Групу "Приват" Ігоря Коломойського звикли вважати автором найбільш феєричних і заплутаних схем.
Будь-який дотик до бізнесу дніпропетровської групи розкриває десятки й сотні фірм-прокладок з рахунками в Приватбанку, копійчаними статутними фондами, а також пропискою за одними й тими самими адресами у Дніпрі (рідше в Харкові).
Наприклад, 1100 автозаправних станцій групи, найбільшу мережу країни, здано в оренду п'ятьом десяткам таких компаній, які змінюють одна одну через півроку-рік. Будь-яка податкова перевірка грузне у цій купі "мертвих" компаній, тоді як операційний бізнес уже на інших структурах. У списку найбільших боржників держбюджету значаться 192 ТОВок із загальним боргом 1,92 млрд грн. Усі ці компанії свого часу були операторами "приватівських" заправок, а сьогодні перебувають у стадії ліквідації.
Міф про неприступність і бездоганність схем "приватівців" неочікувано зруйнував Антимонопольний комітет України. Навесні 2017-го було опубліковано результати розслідування продажу нафти на аукціонах компанії "Укрнафта" у 2015 р. Тоді нафтодобувач відвантажив 40% свого видобутку, або 685 тис. тонн нафти, п'яти компаніям на суму 7,7 млрд грн. Але без грошей. Звіт АМКУ налічує 86 сторінок, і це справжнє свято для гурманів. Ми вирішили дістати "родзинки" з цієї "булки", щоб показати роботу АМКУ в цьому напрямі та примітивність устрою механізму з викачування грошей з напівдержавної компанії. Сам того не підозрюючи й розслідуючи лише змову на торгах, Антимонопольний комітет сильно допоміг Антикорупційному бюро України, що займається пошуком винуватих у пограбуванні "Укрнафти".
У всьому винен Путін
Навесні 2015 р. Ігор Коломойський дізнався, що значить деолігархізація, і вирішив терміново "збирати каміння". З березня по липень компанія "Укрнафта", ключовий підконтрольний актив "Привату", провела у звичному режимі п'ять аукціонів із продажу нафти. Як стало відомо пізніше, грошей за продану нафту вона не отримала.
7,7 млрд грн - це багато чи мало? Скажімо так, це розмір капітальних вкладень в "Укрнафту" з 2008-го по 2017 р.
Менеджмент "Укрнафти", підконтрольний "Привату" з 2003-го, зараховує таку "неприємність" до розряду комерційних ризиків, якими так буяє Україна. Доводилося чути, що в певних колах таку "невдачу" вони також пов'язують із війною та складною ситуацією, в якій опинився український бізнес. НАБУ використовує іншу термінологію: навмисне завдання збитків, змова групи осіб, зловживання службовим становищем тощо.
Що ж виявив АМКУ? Комітет стверджує і наводить докази того, що сценарій проведення п'яти аукціонів з березня по липень 2015 р. був наперед чітко спланований, координація між учасниками відбувалася з точністю до хвилини, з чітким розподілом ролей. У результаті Антимонопольний комітет обвинуватив учасників тих аукціонів - ТОВ "Котлас", ТОВ "Галнафта", ТОВ "Гарант-УТН", ТОВ "Прикарпаттянафтотрейд", ПАТ "НПК-Галичина" і ПАТ "Укртатнафта" - у викривленні результатів торгів, що дало можливість одержати нафту без оплати.
Зазначимо, що в АМКУ немає повноважень проводити обшуки, тому розслідування здебільшого ґрунтується на даних і поясненнях, добровільно наданих самими учасниками. Навіть цього виявилося достатньо для вкрай негативних висновків комітету.
"Був ризик, що на аукціон зайде хтось третій"
Комітет стурбувало запитання: чому на кожних торгах дві з трьох компаній-учасниць систематично відмовлялися купувати нафту навіть за стартовою ціною? На кожні торги приходили два реальні підприємства - "Укртатнафта" і "НПК-Галичина", і третє - "пустушка". Саме вона купувала нафту, хоча в підсумку ця сировина все одно надходила на переробку на "Укртатнафту", контрольовану "Приватом".
"Укртатнафта" пояснила свою поведінку тим, що "не має можливості брати на себе ризики, пов'язані з коливанням ціни на нафту й нафтопродукти, і фіксувати ціни на аукціонах". А на запитання, навіщо тоді вона подає свої заявки на аукціоні, відповіла: "Є ризик, що зайде хтось третій, у кого буде можливість переробляти й зберігати нафту. Тому ми й подавали заявки, щоб контролювати те, що відбувається на аукціоні. Подаючи свою заявку на участь, ми мали можливість швидко зреагувати, якби зайшов хтось із наших конкурентів".
З урахуванням подальшого розвитку подій можемо припустити, що відмова реального переробника прямо купувати нафту була пов'язана із запланованим нерозрахунком за нафту. Завод - реальний власник активів, з якого можна стягнути заборгованість. Поступившись місцем "прокладкам" (трейдерам "Прикарпаттянафтотрейд", "Котлас", "Галнафта" і "Гарант-УНТ"), "Приват" зробив виведені гроші недосяжними для можливих переслідувачів.
"Усі учасники знайомі протягом багатьох років"
Антимонопольний комітет установив, що ті самі люди представляли на аукціонах різні компанії. Наприклад, директор ТОВ "Галнафта" Петро Звєрєв на чотирьох із п'яти аукціонів представляв інтереси не своєї компанії, а зареєстрованої по сусідству "НПК-Галичина".
"Я готував документи безпосередньо разом з виробничими службами "НПК-Галичина"… і одержував вказівки від голови правління "НПК-Галичина", - повідомив комітету засновник ТОВ "Галнафта".
Єдиний аукціон, на якому Звєрєв не представляв "НПК-Галичина", був той, де нафту купила його ж компанія "Галнафта". На тому аукціоні в червні 2015 р. представником "Галнафти" був Юрій Рубежанський.
"Я знаю Рубежанського кілька років, неодноразово спілкувався з ним під час проведення аукціонів і в ПАТ "Укрнафта", - заявив комітету Петро Звєрєв, - довіряю йому".
Одержавши дані з Пенсійного фонду, АМКУ встановив, що Рубежанський не просто користувався довірою Звєрєва, а водночас був штатним працівником ще двох покупців нафти - ТОВ "Котлас" і "Прикарпаттянафтотрейд". Виходить, ця людина купувала нафту "Укрнафти" в інтересах одразу трьох нібито не пов'язаних між собою компаній.
Вивчаючи показання топ-менеджменту "Укртатнафти", АМКУ дійшов такого висновку: "Всі учасники аукціонів були знайомі протягом багатьох років і мали достатньо можливостей для попередньої координації своєї поведінки на аукціонах".
"Укртатнафта" і "НПК-Галичина" на всіх п'яти аукціонах подавали заявки практично одночасно і в такий спосіб, щоб по черзі "конкурувати" з "пустушками" і жодного разу - між собою. Наприклад, на аукціон 20 травня "Укртатнафта" подала заявку о 15:02 19 травня, позначивши інтерес до 60 із 100 лотів. Через 1 хвилину, о 15:03, "НПК-Галичина" заявляється точно на решту 40 лотів. У такий спосіб було забезпечено кворум щодо кожного лота, щоб аукціон відбувся.
АМКУ також вдалося встановити зв'язок між засновниками всіх чотирьох компаній - покупців нафти через спільний контроль десятка інших структур, які управляють активами групи "Приват" (див. рисунок).
Гроші з однієї кишені
Однак головним доказом зрежисованості аукціонів стало одержання грошей для оплати гарантійних біржових внесків з одного джерела. АМКУ також має всі підстави вважати, що платежі з усіх п'яти компаній здійснювалися з єдиного центру: було встановлено, що гарантійні внески надходили на рахунок біржі синхронно, з точністю до хвилини.
"Для можливості взяти участь в аукціоні учасники отримують відповідні кошти (інформація з обмеженим доступом). Гарантійні внески сплачувалися учасниками близько за часом або навіть у той самий час, у ті самі дні", - стверджує комітет.
Хто ж забезпечував псевдопокупців грішми? Більша частина цього розділу рішення АМКУ перебуває під грифом "з обмеженим доступом", і ім'я донора приховане. Але з інших відкритих джерел відомо, що "годувальником" було ТОВ "ВТФ Авіаз" - головна структура "Привату" з роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
"Для забезпечення можливості взяти участь в аукціонах на їхні рахунки в ПАТ "Приватбанк" з рахунку ТОВ "Виробничо-торговельна фірма "Авіаз" переведено кошти в розмірах, необхідних для здійснення гарантійного внеску… Після зарахування кошти цього ж дня переводилися на рахунок біржі як гарантійні внески, що забезпечило можливість їм (учасникам. - Авт.) узяти участь в аукціонах, оскільки інших коштів вони на своїх рахунках не мали й відповідно не могли самостійно оплатити такі внески", - це вже пише НАБУ.
У рішенні Антимонопольного комітету містяться пояснення від ТОВ "ВТФ Авіаз", але коментар його представника прихований під позначкою "інформація з обмеженим доступом". А пояснення було б цікаво дізнатися, можливо, це теж була якась "випадковість"?
АМКУ зазначає, що надалі переможці аукціонів наводили однакові аргументи для одержання відтермінування з оплати нафти на 4, 7 і 9 місяців, а отримані від перепродажу нафти кошти свідомо приховали від "Укрнафти".
"Переможці аукціонів ухилялися від сплати за куплені ними енергоресурси. Отримані від реалізації нафти, газового конденсату й вироблених нафтопродуктів грошові кошти перераховували на рахунки інших суб'єктів господарювання у вигляді надання або повернення раніше отриманої фінансової допомоги", - стверджує АМКУ. Наприклад, "Галнафта" у листопаді-грудні 2015 р. переказала 289 млн грн на рахунки 35 сторонніх компаній.
Комітет відстежив і подальше переміщення отриманої на аукціонах нафти. Як виявилося, окрім відтермінування оплати, "Укрнафта" погодилася змінити базис поставки зі своїх товарних парків, як це передбачено законом, на Кременчуцький НПЗ.
Злочин без покарання
Починаючи з 2003 р., коли Ігор Коломойський купив собі право управляти "Укрнафтою", аукціони з продажу енергоресурсів чимало разів трансформувалися з однією метою - продати цю нафту якнайдешевше на свої структури. І сам олігарх, і його менеджери в "Укрнафті" доводять, що це не так, але розслідування АМКУ зайвий раз показало цю невигадливу клоунаду. На всіх учасників накладено штраф у розмірі 1,3 млрд грн, з яких 1 млрд припав на "Укртатнафту". Усі фігуранти справи оскаржили штрафи в Госпсуді Києва, де, як зазначають столичні юристи, "Приват" ніколи не програє. На сьогодні усі справи "заблоковані" в апеляційних інстанціях.
На окрему увагу заслуговує ТОВ "Котлас". Ця фірма набрала нафти на 2,7 млрд грн, але отримала найменший штраф. Уся річ у тім, що ця ТОВка на момент торгів була зовсім свіжою, обороту за попередній рік у неї практично не було, а саме від нього відштовхується АМКУ при розрахунках штрафів.
Тепер головне запитання: як "Укрнафта" з її службою безпеки, на чолі з інвестбанкіром Пітером Ванхеке, з мегаюристами і т.ін., погодилася відвантажити нафту фірмі-"пустушці" зі статутним фондом 1000 грн без жодних гарантій і застав? Більш того, щоб віддати нафту типовій "прокладці" без роду й племені, яку за звичайних умов не пустили б навіть на поріг, менеджмент пішов на кримінальний злочин - віддав нафту без передоплати, що заборонено затвердженим урядом порядком проведення аукціонів.
Та й це ще не все. Незважаючи на борг з оплати нафти, улітку 2015-го "Укрнафта" заплатить "Котласу" ще 3,5 млрд грн як передоплату за нафтопродукти з поставкою… через три роки. До слова, у грудні минає цей термін… Ви ще вірите в цей белькіт щодо господарських ризиків і війни?
А от голова наглядової ради "Укрнафти" Андрій Коболєв, що представляє інтереси держави як мажоритарного акціонера, схоже, вірить. Принаймні в компанії, як і раніше, повно людей, що провернули оборудки з виведення з напівдержавної "Укрнафти" більш як 15 млрд грн. Наприклад, продовжує очолювати юридичну службу В'ячеслав Карташов, колишній адвокат І.Коломойського. Пан Карташов, що курирував договори з "прокладками" у 2015 р., тепер мужньо з ними судиться й перемагає! Щоправда, користі від цього немає, - рахунки боржників очікувано порожні.
Завдяки махінаціям 2015 р. "Укрнафта" перетворилася на найбільшого боржника держбюджету, її борг ДФС називає в розмірі 14,3 млрд грн. З 2014-го "Укрнафта" знизила видобуток нафти на 30%, а газу - майже на 40. Але пан Коболєв ні кадрових рішень не приймає, не ініціює звернення до силових структур для розслідування обставин по суті банкрутства найбільшої нафтовидобувної компанії країни.
Слова вдячності й похвали за "ефективне управління фінансовими питаннями" звучать на адресу команди й від нового очільника компанії Марка Роллінса. В'ячеслава Карташова він призначив віце-президентом з правових питань, як і раніше, без нього в компанії не проходить жодне рішення…
Такий от шах поставив АМКУ всій команді "Привату", яка явно поспішала тієї весни. Але матом цей шах не закінчився. Якщо не вважати таким набір міцних слів, які крутяться на язиці.