Скрип реформ

З 2014 р. в Україні триває активна боротьба з нелегальним ринком нафтопродуктів. Втрати бюджету вимірюються мільярдами гривень на рік.

У листопаді 2018-го парламент завдав по "нелегалах" потужного удару - було запроваджено ліцензування будь-якої діяльності з нафтопродуктами та кількісний контроль від кордону або заводу до точки споживання (резервуарів АЗС або промпідприємств).

Щоб ринок міг підготуватися, датою початку реформи визначили 1 липня 2019 р. За найкращими студентськими традиціями, за місяць до часу "Ч" багато хто почав усвідомлювати, що цього разу все серйозно. При цьому таке розуміння прийшло як до "нелегалів", так і до багатьох зовні пристойних трейдерів, у яких завжди є справи важливіші. У результаті сформувався рух за перенесення старту реформи під гаслами загрози аграріям і сумлінному бізнесу. Якщо розібратися, то ліцензування не вимагає ніяких нових документів, як часто не потребує великих інвестицій і доробка сховищ нафтопродуктів.

Душили, душили…

Про масштаби нелегального ринку моторного палива знають далеко за його межами. Бочки з газом і ДП під парканами, заправні станції в лісопосадках, газо- і бензовози без розпізнавальних знаків, які сновигають містами. Це все воно. Нещодавня заграва в Кропивницькому, вибух заправки в Житомирі - з цієї ж серії.

Однак це лише видима частина. А "під водою" ринок нафтопродуктів працює у двох площинах: фізичній і документарній, коли за документами паливо йде на промислове споживання, а фактично продається за готівку на "сірих" заправках. Головна мета покупців документів - ПДВ, який формується після оприбуткування палива. Тим часом фактичні споживачі одержують в особі стихійних заправок канал постачання за готівку. Через "підпарканників", як правило, йде і реалізація фальсифікату, що в непоганих обсягах виробляється на міні-НПЗ.

"За останні роки ринок нафтопродуктів став дуже викривленим, і нам як національному виробникові, що інвестує в модернізацію й виробництво бензинів, важко конкурувати, коли ми інвестуємо десятки мільйонів гривень, оплачуючи всі податки й акциз, ПДВ. Водночас існує якась паралельна реальність, де хтось якось одержує сировину, переробляє її, не сплачуючи жодних податків, і потім реалізує паливо за готівку та має можливість продавати його на кілька гривень дешевше, ніж ми", - говорить директор з комерційних питань держкомпанії "Укргазвидобування" Сергій Федоренко.

Ситуація не влаштовувала ні ринок, ні державу, ні легальний бізнес. Перший відчутний дотик до проблеми відбувся в 2016 р., коли було запроваджено систему електронного адміністрування реалізації палива (СЕАРП). Вона забезпечувала наскрізний контроль сплати "паливного" акцизу від кордону або НПЗ до точки споживання. Уже 2016-го сплата акцизу зросла на 20%, 2017-го - на 40%. Але в ці "сітки" потрапили не всі, і робота з посилення контролю тривала.

Що вирішили зробити? З 1 липня 2019 р. впроваджується ліцензування всіх операцій з паливом (виробництво, оптова й роздрібна торгівля, зберігання, транспортування). Окрім того, оновлюється СЕАРП, а також запускається механізм автоматичного контролю фізичного обороту нафтопродуктів.

Нововведення очікувано наразилися на опір, багато в чому підтвердивши розташування осередків неврахованого палива. Аграрні підприємства й інші промислові споживачі першими виступили проти вимоги легалізувати свої сховища палива. І питання не тільки в тому, що і як проходить через ці склади. Більша їх частина не має жодних дозвільних документів.

Покажіть ваші документи

Навіщо потрібні ліцензії? Адресат цього заходу - нелегальні заправки й сховища. По-перше, побудовані без повного пакета документів сховища самі по собі є небезпечними об'єктами. Переяслав, Васильків, Кропивницький… можна продовжувати. А по-друге, нелегальні сховища - форпост торгівлі за готівку. Трейдери стверджують: у тому ж Кропивницькому працює ціла мережа нелегальних нафтобаз, притім розташованих буквально на одній вулиці. Сховища акумулюють "готівковий" дизель і прямо на місці заправляють ним великих клієнтів.

Ще на етапі узгодження ліцензій на зберігання промислові підприємства висловили невдоволення. З одного боку, сховища їм потрібні з виробничою метою, але є чимало свідчень того, що "промки" грішать фіктивним витрачанням палива, приторговуючи за кеш надлишками.

До речі, аграрії, які обурюються найголосніше, - лідери в цій історії. Проконтролювати, скільки в полі було використано дизпалива, практично неможливо. Власний складик або бочечка - необхідний елемент такої схеми, інакше як довести, що було оприбутковано тисячу тонн палива?

Та основний удар мали завдати по нелегальних АЗС. Спочатку планувалося, що одержання ліцензії на роздрібну торгівлю вимагатиме документів на землю та її цільове призначення. Це автоматично катапультувало з ринку об'єкти, побудовані на парковках, розділових острівцях, під ЛЕПами тощо. Однак через розгардіяш у земельному законодавстві цю норму довелося прибрати. За словами власників АЗС, зміна цільового призначення найчастіше впирається в неповороткість бюрократичної машини місцевого самоврядування й може затягтися на роки.

16 травня 2019 р. Верховна Рада прийняла зміни, викресливши "земельні" з пакета документів, необхідних для одержання ліцензії. Тепер, щоб отримати ліцензію, необхідно надати документи, що їх заправні станції та сховища повинні мати за замовчуванням. Але знову чуємо крик: "Чому?!". Причина одна: навіть базовий пакет документів багато хто надати не в змозі. І значною мірою це стосується і аграріїв, і "промок", чиї сховища стоять на пташиних правах.

"Якщо об'єкт працює в правовому полі, він без проблем одержить будь-яку ліцензію", - запевняє голова Нафтогазової асоціації України Неля Привалова, один з ідеологів реформи.

Чому саме ліцензія? Вона дасть можливість оперативно карати порушників. На зміну нинішньому порядку, коли суди про незаконне розміщення АГЗП або нафтобази можуть тривати роками, прийде оперативне покарання в рамках Кримінального кодексу та відчутний штраф. Ліцензія прив'язана до адреси, а реєстр ліцензіатів опублікований на сайті Державної фіскальної служби, тож "вирішити на місці" з перевіряльниками не вийде.

Від заводу до пістолета

Паралельно з ревізією документів упроваджується наскрізний контроль пересування нафтопродуктів, а точніше, паливного акцизу. Аналогічне адміністрування було запроваджене у 2015 р. щодо ПДВ. Сховища нафтопродуктів, у тому числі й скрапленого газу, будуть обладнані рівнемірами-витратомірами, які транслюють інформацію до ДФС. Таким чином, податківці знатимуть про залишки на складах, щоб вираховувати "необліковку".

Поки що йдеться лише про великі нафтобази, але з 2020 р. вимога пошириться і на дрібніші бази, а також на АЗС. Таким чином рух палива й податків контролюватиметься на всіх етапах - від точки його появи (митниця або завод) до моменту його споживання (пістолет на АЗС або резервуар промислового підприємства).

Більш того, з липня всі транспортні ємності (бензовози й газовози) оформлятимуться як акцизні склади. Це дасть можливість фіскалам моніторити пересування палива онлайн і перевіряти легальність палива на будь-якому етапі. Зазначу, що саме нелегальний ринок "їздить" переважно в автотранспорті, який на відміну від залізниці не залишає слідів.

Наскрізний контроль обсягу давно діє в Туреччині. За словами президента турецької енергетичної асоціації Energy Group Сертака Комсуоглу, кращого рішення, ніж тотальний контроль, придумати не вдалося.

"У нас дуже високі податки на паливо, вони становлять велику частку бюджету країни. Держава була готова на все, аби побороти тіньовий ринок", - пояснює С.Комсуоглу.

За його словами, реформи в Туреччині теж ішли зі скрипом - усі скаржилися на громіздкість процедури й неможливість її виконання. У підсумку ж усе працює як годинник. Система виявилася настільки успішною, що турки зашили в паливо підвищені податки, тим самим компенсуючи недобори в інших сферах оподаткування, які не вдається нормально адмініструвати.

* * *

Удосконалення контролю над оборотом палива - той випадок, коли все впроваджується планомірно та без поспіху. На підготовку до змін було сім місяців, а деякі норми, як рівнеміри, були внесені у закони ще 2016-го, але "на прохання бізнесу" неодноразово переносилися. Відбувалося активне обговорення в пресі й на конференціях, але до багатьох серйозність ситуації донесли лише перелякані бухгалтери, які увірвалися в начальницькі кабінети за місяць-півтора до нововведень.

Гладко реформи не проходять, є шорсткості й у цьому процесі. Але на виході ми маємо шанс одержати прозорий паливний ринок, від чого виграють і держава, і споживач, і "білий" бізнес.