«СЛАВНЕФТЬ»: ІГРИ ПАТРІОТІВ

У четвер у Росії відбувся приватизаційний продаж року. З аукціону пішли 74,95% нафтової компанії «Славнефть» — восьмої за видобутком у країні, із річним оборотом у два з половиною мільярда доларів. «Славнефть» — це родовища Східного Сибіру (понад чотири тисячі нафтосвердловин, 14 млн. тонн видобутої нафти на рік). Плюс понад 500 заправок у Росії та Білорусі. Плюс три нафтопереробних заводи — Ярославський, «Ярославнефтеоргсинтез» та білоруський Мозирський. Річний видобуток компанії вп’ятеро перевищує видобуток нашої «Укрнафти». Одне слово, поборотися було за що.

Стартову ціну визначили в 1,7 млрд. дол. Проте практично ніхто не сумнівався, що в результаті буде перевищено двохмільярдний рубіж, а за певних умов — і трьохмільярдний. Російському уряду, якому наступного року доведеться сплачувати 17 млрд. доларів зовнішнього боргу, ці гроші були б явно не зайві.

Конкурс також автоматично ставав міжнародним. Компанія від початку створювалася як російсько-білоруська, і 10,83-відсотковий пакет належав урядові Білорусі. Але основними фаворитами справедливо вважалися російські компанії: «Сибнефть» і «Тюменська нафтова компанія», «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС» та «Сургутнефтегаз». Приватизація — і в Росії, і в Україні — завжди відбувалася під гаслом: чужі тут не ходять. Утім, спочатку прямої заборони для іноземців не було.

Першим на продаж пішов мінський пакет, оскільки білоруси справедливо побоювалися, що після продажу «великого пакету» їхні акції нікому не знадобляться. Передбачалося, це буде і своєрідне тренування перед великим продажем. Проте ніякої бійки не сталося. Єдиним покупцем виявилася «Сибнефть» Романа Абрамовича й Олега Деріпаскі. Торги кілька разів переносилися, і нарешті при стартовій ціні в 200 млн. дол. пакет продали тій-таки «Сибнефти» за 207 млн. дол.

Невдовзі стало відомо: принаймні «ЛУКОЙЛ» та «ЮКОС» участі в конкурсі взагалі не братимуть. «Сибнефть» навіть домовлялася з «ЮКОСом» про надання їй кредиту на покупку. Отож коло потенційних претендентів звузилося до ТНК, «Сибнефти» й державної «Роснефти».

Участь останньої стала помітним сюрпризом. Позаяк 100% «Роснефти» належать державі, виникала цікава ситуація, коли уряд ризикував продати пакет фактично самому собі. Не встигли в Кремлі усвідомити таку перспективу, як на обрії з’явилася проблема таких масштабів, що там просто дух перехопило. Про свій намір узяти участь у конкурсі заявила китайська державна нафтова компанія China National Petroleum Corporation (CNPC).

Оце був шок! По-перше, у тому, що китайці без особливих труднощів виграли б конкурс, не сумнівався ніхто. У комуністичному Китаї не дуже люблять офшорні схеми оптимізації оподаткування держкомпаній, і щорічний прибуток CNPC сягає 6 млрд. дол. Заплатити 3—4 млрд. дол. за російський пакет для неї — не проблема. І ТНК, і «Сибнефть» на тлі китайської компанії здавалися б переляканими вовченятами перед дебелим вовчиськом.

Але було й по-друге. Росія і так постійно пам’ятає, що на Далекому Сході живе приблизно в сто разів менше людей, ніж у сусідньому Китаї. І різке посилення впливу сусіда не надто потішило б, причому не лише численних лобістів ТНК і «Сибнефти», а й багатьох чиновників та військових. Минулої неділі російська Держдума терміново ухвалила постанову, відповідно до якої заборонялася участь у конкурсі іноземних компаній — як державних, так і недержавних, а також спільних російсько-іноземних компаній, у яких частка іноземного капіталу перевищує 25%. Заодно відтиналася й державна «Роснефть». Правда, остання відразу ж заявила, що так чи інакше піде на конкурс своєю дочірньою компанією — ЗАТ «Финанспрофит Эксперт».

Стосовно китайців, то після рішення думців вони заявили, що не братимуть участі в конкурсі. Російський уряд зітхнув зі щирим полегшенням. Правда, наразі не зрозуміло, відступили вони «за просто так» чи за збереження обличчя Касьянова їм обіцяно поступки в майбутньому.

Напередодні продажів і ТНК, і «Сибнефть» ненав’язливо нагадували всім: якщо хтось, крім них, ризикне купити «Славнефть», прикрощів матиме вище голови. У них уже були в спільному володінні 13% «Славнефти», та ще «білоруський» пакет, який належить нині «Сибнефти». Необхідність їх викупу збільшувала б ціну придбання для покупця мільйонів на 600—700. Загалом, невдовзі «конкуренти врахували складність корпоративної структури «Славнефти» та присутність у ній «Сибнефти» і ТНК.
За день до конкурсу було завдано удару «Роснефти». Від участі в торгах усунули її доньку «Финанспрофит Эксперт». Щоб надати подіям симетричності, зняли й кілька компаній-конкурентів.

І як результат — конкурс пройшов швидко, за чотири хвилини. Торгувалися дві структури. Ціна зросла лише на 9,4%, до 1,86 млрд. доларів. Переможцем стало засноване «Сибнефтью» і ТНК ТОВ «Инвест-ойл». Передача пакету акцій новому власнику відбудеться відразу після повної оплати вартості пакету. Угоду планується завершити в лютому 2003 року.

Скривджена «Роснефть» загрожує подати до суду, а уряд не без іронії запитує, з ким вона збирається позиватися — із ним, чи що? Крім того, якщо в компанії справді є зайвих 2,5 млрд. дол., то їм можна знайти і краще застосування…

Стосовно ціни… Хоча грошей прийшло менше, ніж очікували в Кремлі, але все ж не настільки, аби анульовувати конкурс. Загалом, поки що скандалів менше, ніж очікувалося.

Для України це означає появу на її кордонах нового великого гравця на нафторинку. Мозир — це зовсім поруч, півсотні кілометрів від нашого кордону. За іронією долі, у грудні стало відомо і про завершення найбільшої угоди на вторинному ринку в Україні. За 250 млн. дол. дві нікому не відомі офшорки купили Одеську нафтогавань і систему АЗС. Хто саме — поки що не дуже зрозуміло, хоча кажуть, нібито російська «Транснефть».

До речі, у тій-таки Одесі два-три роки тому рідні держчиновники й бізнесмени одного держхолдингу продали дуже схоже за обсягом реалізації ВАТ «Ексімнафтопродукт». Недорого, за 800 тис. гривень. Батьківщина навіть не знітилася — їй не звикати.