«Синхронний компенсатор». Що й кому він компенсуватиме?

Уже багато років поспіль зі сторінок преси не сходить тема добудови Дністровської гідроакумулюючої електростанції, будівництво якої розпочато далекого 1983 року. Як неодноразово писало «ДТ», це найбільша ГАЕС у Європі, необхідна для надійного функціонування об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. Однак надворі 2008 рік, а не введено навіть перший гідроагрегат електростанції! За роз’ясненням ситуації ми звернулися до Олексія ШЕБЕРСТОВА, котрий протягом багатьох років обіймав керівні посади в електроенергетиці України та стояв біля витоків цього проекту, а нині очолює «Енергетичну Консалтингову Групу».

— Олексію Миколайовичу, яка нині ситуація на Дністровській ГАЕС? Чи потрібна вона взагалі, якщо на 16-му році існування незалежної України ми не можемо чи не хочемо її добудувати?

— Потреба в Дністровській ГАЕС, яка проектувалася для забезпечення необхідних маневрених потужностей в енергосистемі СРСР, з огляду на будівництво в Україні нових блоків АЕС, залишається, як ніколи, актуальною. Об’єднаній енергосистемі України гостро бракує пікових потужностей, що забезпечують регулювання графіків навантаження.

Чи хочемо ми добудувати Дністровську ГАЕС? Вважаю, ми зобов’язані її добудувати бодай тому, що її закриття як об’єкт незавершеного будівництва спричинить чимало проблем, зокрема й екологічного характеру, і вимагатиме фінансування, яке можна порівняти з вартістю добудування. Що ж заважає? Передусім — системні прорахунки в розвитку гідроенергетики, що зумовили відсутність стабільних джерел фінансування.

Що ж до будівництва, то попри оптимістичні звіти керівників Мінпаливенерго та «Укргідро­енерго», ситуація на ДГАЕС аж ніяк не проста. З одного боку, доставлено на будівництво турбіну першого гідроагрегату. З іншого — зірвано терміни постачань інших важливих компонентів гідровузла. Проте річ навіть не в тім: чиновни­ки Мінпаливенерго й «Укргідро­енерго», які керують будівництвом, у кращих традиціях радянських часів намагаються відрапортувати про завершення робіт до визначеного терміну (цього разу до 31 грудня 2008 року) та вдаються задля цього до різ­номанітних хитрощів. Зокрема ого­лосили, що до кінця року перший агрегат буде запущено, але в режимі «синхронного компенсатора».

— Проте все-таки буде запущено?

— Не зовсім. У проектній документації Дністровської ГАЕС передбачене введення в роботу пускового комплексу ГАЕС у складі першого гідроагрегату, що має функціонувати в генераторному та насосному режимах. І саме таке рішення закріплене в розпорядженні Кабміну № 156-р від 20 березня 2006 року. Про жоден синхронний компенсатор там не йдеться. Проте новий замовник будівництва — ВАТ «Укргідро­енерго», користуючись повною підтримкою Мінпаливенерго, намагається всупереч розпорядженню Кабміну реалізувати свій план, відповідно до якого перший гідроагрегат ГАЕС буде «дослідницьким».

Це питання з ініціативи «Укргідроенерго» було винесено на розгляд колегії Мінпаливенерго і схвалене нею, а нині активно реалізується, про що свідчить календарний графік будівництва Дністровської ГАЕС, затверджений Мінпаливенерго. Відповідно до нього, гідроагрегат буде введений у дію в генераторному та насосному режимах (як це передбачено проектною документацією) лише в грудні 2009 року.

Необгрунтованість і навіть реальна шкідливість цього рішення підтверджується кількома моментами: перше збудження обертового синхронного генератора-двигуна як із фізичних міркувань, так і згідно з нормативними документами, має здійснюватися в режимі сталого трифазного короткого замикання на його затискачах або на виводах високої напруги підвищувального трансформатора. На електростанції ця вимога може бути забезпечена за рахунок обертання генератора від турбіни. То­му введення гідроагрегату в режимі синхронного компенсатора без турбіни є неповноцінним. Окрім того, використання режиму синхронного компенсатора не може бути виправдане потребою в ньому в процесі функціонування ОЕС України, оскільки в електричних мережах у регіоні Дністровської ГАЕС такої потреби немає.

І, нарешті, використання гідроагрегату в режимі синхронного компенсатора як «дослідницького» є недоцільним, оскільки функціонування генератора-двигуна без турбін, навіть тривале, не дозволить підтвердити чи спростувати характеристики гідроагрегату в найвідповідальніших режимах: навантаження, підвищення та зменшення частоти. Тільки перший пуск гідрогенератору безпосередньо від турбіни створює умови для проведення попередніх механічних випробувань.

Тому можна дійти висновку, що підхід, прийнятий Мінпаливенерго та замовником будівництва — ВАТ «Укргідроенерго», є хибним із технічної точки зору. Водночас він призведе до збільшення загальних обсягів фінансування першої черги Дністровської ГАЕС і зриву термінів введення в експлуатацію гідроагрегатів №2 і №3 з огляду на ускладнення планових поточних робіт із підготовки їх до введення. Окрім того, це збільшить кошторисну вартість об’єкта, котра й без того перевищила всі нормативи. Втім, таке вільне поводження з держкоштами нерідко притаманне держкомпаніям, особливо якщо вони здобувають підтримку нинішнього керівництва Мінпаливенерго.

— Керівництво «Укргідроенерго» та його генпідрядчика з будівництва – ТОВ «Енергопром» на сторінках газет розповідають про свої досягнення. Може, ви знаєте, що відбувається насправді?

— Щоб це зрозуміти, досить поглянути на календарний графік будівництва Дністровської ГАЕС. Він не виконується за більшістю пунктів. За шахтою гідроагрегату №1, шихтуванням ротора генератора, збіркою турбіни — відставання від графіка становить півтора-два місяці. За генератором-двигуном недопоставлено близько 50% сегментів статора (перебувають на заводі). Відставання — близько трьох місяців.

Зрештою, системи управління мають бути поставлені до 30.06.2008 р. Наразі тільки оголошено тендер на поставку регулятора швидкості. Немає системи збудження та системи пуску – їх не поставив завод «Електротяжмаш». Причому, за попередньою інформацією, поставка системи збудження очікується лише у першому півріччі 2009 року згідно з договором «Електротяж­машу» із компанією «Альстом». Тут — найгірша ситуація, відставання може становити до року. Не виконані до кінця й бетонні роботи у верхньому водосховищі, що мали розпочатися у квітні поточного року. Відставання 3 — 3,5 місяця. Тендер на поставку комплектного розподобладнання на елегазі — КРУЕ-330 кВ виграла компанія АВВ із терміном поставки 2009 року. Зазначений термін і неясність щодо поставки системи збудження і спровокували ідею пробного пуску гідроагрегату від
ГЕС-1. Та нині немає навіть програми такого пуску. Пуск гідроагрегату ГАЕС без системи збудження від гідроагрегатів ГЕС-1, тобто в асинхронному режимі, є надзвичайно небезпечним і може призвести до руйнації гідроагрегату ГАЕС.

Отже, навіть короткий аналіз перебігу виконання календарного плану свідчить, що реалізація заходів, необхідних для пуску першого гідроагрегату, навіть у режимі синхронного компенсатора, нині під загрозою зриву.

— Яким ви бачите врегулювання питань, пов’язаних із подальшою реалізацією проекту?

— На мій погляд, назріла необхідність розглянути стратегію реалізації інвестпроектів в енергетиці (зокрема й на Дністровській ГАЕС) на засіданні РНБОУ, винести на це засідання всі спірні чи неоднозначні питання. Це дозволить припинити спекуляції, пов’язані з енергетичною безпекою країни в електроенергетиці раз і назавжди. Також на цьому засіданні має бути оцінена роль НАК «Енергетична компанія України» в супроводі інвестиційних процесів на об’єктах, що перебувають у сфері її управління.

З огляду на практичну непотрібність і техногенну загрозу від запланованого введення першого гідроагрегату Дністровської ГАЕС у режимі синхронного компенсатора, доцільною є якісна підготовка введення першого гідроагрегату Дністровської ГАЕС у проектних режимах (генераторному та насосному) 2009 року, тим паче, що наявна потреба ОЕС України стосується саме цих режимів роботи ГАЕС, а їх введення, як бачимо, буде в будь-якому разі забезпечене лише наприкінці 2009 року.