Спроба гармонізації можливостей. За спробу — спасибі...

Візит української делегації на чолі з Президентом Віктором Ющенком до Туркменистану 22—23 березня відбувся. Ціна туркменського газу для України на 2005 рік не змінилася — 58 дол. за 1000 кубометрів на кордоні Туркменистану з Узбекистаном.
В.Ющенко і С.Ніязов домовилися продовжити обговорення ідеї ще одного газового консорціуму в травні, запросивши Росію та Казахстан.
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко повідомив, що обсяг поставок туркменського газу в Україну цього року в рахунок оплати реалізованих у Туркменистані українськими компаніями інвестиційних проектів може бути збільшений до 2 млрд. кубометрів. Обговорений обсяг газопоставок за цим контрактом становить 4,5 млрд. кубометрів.
Власне, про те, із чим українська делегація збиралася в Туркменистан, тобто з яким баченням газових відносин, «ДТ» розповідало в двох попередніх номерах. І за великим рахунком, додати до цього нічого. Хіба що можливість участі України в будівництві Трансафганського газопроводу. Угоду про його будівництво Туркменистан, Афганістан і Пакистан підписали ще 2002 року.
Проект передбачає будівництво газопроводу протяжністю 1460 км від туркменського родовища газу Довлетабат через афганський Кандагар до пакистанського Мултана. Ймовірна вартість створення нової газомагістралі оцінюється в 2—3,2 млрд. дол.
У принципі, проект привабливий, але занадто вже високі політичні ризики...
Що стосується ініціатив створення газотранспортного консорціуму, то в цьому контексті цікавою є заява прем’єр-міністра РФ Михайла Фрадкова, зроблена, як то кажуть, по гарячих слідах в Астані. М.Фрадков висловився в тому сенсі, що питання створення російсько-українського консорціуму не нове. «Що ж стосується участі інших країн ЄврАзЕС у цьому проекті, то це питання раніше не обговорювали, але ми готові його розглянути», — зазначив глава російського уряду.
Після всього сказаного раніше про україно-російський газотранспортний консорціум так і не зрозуміло, про що йдеться: чи то про можливість розширення кола учасників вже існуючого ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» (засновники — НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром»), чи то про створення ще одного консорціуму, до якого, окрім названих компаній, увійдуть Казахстан і європейські газооператори, із якими вів переговори В.Ющенко під час недавнього візиту до Німеччини.
Якщо хтось відчув себе обманутим у сенсі надій на зниження ціни туркменського газу, яка на кордоні РФ—Україна становить близько 74 дол. за 1000 кубометрів, то смію вас запевнити, що ніхто всерйоз і не розраховував на здешевлення. Президент В.Ющенко з цього приводу зауважив:
«Я цим (зниженням ціни. — Г.Л.) не займався і ніколи не буду займатися... Не торгуватися по ціні, котру уклав попередній уряд, а мати на руках чіткі механізми, які давали б повний контроль за формуванням ціни і, безумовно, гарантоване постачання газу в Україну».
За словами Президента, щоб ціна поставленого в Україну газу була низькою, наша країна мусить займатися видобутком газу саме в Туркменистані, а також мають бути передбачені відповідні обсяги транспортування газу.
Однак при всьому вищесказаному принциповим залишається питання про довгострокову (років на 20—30) угоду між Україною та Туркменистаном, незалежно навіть від того, буде створено міжнародні газові консорціуми чи ні.
П’ятирічний договір між Україною та Туркменистаном припинить свою дію з 1 січня 2007 року. Президент С.Ніязов висловив готовність підписати довгостроковий договір. Але вже кілька років, як не підписує, тобто не дозволяє його підписати. Тому найзначнішим результатом першого офіційного візиту Президента України В.Ющенка до Туркменистану може стати саме підписання довгострокового договору (контракту) між Україною та Туркменистаном про постачання газу.