ТНК-BP: податковий туман розсіявся?

Черговий хепі-енд податкового трилера, розіграного за участю ТНК-ВР, ще раз продемонстрував іноземним інвесторам: фіскальних органів боятися — в Росію по нафту не ходити. Кремль, який віртуозно використав податкові претензії до ЮКОСа для повернення в державну власність найбільшого нафтового промислу й обеззброювання свого політичного опонента, показав, що може бути зовсім не таким страшним, як його малюють. Якщо, звісно, з ним (із Кремлем) правильно поводитися.

Як відомо, загальна сума позовів за податковою заборгованістю та штрафами, заявлена найбільшій на той час російській нафтовій компанії ЮКОС, досягла 28 мільярдів доларів. Після «найгуманнішого» суду, за перебігом якого стежив увесь світ, Михайло Ходорковський, глава компанії, залишився за гратами, а основний видобувний підрозділ «Юганскнефтегаз» у примусовому порядку було продано з аукціону державній компанії «Роснефть» із метою погашення частини суми податкового боргу. Наївні зарубіжні аналітики ще довго повторюватимуть свої численні запитання, намагаючись зрозуміти, наприклад, як вартість «дочки» ЮКОСа могла виявитися такою сміховинно низькою, або чому тепер її нова «мама» не вважає за потрібне розплачуватися за борговими зобов’язаннями. Але на головне запитання — що зробить Москва для того, щоб, з одного боку, не визнати справу ЮКОСа відвертою політичною розправою, а з іншого — не відбити в інших бажання вкладати гроші в російську економіку, — відповідь не тільки отримано, а вже навіть і вивчено.

Не «побачити» після розправи над ЮКОСом ніяких податкових грішків у інших російських компаніях було б уже занадто. Але й перестаратися тут теж не можна було, інакше масштабів панічної втечі капіталу з Росії не змогли б переважити навіть найастрономічніші ціни на нафту. Пробний постріл ще наприкінці минулого року було зроблено по «ВымпелКому», якому пред’явили податкові претензії на суму в 157 мільйонів доларів. Після переговорів суму було скорочено в дев’ять разів і благополучно сплачено, чим повністю задовольнилися всі зацікавлені сторони, про що й поспішили сповістити як російські, так і світові ЗМІ.

Подібну процедуру російська влада повторила ще кілька разів, щоправда, далеко не завжди розголошуючи початкові й кінцеві показники. У випадку ж із ТНК-BP цієї «прозорості» уникнути не вдалося —надто вже своєчасно й цілеспрямовано відбувалося витікання інформації. Як відомо, перші податкові претензії до російсько-британської компанії, створеної 2003 року, було висунуто в листопаді минулого року. Сума заборгованості за 2001 рік становила 2,5 мільярда рублів, а з урахуванням штрафів і пені дотягла до 4 мільярдів рублів, або 143 мільйонів доларів. Компанії інкримінували те, що вона виділила гроші на зйомку російського художнього фільму, за що були передбачені суттєві податкові пільги, потім проект заморозила, а пільги зберегла. Відповідальність за відшкодування «непередбачених збитків», у тому числі й зумовлених «податковою позицією минулих років», за умовами контракту ТНК-ВР, було покладено на російських акціонерів, однак вирішення питання мало стати показовим саме для іноземних інвесторів.

У відповідь на висунуті податківцями претензії ТНК-ВР подала зустрічний позов до арбітражного суду, однак особливого галасу здіймати не квапилася. Проте взимку у пресі з’явилася інформація про те, що 45 членів Ради Федерації нарахували щонайменше вісім ТОВ, створених ТНК-ВР для ухиляння від податків, за рахунок чого було «зекономлено» 22 мільярди рублів. Зауважимо, що після оприлюднення цієї інформації половина сенаторів відкликала свої підписи під запитом, однак Федеральна податкова служба вже розпочала повторну перевірку компанії. І таки знайшла саме ці 22 мільярди. Причому «оптимізовані» не за чотири роки — з 2000 по 2003, а тільки за один — 2001. Тож у податківців ще залишався гарний запас на майбутнє.

Інформація про цю «знахідку» стала надбанням гласності, причому аж ніяк не з офіційної подачі ФПС, у найменш доречний момент — якраз під час проведення в Лондоні Російського економічного форуму, на який зібралося близько півтори тисячі потенційних інвесторів. Російський президент у цей час відкривав торговий ярмарок у Німеччині, і теж не дуже був зацікавлений у залякуванні іноземних бізнесменів.

Хоча в трагічний результат ситуації ніхто особливо не вірив, нерви діловій публіці лоскотали майже п’ять місяців — із квітня по серпень. Поки, нарешті, не оголосили про те, що між компанією ТНК-ВР і ФПС досягнуто компромісу і суму претензій скорочено на дві третини — із 792 мільйонів доларів до 246 мільйонів. Відповідно до звіту компанії, ТНК-ВР зарезервувала під податкові претензії 123 мільйони доларів, хоча цілком може собі дозволити погасити їх із поточного прибутку, чиста сума якого тільки за другий квартал цього року становила 1,28 мільярда доларів. Та ще й в арбітражному суді зустрічний позов до податкової все ще чекає на свій розгляд — після нескінченних перенесень слухання призначено на 21 вересня. Експерти стверджують, що до суду компанія справу навряд чи доводитиме, адже принципові питання вирішено на її користь: попри те що в 2002—2003 роках вона використовувала ті самі схеми оптимізації податків, зміна податкового режиму 2002 року сприяла значному скороченню проведених через них сум. Це означає, що подальші претензії, які, безсумнівно, будуть, виявляться не такими вже й великими. Тим більше що, як стверджують аналітики, для російських нафтових компаній суми в межах мільярда доларів не є загрозою для бізнесу. А що стосується «згідливих» компаній, то, як учергове продемонстровано світові, російські податківці за ці межі виходити не поспішають.