ШОСТКИНСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, АБО ПЕРШИЙ УСПІХ НА ШЛЯХУ ВІДРОДЖЕННЯ ГЕНЕРАЦІЇ

Олександр НАВРОЦЬКИЙ, академік Інженерної академії України, заслужений енергетик України

Левон ВАРДАНЯН, генеральний директор ВАТ «Сумиобленерго»

Так уже склалося, що Сумська область, від початку зорієнтована на роботу в єдиній енергосистемі СРСР, ніколи не мала власної потужної генерації. З розпадом Союзу й утворенням незалежних держав Сумщина виявилася «безприданицею», порівняно з рештою промислових регіонів України. Останніми роками генерація електроенергії в області не перевищувала 20—30 МВт. Тому першочерговим завданням у концепції розвитку ВАТ «Сумиобленерго» стало помітне нарощування обсягів вироблення електроенергії за рахунок «реанімації» й технічної модернізації наявних потужностей. Так, протягом минулого року генерацію в області у цілому було доведено до 50 МВт улітку, а в зимовий період — до 100 МВт, що становить близько 25% загального споживання електроенергії. Цього вдалося досягти, завершивши перший етап реконструкції Шосткинської ТЕЦ.

З історії

Теплоелектроцентраль у Шостці свого часу створювалася передусім як джерело тепла й пари для ВО «Свема». Першу чергу її здали в експлуатацію ще 1956 року. У радянський час станція несла навантаження 100 МВт, вважалася найпотужнішою в області. Крім промислових підприємств, вона забезпечувала теплом і гарячою водою більшість жителів міста. Проте останні десять років на станції не проводили навіть поточних ремонтів. Це призвело до зниження її потужності до 6—10 МВт. Починаючи з другої половини 2000 року, Шосткинська ТЕЦ стала практично непрацездатною. Задля безпеки органи Держнагляду України заборонили подальшу експлуатацію устаткування станції. Уряд вирішив вивести ТЕЦ зі складу ВО «Свема» й передати в муніципальну власність. На жаль, бюджет Шостки не мав у своєму розпорядженні коштів, щоб привести станцію в робочий стан і закупити паливо. Перспектива зимування в холодних квартирах реально загрожувала десяткам тисяч городян.

Допомогла вийти із такої невтішної ситуації ініціатива ВАТ «Сумиобленерго». Енергокомпанія взяла на себе клопоти зі створення спеціалізованого підприємства ТОВ «СумиТЕКо», яке звернулося з пропозицією до міської влади Шостки про передачу йому в оренду цілісного майнового комплексу Шосткинської ТЕЦ на умовах обов’язкового поетапного відновлення устаткування. Депутати міськради й мер міста Микола Нога побачили в цьому єдину можливість нормально провести опалювальний сезон 2000—2001 року і в подальшому відродити станцію. Відтак Шостка зимувала без кризових ситуацій.

Початок великого шляху

Наприкінці опалювального сезону ТОВ «СумиТЕКо» одержало дозвіл обладміністрації та Шосткинського міськвиконкому на реконструкцію станції. У квітні 2001 року тут уже працювали фахівці Харківського підприємства ТОВ «Котелтурбопром», яким орендарі доручили моніторинг технічного стану ТЕЦ. Спільно зі спеціалістами ХЦКБ «Енергопрогрес» Міненерго України, ТОВ «СумиТЕКо» і Шосткинської ТЕЦ було розроблено оптимальну програму ремонту і реконструкції з урахуванням украй жорстких умов, термінів виконання й обмежених фінансових ресурсів.

18 квітня 2001 року ТОВ «Котелтурбопром» корпорації «Маст-Іпра» й «СумиТЕКо» уклали контракт, відповідно до якого «Котелтурбопром» узяв на себе функції генерального підрядчика. Решту підрядних організацій добирали на конкурсній основі. До штабу з ремонту ТЕЦ увійшли люди, які мають великий досвід експлуатації й ремонту аналогічного устаткування на багатьох електростанціях України та зарубіжних країн (Ірак, Пакистан). У першому етапі реконструкції брали участь понад 15 підприємств з України та країн СНД. За чотири місяці, відповідно до графіка, на всій станції завершили ремонтні роботи загальною вартістю понад 5 млн. грн. Основу фінансування становила кредитна лінія, відкрита банком «БІГ Енергія» під поручництво ВАТ «Сумиобленерго».

У результаті було запущено п’яту турбіну (ПТ—60—90/13 потужністю 60 МВт), яку дев’ять років не ремонтували і вважали практично непрацездатною. Підрядні роботи з відновлення турбогенератора №5 проводив «Харківенергоремонт».

Аварійну систему регулювання й безпеки довелося демонтувати і везти на ремонтну базу в Харків для повної реставрації, заміни низки вузлів і точної наладки на випробувальному стенді. Крім того, на останньому ступені турбіни довелося міняти всі лопатки, повністю перецентровувати весь турбогенератор. Рівень складності виконаного обсягу робіт, а також матеріальні й фізичні затрати, пов’язані з ним, повною мірою можуть оцінити лише фахівці.

Та хай би там що, а завдання підготовки ТЕЦ до роботи в осінньо-зимовий період 2001—2002 років із надійним забезпеченням міста теплом і водночас частковим відновленням потужності ТЕЦ без використання тепла на технологію виробництва, поставлене на першому етапі реконструкції, — виконано.

Перші результати

Проведений «СумиТЕКо» й «Котелтурбопромом» експеримент фірмового, за європейським зразком, ремонту Шосткинської теплоелектроцентралі заслуговує уваги й осмислення.

Слід врахувати, що на невеликих ТЕЦ немає достатньої кількості компетентних фахівців, які змогли б знайти оптимальні рішення, забезпечити й координувати діяльність багатьох субпідрядних організацій на одному майданчику, належним чином контролювати якість і повноту виконуваних робіт. У нинішній економічній ситуації найважливішим чинником стає і ціна, й раціональна витрата коштів.

Досвід відновлення Шосткинської ТЕЦ багато в чому цікавий і повчальний поєднанням організаційної, технологічної та фінансової складових. Вдало вибраний генпідрядчик «Котелтурбопром» корпорації «Маст-Іпра», маючи висококласних фахівців, власну виробничу базу — Харківський котельно-механічний завод — і договори про співдружність із ХЦКБ «Енергопрогрес», «ДОНОГРЕС», «Харківенергоремонт», зумів об’єднати й оптимально використати потенціали своїх партнерів у реалізації першого в Україні проекту комплексного реабілітаційного ремонту станції.

Результати вражають: генерація оновленої Шосткинської ТЕЦ збільшилася до 50 МВт (без відбору тепла) і 75—80 МВт (із теплопостачанням міста Шостки). Це дозволяє не лише стабільно забезпечувати понад 70% городян теплом і гарячою водою, а й постачати вироблену на ТЕЦ електроенергію в оптовий енергоринок України.

Гадаємо, приклад Шосткинської ТЕЦ актуальний для всієї держави. Адже сьогодні в Україні простоюють десятки таких станцій, де роками не проводилися поточні ремонти. Багато невеликих ТЕЦ входять до складу підприємств, у технології виробництва яких уже не використовують пару й тепло. Більшість заводів і об’єднань не мають фінансової можливості утримувати такі станції. Комплексна реконструкція цих потужностей, за аналогією до Шостки, з переорієнтуванням на переважне вироблення електроенергії — потрібна й потенційно вигідна державі справа. Частину утвореної потужності, не пов’язану з графіком теплового навантаження, енергосистема України може використати як регулювальну чи пікову, що сприятиме її стабільній роботі. Адже термін завершення будівництва гідроакумулюючої Дністровської електростанції, призначеної регулювати потужності в години пікових навантажень, досі не проглядається. А триває воно вже понад два десятиліття, на нього витрачено кілька сотень мільйонів доларів. Скажімо, Шосткинська ТЕЦ після першого етапу реконструкції вже має близько 15% регулюючої потужності Дністровської станції. Кілька таких ТЕЦ цілком могли б заміщати її регулювальну здатність. Але, на жаль, доля багатьох таких станцій досі невизначена. Як правило, їх передають у комунальну власність. Можливості муніципальної влади управляти такими об’єктами і фінансувати їх коментарів не потребують. Один із найприйнятніших, на нашу думку, варіантів — оренда ТЕЦ фахівцями-енергетиками. Приклад цього — Сумська область, де ТОВ «СумиТЕКо» орендує дві генеруючі станції — у Сумах і Шостці.

Успішна діяльність Шосткинської ТЕЦ показова як результат ефективної співпраці приватних структур, комунального підприємства й державних органів. Без активної підтримки обладміністрації й міської влади здійснити такий проект було б неможливо. А в результаті Шостка має свою генерацію, вироблення тепла та промислової пари.

Шосткинський експеримент наочно демонструє вітчизняні інвестиційні можливості. Уперше оренда ТЕЦ розпочалася з кредитних ліній та інвестицій.

Такий досвід заслуговує підтримки уряду України. Пільгова тарифна політика енергоринку могла б серйозно стимулювати подальше інвестування модернізації й нарощування генеруючих потужностей.

Зокрема, під час купівлі електроенергії в Шосткинській ТЕЦ може цілком обгрунтовано використовуватися подвійний регульований тариф. Перший, на рівні середньооптового, — на базову нерегульовану частину навантаження, яка залежить від кількості відпущеного тепла (тобто в осінньо-зимовий період, коли одночасно з електроенергією станція виробляє і продає тепло), другий (у решту часу) — на маневрену частину електропотужності, яку вироблено в конденсаційному режимі і якою розпоряджається Національний диспетчерський центр. Причому другий тариф має бути вдвічі-втричі вищий від звичайного, бо лише в такому режимі робота ТЕЦ стає рентабельною.

Це потрібно також для створення нормальних умов повернення банківських кредитів, узятих на проведення першого етапу реконструкції й підготовки другого. А він передбачає встановлення сучасних газових турбін із використанням на їхньому вихлопі наявних котлів і турбін, що коштуватиме набагато дешевше, ніж нові парогазові установки. Проект дозволить повністю розв’язати проблему пікових навантажень енергосистеми України.

Досягнута сьогодні потужність — не межа можливостей Шосткинської ТЕЦ. Відповідно до ТЕО, станція може нести навантаження до 150 МВт. Але для цього потрібні великі капіталовкладення у проведення другого етапу реконструкції.

У недалекому майбутньому ВАТ «Сумиобленерго» завдяки реконструкції Сумської ТЕЦ і продовження робіт, розпочатих у Шостці, планує довести власне вироблення електроенергії до 200—250 МВт. Такий «страховий» запас врятує регіон від стихії так званих віялових відключень, дозволить забезпечити нормальне енергопостачання промислових підприємств, аграрного сектора.

Треба зазначити, що з відродженням ТЕЦ обласна адміністрація й місцева влада пов’язують піднесення промислового виробництва в північному регіоні області. Це, своєю чергою, дозволить, крім суто технічних, розв’язати багато соціальних проблем. Завдяки співпраці з «СумиТЕКо» нинішнього року відновив роботу Шосткинський пивзавод. Підприємство одержує в кредит промислову пару, необхідну для виробництва пива, і постачає на ринок високоліквідну продукцію. Колектив має роботу й зарплату, бюджет — податки.

Багато енергетиків, своєю чергою, вважають, що Шостка власним прикладом вказує один зі шляхів, який може вивести вітчизняну енергетику з кризи, дозволить їй стати надійною життєзабезпечуючою системою для народного господарства, повернути статус експортуючої галузі. Адже ще в недалекому 1987 році Україна постачала у європейські країни електроенергії на 1,7 млрд. дол. на рік. Сьогодні ми змушені купувати електроенергію в Росії. Але не все ще втрачено. У нас є достатній генеруючий потенціал, і, за конструктивного підходу до розв’язання проблеми, Україна зможе знову експортувати електроенергію як найвисокотехнічніший продукт. Для цього потрібно реконструювати середню генерацію країни. У нас є підприємства, зацікавлені у значній модернізації ТЕЦ та ТЕС, є фахівці, є виробнича база, врешті-решт, є вже й перший вітчизняний позитивний досвід. Залишилось підтримати цей досвід державі.