УКРАЇНА ТА ПОЛЬЩА СПІЛЬНО НАЦІЛИЛИСЯ НА ЕКОЕНЕРГІЮ

Коли кілька років тому на Львівщині відкривали першу вітрову станцію (нині їх дві — у селищі Східниця й на горі Орів), це здавалося сенсацією. Хоча вчені (викладачі «Львівської політехніки», із котрими спілкувалася щодо цієї проблеми) не один рік виношували й обгрунтовували ефективність використання енергії вітру, сонця, малих річок тощо. Але їх тоді не слухали й не чули, а, скоріше, сприймали за «кремлівських мрійників». І ось сьогодні активно лобіюються не лише закони, постанови, а й ці ідеї, розробляються програми про альтернативні джерела енергії. І все це знаходить реальну дорогу в життя. Але знов-таки навіть нині через економічну малопотужність самостійно підняти такі «брили» нашій державі складно. Тому вона закликає шукати інвестиції, розвивати співпрацю, знаходити розумні й ефективні підходи.

Львівщині пощастило, що вона розташована на передньому — західному краї входження в цивілізовану Європу, і Польща, найближчий наш сусід, уже практично знаходиться в ЄС. А спільну мову й зацікавленість дві сторони навчилися знаходити.

Тому вже вдруге (вперше — рік тому) у Львові проведено «Енергофорум-2003» із порядком денним: «Енергозберігаючі технології в сфері виробництва та споживання електроенергії в Польщі й Україні». Форум повністю був присвячений альтернативним джерелам енергії. От думка з цього приводу голови спостережної ради ВАТ «Львівобленерго» Ярослава Шпака:

— Сьогодні в Україні розробляється стратегія розвитку енергетики до 2030 року — визначаються пріоритети, обговорюються конкретні напрями тощо. І скрізь червоною ниткою проходить тема енергозбереження. Ми не можемо вже проходити повз той факт, що Україна на одиницю виробленої продукції споживає електроенергії в три-п’ять разів більше порівняно зі світовими показниками. І це лише у виробництві. А комунальний сектор, інші сфери нашого життя? Тому проблема енергозбереження на сьогодні — найактуальніша: не розв’язавши її, у перспективі не зможемо вийти на вирішення проблем української енергетики в цілому.

Якщо говорити про альтернативну чи екологічну енергетику, нам потрібно визначитися з джерелами цієї енергії, реалізацією таких проектів, виділити початкові пріоритети, передбачити шляхи фінансування. Польські фахівці в цих питаннях пішли далі від нас, хоча не досягли ще не те що американського, а й європейського рівня. Тому ми можемо йти пліч-о-пліч, шукати спільні проекти та спільними зусиллями їх реалізовувати. За період між двома енергофорумами разом із польськими фахівцями ми знайшли не лише спільні точки дотику, а й намітили конкретні проекти, провели двосторонні консультації. Уже підписано протокол намірів про спільне дослідження геотермальних вод у Мостиському районі Львівської області й суміжній території Польщі. Необхідно досліджувати цю зону, а потім, організувавши СП, почати спільно використовувати ці ресурси. Висловлено конкретну ідею співпраці в районі митного переходу Краковець-Корчова, де є великі площі з хорошим вітропотенціалом і де ми пропонуємо побудувати польсько-українську вітроелектростанцію. Ці й інші пропозиції практично обговорювалися на енергофорумі. Є також спільні проекти з будівництва малих гідроелектростанцій. Але без підтримки на обласному й державному рівнях зрушити ці проблеми з мертвої точки буде дуже складно.

Проте вже сьогодні з метою економії електроенергії «Львівобленерго» закупило за кордоном електролампи, які споживають енергії вп’ятеро менше, ніж освітлювальні прилади, які нині використовуються, і починають їх встановлювати. До слова, львівський електроламповий завод «Іскра» також має намір найближчим часом приступити до випуску таких енергозберігаючих лампочок.

Стосовно довгострокових проектів, уже сьогодні енергетики з допомогою вчених оцінили вітропотенціал області й визначили, в яких місцях можна споруджувати вітростанції, також у обласному масштабі вивчено гідро- й геотермальний потенціали, напрацьовано конкретні проекти з кожного напряму. Проблема одна й головна: потрібні партнери, аби рухати цю нелегку справу вперед, бо альтернативна енергетика поки що не має потужної підтримки й розуміння. І якщо та ж таки Польща дуже активно співробітничає зі Львівщиною в створенні СП, то в енергетичній галузі не створено жодного польсько-українського підприємства. Але добре вже те, що чимало людей сьогодні погодилися: якщо ми збільшуватимемо споживання енергоресурсів і особливо органічного палива, шкідливими викидами в атмосферу внесемо свою значну лепту в глобальну екологічну та кліматичну катастрофу. Тому вже нині потрібно скорочувати споживання традиційних енергоресурсів. Приміром, Німеччина торік виробила 3,6 млн. кВт електроенергії на вітростанціях. У нас працює вітростанція потужністю лише 40 мегават. Водночас за своїм потенціалом можемо «на вітрі» запустити десятки мільйонів кіловатів, адже Україна (після Росії) за майданчиками, на яких можна будувати вітростанції, посідає друге місце в світі! Сьогодні за ліцензією американської фірми випускаємо вітчизняні вітроустановки потужністю 107 кВт і заввишки майже двадцять метрів. За нинішніми мірками — це вже минулий день вітроенергетики (дуже низький коефіцієнт використання вітру). Сьогодні Україна закупила ліцензію бельгійської фірми й починає освоювати виробництво установки потужністю 600 кВт. Першу машину вже змонтовано в Криму й вона готується до запуску. Через кілька років має розпочатися їхнє серійне виробництво. Створено і спеціальний фонд для фінансування будівництва вітростанцій, «Львівобленерго» — його активний учасник. Але й ця установка, за оцінками фахівців, — сьогоднішній день, а не завтрашній. Тому львівські енергетики планують поставити на майданчику Краковець-Корчова вітроустановку потужністю 1500 кВт і заввишки 115 метрів, але потрібно заручатися підтримкою й розумінням польських партнерів.

Настав час і малих ГЕС: Україна використовує свій водний потенціал лише на 11%, і то за рахунок великих рік. У недалекому минулому в нас було близько тисячі малих гідроелектростанцій, нині залишилося 49, і половина з них вимагає реконструкції. Є й завод, який може випускати турбіни меншої потужності, і коштуватимуть вони втричі дешевше, ніж закордонні аналоги.

Львівщина, приміром, активно займається і когенерацією. Розроблено проекти з великої й малої когенерації, і нинішнього року в принципі має бути розв’язано проблему фінансування.

Якщо говорити про нормативну базу, то енергетики на сьогодні, крім основних енергетичних документів, мають і конкретний Закон «Про альтернативні джерела енергії», що набрав чинності понад два місяці тому. Виписані, зокрема, і шляхи фінансування, але уряд повинен ухвалити відповідну постанову з цього питання. Енергетики сподіваються, що вже в третьому кварталі нинішнього року вони одержать такий необхідний їм документ. У Верховній Раді знаходиться й проект про так званий «зелений тариф», який оцінюється в 32 копійки за одиницю чистої енергії. Це втричі вище, ніж ми платимо сьогодні за звичайну електроенергію, отже потрібно буде (якщо проект ухвалять) долати не лише стереотипи мислення, а й враховувати платоспроможність споживачів.

Не хотілося б на цій песимістичній ноті закінчувати матеріал, тому звернімося до найближчих сусідів Львівщини — Польщі, котра також не вельми давно почала освоювати альтернативні джерела енергії, до чого її зобов’язує входження до ЄС. На сьогодні основна проблема поляків — малі інвестиції в «зелений» енергоринок і бюрократичні перепони, хоча ще 2000 року Польща ухвалила «Стратегію розвитку відновлювальної енергетики», тим самим приєднавшись до країн — членів ЄС, які прийняли Білу книгу Європейського Союзу «Енергія для майбутнього: відновлювальні джерела енергії». Так, до 2010 року Польща втричі (з 2,5% до 7,5%) має збільшити виробництво енергії з відновлювальних джерел, і надалі постійно нарощувати ці темпи. Розроблено окрему програму розвитку вітрової енергетики на 2003—2005 роки. Вітрова енергетика в останні два-три роки переживає в Польщі період великої активності. Раніше енергетики не завжди враховували, будуючи вітростанції, інтереси місцевої «громади» й користь для вітчизняної промисловості. А нині енергетичне планування на рівні воєводств і гмін стало юридичною вимогою. Крім вітрових станцій, поляки спорудили геотермальну установку в Пижицях, неподалік від Щецина. Йдеться про серйозне використання водної енергетики, енергії біомаси тощо.

Перспективи привабливі й цікаві. Але навіть організовані та «ринкові» сусіди Львівщини визнають: гроші знайти на ці пропозиції нелегко, бо такі технології нові на ринку й характеризуються підвищеним ступенем ризику, попит на них поки що низький. Тому вартість початкових проектів значна, а віддача поки що мінімальна. І, головне, ціни відновлювальної енергетики порівняно з цінами на паливо з традиційних джерел ще не швидко будуть конкурентними. Отож, якщо нелегко вирішувати це питання полякам, то що казати про Україну. Проте за бажання й гори можна зрушити з місця. Було б це бажання та віра. А ще бодай мінімальна підтримка й розуміння.