ТРОЄ ЗАЙВИХ...

Жити без скандалів нудно — вони вносять у життя якщо не приємність, то розмаїтість уже точно... Приміром, хто минулої середи особливо звернув би увагу на 22-й аукціон з продажу нафти. З травня минулого року до них більш-менш звикли. Відбуваються вони на Українській міжбанківській валютній біржі, не привертаючи особливої уваги. Процедура інколи ставала майже рутинною. І на 21-му попередньому аукціоні було продано близько 2,48 млн. тонн нафти. Цього тижня продали ще 175 тис. тонн.

Але як продали! — весело, зі скандалом, із заявами і контрзаявами. Перебіг аукціону показали мало не всі телеканали.

Приводом стало рішення аукціонного комітету змінити умови його проведення, отож запропонована до продажу нафта транспортується лише на ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

Інакше кажучи, за бортом залишилися решта три заводи — Лисичанський, Одеський і Херсонський. З урахуванням того, що всіх «виключених» контролюють іноземні компанії — відповідно, «ТНК-Україна», «ЛУКоОЙЛ-Україна» і Херсонський НПЗ «Казахойл», це не могло не викликати реакції у відповідь.

Невдовзі вона з’явилася. Перші дві компанії терміново провели прес-конференцію й рішуче опротестували те, що відбувається.

Зокрема, на думку виконавчого директора ПІІ «ТНК-Україна» Сергія Лизунова, «якщо в країні створюються ринкові умови, вони мають бути однаковими для всіх учасників ринку, а нас фактично виштовхують із нього». А внесені зміни, вважає пан Лизунов, «створюють неоднакові умови на ринку української нафти, що, безперечно, вдарить насамперед по економіці країни та її іміджу».

За його даними, компанії «ТНК-Україна», «ЛУКОЙЛ-Україна» й «Казахойл» закуповують на аукціонах майже 25% української нафти. Зокрема, «ЛУКОЙЛ-Україна» планувала купити на біржі протягом року до 200 тис. тонн нафти, ТНК — до 150 тис. тонн.

І хоча зазначені обсяги не такі вже критичні для цих НПЗ (7% від планованого завантаження для Одеського і 3% — для Лисичанського НПЗ), проте і не зайві. Так, за словами комерційного директора «ТНК-Україна» Максима Андріасова, наразі є проблема з постачанням російської нафти на «ЛиНОС» у зв’язку з встановлюваними в Росії для кожної компанії експортними квотами. І трохи української нафти дало б змогу б збільшити завантаження.

Погоджуються сторони і в тому, що комусь вигідно, усунувши з біржового ринку української нафти ці компанії, штучно обмежити попит на українську нафту, тим самим занижуючи її ціну.

Хоч як дивно, але цього загалом ніхто й не приховує. Скажімо, заступник голови аукціонного комітету, заступник міністра палива й енергетики Олександр Круть мотивує ухвалене рішення необхідністю повного завантаження нафтою Кременчуцького НПЗ (ЗАТ «Укртатнафта») з тим, щоб не втратити зовнішніх ринків збуту масел, які той виробляє. За словами О.Крутя, лише «Укртатнафта» має спеціальне устаткування, яке забезпечує найглибшу переробку української нафти.

Ось тільки завод, пригадується, приватний, отож якщо він має спеціальне устаткування, яке дозволяє випускати якіснішу (й дорожчу) продукцію, то міг би купувати сировину і в умовах чесної конкуренції. А так виходить, що фактично держава підтримує цілком конкретних нафтотрейдерів як у Кременчуці (ту саму «Кременчуцьку нафтову компанію»), так і на західноукраїнських НПЗ. Більше того, сприяє їм, на шкоду інтересам інших, насамперед українських виробників нафти, у яких, до речі, контрольні пакети, на відміну від НПЗ, належать державі.

Поки що «ТНК-Україна», «ЛУКОЙЛ-Україна» й «Казахойл» пообіцяли «всіма законними методами» відновити рівні умови для учасників ринку української нафти.

Цілком можливо, їм це і вдасться. Тим більше й аукціонний комітет поки що вважає ці умови тимчасовими і ще не вирішив питання про їх продовження. Сьогодні, на думку комітету, належить розв’язати «питання стосовно не лише продажу нафти, а й ефективності всього ланцюжка, тобто транспортування й переробки, із тим, щоб ми могли одержувати з держресурсу більше платежів у бюджет».

Загалом, зараз і «уточнюватимуть ланцюжок». А сам аукціон пройшов своєю чергою. Купили всю нафту, і її ціна навіть підвищилася на 8 дол. за тонну— до рівня 165 дол. тонна. Наскільки вона була б вища, якби в ньому брали участь три великих учасники, які раніше купували приблизно 40 тис. тонн за аукціон, можна тільки здогадуватися. До речі, нині ціна на високоякісну українську нафту помітно поступається не тільки близькосхідній легкій, а й досить низькоякісній російській експортній суміші «юралс».

Утім, історія має й хороший бік: спільні прес-конференції ТНК і ЛУКОЙЛУ, схоже, стають традицією. У Росії ці компанії не дуже миряться, — можливо, в Україні вирішили їх подружити?