ТРОХИ ПРО АПЕТИТИ...

Доля полюбляє жартувати — інколи досить своєрідно.

21 лютого Президент України виступав на конференції, де обговорювалася інвестиційна модель розвитку економіки України. Серед причин, які перешкоджали просуванню України в Європу, називались і надмірна енергоємність виробництва взагалі, і наднизькі ціни на газ зокрема.

Констатувалося, що за обсягами імпорту газу Україна посідає одне з перших місць у світі. Якщо в енергобалансі Франції частка газу становить 13%, Польщі — 10,4% , то в нас — 45,5%. При цьому наводилися цифри, як навдивовижу ефективно його в нас реалізують покупці. Буквально: «Вартість одержуваного з Росії за надання транспортних послуг газу 50 дол. (266,5 грн.) за 1000 куб. метрів. Ціна газу для населення вдвічі нижча — 189 грн. У Польщі найнижча ціна за газ — 120 дол. У Німеччині — 125—140 євро». За іронією долі, одного й того самого дня з «Нафтогазу України» об’єднаними зусиллями парламенту та держадміністрацій вибили підписання наказу, яким ціну на газ ще більше знижено.

Тепер нова ціна газу для теплокомуненерго становитиме вже не 189, а 157,5 грн. У ворота «Нафтогазу» зацідили черговий гол. Хоча фактично це гол у ворота держави. Президент оцінював збитки держави внаслідок продажу газу за заниженими цінами в 4,1 млрд. гривень. Наступного дня збитки почали зростати.

А взагалі обладміністрації можна поздоровити — вони ще раз наочно продемонстрували принцип «хто сміливий, той і їсть булочку», причому не тільки з маслом.

У січні-лютому платити за газ (за будь-якими цінами) стало якось незручно. Якщо подивитися, скільки були винні і скільки заплатили реально, розрахунки вийдуть на рівні 105 гривень. При цьому до 30% обсягів газу поставляється споживачам, котрі не мають прямих договорів із дочірньою компанією «Газ України». Як у такому разі вибиватимуться борги — запитання риторичне.

Цієї зими газівників послідовно заганяли в гамівну сорочку. Очевидно, вимоги проведення своєчасних розрахунків за газ сприймалися як явні ознаки божевілля, причому буйного.

Для повноти картини газівникам заборонили вимагати за газ передоплату. Адже багато теплокомуненерго перебувають у стані банкрутства, тож поставки їм у такій ситуації газу — це просто нарощування безнадійної заборгованості. Оскільки ніхто при здоровому глузді та тверезій пам’яті теплопостачальну компанію у розпал зими не ліквідуватиме. Тож вона може не дуже тривожитися про оплату.

Свіжий, «із голочки», борг тільки за неповних два місяці сягнув 263 млн. грн. (49,3 млн. дол.). Доларовий еквівалент пояснюється просто: на ТЕС іде туркменський газ, який НАК за валюту купує в Туркменії. І платити треба чітко й регулярно. При цьому половину вартості — грішми, яких енергетики й не заплатили.

Майже півсотні мільйонів доларів нового боргу якраз вистачило б, аби розрахуватися з Туркменією грошовою частиною плати за січень. А так доводиться шукати інші ресурси... Слабкою втіхою може служити хіба те, що енергетиків поступово привчають до «безгазового життя». У п’ятницю «Газ України» скоротила поставки газу на ТЕС із 10 до 8 млн. кубометрів на добу. Років зо два тому це означало б колапс енергетики. А тепер нічого, живуть. Більше того, міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов заявляв, що генкомпанії планово зменшать споживання газу, яке найближчим часом узагалі становитиме 6 млн. кубометрів у добу.

У НАКу це тільки схвалять. Більше того, якщо, як виявляється, енергетики можуть споживати не 30 млн. кубометрів газу на добу, а в чотири-п’ять разів менше, вони неодмінно врахують це, розраховуючи баланс газу на наступну зиму. Згадавши, що й ціну на газ для генерувальників знижено на 20%, можливо, подумають і про передоплату за нього.

Лютнева перемога явно розігріла апетити регіональної влади. У четвер у Харкові, очевидно, вирішили остаточно добити НАК «Нафтогаз України». Сесія міськради звернулася до парламенту й уряду України з проханням вирішити низку питань «для поліпшення критичної ситуації в житлово-комунальному господарстві». Було ухвалено два звернення. Депутати пропонують ухвалити новий Житловий кодекс і встановити тарифи на газ та електроенергію для комунальних підприємств на рівні, встановленому для населення. Інакше кажучи, 122,5 грн. за 1000 кубометрів (без транспортування). За тією самою ціною пропонується поставляти також природний газ підприємствам-теплопостачальникам для виробництва теплової енергії для населення. Ну й заодно встановити ціни на електроенергію для підприємств-теплопостачальників на рівні 0,156 грн. за кВт/год. До речі, пропонується внести зміни до законів про підприємства та про електроенергетику, зокрема, не застосовувати штрафних санкцій до установ, що фінансуються з місцевого бюджету, за перевищення лімітів споживання електроенергії. Тобто, бери — не хочу.

Торік Харківська область зробила чудовий «фінт вухами», у результаті якого всі попередні борги — близько 160 млн. грн. — люб’язно залишено на «зберігання» обласному виробничому об’єднанню «Харківтеплоенерго», а створене КП «Харківські теплові мережі» й Харківське обласне КПТМ свою діяльність розпочали з чистого аркуша. Невже сіроми за перший же зимовий період так влетіли, що їх треба прикривати в законодавчому порядку? Невже їх також «реструктуризують»? Узагалі скидання комунальних боргів на чергову «пустушку», схоже, стає загальнонаціональною грою. Так уже зробили в Запоріжжі та Дніпропетровську. Результат аналогічний харківському — старі підприємства не платять узагалі нічого, а нові стрімко накопичують борги.

Між іншим, харків’яни переконливо просять іще скасувати застосування касового методу нарахування податків для всіх підприємств житлово-комунальної сфери.

До речі, тоді вже непогано б дозволити і компанії «Нафтогаз України» проводити податкові платежі в бюджет держави на момент одержання боргів від споживачів природного газу. А ще краще — взагалі заборонити Росії й Туркменістану вимагати плату за газ, який вони поставляють в Україну.

Тим більше що «харківський почин» напевно підхоплять і розвинуть. Як уже зазначалося, собівартість російського газу для НАКу — 266,5 грн. Продаючи його по 189 грн., він втрачав на різниці в ціні 720 млн. грн., при новій ціні — вже понад мільярд, ну а якщо ціна впаде до 122,5 грн., збитки становитимуть уже більш як 1,3 млрд. гривень (250 млн. дол.)

Невдовзі пісня про «звірів-відморозків» (у буквальному значенні) з «Газу України» залунає по-новому. Відступати газівникам нікуди: вони збираються обанкротити десяток-другий найбільших і найзлісніших неплатників. Список виходить вельми вражаючий і для багатьох губернаторів дуже неприємний.

До того ж ситуація з платежами змушує жорсткіше вести переговори і з промисловими підприємствами. Зокрема з 1 березня «Газ України» планує припинити газопоставки 39 найбільшим боржникам, котрі не розрахувалися за природний газ у 2001—2003 роках.

«Список 39» добирається чудовий — у ньому буде й ІСД, і Сумське НВО імені Фрунзе, і Єнакіївський із Алчевським меткомбінати, і Кримський содовий завод...

Чутки про те, що НАК просто небезпечний для оточуючих, цілком і остаточно підтвердяться. Тим більше що посилання на заборону Кабінету міністрів від 27 грудня 2001 року поставляти газ боржникам буде непереконливим. Той Кабмін, як відомо, вже у відставці, і вкрай підозріло, що хтось збирається виконувати його рішення.

Між іншим, циркулюють уперті чутки, що в «Нафтогазі» відкрили спосіб перетворювати повітря на метан, але приховують його від громадськості. Можливо, це пояснює небажання платити за потенційно безплатний продукт. Можливі й інші причини. Взагалі-то уже в позаминулому — XIX — столітті один поет сказав про свою любиму країну, що розумом її не зрозуміти. Він мав на увазі не нас — але як схоже...