Рік ринку газу: великі сподівання, неабиякі розчарування

З 1 серпня 2020 року постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на ринкових засадах (унаслідок припинення застосування механізму покладання спеціальних обов’язків). Крім того, у червні НКРЕКП спростила процедуру зміни постачальника природного газу, а постачальником «останньої надії» строком на три роки було визначено ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Зазначені кроки теоретично мали б зруйнувати монополію газзбутів на постачання природного газу споживачам, проте, беручи до уваги їхню «спорідненість» з операторами газоросподільних мереж (ГРМ), є великі сумніви, що це відбудеться на практиці.

2015-го відбулося юридичне відокремлення господарської діяльності з постачання природного газу від господарської діяльності з його розподілу, що було передбачено Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» (втратив чинність з 1 жовтня 2015 року). Чинні вимоги щодо відокремлення і незалежності оператора ГРМ визначено статтею 39 Закону України «Про ринок природного газу».

Проте фактично природні монополісти (обл- і міськгази) виокремили зі свого складу підприємства — постачальників природного газу (газзбути). Тобто, попри формальне виконання вимог законодавства, газзбути мають тих самих кінцевих власників, що і облгази.

Виключно на ці новостворені організації урядом було покладено спеціальні обов’язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам на території ліцензованої діяльності кожного обл- і міськгазу, що практично унеможливило доступ до споживачів іншим постачальникам (включно з «Нафтогазом»).

У результаті на ринку постачання природного газу утворилася монополія газзбутів (фактично обл- і міськгазів). За даними НКРЕКП, протягом 2019 року на ринку діяло 249 постачальників природного газу, з яких лише 37 постачали газ побутовим споживачам. І найголовніше: НКРЕКП повідомляє, що близько 68% обсягів постачання природного газу населенню 2019 року здійснювалося постачальниками, контрольні пакети акцій яких перебували у власності операторів ГРМ, об’єднаних під брендом «Регіональна газова компанія» (у 2016-му — 76%, у 2017–2018 роках — 71%).

Проблеми, що виникли внаслідок монополізації ринку розподілу і постачання природного газу, а також невиважених дій органів влади різного рівня, мають грошовий еквівалент. Загальний обсяг заборгованості теплогенеруючих компаній (теплокомуненерго, ТЕЦ), операторів ГРМ (обл- і міськгазів) і газопостачальних компаній (газзбутів) перед «Нафтогазом» (а також перед Оператором ГТС) перевищує 112 млрд грн. Зазначену суму заборгованості накопичено впродовж п’яти попередніх років.

Борг виробників і постачальників тепла (включно з боргами ТЕЦ за газ для виробництва електроенергії) становить майже 44 млрд грн. Основна причина накопичення боргів — занижені тарифи на опалення і гарячу воду. Оскільки тарифи на зазначені послуги встановлюються переважно на рівні місцевої влади, теплогенеруючі компанії (а разом з ними й постачальник газу «Нафтогаз») стали заручниками політичної кон’юнктури. Різницю між тарифом і собівартістю послуг мали б компенсувати з бюджету, проте сума недоотриманих компенсацій, за словами голови асоціації «Укртеплокомуненерго», становить 20 млрд грн.

Заборгованість газопостачальних компаній (газзбутів) перед «Нафтогазом» становить близько 24 млрд грн,у тому числі борг підприємств РГК — майже 13 млрд. Одна з причин виникнення заборгованості (за версією газзбутів) — занижені норми споживання для споживачів без лічильників, які протягом п’яти останніх років змінювалися багато разів, проте завжди були нижчими за реальні обсяги споживання .Відповідні постанови КМУ було неодноразово оскаржено в судах різних інстанцій, проте на сьогодні питання встановлення обґрунтованих норм споживання залишається відкритим.

Інша складова заборгованості газзбутів — неврахування температурних втрат у процесі постачання газу побутовим споживачам. Спроби застосування газопостачальними компаніями так званих температурних коефіцієнтів для приведення обсягів газу до стандартних умов (з виставленням рахунків споживачам заднім числом понад показники лічильників) наразилися на жорсткий спротив з боку регулюючих органів. Зокрема, НКРЕКП неодноразово забороняла операторам ГРМ здійснювати донарахування, мотивуючи це тим, що відповідні втрати вже включено до тарифу як частину виробничо-технологічних витрат (ВТВ).

Наприкінці 2019 року Антимонопольний комітет України оштрафував 16 облгазів на 278 млн грн за зловживання монопольним становищем і зобов’язав здійснити перерахунок на підставі даних лічильників. У цьому контексті слід звернути увагу на один дуже важливий момент: у своєму рішенні АМКУ накладає штрафи на «групи», до яких входять облгази і газзбути, справедливо розглядаючи їх як одне ціле.

Вирішити проблему врахування температурних втрат у процесі постачання газу побутовим споживачам може перехід до обліку газу в кіловат-годинах, що передбачено законопроєктом №2553, який прийнято у першому читанні.

Ще однією складовою комплексної проблеми боргів на ринку газу є заборгованість операторів ГРМ (обл- і міськгазів) перед АТ «Укртранзгаз», яке до початку 2020 року виконувало функцію оператора ГТС. Унаслідок несплати облгазами за негативні небаланси протягом 2015–2019 років накопичився борг у 44 млрд грн. У цьому разі офіційна причина виникнення боргів — економічно необґрунтовані тарифи на розподіл газу (через занижений обсяг виробничо-технологічних втрат), які НКРЕКП не змінювала з 2016-го до 2020 року. Та, попри істотне збільшення тарифів 2020 року, заборгованість операторів ГРМ перед Оператором ГТС лише за перше півріччя 2020-го перевищила 1 млрд грн.

На розгляді у Верховній Раді перебуває законопроєкт №3800-1, яким пропонується списати більшість перелічених боргів. Натомість у «Нафтогазі» звертають увагу, зокрема, на такий проблемний аспект: законопроєкт пропонує списати віртуальні борги споживачів перед газзбутами (які оскаржуються в судовому порядку) та одночасно списати реальні борги газзбутів перед «Нафтогазом», що призведе до втрат бюджету.

Визнання вад регулювання ринку з боку НКРЕКП та інших органів влади не має відволікати увагу від зловживання облгазами та газзбутами своїм монопольним становищем.

Зокрема, в Операторі ГТС зазначають, що існує проблема з цільовим використанням облгазами тарифної виручки. Газорозподільні компанії постійно нарікають на занижений обсяг виробничо-технологічних втрат у тарифі на розподіл газу, проте, отримуючи платежі від споживачів, вони не бажають використовувати їх пропорційно на ці ВТВ (купувати газ або сплачувати за небаланси).

Для вирішення цієї проблеми Оператор ГТС лобіює законопроєкт №3800, який передбачає запровадження для облгазів спеціальних рахунків, що гарантуватиме цільове використання тарифного доходу, отриманого від споживачів.

***

Зважаючи на комплексний характер проблем, що виникли на ринку постачання природного газу, так само комплексними мають бути заходи щодо їх вирішення (частину з них викладено у попередній статті).

Наближення опалювального сезону потребує якнайшвидшого розв’язання проблеми заборгованості теплогенеруючих компаній і встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з постачання тепла і гарячої води задля уникнення накопичення боргів у майбутньому.

Для усунення причин появи боргів операторів ГРМ у майбутньому НКРЕКП повинна максимально виважено підходити до встановлення тарифів на розподіл газу (з урахуванням реалістичних обсягів ВТВ). Особливий акцент під час встановлення зазначених тарифів потрібно зробити на забезпеченні модернізації газорозподільних мереж.

Важливим кроком до подолання монополізації ринку газу та реалізації права споживачів на вільний вибір постачальника має стати не формальне, а повноцінне розмежування функцій розподілу і постачання газу (тобто розірвання зв’язку між облгазами та газзбутами, що пов’язані одним бенефіціарним власником).

З метою забезпечення конкуренції необхідно зобов’язати облгази—газзбути розкрити абонентську базу споживачів природного газу для всіх постачальників. Бо, як відомо, хто володіє інформацією, той володіє світом. У нашому випадку — ринком розподілу і постачання газу в найбільшій країні Європи.