Тренди альтернативної енергетики України: від занепаду до прогресу

Альтернативна енергетика, а точніше, виробництво енергії з відновлюваних джерел (ВДЕ) майже за десять років впровадження в Україні все ще на стадії розвитку. Цей ринок залишається інвестиційно привабливим, незважаючи на всі недосконалості української бюрократії.

За словами голови НКРЕКП, за останній рік рівень потужностей "зеленої" енергетики зріс майже в чотири рази. Погодьтеся, не кожна галузь в Україні може похизуватися такими показниками. Багатьом інвесторам, зокрема й іноземним, альтернативна енергетика видається ледь не єдиним оплотом стабільності в сучасній економічній ситуації.

Чи справді ситуація настільки позитивна і які спостерігаються тенденції, спробуємо розібратися.

Глобальний світовий тренд останніх років - це остаточне розуміння необхідності переходу на відновлювані джерела енергії. Якщо ще в 2000-х роках це здавалося віддаленим майбутнім, то наприкінці 2010-го у міжнародних політичних і бізнесових колах з'явилося розуміння перспективи цього тренду на найближчі десятиліття. Неабияку роль у цьому відіграли й системна повторюваність нафтових криз, і складні міжнародні політичні відносини, зокрема з країнами - постачальниками енергоресурсів, і вихід на цей ринок нових вагомих інвесторів з інноваційних галузей, як Apple, Microsoft, Google чи Ілон Маск із його SolarCity. Тож на сьогодні глобальний ринок відновлюваних джерел енергії динамічно розвивається, й немає серйозних передумов для зміни такої тенденції в прогнозованій перспективі(див. рис. 1).

І, безперечно, позитивом є те, що Україна не проґавила цього тренду.

Від кон'юнктурних інтересів до енергетичної стратегії

Розвиток альтернативної енергетики в Україні в історичній ретроспективі - це, ймовірніше, випадковість, ніж запланована багаторічна державна стратегія. Справа в тому, що це один із небагатьох прикладів, коли бізнесові, від початку кон'юнктурні, інтереси, помножені на низку непередбачуваних подій, дали позитивний для країни результат.

До тренду екологічної енергії Україна доєдналася ще далекого 2009-го, коли було ухвалено закон про "зелений" тариф. Причому тогочасний тариф, один із найвищих у Європі, став загалом засобом отримання надприбутків для "потрібних" людей.

Позитивом можна назвати те, що за короткий період Україна виявилася лідером галузі виробництва енергії з відновлюваних джерел на пострадянському просторі.

Найбільше на цій ситуації заробила австрійська компанія Activ Solar, пов'язана з Андрієм Клюєвим. Вона навіть одержала змогу побудувати одну з найпотужніших СЕС у Європі, що розташована в Криму.

Не відставав і Рінат Ахметов, який сконцентрувався на побудові вітрових парків. І хоча це й дало змогу за кілька років значно розвинути галузь майже з нуля, у 2013 р. було запроваджено норму, за якою 50% обладнання, необхідного для будівництва електростанцій, має бути вироблено в Україні. Таке рішення було прийняте під конкретних гравців ринку і перекрило потік іноземних інвестицій на кілька років.

Події 2014 р. ще відчутніше вдарили по ринку, що пережив анексію Криму (найбільш територіально привабливу зону для будівництва тих самих СЕС), економічну кризу, девальвацію гривні й запізнілу реакцію на приведення "зеленого" тарифу до нових курсових реалій. Багато інвесторів пішли з ринку, а більшість проектів було заморожено. Тільки співпраця з міжнародними фінансовими установами, такими, як ЄБРР, не дала галузі зруйнуватись остаточно (див. рис. 2).

Відродження та прогрес у галузі

Однак 2015 р. привніс справді позитивні законодавчі зміни, що дали можливість знаходження компромісу для всіх стейкхолдерів ринку. Тариф унормували до середнього європейського рівня, а норму про місцеве обладнання скасували, замінивши на заохочення використовувати таке обладнання.

Крім цього, додаткову підтримку було надано біоенергетиці, для якої тариф збільшили на 10%; граничну потужність установок приватних домогосподарств підвищили до 30 кВт; "зелений" тариф поширили на вітрогенерацію.

Ці зміни зрушили ринок з мертвої точки, з'явився новий приплив іноземних інвестицій, і, відповідно, почався новий етап розвитку. Законодавча підтримка, прив'язка тарифів до курсу євро, державні гарантії перед інвесторами до 2030 р. - усе це спонукає розбудовувати нові масштабні проекти. І хоча у світі розгортається новий тренд - на "зелені" енергоаукціони, саме "зелений" тариф забезпечує зростання ринку. За даними Держенергоефективності України, частка відновлюваних джерел енергії збільшилася за останні три роки з 3,9 до 5,8%, в електроенергетиці - із 7,4 до 7,8%. Це відносно суттєві цифри зростання в макромасштабі за такий невеликий строк. Попри те, що Держстат поки не опублікував даних за 2017 р., існує достатньо інформації (наприклад про підвищення загальної потужності виробництва альтернативної енергетики), яка вказує щонайменше на збереження темпів зростання. Найбільші темпи зростання саме у сонячних електростанцій. Якщо 2016-го їхня загальна потужність становила 99,2 МВт, то 2017-го - понад 170 МВт.

Вітрова генерація за 2016 р. зросла до 437,7 МВт. Насамперед завдяки введенню в експлуатацію Тузлівської вітроелектростанції (ВЕС) та 6-ї черги Очаківської ВЕС. 2017-го додалися 5 МВт у Миколаївській області, де запустили 4-ту й 5-ту черги Очаківської ВЕС, і 20,7 МВт у Львівській області, де завершили будівництво ВЕС "Старий Самбір-2".

У результаті за 2017 р. вітростанції України згенерували 695,947 млн кВт·год. електроенергії. В інших галузях відновлюваних джерел енергії в Україні також простежується позитивна динаміка (див. рис. 3).

Та, незважаючи на позитивні тенденції, залишаються й проблеми, яких необхідно позбутися ще в зародку. Зокрема, потрібно знизити регуляційний вплив НКРЕКП і провести передбачену законом реформу українського ринку електроенергії. Казус, що стався минулого листопада, коли діяльність НКРЕКП (а від неї безпосередньо залежать ставки тарифів) було заблоковано через кадрові питання, не повинен більше повторитися. Наш ринок електроенергії потребує лібералізації та впровадження реформ, що дозволить йому стати органічною частиною загальної архітектури європейського енергоринку. Сьогоднішня недостатня диверсифікація ризиків робить його занадто чутливим до будь-яких форс-мажорів, і прецеденти вже були.

Узагальнюючи, можна сказати, що майбутнє української енергетики - за відновлюваними джерелами енергії. Наскільки віддаленим виявиться це майбутнє для України, цілком залежить від стратегічної грамотності, прозорості й передбачуваності правил гри, які встановлює держава.