RAB-тарифна сага на 30 млрд грн — за чий рахунок банкет?

11 січня набула чинності опублікована напередодні в "Урядовому кур'єрі" нова методика встановлення тарифів для дистрибуційних енергорозподільчих компаній, а простіше, для обленерго.

Ця методика викликала нову хвилю бурхливого публічного обговорення і навіть реакцію прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який різко розкритикував рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Спробуємо розібратися, що це за нова методика і чому її критикують.

Європейська практика

RAB-тариф (RAB - regulatory asset base), або стимулююче тарифоутворення, - це відносно новий метод тарифоутворення для компаній - природних монополій, що обслуговують мережі для забезпечення споживачів електрикою, газом, водою, теплом.

Класична мета цього методу тарифоутворення - створити механізми для залучення інвестицій і надати таким операторам мереж справедливу віддачу на їхні інвестиції у бізнес. Тобто завдання регулятора - оцінити, скільки компанія (її акціонери) інвестувала в бізнес, та забезпечити поворотність і дохідність таких інвестицій.

Ключове слово тут - інвестиції, які здійснені не за рахунок тарифу (споживача), а за рахунок компанії чи її акціонера. Такі інвестиції мають забезпечувати скорочення операційних витрат, підвищення якості та надійності послуг.

Методологія ця відносно нова, почала активно використовуватися у Європі у 2000-х роках. Єдиної методики RAB-тарифів немає, практично всі країни застосовували її загальні принципи у різний спосіб.

Наприклад, дохідність на інвестиції у Фінляндії становила 3,06% (або близько 5% з урахуванням інфляції), у Німеччині - 5,9, а у Польщі - майже 9%. У якихось країнах дозволялася переоцінка активів (методи переоцінки теж різні у різних країнах), у якихось - ні.

Багато країн використовують поєднання різних моделей, а також установлюють ліміт, обмеження зростання тарифних доходів або прибутків таких компаній, незважаючи на те, що дає теоретичне застосування RAB-моделі (так зване Revenue/price/income cap).

Як і при втіленні кожної нової концепції, при застосуванні нової моделі розрахунку тарифів було допущено багато помилок. У Великій Британії внаслідок застосування помилкових параметрів було створено надприбутки для операторів мереж, і, щоб виправити ситуацію, уряд запровадив спеціальний податок на надприбутки (windfall tax). У Росії у зв'язку із стрімким зростанням тарифів для промисловості ставки дохідності було визнано завищеними та переглянуто заднім числом.

Українська реальність з національними особливостями. Від творців "Роттердам+"

Оскільки єдиної методики RAB-тарифів немає, то в Україні застосування "європейської практики" проявилося в усій красі та з яскравим українським креативом. Іншими словами, найкращу європейську практику спотворили та використали в інших цілях.

В Україні лише шість обленерго залишаються у власності держави, решта - у приватній власності. Фактично інвестиціями акціонерів були суми, виплачені під час приватизації цих компаній. А наша приватизація, як відомо, не вирізнялася конкурентністю та прозорістю: хто стане покупцем - розписувалося заздалегідь, і ціни, відповідно, були далекі від ринкових.

І от парадокс - хоча офіційно мережі зношено на 70%, офіційні прибутки обленерго мінімальні, але за можливість контролювати ці компанії ведуться справжні війни між олігархами. Чому? Відповідь проста: звісно, цей бізнес дає хороші та навіть гарантовані заробітки своїм власникам, просто більшість таких заробітків є тіньовими і формуються на інвестиційних програмах і закупівлях через афілійовані структури, на приєднаннях нових споживачів та інших видах діяльності.

Інвестиції - за рахунок споживачів, а віддача на інвестиції - акціонерам обленерго?

Практично всі інвестиції в обленерго здійснюються не за рахунок обленерго чи їхніх акціонерів, а за рахунок споживачів. У тарифі на електроенергію є спеціальна частина, яка йде на фінансування інвестиційних програм. Ще один спосіб, як обленерго приростають активами, - це коли нові споживачі при приєднанні до електромереж будують лінії та підстанції своїм коштом, а потім безплатно передають їх у власність обленерго.

Згідно із запропонованим варіантом українські споживачі спочатку мають:

- профінансувати будівництво нових активів;

- потім передати їх на баланс обленерго;

- обленерго ще переоцінять такі активи дорожче;

- потім споживач має оплатити віддачу на ці інвестиції, як нібито ці інвестиції було здійснено акціонерами обленерго.

Абсурд? Регулятор, вочевидь, так не вважає.

Цікавим є підхід британського регулятора, згідно з яким було враховано фактор приватизації при запровадженні RAB-тарифів для британських водоканалів. Інвестицією, на яку може нараховуватися дохідність інвестору, визнавалася не якась переоцінка, а вартість, що була оплачена на приватизації. Логічно: ти вклав 100 млн фунтів і отримуєш дохідність на ці 100 млн фунтів.

В Україні різниця між цінами приватизації та сумою, на яку буде нараховуватися дохідність, може становити від 2,3 (що допустимо) до 25 разів (що вочевидь недопустимо) (див. табл. 1).

Попри і так занадто велику різницю між ціною приватизації та переоцінкою, восени 2016 р. Фонд державного майна України (керівником тоді був Ігор Білоус) за погодженням із НКРЕКП змінив методику оцінки. Нова методика тепер дає майже на 100% вищий результат переоцінки, ніж передбачала попередня методика. Таким чином, різниця між приватизацією та переоцінкою деяких компаній стала зовсім фантастичною: "Вінницяобленерго" - 18 разів, "Чернівціобленерго" - 25 разів.

Ще одне важливе запитання щодо RAB-тарифів: що ж регулятор визначає базою активів, яка використовується компаніями у бізнесі? Споживання електроенергії в Україні з початку 90-х років минулого століття зменшилося вдвічі. Багато підприємств не працюють і ніколи не запрацюють, деякі населені пункти і зовсім зникли з карти. Але у переоцінці беруть участь усі активи: і ті, що задіяні у бізнесі, і ті, що не задіяні. Це, звичайно, також завищує базу активів.

Супердохідність у 30 млрд грн. Звідки?

Щоб остаточно визначити, які ж прибутки отримають обленерго, потрібно враховувати ставку дохідності, що застосовуватиметься до бази активів. Уперше таку методику було затверджено в Україні ще 2013-го, тоді дохідність на стару базу активів передбачалася 0% на перший рік роботи, 1 - на другий і 2% - на третій рік. Це логічно: компаніям поступово дається більше грошей, і якщо вони не виводять їх тіньовими способами акціонеру, а ефективно використовують, то й отримують бонус - більший прибуток у наступний період. На нові інвестиції, залучені компанією ззовні (не через тариф), встановлювалася ринкова ставка 14,79% (облікова ставка НБУ тоді становила 6,5%).

Проте за часів головування у НКРЕКП Дмитра Вовка методика еволюціонувала, причому лише на користь обленерго (див. табл. 2).

Для вирівнювання бази активів усіх обленерго може бути доцільним запроваджувати переоцінку, але тоді з мінімальною дохідністю на таку переоцінку. Можливо, є сенс давати ринкову дохідність, але тоді на реальну суму вкладень інвестора, тобто на вартість приватизації. Але встановлювати високу дохідність на просто розрахункову переоцінку, що виконана за спеціальною гарною методикою, - це і є європейська практика "по-українськи".

Звичайно, при ставці 12,5% жодний раціональний інвестор (акціонер чи кредитор) добровільно не інвестуватиме своїх коштів. Тобто RAB-тариф не виконуватиме своєї головної і базової функції - залучення інвестицій. Жодних зовнішніх інвестицій не буде. А всі додаткові кошти буде забезпечено лише за рахунок підвищення тарифів.

Тарифний рай для бенефіціарів схеми - тарифний шок для споживачів

Поки що затверджено й опубліковано лише нову методику RAB-тарифів, але немає затвердження тарифів за цією методикою для обленерго. Проте деякі обленерго вже надали розрахунки своїх тарифів згідно з новим підходом. Прогнозоване підвищення приблизно збігається із попередніми експертними оцінками: тариф обленерго на передачу (розподіл) зросте у 2–3 рази (див. табл. 3).

Незважаючи на те, що голова НКРЕКП Дмитро Вовк обіцяв, що таке зростання становитиме до 10%, насправді найпоширенішим може бути збільшення на 30–35%. Саме так у разі запровадження цієї методики підвищаться тарифи для споживачів 2-го класу (малий, середній бізнес, бюджетні установи та організації) у Сумській, Чернігівській, Івано-Франківській областях. Схожа картинка буде і по інших регіонах, де ще не оприлюднено розрахунків (див. табл. 4).

Звичайно, така методика є несправедливою, і окремі її параметри очевидно є штучно "натягнутими", щоб забезпечити стрімке зростання тарифних доходів обленерго. І хоча напередодні виборів підвищення тарифів з політичних мотивів хочуть приховати від населення, тому перекладають на бізнес і бюджетні установи, але за такі рішення все одно розраховуватиметься населення. Адже у нас узимку уже закривають навчальні заклади через брак коштів на комунальні послуги. А підвищення тарифів для бізнесу збільшує собівартість усієї виробленої продукції, а отже, і ціни на товари і послуги.

Найочевидніший приклад - тарифи на холодну воду, адже у її собівартості на електроенергію припадає близько 40%. І ці тарифи для населення підвищено вже з 1 січня ц.р., одночасно із збільшенням тарифів на електроенергію для підприємств.

Завищені тарифи на електроенергію - значить, у бізнесу залишиться менше коштів для інвестицій у розвиток, на підвищення заробітних плат. Таке зростання тарифів - це інфляція, зниження конкурентоспроможності економіки та уповільнення економічного зростання. Не треба себе обманювати - за всі ці рішення платять усі українці.

Уже сьогодні тарифи на електроенергію для бізнесу вищі, ніж у багатьох країнах Європи. Також вони на 100–150% вищі від тарифів для населення, але згідно із законодавством у 2019 р. перехресне субсидіювання має бути ліквідоване, тобто передбачені єдині тарифи. То чи варто настільки нарощувати тарифну проблему напередодні і так непростого 2019-го?

Тому цілком логічна реакція прем'єр-міністра, який розкритикував це рішення НКРЕКП і закликав його переглянути. Але чи буде реакція президента, у вертикалі влади якого перебуває НКРЕКП, адже тарифне питання ціною понад 30 млрд грн на рік, мабуть, цього варте. При специфічній "незалежності" тарифного регулятора такі масштабні проблеми, як RAB-тариф і "Роттердам+", уже вимагають втручання на найвищому політичному рівні.