Три Люксембурги — за одну нову свердловину!

Якщо вже продавати Батьківщину, то краще великими шматками, "своїм" і подешевше. Це правило працювало при попередній "злочинній владі", не стала винятком і нинішня.

Завзятість, із якою продавлюють схеми майже дармової передачі нідерландській Yuzgaz Юзівської ділянки на Слобожанщині та Донеччині (за розмірами порівнянної з легендарним Кіпром), - яскравий тому приклад.

Yuzgaz: як обіцянками за підтримки "правильних" людей підмінити Shell

На майже 7900 кв. км претендувала свіжестворена компанія Yuzgaz без грошей, що туманно натякала про могутніх міжнародних інвесторів, які стоять за нею. Зазвичай таких відмітають із порога. А тут несподівано все зрослося.

Компанії Yuzgaz дали час і можливість виправити огріхи з учасниками, непомітно провели під чуйним керівництвом комісії (переповненої членами БПП) якийсь конкурс. Потім Кабмін мляво зображував судовий процес, незмінно програючи суди та припускаючись однієї юридичної помилки за іншою.

Отже, справа успішно просувається. Про те, що видатні успіхи Yuzgaz пов'язані з людьми, близькими до Ігоря Кононенка, не написав тільки ледачий. Цього навіть практично не спростовують - собака гавкає, а караван іде. На кону такий великий і солодкий шматок, що віддавати шкода, отож пообурюються та заспокояться.

А шматок справді солодкий: на території в 7800 кв. км аж до 2063 р. створюється по факту внутрішній безподатковий офшор для "своїх".

Суть схеми проста і придумана давно. У 2013 р. уряд Азарова підписав із компанією Shell угоду про розподіл продукції (УРП) з видобутку сланцевого газу.Документ було складено у кращих традиціях договору з банановою республікою.

Україна була зобов'язана створити режим найбільшого сприяння практично у всьому, а от зобов'язання Shell були помітно скромніші.

Щоправда, Україні пообіцяли інвестиції та бонуси. Ну й частку прибутку. Потім. Shell розраховувала (у разі успіху) видобувати до 10–20 млрд кубометрів газу на рік. Причому так званого сланцевого газу.

Крім того, у схему запустили свою "прокладку" - "СПК Геосервіс", якій теж перепав би якщо не потік, то потужний і стабільний струмочок. Отже, для Азарова і Януковича все було нормально - по поняттях.

Однак обидві пробурені свердловини виявилися сухими (без газу), що знизило інтерес Shell до проекту. А з початком агресії Росії на Сході України Shell делікатно випарувався з України, благо, угода це передбачала без фінансових наслідків для інвестора, що не відбувся.

Навіщо нам сланець?

Залишок шкурки УРП недовго лежав без діла. Дуже вже смачний набір пільг вона передбачала. Наприклад, рента по газу - лише 1,25%, та й по нафті трохи вище 2%.

Ключовий ідеолог УРП в Україні Володимир Ігнащенко за щасливим збігом ще й сусід пана Кононенка, отже, ідеї реанімації УРП витали в замкнутому просторі.

Наднизькою рентою намагалися заманити інвестора й на родовища Полтавщини (попередньо спробувавши "віджати" їх в "Укргазвидобування"), і на Галичину. Але "шеллівська" УРП вигідно вирізнялася тим, що її вже було укладено. І вона вже містила надпільги та гарантії.

Заважала, щоправда, одна деталь - компанія Shell дійсно збиралася добувати газ зі сланцевих порід і мала для цього всі необхідні ресурси. У групи товаришів "імені УРП" грошей не було, зате були величезне бажання та політичний вплив. Отже, все зрослося, - угоду переглянули. Нині сланцевий газ там узагалі не в тренді - його видобуток розглядається лише в найбільш райдужному (для акціонерів) сценарії, тобто взагалі ніколи. А добувати на "Юзівці" збираються звичайнісінький природний газ традиційним способом - зі свердловин.

Юзівська ділянка величезна, і на її території ще за часів УРСР проводилися геологорозвідувальні роботи, зокрема, пробурили близько 80 свердловин. Нині їх закинули, по частині не збереглася навіть документація. Але близько півтора десятка свердловин із них мають перспективи, і їх можна відновити. І дивним чином у новому варіанті документа могутній інвестор може просто відновити свердловини… у кількості 15 штук.

Понад те, якщо уважно почитати документ, то в ньому йдеться про зобов'язання пробурити одну розвідувальну свердловину. Решту оформлено на рівні "може бути, якщо карта ляже, і як інвестор вирішить". Очікується, що вже через рік видобуватиметься 20–30 млн кубометрів газу. Взагалі крихти для такого проекту, але за невеликих початкових інвестицій і це непогано.

Можна привітати спеців, які коригували документ (УРП), - у них усе вийшло. Віддам три Люксембурги за одну нову свердловину - вражає, нічого не скажеш.

До речі, про масштаби запланованого буріння ненав'язливо інформує така цифра: на підготовку бурильників заплановано виділити аж... 0,1 млн дол.

Природно, у дивному документі фігурують й 200 свердловин - коли-небудь. Якщо, звичайно, складеться кон'юнктура й захоче пан Інвестор. У документах він скрізь із великої літери.

Усі початкові надходження державі від Інвестора на проект оцінюються в "гігантську" суму - 4 млн дол. Цього не вистачить навіть на половину свердловини... Решта - у далекому, але, безсумнівно, світлому майбутньому.

Ще 5 млн дол. заплатять до скарбниці при досягненні рівня річного видобутку в 1 млрд кубометрів, 10 млн - при обсягах видобутку 3 млрд. А коли вийдуть на видобуток 5 млрд кубометрів, то взагалі обіцяють 21 млн дол.

Власне кажучи, це все. Припускати, що можна видобувати понад 5 млрд кубометрів, вклавши 200 млн дол., - це треба або бути сусідом пана Кононенка, або працювати в Кабінеті міністрів України. До 2025 р. саме і обіцяють 3–4 млрд кубометрів газу. А базовий рівень - 6–7 млрд.

Вищезгадані кілька сотень мільйонів обіцяних інвестицій удвічі менші, ніж передбачалося у варіанті УРП, написаному 2013-го, при злочинному режимі. Справді, навіщо "розоряти" Інвестора?

Найбільш імовірно, що видобуток дуже довго обмежиться першою, максимум другою цифрою (1–3 млрд кубометрів). Благо, саму угоду про розподіл продукції складено так, що строки виходу можна коригувати як завгодно довго.

Узагалі, з погляду іноземних (і тих, хто примкнув до них) експертів, схему опрацьовано чудово, зайвий раз продемонструвавши високий професіоналізм Володимира Ігнащенка...

От щодо інтересів України далеко не все однозначно. Частку держави старанно порізали, де могли. Навіть досить скромну частку держави в розподілі отриманої продукції в 31% (при обсягах видобутку до 5 млрд кубометрів на рік) - і ту усікли до 25%.

Хто в Україні читав УРП із Yuzgaz і чому словаків і чехів немає в чому обвинувачувати

Загалом документ (УРП) вийшов чудовий. Цікаво, у нинішньому Нацбанку (не зразка 2013 р. при Арбузові) його точно читали? У цій угоді взагалі багато пізнавального та цікавого про вільне виведення валюти та право передавати ці права афілійованим підприємствам. Природно, у рамках діяльності. Але, пам'ятається, були в нас уже різні цікаві схеми з їхнього трактування.

Мінфін, який документ прочитав, ним не окрилений. Але його думку проігнорували, просто включивши в зауваження.

Можна припустити, що понад дві сотні сторінок тексту, написаних специфічною мовою, мало хто з міністрів читав особисто. Для них у Міненерговугільпромі зробили короткий витяг. Відповідно до нього все настільки чудово, що краще й бути не може.

Що там жалюгідний Shell порівняно зі свіжествореною нідерландською компашкою (про що практично прямим текстом Кабміну й написали). Тим паче, що за два роки Yuzgaz таки знайшов потенційного інвестора - словацьку компанію Nafta, контрольний пакет якої належить чеській групі EPH Даніела Кретинського.

До чехів і словаків жодних претензій немає. Взагалі. Їм пропонують юридично опрацьований проект, який за мінімальних витрат може вистрілити. У них своя батьківщина, і вони її не продають, а навпаки, примножують. Інтереси України - це точно не їхня проблема. Вони поки що нічим особливим не ризикують, тільки надали можливість викупити контрольний пакет у фірми-оператора УРП ("Надра Юзівська") і готовність видати гарантію на дуже скромну суму.

Отже, заява Ігоря Насалика про те, що чехи при своїх оборотах і прибутку в 800 млн євро на рік можуть легко гарантувати - чиста правда. Можуть. І гарантують. Але аж ніяк не 200 млн євро.

У разі передачі прав оператора проекту словацькій Nafta вона одержить ексклюзивне право розпоряджатися бурінням на цій території до глибини аж у 10 км.

Ресурси там є. У 70–80 роках XX ст. більшість свердловин бурили до трьох кілометрів. Сейсморозвідка тоді теж кульгала, та й шукали великі об'єкти. Отже, шанси знайти перспективні родовища (нехай і невеликі) високі.

Дозвіл бурити тепер видаватимуть наші довгоочікувані іноземні інвестори. Механізм у документі позначений - через афілійовані компанії. Але Юзівська площа й на цьому рівні хороша - наявний потужний юридичний захист міжнародного рівня. Та й можливість майже півстоліття платити ренту по 1,25%, а не по 12% - істотна економія, як і частки в розподілі продукції.

Резерв на продаж

Це не всім сподобалося, і торік Асоціація газовидобувних компаній України заявила, що рішення на користь Yuzgaz унеможливить проведення "нового, повноцінного та відкритого конкурсу з залучення інвестора для розробки ділянки, що становить 20% від площі всіх нафтогазових ліцензійних ділянок в Україні". Тоді вони вважали, що "єдиним можливим і раціональним вирішенням ситуації, що склалася, має стати якнайшвидше припинення дії УРП". Чиста правда, взагалі-то. Однак, оцінивши ситуацію та проаналізувавши розклади, більше різких заяв асоціація не робила.

Схема з резервування ділянок під перепродаж у нас процвітає та, за оцінками того самого Міненерговугільпрому, половина ділянок, виділених під розвідку на вуглеводні, не використовується.

Більш того, виділена для Yuzgaz ділянка навіть не буде найбільшою. ТОВ "Голден Деррік" за часів Ставицького нарізало собі ділянок (щоправда, у двох десятках місць) рази в чотири більше. Їх нині йому повертають (там тепер уже не втікач Ставицький, а законослухняний російський акціонер Фукс, а це вже зовсім інша справа, як кажуть в Одесі).

Узагалі нарізка величезних ділянок повністю провалилася, що показали й УРП із "Венко", і Юзівська площа (Shell), і Олеська на Заході України (також УРП із Chevron, що не відбулася). Краще все-таки працювати з ділянками разів у п'ять-десять менше. Але працювати, а не перепродавати! А поки що в контурі тієї самої Юзівської ніхто нічого не шукає й не видобуває. Як мінімум втрачено вже років п'ять, а то й усі десять...

***

Тим часом Yuzgaz (разом зі своїми симпатиками) послідовно пробивається до надр України. Втрачати їм особливо нічого, а можливий приз досить вагомий.

Є чудова фраза в УРП: "Базовими цінностями оператора є Чесність, Порядність і Повага до Людей". Згадуючи про своїх працівників, вони пишуть їх з маленької літери, громадян України теж.

Залишилося чітко позначити, хто ці ПОВАЖНІ ЛЮДИ та де вони працюють на Печерську? А може, і можливі частки їхньої поваги в оборотах майбутньої УРП. Відомо ж, що Україна... для ЛЮДЕЙ.