«ЦЕ НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ»

Потепління означає не лише закінчення опалювального сезону, а й початок підготовки до наступного. Відповідно до прийнятої раніше процедури, саме в цей час починається підбиття підсумків із покаранням невинних і нагородженням непричетних. На цьому все, як правило, заспокоюється до кінця літа, коли країна не без подиву згадує, що вже незабаром знову настануть холоди.

Однак нинішнього року «Нафтогаз України» пробує змінити раніше заведений порядок, розпочавши радикальну перебудову внутрішнього ринку, вірніше, його найпроблемнішого сегмента — взаємин із теплокомуненерго відразу після підведення 15-квітневої риски під минулим опалювальним сезоном.

Газівників можна зрозуміти. Початок року видався на рідкість тяжким — підприємства теплокомуненерго і генеруючі компанії Мінпаливенерго з тріском завалили розрахунки за газ. Їхні «свіжі» борги за три місяці сягнули майже 860 млн. грн. Особливо відзначилася генерація, накопичуючи борг у 12 разів швидше, аніж торік. Тепер попереду захоплююча і дуже тяжка робота з «витягування» цих й інших заборгованостей. Про ситуацію в першому кварталі 2003 року працівники НАКу говорять однією фразою: «Це не повинно повторитися».

Радикальність підходу «Нафтогазу України» найкраще ілюструє такий факт: робота з обласними властями (а саме вони реально розпоряджаються теплокомуненергетикою) почалася наступного дня після завершення опалювального сезону. Вже 16—17 квітня в офісі по вулиці Богдана Хмельницького, 6 відбулися спільні засідання правління «Нафтогазу України» із колегіями Луганської та Полтавської обласних адміністрацій. У результаті глави обох областей дали згоду на передачу в управління НАКу місцевих теплокомуненерго.

У принципі мотиви дій губернаторів прозорі — вони отримали шанс назавжди позбутися багаторічного головного болю, переклавши на плечі НАКу відповідальність за збирання платежів і забезпечення тепла в будинках. Туди ж іде головний біль, що викликається вибиванням бюджетних субвенцій, субсидій і пільг. Зате за успіху реалізації схеми області згадуватимуть у числі найбільш успішних.

З мотивами дій «Нафтогазу України» складніше. Проблема теплокомуненерго не нова. Нинішні 2,1 млрд. грн. боргу за газ рівномірно накопичувалися з 1999 року у приблизно рівних пропорціях — близько 400 млн. грн. щороку, але на це намагалися не звертати уваги.

Сьогоднішня рішучість НАКу взятися за проблему має дві складові. По-перше, це безвихідь. Провал платежів у першому кварталі не можна пояснити нічим іншим, ніж безконтрольністю над процесом з боку уряду. У жовтні—листопаді увага основних учасників процесу концентрувалася на кадровому складі нового уряду. А там уже приспів період святкувань: спочатку призначень, потім Нового року. Грандіозний залік, проведений «під ялинку», дозволив згладити гостроту проблеми неплатежів. Зате підприємства теплокомуненерго, що не відчували звичної «уваги» із боку уряду, повірили у безкарність і розслабилися. Результат очевидний: за перший квартал вони нагромадили 589 млн. грн. «свіжих» боргів.

Друга складова — це стиль глави «Нафтогазу» Юрія Бойка. Прийшовши у НАКівське «царство тіней» із реального, грошового, нафтового світу, Бойко звик брати відповідальність на себе і вирішувати проблеми, а не заганяти їх усередину. Після торішньої зразково-показової «зачистки» газового ринку від трейдерів, ілюзій із цього приводу на вітчизняному ринку газу не залишилося. Це при тому, що ще на початку минулого року будь-кому, хто припустив би саму можливість викорінення трейдерства, порекомендували б терміново звернутися до лікаря.

Піднімаючи такий пласт, як теплокомуненерго, Бойко взяв на себе величезну відповідальність і спровокує чергову хвилю невдоволення. Якщо в наступному опалювальному сезоні НАКу вдасться домогтися різкого поліпшення розрахунків із боку своїх теплокомуненерго, це означатиме крах усієї сформованої системи комунальних служб країни.

А втрачати в цій системі є що. Як відомо, населення оплачує комунальні послуги (воду, опалення, газ тощо), в основному, за єдиною квитанцією. Отож, якщо за газ місцевим міськ- і облгазам вдасться зібрати близько 90% його вартості, то резонно припустити, що і за інші послуги населення платить стільки ж. Парадоксально, але підприємства теплокомуненерго, збираючи ті ж 90% вартості тепла, повертають «Нафтогазу України» лише 33% вартості спаленого газу. Звісно, у комунальників є й інші витрати — ремонт устаткування, зарплати, ремонт мереж тощо. Але щоб вони поглинали 60% зібраних грошей — це, мабуть, занадто. Навіть із точки зору місцевої влади й особливо — з огляду на березневе доручення Президента розібратися з причинами неплатежів і покарати винних. Обласні власті віддали б, мабуть, в управління НАКу навіть більше, але НАК поки прагне взяти в управління теплокомуненерго лише шість областей — тих, де справи найгірші. На їхньому прикладі «Нафтогаз» має намір «шикувати» інших комунальників.

Причому НАКу є що запропонувати регіонам і окрім вирішення проблеми неплатежів. Там, де борги нинішнього року будуть адекватно погашатися, «Нафтогаз України» готовий брати участь і в інших програмах: збільшувати видобуток газу, створюючи робочі місця і збільшуючи платежі в місцеві бюджети; прискореними темпами газифікувати сільські райони; встановлювати побутові лічильники газу; навіть надавати підприємствам областей преференції при закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Єдина умова — вчасно платити по газових рахунках.

За словами губернатора Луганської області Олександра Єфремова, уже нинішнього року «Нафтогаз України» активізує розробку шести родовищ області, збільшивши видобуток природного газу приблизно на 10%. Плюс компанія має намір виділити в 2004—2005 роках близько 5 млн. грн. на роботи з газифікації сільських населених пунктів Луганської області. Передусім будуть газифікуватися селища, розташовані навколо шахт, які закриваються. Для поліпшення обліку газу вже цього року спільно буде встановлено 30 тис. лічильників. Зі свого боку, обласна держадміністрація зобов’язалася 2003 року забезпечити 100-відсоткові розрахунки підприємств теплокомуненерго і до 1 вересня погасити їхні борги за поточний рік.

Аналогічну умову з погашення боргів прийняла і Полтавська область. При цьому губернатор Микола Томін публічно підтримав передачу котельних газівникам. Оскільки Полтавщина — один із головних районів газовидобутку, природно, йшлося і про видобуток вуглеводнів. НАК зобов’язався до 2005 року наростити видобуток газу в області з 5 до 6 млрд. кубометрів на рік, а нафти з газовим конденсатом — із 520 до 730 тис. тонн на рік.

Обласні власті обіцяли сприяти виділенню ліцензій НАКу на геологорозвідку надр і земельних відводів під будівництво свердловин. Нинішнього року «Нафтогаз України» візьме участь у будівництві на території області об’єктів соціальної інфраструктури на суму більш як 20 млн. грн.

За цією ж схемою передбачається підписання угоди і зі Львівською областю. За нею, мабуть, будуть інші. Судячи з усього, комунальним начальникам шести областей час терміново починати розрахунки за газ. Інакше їм можуть і «постоли сплести».