Теплогазовий зашморг

Новий уряд розпочав діяльність із так званого впорядкування оплати вартості природного газу, встановивши з 1 травня 2016 р. єдину його ціну для населення, підприємств комунальної теплоенергетики для потреб населення і мінімальну ціну для промисловості на рівні 6879 грн за тисячу кубометрів. Нещодавно міністр енергетики і вугільної промисловості Ігор Насалик істотне подорожчання газу (крім пільгової ціни для релігійних організацій) вклав у золоту обгортку, мотивувавши дії уряду необхідністю усунути всі схеми та оборудки з різницею в цінах для різних категорій споживачів, і закликав розвивати власний видобуток газу. Ці благородні наміри містять чимало ризиків і викликають сумніви.

З кінця листопада 2015 р. Україна не закуповує російського газу для власних потреб. Лише транспортує територією нашої країни газ, транзит якого в європейські країни своєчасно оплачено. Для потреб населення та комунальної теплоенергетики вона використовує газ власного видобутку та - частково! - газ, імпортований з Польщі, Словаччини та Угорщини.

За інформацією першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Юлії Ковалів, на сьогодні Україна імпортує газ із країн Європи за ціною 257 дол. за тисячу кубометрів, яка включає ціну блакитного палива на німецькому хабі у розмірі 146 дол. З доставкою до українського кордону вартість газу зростає до 185 дол. Додайте сюди тариф на розподіл природного газу і ПДВ - і маємо 257 дол.

А собівартість газу власного видобутку становить 50–70 дол. Отож вартість змішаного - імпортованого і українського - газу виходить 154–164 дол., а в перерахунку на гривні - 3850–4100 грн за тисячу кубометрів, але аж ніяк не 6879, як визначив уряд.

Підвищуючи ціну на газ і в черговий раз залізши в кишені громадян, чиновники найвищого рангу не забувають подбати про інтереси олігархічних груп, які володіють газопостачальними підприємствами, є "смотрящими" над видобутком газу і т.ін. Адже більшу частину із 40,3 млрд грн, передбачених у державному бюджеті-2016 на фінансування субсидій, буде прямо чи опосередковано виплачено олігархам.

За так званим вирівнюванням вартості газу для різних категорій споживачів (звичайно, в напрямку подорожчання) стирчать вуха добре продуманих корупційних схем. А коли ці схеми набули розмаху, увійшли в плоть і кров чиновників, то їх важко зупинити. Недивно, що із жовтня 2016-го і з квітня 2017-го очікуються дві чергові хвилі подорожчання газу. Легко здогадатися, хто зароблятиме мільйони на населенні, в тому числі на соціально вразливих категоріях громадян.

У собівартості теплової енергії, як відомо, понад 70% припадає на його величність газ. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), 9 червня майже удвічі підвищила середньозважений тариф на тепло для населення. З
1 липня цей тариф зростає з нині діючих 534 грн до 1043 грн за 1 Гкал.

Регулятор мотивує це рішення істотним подорожчанням газу, що використовується при виробництві тепла для населення, і частково зростанням тарифу на електроенергію та зарплат. Чиновники НКРЕКП переконують: якщо раніше на паливо припадало 75% вартості тепла (400 грн), то з 1 липня - вже 84% (874 грн)!

Для КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" вартість опалення та гарячої води для населення зростає більш як удвічі. Закономірно, що Тернопільський міськвиконком невдовзі на цей самий коефіцієнт підвищить тарифи на опалення і гарячу воду з розрахунку на квадратний метр опалюваної площі. Поза сумнівом, підвищити тарифи на тепло відповідні органи не забувають.

А от із проведенням КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" перерахунків вартості послуг централізованого опалення в опалювальному сезоні 2015–2016 рр. вийшла прикра трагікомедія. Тернопіль - один із аутсайдерів серед обласних центрів України за кількістю побудинкових засобів обліку теплової енергії. Лічильниками тепла оснащено менш як 2% багатоквартирних житлових будинків. А постанова Кабінету міністрів від 30 жовтня 2015 р. №1037 зобов'язує у разі відсутності побудинкових лічильників тепла проводити перерахунок вартості опалення методом порівняння фактичної середньодобової температури зовнішнього повітря з розрахунковою температурою (-0,5ºС) протягом усього опалювального періоду, яку враховано при затвердженні діючого тарифу на опалення квадратного метра житлової площі. Постанова вступила в дію аж 19 грудня, хоча уряд її прийняв 30 жовтня минулого року.

Як виявилося згодом, до цього дня теплопостачальні організації банально обманювали населення.

Фактична середньодобова температура зовнішнього повітря в Тернополі з 10 жовтня (тобто на початку опалювального сезону) по 31 жовтня 2015 р. становила +6,95ºС, а не -0,5ºС, на яку розраховано діючий тариф на опалення - 14,88 грн за 1 кв. м.

Тому КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" повинно було провести нарахування за тепло не за затвердженим тарифом 14,88 грн і не за ціною 11,04 грн, як фактично зробило з тієї причини, що опалювальний період у жовтні тривав неповний місяць (з 10 по 31 жовтня), а по
6,02 грн за квадратний метр.

Унаслідок таких горе-нарахувань тернополяни переплатили 5,02 грн за кожен квадратний метр опалюваної площі.

У листопаді згадана теплопостачальна організація також нарахувала споживачам плату за опалення за повним тарифом - 14,88 грн. Однак з урахуванням фактичної середньодобової температури цього місяця +4,4ºС скоригований тариф мав би становити 10,94 грн за квадратний метр. У результаті він виявився на 3,94 грн завищеним.

За грудень минулого року КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" скоригувало нарахування оплати за тепло лише з 19 грудня, коли вступила в дію згадана урядова постанова, хоча середньодобова температура зовнішнього повітря з 1 по 19 грудня становила не -0,5, а +2,5ºС. Звідси висновок: скоригований тариф грудня мав би становити не 13,14 грн за квадратний метр, за яким мешканці фактично оплачували тепло, а лише 11,74 грн. Тобто споживачі у грудні переплатили 1,40 грн за квадратний метр опалюваної площі.

А вже у січні поточного року фактична середньодобова температура зовнішнього повітря різко знизилася - до -4,297ºС. У результаті цього вартість тепла зросла на 20,52%.І тариф на опалення за січень стрибнув різко вгору істановив уже не 14,88 грн, як затверджено у постанові НКРЕКП №1171 від 31 березня 2015 р., а 17,93 грн за квадратний метр.

Отож тернополяни, які в лютому отримали платіжки за січень за скориговано-підвищеним тарифом, занепокоїлися: чому не проведено перерахунків вартості опалення за жовтень, листопад, а за грудень 2015 р. це зроблено лише частково. Численні звернення з цього приводу надійшли і до громадської організації, яку я очолюю. Та наше апелювання до керівника КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" доручити відповідним службам підприємства провести перерахунки мешканцям за теплопостачання виявилося марним.

Директор в усній формі відхрещувався від перерахунків, посилаючись на відсутність відповідних рішень міськвиконкому або органу центральної виконавчої влади. Тому я звернувся у Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за роз'ясненням, чи потрібні додаткові рішення органів центральної виконавчої влади для того, щоб виробники теплової енергії здійснили перерахунки за період з жовтня по 18 грудня опалювального сезону 2015–2016 рр.

На початку травня відповідь з міністерства таки надійшла. Високопосадовці підтвердили, що згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну від 21липня 2005 р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. І тому з урахуванням того, що плата за грудень нараховувалася споживачам у період, коли набрала чинності постанова уряду від 30 жовтня 2015 р. №1037 і коли розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги з централізованого опалення за весь грудень 2015 р. мала б нараховуватися за новою методологією, передбаченою у зазначених правилах. Це означає, що теплопостачальні організації були зобов'язані провести перерахунок оплати за опалення, однак вони не виконали свого обов'язку.

А перерахунки за жовтень-листопад 2015 р. посадовці Мінрегіонбуду, як видно з адресованого мені листа-відповіді, віддали на розсуд самим теплопостачальним підприємствам. Переконаний, що чиновники розуміють, що в цей період справді як обсяги виробництва і реалізації теплової енергії та послуг з централізованого опалення, так і витрати теплопостачальних організацій на генерування тепла є меншими від розрахункових. Проте у міністерстві вирішили, що теплопостачальні організації лише добровільно "могли здійснювати перерахунки з урахуванням фактичного споживання теплової енергії і гарячої води та проектного теплового навантаження будинку", бо до прийняття постанови Кабміну від 30 жовтня 2015 року №1037 не було передбачено механізму проведення такого перерахунку. Авжеж, могли, але не здійснювали перерахунків!

У міністерстві, очевидно, забули, що тарифи на виробництво теплової енергії підлягають державному регулюванню. НКРЕКП обмежує і рівень рентабельності.

Закономірно: у періоди, коли погода не надто морозна, фактичні витрати на виробництво тепла, в тому числі обсяги використання газу, знижуються, що має приводити до коригування - зменшення тарифів. Якщо цього не робити, то гранична рентабельність на виробництво тепла для населення переростає у необмежену.

У жовтні в м. Тернополі тариф для населення був із 60-відстоковою рентабельністю, а в листопаді вона становила 26,5%. Навіщо ж тоді приймати постанову уряду про щомісячні перерахунки, для чого утримувати посадовців НКРЕКП, які здійснюють контроль за формуванням обґрунтованості тарифу на етапі його затвердження і не звертають увагу на те, що виходить фактично? Навіщо в законодавстві визначено поняття регульованих цін і тарифів і яка їхня філософія?

У радянські часи і на початку 90-х років, на зорі незалежності України, теплопостачальні організації щороку проводили перерахунки за тепло після завершення опалювального періоду у разі скорочення цього періоду, а також на основі порівняння фактичної середньодобової температури всього опалювального періоду з розрахунковою температурою, на яку визначено тариф. Виходить, і це забули...

Тому логічним є запитання: чому ж держава, запровадивши заходи держрегулювання в цій сфері, водночас залишає простір для шахрайства (чи займається шахрайством)? А якщо газопостачальні організації пролобіюють в уряді новий документ, яким буде скасовано дію постанови від 30 жовтня 2015 р., то міська комунальна теплоенергетика знову матиме великий люфт доходів.

Чим не корупція, але вже розподілена між центральним і регіональними рівнями, значною мірою "спущена" на місця? Місцеві еліти відносно задоволені, адже є приховане джерело для фінансування комунальних підприємств, з допомогою якого можна отримати непланові прибутки чи покрити свою безгосподарність. Можливо, це легше, ніж думати, звідки брати кошти та вимагати пільг і дотацій з держбюджету.

Не протестують і урядовці, адже зекономлені ресурси бюджету можна завжди з вигодою перерозподілити на інші потреби. А український народ розуміє, що не варто сподіватися на владу, а слід покладатися виключно на власні сили.