Ринок нафтопродуктів. Політ ненормальний

Криза продовжує вбивати паливний ринок. Із 2013 р. споживання світлих нафтопродуктів в Україні знизилося на 30,5%. На жаль, це не свідчить про економію й турботу про чистоту навколишнього середовища. Лідером зниження є бензин, продажі якого за останні два роки скоротилися майже вдвічі. Продажі дизельного палива, що більше використовується в комерційному секторі, зменшилися на чверть. Ціновий тиск змушує споживачів звернути увагу на альтернативу у вигляді скрапленого газу й біопалив, популярність яких зростає на очах. 2016-го очікується низка цікавих змін, які можуть суттєво змінити розстановку сил як на оптовому, так і на роздрібному ринках.

Висока ціна палив через падіння гривні й зрослі податки на тлі зниження купівельної спроможності населення та втрати територій - основні причини величезних темпів зниження споживання. З більш як 40-відсоткового зниження до 10% забрали із собою Крим і окупована частина Донбасу. Ще стільки ж бензину "трансформувалося" у скраплений газ. За ці два роки привабливість газової альтернативи стала ще вищою: пропан-бутан часом був дешевшим за бензин втричі, хоча до 2014 р. ціна газу, звичайно, була нижчою лише вдвічі. У чистому вигляді скорочення споживання бензину в 2014–2015 рр. можна оцінити в 20%.

Інша ситуація з дизельним паливом. Його споживачем в основному є корпоративний сектор, для якого немає вибору - їхати чи ні? Дилема така: зупиняти бізнес чи продовжувати працювати? Якщо вірити офіційній статистиці, то все погано, падіння споживання за два роки майже на 25%. Однак дані реальних поставок виглядають більш обнадійливо. Сумарне падіння виробництва й імпорту дизельного палива становить менш як 10%, та й припало воно на 2014 р., показуючи стабілізацію 2015-го. Зважаючи на все, має місце збій у держзвітності, який об'єктивно зумовлений війною у двох найбільших промислових регіонах країни. Є всі підстави вважати, що збереження поставок викликане зрослими потребами військових.

Імпорт на голках

У плані нафтопродуктозабезпечення Україна продовжує залишатися імпортозалежною країною. Але на відміну від минулих часів, коли країна сиділа на одній російській нафтовій голці, тепер вона сидить на множинних голочках - джерелах поставок готових нафтопродуктів. У 2015 р. співвідношення імпорту й власного виробництва становило 30 і 70% для бензину й 10 і 90% - для дизпалива.

Цікавою особливістю ринку бензину продовжує залишатися той факт, що фізичні поставки не покривають офіційних обсягів споживання. Так, у 2015 р. близько 500 тис. т бензину, або приблизно 19% від оціночного споживання, були невідомого походження. Про них можна сказати лише, що це - контрабанда й фальсифікат, вироблений із "вітчизняної" сировини й додаванням різних компонентів у товарні бензини для збільшення їхнього обсягу. Тільки на акцизному зборі втрати бюджету на такому обсязі становили не менш як 3 млрд грн, порівнянні втрати й від несплати ПДВ.

Що стосується легального виробництва, то воно ще жевріє на Кременчуцькому НПЗ і державному Шебелинському газопереробному заводі (ГПЗ). Обидва підприємства працюють переважно на вітчизняній сировині й через планомірне падіння її видобутку знижують виробництво палива. Обидва підприємства намагаються довантажувати свої потужності сторонніми ресурсами, у зв'язку з чим є скромна надія на деяке збільшення частки українських нафтопродуктів на ринку 2016-го. В основному вона пов'язана з кременчуцькою "Укртатнафтою", яка з другої половини 2015 р. відновила поставки казахської нафти морем, плануючи ближче до весни цього року подвоїти щомісячний обсяг імпорту - з 75 тис. т до 150 тис. Для заводу це означатиме збільшення завантаження приблизно вдвічі, бо раніше цей НПЗ обмежувався щомісячними 170 тис. т української нафти, якої стає менше через зниження видобутку "Укрнафтою".

В імпорті нафтопродуктів продовжує лідирувати Білорусь. Криза в Росії недавно змусила білорусів відмовитися від поставок свого бензину східному сусідові й зосередитися винятково на Україні та балтійських портах. У 2015 р. продовжили зміцнюватися позиції компанії "БНК-Україна", яка дедалі більше концентрує на собі розподіл білоруських ресурсів, тоді як раніше множинні імпортери працювали напряму.

Дрімати сябрам не дають росіяни. У першому півріччі 2015 р. вони зайняли майже 30% ринку ДП, посунувши в основному слов'янського конкурента. Могло бути й більше, але Москва у вересні фактично запровадила заборону на експорт дизпалива в Україну, визнавши його "товаром подвійного призначення" (танки й інша військова техніка з часів Другої світової працюють на дизелі).

У 2016 р. ситуація може змінитися знову. На ринку очікують поновлення роботи нафтопродуктопроводу з Росії, яким за найліпших часів забезпечувалося до 25% ринку, або близько
1,5 млн т дизпалива на рік. Безумовно, це буде болісний і подвійний удар по позиціях білорусів. Крім зниження обсягів поставок, доведеться відмовитися від чималих націнок, що діють у напрямку України.

Характерною рисою 2015-го стало різке збільшення імпорту дизельного палива через порти. Поставки морем зросли за рік на 70%, до 635 тис. т. Помітну роль у цьому відіграла херсонська перевалка, арештована в рамках кримінальної справи проти Сергія Курченка й передана в управління державному "Підприємству з забезпечення нафтопродуктами". За даними керівника цього підприємства Аркадія Бородкіна, у 2015 р. комплекс перевалив 163 тис. т дизельного палива з Греції, Ізраїлю, Росії та інших країн.

Найбільшим постачальником морем (понад 70% поставок) став швейцарський трейдер Proton Energy, що працював у зв'язці з "ВОГ-Ритейлом", оператором однойменної мережі АЗС.

Основне навантаження на порти припало на осінь, після запровадження РФ згаданого російського ембарго. Загалом осінь 2015-го показала логічність устрою українського ринку: російський сюрприз минув непоміченим завдяки "бронепоїзду на запасному шляху" у вигляді поставок морським шляхом.

Досить бадьоро відпрацював рік європейський постачальник нафтопродуктів "Орлен", що експортує нафтопродукти з польського й литовського НПЗ. Концерн зберіг обсяги на рівні
1,2 млн т, наростивши поставки дизпалива, але втративши бензини, а також змістивши основне навантаження на польське підприємство. Позиції "Орлена" є найбільш вразливими перед загрозою нарощування внутрішнього виробництва й поновлення російських поставок, однак у 2015 р. концерн показав, що готовий поборотися за український ринок.

Загалом ринок нафтопродуктів України 2015-го забезпечували поставки з десяти країн і понад 20 НПЗ.

Що стосується втрат, то слід констатувати припинення поставок з Румунії, що відбулося разом зі згортанням діяльності дочірньої компанії румунського концерну "Ромпетрол" в Україні.

Ритейл: упало все

Обвал продажів палива за готівку у 2015 р. становив 25%. У рейтингу проблем цього ринку крах реалізації - на першому місці. Набагато менший обсяг розподіляється на колишню кількість станцій, кожна з яких має колишні витрати на утримання. Це ще сильніше підстьобує конкуренцію, коли в хід ідуть усі методи.

Найбільш популярний і розвинений - незаконний, спрямований на зниження собівартості нафтопродуктів. Мова про фальсифікат і торгівлю повз касовий апарат. Перший спосіб дає зниження собівартості на розмір податків у ціні палива, а нині це до 9 грн/л на бензинах, які в основному й підробляють.

Далі - більше. І бензин, і дизельне паливо, і скраплений газ, виявляється, можна продавати без чека, що останнім часом стає особливо популярним. При цьому якщо вам і дали чек на заправці, то це ще не означає, що цей касовий апарат зареєстровано в ДФС. Часто з'ясовується, що чек надруковано на звичайному принтері, замаскованому під касовий апарат.

Торгівля повз касу почала набирати обертів після запровадження у 2015 р. податку з роздрібного обороту підакцизних товарів. (Торік він становив 5% від роздрібної ціни, а у 2016 р. установлено фіксовану ставку в розмірі 0,042 євро/л.) Таким чином, продаж палива без чека або з фіктивним чеком збільшує заробіток більш як на 1 грн/л.

Очевидність останньої обставини змушує акуратно підходити до інтерпретації даних про зниження роздрібних продажів. Наприклад, дуже вже підозрілим виглядає зниження продажів через заправки Києва на 34% у 2015 р., тоді як менш платоспроможні області, такі, як Сумська, Чернівецька або Закарпатська, втратили лише 14–17%. Провал у роботі столичних фіскалів легко простежити за незаконними газовими заправками, які розплодилися в Києві та які (на ваше прохання) видадуть чек на будь-яку суму, незалежно від обсягу проданого палива.

Що стосується традиційних методів конкуренції, то це насамперед знижки. Цей аспект уже став предметом розгляду як у Міненерговугільпромі, так і в Антимонопольному комітеті. Дисконти по програмах лояльності перевищують 2 грн/л, при цьому знижка 1 грн/л дається в преміальних мережах буквально зі старту.

Що стосується конкретних мереж, то продажі знизили всі без винятку, але з урахуванням загального падіння ринку динаміка займаних часток змінилася різноспрямовано. Хоча ритейлерів більше гріє не частка, а натуральні обсяги продажів, які знизили темпи падіння лише в грудні 2015-го.

Вплинути на структуру роздрібного ринку може податкова реформа, прийнята в рамках бюджетного процесу на 2016 р. Із березня в тестовому режимі, а з квітня - у робочому впроваджуються електронні акцизні накладні на нафтопродукти. Система стане аналогом впровадженої торік практики електронного адміністрування ПДВ, яка дала збільшення зборів ПДВ на понад 30%. Якщо цей механізм дасть очікуваний ефект у вигляді вкрай ускладненої торгівлі контрабандою й фальсифікатом, то ситуація на ринку помітно оздоровиться. Це відчує й держбюджет (збільшаться акцизні надходження), і споживач, якому придбати "бодягу" стане набагато складніше. Зміниться й конкурентне середовище, в якому основні бої за споживача перемістяться у сферу маркетингу, а це може дуже переформатувати рельєф ринку.

Та залишається проблема реалізації нафтопродуктів повз касовий апарат, з якою фіскали підкреслено не бажають боротися. "Стукайте, тобто пишіть скарги", - говорять вони. Але не пояснюють, як відрізнити справжній чек із касового апарату від роздруківки на принтері.