У чому вразливість вразливих споживачів, або Як не бути енергетично бідним

Незважаючи на те, що минуло майже півроку з моменту ухвалення Закону "Про ринок електричної енергії", суттєвих змін споживачі не відчули. Хоча це зрозуміло, бо зараз триває лише підготовка нормативно-правової бази, а сам новий ринок повинен фізично запрацювати 2019-го.

Однак уже зараз потрібно подбати про тих, кому і сьогодні важко впоратися зі зростанням цін і тарифів і для кого можливість конкуренції та обрання постачальника видається надто складним завданням, тому їм "зручніше" звертатися до звичного постачальника.

По-перше, не слід турбуватися про те, що всі пільги буде скасовано, і кожен побутовий споживач змушений буде платити повну ринкову ціну за електроенергію, хоча в ідеалі так і мало би бути. Але такого не існує і в європейських країнах, що їх нам наводять як приклад.

У звіті EPRS (European Parliamentary Research Service), поданому Європейському парламенту у травні 2016 р., зазначається, що від 50 до 125 млн чоловік у ЄС перебувають під загрозою енергетичної бідності. Близько
54 млн чоловік не можуть повністю обігрівати власні будинки взимку або платити за свої рахунки. Основними причинами, як правило, вважаються низькі доходи, високі ціни на енергію та низька енергоефективність житлових приміщень, а також ринкові умови та соціальне середовище. Тобто факторами енергетичної бідності є не тільки низькі доходи населення, а й низька енергоефективність і високі тарифи.

ЄС розуміється на проблеми і дає настанови через директиви щодо електроенергії та газу (Третій енергетичний пакет), які вимагають, щоб держави-члени визначали вразливих споживачів на власних енергетичних ринках і захищали їх. Щоправда, директиви не включають загального визначення ЄС щодо "енергетичної бідності", але йдеться перш за все про домогосподарства, які витрачають занадто багато, можливо, вдвічі більше, ніж середні, на енергетичні продукти, а також про домогосподарства, які мають труднощі в оплаті своїх рахунків за енергію.

В Україні офіційна статистика стверджує, що середньомісячні витрати домогосподарства на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2015 р. становили 509,30 грн, або 12,5% споживчих витрат, а у 2016 р. - 625,90 грн, або 13,8% споживчих витрат.

І це досить значний відсоток порівняно, наприклад, із тим, що лише 1,2–1,7% споживчих витрат припадає на освіту та культуру та близько 5% - на медицину.

Ризикну припустити, що незначний рівень освіти, не кажучи вже про культуру, є одним із факторів, що призводять до так званої енергетичної бідності.

Пільги та перехресне субсидування

І все ж таки в Україні не відмовляються від пільг і субсидій. За офіційними даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), 2016-го 1990331 абонент мав пільги в оплаті спожитої електроенергії , а соціальна норма в 100 кВт·год. надається всім споживачам, незважаючи на рівень їхніх доходів.

В електроенергетиці країни останніми роками залишається високий рівень перехресного субсидування промисловими споживачами вартості електричної енергії, що відпускається окремим категоріям споживачів за фіксованими тарифами. Загальна сума компенсації втрат енергопостачальним компаніям від здійснення постачання електроенергії окремим категоріям споживачів у 2015 р. становила 43,8 млрд грн, у 2016 р. - 45,5 млрд. Правда, в 2017 р. прогнозується зниження перехресного субсидування до 36–37 млрд грн. Але побачимо, які цифри наведе Держстат у визначенні частки витрат домогосподарствами.

Так, однією з вимог запуску нового ринку електроенергії є мінімізація перехресного субсидування, але це не означає, що найменш захищені версти населення можуть залишитися не тільки на межі енергетичної бідності, а й за нею.

Саме тому і в Законі "Про ринок природного газу", і в Законі "Про ринок електричної енергії" визначено поняття "вразливий споживач".

Право на соціальний захист - конституційне право громадян України, але його реалізація є предметом окремого законодавчого регулювання.

Законом України "Про ринок електричної енергії" визначено, що вразливі споживачі - це виключно частина побутових споживачів. До повноважень Кабінету міністрів України віднесено встановлення порядку, згідно з яким буде реалізовуватися право на передбачені законом підтримку для відшкодування витрат на оплату спожитої електричної енергії та/або захист від відключення у певні періоди. Тобто український закон увібрав у себе загальні європейські норми, коли споживачеві може надаватися як грошова підтримка (персональна субсидія), так і унеможливлення його відключення від джерел електропостачання, як правило, у зимовий період.

Механізми захисту вразливих споживачів

Отже, які механізми захисту вразливих споживачів закладено у Законі "Про ринок електричної енергії"? Насамперед це стаття 61, яка присвячена взаємовідносинам між електропостачальником і вразливими споживачами.

По-перше, такі споживачі мають право на підтримку для відшкодування витрат на оплату спожитої електричної енергії. Кабінет міністрів України повинен прийняти такий порядок, у якому буде визначено таке: категорії вразливих споживачів; порядок їх обліку; заходи з моніторингу та державного контролю; спеціальні заходи захисту таких споживачів від відключення у певні періоди; обсяг адресної допомоги.

Постачання електричної енергії таким споживачам здійснює постачальник універсальної послуги. Тут варто додати, що закон не дозволяє таким споживачам обирати собі постачальника, адже тільки постачальник універсальної послуги (у нашому випадку такого постачальника обиратиме Кабмін на тендерних умовах) може її здійснювати.

Поки що не зрозуміло, якою буде кількість вразливих споживачів через три роки, але вже в липні 2020 р. уряд повинен визначитися з вибором постачальників універсальних послуг.

Насправді часу для цього є не так уже й багато, а якщо кількість таких споживачів залишиться на рівні 2016 р., тобто майже 2 млн абонентів, то це серйозний тягар на усіх інших.

Моніторинг наявності вразливих споживачів у країнах ЄС показує, що до таких належить близько 10% домогосподарств, а найпоширенішим способом підтримки є обмеження відключення боржників у зимовий період. Тобто йдеться не про персональні пільги, а насамперед про певну соціальну категорію людей, що не можуть вчасно оплачувати власні рахунки.

В Україні, за даними річного звіту НКРЕКП за 2016 р., таких споживачів порівняно з пільговиками відносно небагато - 275,5 тис. електроустановок побутових споживачів було відключено від електропостачання за несплату спожитої електроенергії. До речі, дізнатися, чи були серед них ті, хто отримував пільги та субсидії, зі звіту регулятора неможливо.

Як боротися з енергетичною бідністю?

В Європі для цього використовують різні заходи, такі, як виплати через їхні загальні соціальні системи (фонди), тарифи на соціальну енергію, обмеження відключення через неплатежі, покращення енергоефективності, а також інформації про захист вразливих споживачів.

Проте, як попереджається у звіті EPRS, без жорстких заходів з енергоефективності енергетична та кліматична політика ЄС може посилити ризик енергетичної бідності перш за все через витрати на фінансування переходу на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) з допомогою рахунків за комунальні послуги. І це не заклик до скорочення використання ВДЕ, а навпаки, пошук шляхів соціального захисту.

Цікавий і доречний досвід британського регулятора Ofgem, який свого часу прийняв Соціальну стратегію щодо вразливих споживачів газу та електроенергії, а зараз переходить до розуміння індивідуальної соціально-психологічної роботи з конкретним споживачем. І цим займатимуться як соціальні служби, так і відповідні підрозділи постачальників енергоресурсів.

Розуміючи природу відносин із владою та несприйняття населенням будь-яких реформ в енергетиці, вважаю вкрай важливим уже зараз розпочати енергетично-соціальний діалог, щоб енергетична бідність не переросла в енергетичне жебрацтво.

Від редакції

Світлана Голікова 5 жовтня обрана Верховною Радою за поданням Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки до складу конкурсної комісії, яка обиратиме новий склад НКРЕКП, функції членів якої закінчуються 26 жовтня. Ініціатором запропонувати її кандидатуру є "Народний фронт". Обрання С.Голікової 265 голосами підтримали, зокрема, депутати із "Самопомочі" і БПП.

Того ж дня ВР до складу конкурсної комісії обрала це одного представника від парламенту - Василя Яструбинського, запропонованого Комітетом з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. За його кандидатуру проголосували 252 депутати.

11 жовтня Кабмін обрав третього представника до конкурсної комісії з обрання членів НКРЕКП - Миколу Ніцака, екс-директора "Вінницяобленерго", екс-директора "ВП "Черкаські магістральні електричні мережі" ДП НЕК "Укренерго".

Тривають розмови про те, що на посаду голови конкурсної комісії президент запропонує екс-голову НКРЕКП, екс-міністра енергетики та вугільної промисловості України, члена наглядової ради НАК "Нафтогаз України" від президента Володимира Демчишина.

Конкурсна комісія з обрання членів НКРЕКП згідно із законом має складатися з шести представників: двоє - від парламенту, двоє - від Кабміну, двоє - від президента.

Верховною Радою України 22 вересня 2016 р. прийнято Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" , який набув чинності 26 листопада 2016 р.

З метою підвищення довіри з боку суспільства до органу державного регулювання законом передбачено повне оновлення складу НКРЕКП шляхом поступової ротації протягом 18 місяців (три члени НКРЕКП переобираються через 6 місяців, два - через 12 місяців і ще два - через 18 місяців). Для проведення (першої) ротації протягом шести місяців законом передбачено утворення конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів, оголошення конкурсу, проведення відбору кандидатів та їх подання на затвердження президентові України.

Для своєчасного проведення конкурсу конкурсна комісія мала розпочати свою роботу за місяць-півтора після набрання чинності законом. Але до 5 жовтня 2017 р. жодного члена конкурсної комісії не було обрано.