Що можуть нанотехнології в руках мегалобістів

Останнім часом у паливно-енергетичному комплексі дедалі ширше застосовують речовини, які додаються до палива в нанокількості (менш як 0,01%) і поліпшують процес згоряння. Тим самим вони сприяють економії енергоносіїв і подовжують ресурс обладнання, водночас поліпшуючи екологічні показники. Як це відбувається на практиці, пропоную подивитися.

В Україні на ринку таких наноактиваторів присутні лише кілька помітних виробників і постачальників. Насамперед це київське ТОВ «НВП «Адіоз», що розробило власні оригінальні хімічні анамегатори та анакларид «РА-ГЕН-Ф», і чернігівське ТОВ «МНФ-Новітні технології», що поставляє каталізатор МНФ (REDUXCO) виробництва польської компанії PRIMA Sp. z. o.o.

Рівно рік тому за рішенням науково-технічної ради Міненерговугільпрому на оцінку практичного ефекту наноактиваторів з державного бюджету було спрямовано близько 200 тис. грн. На Зміївській ТЕЦ було проведено випробування активаторів обох вищезгаданих підприємств. Кожному виділявся 21 день роботи блока. Результат: «РА-ГЕН-Ф» показав зростання ККД котла на 3,5-4,5% залежно від режиму експлуатації, МНФ (REDUXCO) - близько нуля.

Як відомо, у прикладній науці негативний результат експерименту - теж вагомий результат. Подібною тезою користуються і в прикладній українській науці та економіці.

Очевидно, тому цього року експеримент із впровадження МНФ (REDUXCO) за сприяння Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України як незалежного експерта, в особі завідувача лабораторії екологічних проблем енергетики Ігоря Вольчина, вирішили продовжити на Трипільській ТЕЦ. Із 26 травня 2012-го Олександр Чмиренко, директор ПАТ «Центренерго», відокремленим підрозділом якого є Трипільська ТЕЦ, тричі (!) запускав на тендер вартістю вже 28 млн. (!) бюджетних гривень МНФ (REDUXCO). Причому лобіювання продукції, якою торгує ТОВ «МНФ-Новітні технології», спостерігається вже на початковому етапі - при підготовці документації конкурсних торгів до процедури закупівлі.

По-перше, щоб ні в кого, ймовірно, не виникало жодних сумнівів, у документації предмета закупівлі чітко зазначено: «REDUXCO або його еквівалент». Що за «еквівалент» - не уточнюється. Pеагент REDUXCO має кисле середовище, що призводить до корозії поверхонь нагрівання котлів, хоча в усьому світі подібні наноактиватори мають лужне середовище, завдяки чому продукти окислення палива нейтралізуються.

По-друге, правилами реєстрації нормативних документів (на підставі п. 8.5.8 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів») держреєстрацію на «присадку МНФ ТОВ «МНФ-Новітні технології» анульовано ще в лютому 2012 року.

У технічних вимогах «Центренерго» вказано однозначно: потрібен сертифікат якості, який має REDUXCO, вироблений у Польщі.

Однак, за даними Митної служби, на територію України офіційно було завезено лише… один літр REDUXCO. А цей наноактиватор був використаний на території України (для випробувань і впровадження), згідно зі статистичними даними за 2009-2011 роки, в обсязі близько 2 тис. літрів.

Каталізатор горіння МНФ (REDUXCO) у попередні роки проходив випробування і на Трипільській ТЕЦ (держпідприємство «Центренерго»), і на Криворізькій ТЕС («Дніпроенерго»). Але, на відміну від зміївського експерименту, співробітники Інституту вугільних енерготехнологій НАНУ, що проводили ці випробування, ніякої офіційної інформації так досі і не оприлюднили. При цьому від їхнього імені наполегливо рекомендують випробовувати наноприсадку з нульовим ККД й надалі. За бюджетні гроші, які, у буквальному сенсі, вилітають у трубу.

Інформація до роздумів

ТОВ «МНФ-Новітні технології» зареєстроване 2008 року зі статутним капіталом 33,3 тис. грн., не вело ніякої виробничої діяльності.

Засновники компанії «МНФ-Новітні технології» - Віталій Мокрецький (дилер НВП «Адіоз» у 2007-2009 роках), Андрій Неграшевич (головний технолог «Адіоз» у 2007-2009 роках), Олексій Фещенко (до 2009 року - куратор Чернігівської ТЕЦ), громадянин Польщі Марек Майхер (дилер «Адіоз» у Польщі в 2008-2009 роках) були колись пов’язані з компанією-виробником наноактиваторів (в Україні).

Навесні 2009 року ТОВ «МНФ-Новітні технології» разом із компанією ЗАТ «Техенерго» провели випробування на Чернігівській ТЕЦ. У результаті були зруйновані форсунки випаровування і виникла необхідність їх заміни на котлах №2 і №4

Міністерство економрозвитку і торгівлі ще у травні (лист-повідомлення від 16.05.2012 р. №3303-05/18341-12) звернулося до керівництва Трипільської ТЕС і «Центренерго» з вимогою надати всі документи, які стосуються проведення конкурсних торгів за процедурою закупівлі наноактиваторів. І навіть попереджало, що порушення процедури закупівлі товарів і послуг за бюджетні кошти загрожує адміністративною відповідальністю і штрафом у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цілком можливо, що на тлі задоволення, одержуваного чиновниками від ПЕК від безкорисливої допомоги, яку вони надають підприємцям-нанотехнологам, що хочуть уникнути показника «нуль» у ККД їхніх наноактиваторів, множиться на нуль їхній страх перед таким нанопокаранням, та ще й у гривневому еквіваленті.

Можна, зрештою, зрозуміти допитливість учених Інституту вугільних енерготехнологій, які з професійною завзятістю справжніх дослідників намагаються одержати наномолоко від технологічного козла, який жирує на бюджетному пасовищі.

Незважаючи на те, що, як було сказано вище, державний кордон України перетнув усього один (!) літр наноактиватора МНФ, усі ці роки МНФ завозиться на ТЕС, де проводять «експеримент», у 20-літрових каністрах без жодних етикеток і маркувань. Тож розробляти на основі цього «кота в каністрі» «екологічно чисті, економічно ефективні технології спалювання і газифікації вугілля для перетворення теплової енергії на електричну», як того вимагають поставлені перед інститутом завдання, напевно, страшенно цікаво. Тим більше що Шнобелівської премії ніхто не скасовував.

Та як зрозуміти керівництво ПАТ «Центренерго» і Трипільської ТЕС, які пускают

ь за вітром бюджетні мільйони? І навіть якщо взяти до уваги, що на них вплинули доценти з кандидатами, то куди дивиться Міністерство енергетики і вугільної промисловості України?

Залишається тільки розвести руками і констатувати: нанотехнології - страшна сила.