"Сухий" жовтень

Запроваджене Кабміном мито на трубопровідні поставки російського дизельного палива зупинило найбільший канал імпорту ресурсу, що забезпечував у першому півріччі 2019-го близько 45% українського ринку.

Серпень минув непомітно, а справжня "ломка" почалася у вересні, обіцяючи перейти в гостру фазу в жовтні. У розпал сезону пікового споживання палива просто не вистачає, ціни зростають щодня. Справа не тільки в особливостях ринку. Виявилася не готовою інфраструктура, всім стала зрозумілою криза в "Укрзалізниці", а дії митників інакше як диверсією і не назвеш.

На все це нашарувалися різні форс-мажори й несприятливі обставини. У результаті вересневий баланс не сходиться на 10%. А жовтнева ситуація обіцяє бути ще гіршою і впирається в потребу нарощувати імпорт російського ресурсу.

Серпневі веселощі

Порівняно з липнем поставки російського дизельного палива (ДП) впали в 4,5 разу. Якщо в липні було понад 300 тис. т поставок, то через місяць - 52 тис. Цей обсяг надійшов із Гомеля, де розташований потужний перевалочний пункт із труби на залізницю з подальшою відправкою в Україну (мито на залізничні поставки не поширюється). Зазначимо, що планували "налити" 120 тис. т.

Тут і не тільки сказала своє слово "Укрзалізниця". Про найглибші проблеми державного перевізника на паливному ринку знали давно, тепер ця інформація стала доступною ширшому колу. Немає ні цистерн, ні локомотивів, ні штату на ключових станціях.

За даними нардепа Андрія Геруса, з 2011 р. терміни перевезення нафтопродуктів "Укрзалізницею" збільшилися вдвічі. Для прикладу, цього року від Коростеня до Одеси цистерна їде 15 днів. Трейдери орієнтуються у своїх розрахунках на 20 днів.

"До 50% білоруського парку цистерн перебуває в Україні, затримки колосальні, наша "чугунка" вже не хоче їх туди відправляти", - говорить один із білоруських трейдерів про причини зриву поставок із Гомеля в серпні. У вересні з Гомеля очікують хоча б 80 тис. т дизпалива, але такий оптимізм поділяють не всі.

Повний колапс улаштувала УЗ із митницею на пару в Коростені, куди на розмитнення надходять білоруські нафтопродукти: тут накопичилися сотні цистерн. Питання неодноразово виносилося на розгляд антикризового штабу, сформованого на початку серпня на базі Мінінфраструктури з представників держвідомств і трейдерів. Певні поліпшення є, але до повної нормалізації дуже далеко.

Невдача підстерегла ще одного постачальника російського дизпалива - компанію "Укренерджі", яка імпортує паливо "Лукойла". Вона з невідомих причин не одержала дозволу російської влади на поставку в серпні. На вересень графік дали, але по факту обсяг поки що обмежиться 20 тис. т. По жовтню - поки що питання.

Як можна здогадатися, головним вигодоотримувачем експерименту з митами стала Білорусь - основний бенефіціар українсько-російських нафтових і продуктових узагалі конфліктів. Зі стандартних 180 тис. т у першому півріччі 2019-го серпневі поставки зросли до 306 тис. т.

Це було очікувано, але додатковим стимулом стали окремі міждержавні контакти на чолі з президентами двох цих країн. З урахуванням ситуації сябри погодилися перенести початок ремонту Мозирського нафтопереробного заводу з 1 вересня на 1 жовтня (згодом графік змістили на 15 вересня).

Також невелику квоту дизпалива на 20 тис. т одержала держкомпанія "Укргазвидобування".

Лідируючі позиції Мінська в перспективі збережуться. Цей постачальник давно відомий ринку, логістично близький, має обсяг за найкращою ціною. Своєю чергою, для білорусів Україна - найбільш ліквідний ринок серед усіх напрямків (див. рис. 1).

Вересневе похмілля

У серпні виникла ілюзія, що реформа пройшла легко й непомітно. Мовляв, що і треба було довести. Однак у вересні ілюзія очікувано розсіялася. Із 4 по 16 вересня вагонні партії дизельного палива подорожчали на 11,7%, автомобільні - на 15,7%, або на понад 3,2 грн/л. Зовнішнє котирування не зросло, курс гривні продовжив зміцнюватися. Так у чому річ? У нестачі продукту.

Чому було добре в серпні? Споживання оцінюється в 630 тис. т, тоді як сумарна поставка становила 545 тис. Заміни російським ресурсам ринок у серпні так і не знайшов, тому активно використовував запаси (оціночно 85 тис. т) і у вересень увійшов якщо не "сухим", то неабияк обмілілим. Почалася робота "з коліс", а з ними, як ми вже зазначали, є проблеми.

Та найголовніше, що потрібна кількість ресурсу так і не з'явилася. Зате почалися сюрпризи з існуючими напрямками. Білоруси "підкоригували" план поставок в Україну з 280–300 до 250 тис. т.

Були очікування, що до другої половини вересня оживе труба, але ознак цього немає. І якщо в серпні не хотів брати ринок, то у вересні вже не хотіла (або не могла) вантажити труба.

Термінал в Новограді-Волинському може зіграти істотну роль в подоланні кризи

Головний сюрприз ринок одержав із півдня. Диверсифікація поставок за рахунок морських портів - одна з головних цілей обмеження і заміни російських поставок.

У вересні намітилося пожвавлення морських поставок. Відновив імпорт порт Миколаєва: 18 вересня тут пришвартувався танкер на 30 тис. т. Нарощує поставки найбільший Одеський нафтоперевалочний комплекс "Привату", але через проблеми з відвантаженням на залізниці його обсяг обмежиться у вересні 60 тис. т дизпалива. На цьому хороші новини закінчуються.

Феєрична ситуація створилася в "Південному". Енергетична митниця ДФС з допомогою відомчої лабораторії виявила в партії дизпалива з Греції обсягом 27 тис. т перевищення рівня вмісту сірки - 10,1 ppm замість граничних 10 ррm. При цьому у своїх висновках митна лабораторія пише, що погрішність вимірів становить… 1,7 ppm.

Іншими словами, лабораторія припускає, що сірки може бути й 9, і 8,5 ppm. При цьому грецький виробник Hellenic Petroleum і міжнародні сюрвейєри, що проводять численні аналізи якості на всіх етапах навантаження й вивантаження продукту, визначили рівень вмісту сірки в 9,4 ppm.

Замість того, аби детально розібратися в ситуації із залученням усіх сторін процесу, енергетична митниця взяла курс на заборону ввозу продукту.

Дії енергомитниці спровокували загострення на ринку. На фото Ігор Піковський, Голова Енергетичної митниці ГФС

Та головне в іншому: "проблемна" партія "запечатала" термінал, поставивши заслін на шляху двох наступних танкерів по 30 тис. т, адже вільних резервуарів у "Південному" більше не залишилося, а інші перевалки приймати такий обсяг дизпалива не готові.

17 вересня про зупинку приймання танкерів заявив Херсонський нафтоперевалочний комплекс - четвертий у рейтингу нафтоперевалок. Тут Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), вирішило терміново забрати перевалку в державного "Підприємства із забезпечення нафтопродуктами" і передати її без відкритого конкурсу нікому не відомій приватній структурі. Ринок України втратив ще 10 тис. т дизпалива.

Пережити жовтень

Дефіцит дизельного палива у вересні оцінюється в 60 тис. т, або 10% від очікуваного обсягу споживання в Україні. Зазначу, що восени 2018-го вдвічі менший дефіцит призвів до злету оптових цін, обнуління оптової пропозиції на ринку й тихої паніки. Все це уже є нині. Порівняння динаміки світових і оптових цін в Україні показує, що спред між ними у вересні різко зріс, що вказує на зростання "ажіотажної" (у світі її зазвичай називають спекулятивною) складової (див. рис. 2).

Що буде в жовтні на ринку українських нафтопродуктів і з ним, сказати ніхто не береться. Білоруські НПЗ стають на ремонт і попередили, що забезпечать лише виконання довгострокових контрактів сумарним обсягом 180 тис. т. Правда, на ринку не виключають, що сябри підрізали поставки у вересні, розраховуючи на вигідніший продаж цих партій у жовтні, коли "сухий" ринок буде готовий купувати за будь-якою ціною.

Велике навантаження ляже на порти, які за найближчий період понад 130 тис. т на місяць не приймали (це було восени 2015-го). Навіть якщо взяти в розрахунок жовтневого балансу 150 тис. т дизпалива, надходження якого очікується морем, дірка в балансі становить 165 тис. т, або 26%. Точніше, це те, що раніше закривала Росія.

Припустимо, 80 тис. т вивантажить Гомель (який поки що на такі обсяги не вийшов). Залишаються 85 тис. т, які можна закрити двома шляхами, один з яких украй хисткий. Ідеться про море. Потужність із приймання нібито дозволяє (хоча Одеса закрила прийом танкерів у вересні на позначці 60 тис. т, немає вільних парків), але знову все впирається в залізницю, - вивезти такий обсяг із півдня, та ще й у розпал експорту агропродукції, буде проблематично.

Найбільш реалістичний спосіб забезпечити жовтневий, а також листопадовий баланс (білоруські НПЗ швидко з ремонту не виходять) - нафтопродуктопровід. Внутрішні ціни вже з лишком дозволяють імпортувати навіть з урахуванням мита. Але якщо в серпні купувати з труби не хотів ринок, то тепер не може (або не хоче) продавати постачальник. Дешеві обсяги, які до серпня качали в Новоград-Волинський, пішли на інші експортні напрямки.

З урахуванням передбачуваного гострого дефіциту дизпалива на жовтень відкривається хороше вікно, але, за наявними даними, ресурсотримачі зацікавлені в довгострокових контрактах. "Їм нецікаво заробляти на моменті, це великий бізнес, який звик до системної, довгострокової роботи в стабільних ринкових умовах. Вони чекають, поки український ринок усвідомить, що такий підхід у спільних інтересах", - транслює ідеологію постачальників російського ресурсу один із трейдерів.

Відомо, що переговори на поставки в жовтні йдуть, але постачальник наполягає на довгострокових контрактах, які з урахуванням мита стануть збитковими для покупців уже в грудні, після поновлення білоруських поставок і зниження споживання.

Миттєво розрубити проблему могло б скасування мит, що гарантувало б дохідність контрактів і оперативний початок поставок на "сухий" ринок. Одержувачі "трубопровідного" дизпалива вже звернулися до прем'єра Гончарука. Якою буде відповідь і чи буде, поки що невідомо. Цілком очевидно, що ця тема перебуває не в економічній, а в політичній площині: нафтопродуктопровід чітко асоціюється з Віктором Медведчуком, на якого у нової владної команди гостра алергія.

Ситуація справді потребує серйозного аналізу. Поки що проміжні підсумки експерименту такі. Бюджет не одержав ані копійки від мит, поставки недостатні, інфраструктура не справляється, ціни значно зросли за рахунок дефіциту.

Диверсифікація українського ринку суперечлива: замість російських нафтопродуктів ринок перейшов на білоруські, вироблені з російської нафти заводами з великою акціонерною участю російських нафтових компаній (Мозирський НПЗ). Зросли поставки морем, але як наслідок зрослих цін і дефіциту. Є плани з нарощування внутрішньої нафтопереробки, але невеликі й не через мита, а скоріше, через більш сприятливий політичний клімат для операторів "Укртатнафти".

З іншого боку, часу для експерименту над ринком минуло не так багато. Справжнє випробування буде в жовтні. Відповіді на цей виклик поки що немає.