Тарифна епопея триває

Осінь. Опадає листя, знижується температура навколишнього середовища. І одночасно підвищилися тарифи на газ, електро- і теплопостачання. Але вимоги депутатів-піарників про зниження тарифів у два-три рази без зрозумілого роз'яснення та розрахунків призведуть тільки до ще більшого обурення громадян, але не до правильного вирішення виниклої тарифної проблеми. Ця стаття є певною мірою продовженням матеріалу "Як визначити тарифи на електроенергію і тепло" (див. DT.UA №24 від 2 липня 2016 р.).

Значне підвищення тарифів на електро- і теплову енергію обленерго та Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики й комунальних послуг (НКРЕКПУ), виправдовують розрахунками за затвердженою Методикою, "справедливість" якої наочно демонструє такий приклад. В одному з будинків ("хрущовка") прилад обліку споживання теплової енергії встановлений тільки для половини квартир, друга половина залишилася без лічильника. Відповідно, там, де є прилад обліку, вартість опалення двокімнатної квартири згідно з квитанцією становила 143 грн, а для такої самої квартири з іншої половини будинку (без лічильника) - 1340 (!) грн.

При цьому і обленерго, і НКРЕКП (Д.Вовк) виправдовують правильність зазначених розрахунків.

З цього прикладу видно, що Методика розрахунків тарифів переслідує зовсім інші цілі. Навіть першокласнику зрозуміло, що в цьому випадку тариф на тепло мали визначати за тією частиною квартир, де встановлено прилад обліку.

Чи є вихід із цієї ситуації? Є, і полягає він от у чому. По-перше, необхідно терміново організувати круглі столи з розгляду цієї проблеми за участі НКРЕКП, генераторів електроенергії (обленерго), уряду та активістів-представників від народу.

По-друге, необхідно зобов'язати НКРЕКП постійно вести автоматичний облік електроенергії, що поставляється ТЕС, ГЕС, АЕС та іншими генераторами в загальну енергосистему. Такий автоматичний облік кількості енергії, що подається в енергосистему, та її вартості дасть змогу визначити єдиний для всієї України середньодобовий тариф, а наприкінці місяця НКРЕКП повинна визначати середньомісячний тариф, який має бути єдиним як для побутових потреб, так і для промисловості, що повністю виключить можливість корупційних схем.

Вартість електроенергії, генерованої різними станціями, значно відрізняється. Наприклад, на ГЕС вона дорівнює 5 коп./кВт∙год, на АЕС - 40, на ТЕС, що спалюють вітчизняне вугілля, - 67, імпортне вугілля - 144, а імпортний газ - 161 коп./кВт∙год при ціні 140 дол./тисяча кубометрів. Усереднений середньомісячний тариф на електроенергію буде суттєво нижчим порівняно з електроенергією, генерованою на ТЕС, які спалюють імпортний газ.

Головною перевагою пропонованого варіанта визначення середньомісячного тарифу на електроенергію є те, що всі генератори енергії одержують сповна за вироблену енергію. Крім того, при цьому немає необхідності у доплаті з бюджету за найдорожчу електроенергію ТЕС.

Наведені вище дані стосуються літнього періоду роботи електростанцій.

В опалювальний період паливо витрачається на генерування електроенергії та тепла, у зв'язку з чим вартість електроенергії суттєво знижується й становить 68,8–83,55 коп./кВт∙год при використанні імпортного газу за ціною 140–170 дол./тисяча кубометрів. При використанні імпортного вугілля вартість електроенергії становитиме 61,8 коп./кВт∙год, а вітчизняного - 28,5 коп./кВт∙год. Усереднений тариф на електроенергію при цьому має визначатися аналогічно літньому періоду, тобто як середньомісячний.

Вартість тепла, що відпускається споживачеві, залежить переважно від вартості використовуваного на ТЕС палива і не може бути застосована для визначення усереднених тарифів, тобто вартість тепла має визначатися з урахуванням місцевих умов. Наприклад, вихідна вартість 1 Гкал при різних видах палива становить 472,5–573,75 грн при використанні імпортного газу за ціною 140–170 дол./тисяча кубометрів, імпортного вугілля - 390,63, вітчизняного - 181,8 грн.

Оскільки в опалювальний період паливо використовується для виробництва як електроенергії, так і тепла, то при цьому знижується вартість тепла, зокрема при використанні імпортного газу - до 284,5–345 грн/Гкал, а при використанні імпортного й вітчизняного вугілля - до 253 і 117,47 грн/Гкал, відповідно.

Слід зазначити, що для системи теплопостачання використовується пара, яка віддала основну енергію на виробництво електроенергії. При цьому вартість 1 Гкал такої пари ніколи не може бути вищою за вихідну вартість палива, що постійно спостерігається в тарифах на теплопостачання. Так, при вихідній вартості палива 573 грн/Гкал у квитанціях за опалення 1 Гкал коштує 1403 грн.

Це кричуща несправедливість!

Насамкінець потрібно зазначити таке.

1. Необхідно терміново організувати круглі столи для обговорення тарифних проблем.

2. Треба переглянути методику визначення тарифів на електроенергію й тепло.

3. Тариф на електроенергію має бути середньомісячним і однаковим для всіх споживачів.

4. Тарифи на теплопостачання повинні бути регіональними з урахуванням вартості використовуваного палива.

5. Набуття чинності Законом "Про ринок електроенергії в Україні" у нинішній ситуації призведе до створення нових корупційних схем. Цей закон може запрацювати тільки після завершення модернізації енергетики України, яка навіть не намічена діючою Стратегією розвитку енергетики України до 2030 р.

6. Визначення знижених справедливих тарифів на електроенергію і тепло допоможе зняти напругу у відносинах влади й народу.

Нам необхідні справедливі тарифи!