Трієчники, або Про користь нудних знань

Трієчник - це той, хто щось чув, щось знає, але нічого не в змозі довести до кінця. Трієчників удосталь плодить наша система освіти, щедро заселяючи ними всі ніші державного управління та навіть бізнесу.

Нині багато говорять про корупцію, і це, звичайно, проблема найважливіша. Проблема трієчників не така помітна, але насправді мало в чому їй поступається гостротою. Це твердження можна проілюструвати двома прикладами на найпопулярніші нині теми.

"Відкотом" для держави є податки й збори, яких за такої системи держзакупівель буде дедалі менше

Перший приклад - система держзакупівель ProZorro. Її створили й задіяли (чомусь тільки тепер) для економії держкоштів і широко розрекламували як одну з найуспішніших реформ. Справді, начебто все сходиться: відкриті торги дають економію зі зрозумілих усім причин.

На жаль, людина, яка розбирається в конкретних обставинах українського бізнесу, ознайомившись із результатами торгів у системі ProZorro, швидко переконується в тому, що серед переможців, які стали постачальниками товарів і послуг для держпідприємств і бюджетних організацій, явно переважають фізособи-підприємці та сумнівні фірми.

Сумнівними я називаю фірми, відомі у своїх галузях як такі, що дуже заощаджують на податках за рахунок банального обготівковування і, відповідно, недоплачують одночасно податок на прибуток, ПДВ, прибутковий податок, єдиний соціальний внесок і військовий збір.

Помітні й фірми, які походять від загадковим чином збережених підприємств із Країни дурнів, що виникла на Сході України зусиллями їхніх російських братів по розуму. Ці батьківські фірми використовуються як сміттєві, через які гроші транзитом зливаються в контори для обготівковування.

У процесі великих держзакупівель засвітилися й фірми, спеціально організовані під ці закупівлі, й учасники торгів, що пропонують товари за цінами явно нижчими за собівартість. Крадені, чи як?

Що стосується фізосіб-підприємців, то багато хто з них оформлений на своїх співробітників відомими фірмами все з тією ж метою зекономити на податках. Через них найчастіше й продають товари за дивними цінами.

Висновок простий: перемагають у тендерах на держзакупівлі в основному за рахунок самого замовника, тобто держави, її бюджету й соціальних фондів.

Коли я поставив запитання на цю тему великому чиновникові, що відповідає в уряді за впровадження системи ProZorro, той відповів, що їхня справа - організувати прозорі торги, а ловити тих, хто ухиляється від податків, - діло фіскалів і правоохоронців. Такий от державний трієчник (із бізнесу, до речі).

Коли чиновник одержує відкіт від суми держзакупівлі, він добре розуміє, що найнижча ціна не обов'язково буває найпривабливішою. На жаль, державу чиновники із собою не асоціюють, інакше вони перенесли б той же принцип і на державний інтерес: "відкотом" для держави є якраз податки й збори, яких за такої системи закупівель буде дедалі менше. У нинішній важкий для бізнесу час це означає витіснення з ринку добросовісних платників податків і заміщення їх мало корисними для суспільства шахраями.

Скажемо прямо, великого розуму для організації відкритих електронних торгів не треба. Зовсім трохи потрібно й для доведення їх до пуття. Але, очевидно, не для трієчників. А якщо ні, то вони зрозуміли б, що процес відносин держави з постачальниками двосторонній: постачальникам - гроші за товари й послуги, державі - податки і збори. Якщо цього не враховувати, то заохочуватиметься несплата податків, а гроші, які раніше йшли в кишені чиновників, тихо перейдуть у кишені тіньових ділків.

Виправити становище можна. Для цього треба зробити дві речі.

Перша - допускати до торгів тільки фірми, які погодяться оприлюднити своє податкове навантаження. Для цього вони мають подати заяву в податкову інспекцію з проханням дозволити таке оприлюднення. Після цього податкова на своєму сайті розміщає відкриті дані про частку всіх без винятку податків і зборів (без розбивки на види) у загальному обороті фірми за останній звітний рік. Підприємство, що бере участь у торгах, повинне мати бонус при визначенні переможця рівно в розмірі цієї частки. Технічно це нескладно, податківці й так рахують податкове навантаження своїх клієнтів, щоправда, не за всіма податками.

Друга - заборонити участь у держзакупівлях фірмам, які при тих самих власниках контрольного пакета акцій (частки в статутному фонді) існують менш як п'ять років. Довідку про це мусить подавати сам учасник торгів, а відповідальність за надання неправдивих відомостей має передбачати закон.

Заново створені фірми, які хочуть брати участь у держзакупівлях, можуть це робити тільки за спеціальним дозволом уповноваженого держоргану, аргументоване рішення якого має перебувати у відкритому доступі до початку торгів.

Не завадило б, нарешті, обмежити поставки товарів російського походження за держкошти. Такі закупівлі слід проводити лише за окремими рішеннями уряду. Варто передбачити персональну відповідальність чиновників за порушення цього порядку, але без зайвої бюрократизації: за заявою про походження товару самого постачальника, а контролюють нехай конкуренти. Сумніваюся, що в Росії до закупівель українських товарів ставляться інакше.

До слова, багато товарів, що надходять до нас із РФ, випускають дочірні підприємства західних виробників, які за потреби вдаються на території України до безсоромного демпінгу для придушення українських конкурентів. У результаті інвестиції йдуть у Росію, а проблеми - до нас.

Теплотарифи - цугцванг для Кабміну

Другий приклад того, як трієчники в змозі підірвати будь-яке починання уряду, - це історія з тарифами на тепло. Я вже було думав не торкатися цієї теми через те, що Кабмін спробував урятувати становище із завищеними тарифами, підготувавши нову методику визначення плати за теплопостачання в будинках без лічильників, однак трієчники й тут постаралися.

Нова методика, що передбачає розрахунки плати за тепло в будинках без приладів обліку на основі реального споживання теплової енергії в будинках, обладнаних такими приладами, містить нові помилки. До того ж правильність закладених у неї вихідних даних неможливо перевірити.

Ейфорія від економії коштів споживачів тепла за рахунок використання лічильників швидко мине в холодні місяці, коли суми в рахунках за опалення зростуть у рази. Річ у тім, що методика, запроваджена Кабміном (постанова №1037 від 30 жовтня 2015 р.), передбачає рівномірну оплату тепла протягом опалювального сезону за рахунок використання єдиного, середнього за весь сезон тарифу.

Оплата за показниками лічильників, природно, не може забезпечити таку зручність. Для частини споживачів суми, які доведеться заплатити за тепло в січні й лютому, виявляться непідйомними. Запропонована Кабміном оплата на виплат теж підійде не всім.

Нині економію від використання лічильників тепла оцінюють в 17–20%. Логічніше було б скоротити на цю величину норматив споживання теплоенергії за опалювальний сезон на 1 кв. м опалюваної площі (по Києву нині це 0,135 ГКал), закладений у методику розрахунків плати за тепло для будинків без лічильників, і, звичайно ж, виправити помилки у формулах.

У статті В.Дейнеги (DT.UA №45 від 26 листопада 2016 р.) правильно зазначено, що формули з методики визначення плати за опалення для будинків, не обладнаних приладами обліку, затверджені постановою КМУ №1037, некоректно вираховують кількість днів опалення у неповних місяцях (жовтні і квітні). Через це для домівок, яким тепло постачалося більше за розрахунковий строк (для жовтня у Києві - понад 15 діб), плата за теплопостачання значно завищується, а для тих, в яких тепло було менше цього строку, - занижується.

Однак є ще дві помилки, пов'язані з неправильним урахуванням температури повітря. Перша полягає в тому, що коли, наприклад, у жовтні тепло в оселю подавалося 20 діб, то "понаднормативні" п'ять діб згідно з методикою Кабміну оплачуються за встановленим середнім за сезон тарифом (по Києву - 32,97 грн за квадратний метр), ще і збільшеним пропорційно нижчій, ніж зазвичай, температурі жовтня. Тобто ці п'ять діб відносно теплого жовтня пропонується оплачувати за тарифом, що перевищує середньозимовий!

Друга помилка пов'язана із сутністю середнього за розрахунковий сезон тарифу. Використання такого усередненого тарифу означає, що в теплі місяці плата за тепло повинна бути вищою, ніж за фактичне споживання, а в холодні - нижчою. Це зроблено, мабуть, логічно, з метою більш рівномірної оплати тепла протягом опалювального сезону - в січні і лютому не доведеться витрачати надто великі суми.

Однак формули Кабміну передбачають індексацію всієї плати за тепло, скажімо, у жовтні на співвідношення фактичної температури жовтня та її багаторічного середнього значення, незважаючи на те, що частина цієї плати є насправді авансом за більш холодні, ніж жовтень, місяці та ніяк не залежить від того, був жовтень теплим чи холодним.

Унаслідок усіх помилок, зроблених у методиці Кабміну, можна одержати різний фінансовий результат для теплопостачальників. Залежно від фактичної тривалості опалювального сезону та графіка підключення до тепла житлової площі вони можуть отримати як прибутки, так і збитки.

Що ж до споживачів, то одні отримують значно завищені суми оплати за тепло у квитанціях (вони, звичайно, скаржаться), інші - занижені.

Далі пропоную коректну методику визначення плати за тепло для домівок без лічильників.

Позначу у максимальній відповідності до методики Кабміну:

П_і - розмір місячної (і - номер місяця) плати за послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період протягом опалювального сезону;

Т_О - одноставковий тариф на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у житлових будинках без будинкових і квартирних засобів обліку теплової енергії,грн/кв. м за розрахунковий період протягом опалювального сезону (з ПДВ). Для Києва на 2016 р. Т_О = 32,97 грн;

S - опалювана площа квартири (будинку садибного типу) споживача, який отримує послугу з централізованого опалення та не має будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії, кв. м;

n_фi - фактична кількість діб надання послуги з централізованого опалення в і-му місяці (для Києва в жовтні від 9 до 20 діб залежно від дати підключення);

n_i' - календарна кількість діб в і-му місяці (в жовтні n_i' = 31 доба);

n_i - тривалість опалювального періоду в і-му місяці, яка врахована у встановлених тарифах на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії (в жовтні для Києва n_i = 15 діб);

N - загальна тривалість опалювального сезону, яка врахована у встановлених тарифах на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) і на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії (для Києва N= 176 діб);

t_вн - середня розрахункова температура внутрішнього повітря у приміщеннях квартири або будинку садибного типу, °С (на
2016 р. встановлено t_вн = 18°С);

t_{ср о і} - середня розрахункова температура зовнішнього повітря для відповідного населеного пункту, яка врахована у встановлених тарифах на послугу з централізованого опалення в і-му місяці, °С (приймаємо на рівні середньої багаторічної температури за і-й місяць; в Києві за даними Центральної геофізичної обсерваторії у жовтні t_{ср оі} = 8,1°С);

t_{ср о ф і} - середня фактична температура зовнішнього повітря за період надання послуги з централізованого опалення в і-му місяці для відповідного населеного пункту, °С (приймаємо на рівні середньої фактичної температури за і-й місяць; у Києві у жовтні t_{ср оф і} = 6,5°С, ПАТ "Київенерго" використовує саме такі значення для розрахунків);

t_{ср о} - середня розрахункова температура зовнішнього повітря для відповідного населеного пункту за всю тривалість опалювального сезону, за який встановлено тариф на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) і на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії, °С.

t_{ср о} розрахована по Києву як середньомісячна багаторічна за 176 діб опалювального сезону. Врахований період опалення у жовтні - 15 діб, у квітні - 10 діб. У жовтні та квітні використано показники середньої багаторічної температури за цілі місяці.

Плата за квадратний метр опалюваної площі для конкретного споживача за і-й місяць (назвемо ефективним тарифом на опалення та позначимо Т_оі) буде складатися з двох частин.Перша (назвемо регулятивною частиною тарифу на опалення та позначимо Т_орі ) не залежить від фактичних показників температури повітря або кількості діб опалення за місяць. Вона обумовлена використанням середнього тарифу за сезон (Т_О) для більш рівномірної сплати споживачами за послугу з централізованого опалення. Наприклад, у жовтні ми авансуємо оплату опалення в холодніші місяці, а в січні ця частина буде від'ємною через те, що частину оплати перенесено на більш теплі місяці. Якщо у жовтні у вашій оселі взагалі не було опалення, все ж доведеться платити аванс за майбутні холодні місяці. Сумарно за опалювальний сезон ця частина тарифу дорівнює нулю.

у цій формулі середня тривалість календарного місяця розрахункового періоду

n_ср' = діб, де:

0,135 Гкал - середнє по Києву споживання теплової енергії за опалювальний сезон на квадратний метр опалюваної площі, розраховане "Київенерго";

1416,96 грн - встановлений на сезон 2016–2017 рр. тариф за 1 Гкал; 32,97 грн - тариф на послугу з централізованого опалення Т_О;

176 діб - тривалість опалювального сезону N.

Для жовтня 2016 р. по Києву ця частина ефективного тарифу буде:

Друга частина ефективного тарифу (назвемосубстанціональною частиною тарифу на опалення та позначимо Т_осі ) розраховується за фактичну кількість діб опалення в і-му місяці та при фактичній середній температурі повітря за місяць. Середній місячний тариф Т_О індексується на співвідношення кількості діб опалення та середньої кількості календарних діб у місяці, а також на співвідношення фактичної температури повітря і середньомісячної багаторічної температури за опалювальний сезон, за який розраховано середній місячний тариф (Т_О):

Т_осі дорівнює середньокиївській вартості фактично спожитої теплоенергії за і-й місяць у розрахунку на квадратний метр опалюваної площі, якщо вважати, що наданий "Київенерго" обсяг споживання теплової енергії відповідає дійсності.

Для жовтня 2016 р. у Києві за умови підключення тепла 12 жовтня (20 діб опалення за місяць) ця частина ефективного тарифу становитиме:

Загальний ефективний тариф на опалення за жовтень для тих киян, яким тепло підключили 12 жовтня, дорівнює:

Т_оі = Т_орі + Т_осі = 7,53 + 13,59 = 21,12 грн.

Якщо квартира має площу (S) 50 кв. м, то розмір плати за жовтень повинен дорівнювати:

П_і = S х Т_оі = 50 х 21,12 = 1056,00 грн.

Для порівняння: за методикою Кабміну при тих самих даних отримаємо квитанцію на 1647,18 грн, а за формулами В.Дейнеги вийде 1235,43 грн. Підставте у формули свої дані (фактичну кількість діб опалення та опалювану площу) і отримаєте правильний розмір оплати за опалення в жовтні. Полегшить розрахунки те, що регулятивна частина тарифу для всіх киян однакова (за жовтень Т_орі = 7,53 грн).

За наступні місяці розрахунок можна буде виконати після оприлюднення середньої фактичної температури повітря. Для жителів інших міст треба знати параметри розрахункового опалювального сезону (кількість діб загалом та у неповних місяцях), затверджений загальний тариф і середні багаторічні температури.