганим.