Пуск в режимі національного престижу

Затяжні сильні зливи підняли Дністер до катастрофічної позначки. Такої повені не пам’ятають навіть старожили. Вода прибувала з розходом до 5 тис. кубометрів на секунду. Генпідрядник будівництва Дністровської ГАЕС ТОВ «Енергопром» кинуло всі сили на нарощування грунтової перемички, що відділяє і захищає основні споруди гідроакумулюючої станції від Дністра. Зайнятий авральними роботами, директор «Енергопрому» Сергій Лісніченко переживав, що доведеться зустрічати прем’єр-міністра Юлію Тимошенко в робочій спецівці і чоботах — у понеділок прем’єр оглядала з гелікоптера затоплені повінню райони Буковини і завітала на ГАЕС. Однак наразі високу гостю більше цікавила повінь. Детальне знайомство голови уряду з проблемами гідроакумулюючої станції ще попереду.

Незадовго до цього з неофіційним бліц-візитом тут побував президент. Віктор Ющенко щиро зізнався, що не очікував побачити таке грандіозне за розмахом будівництво. (До речі, шосте у світі за масштабами.) Після оглядин новобудови він мав тривалу розмову тет-а-тет з буковинським губернатором Володимиром Кулішем щодо подальшої долі ГАЕС. Поговорити було про що — незадовго до зустрічі на дніст-
рових кручах В.Куліш поклав на стіл президенту доповідну з докладним викладенням ситуації довкола станції, акцентуючи увагу на терміновому вирішенні питань власності з цілковитою передачею майнового комп-
лексу недобудованого стратегічно важливого енергетичного об’єкта державі.

Це питання стало ключовим на виїзному засіданні робочої групи РНБО, керівництва НАК «Енергетична компанія України» та обласної влади на Дністровській ГАЕС з питань її будівництва і фінансування, що відбулося 24 липня. Гостро прозвучало воно й на щоквартальній прес-конференції президента, що проходила у Києві того ж дня, у той самий час.

Збіг розгляду проблеми у часі і тональності був, зрозуміло, невипадковим. «Ми повинні досягти енергетичної самоспроможності, — сказав президент. — Тому цей об’єкт, у якому замішані колосальні приватні інтереси, які, я переконаний, у ближчі кілька тижнів ми відметемо... і там буде присутність виключно держави, там буде стояти виключно державна монополія, тому що йдеться не тільки про генерацію, йдеться про унікальну регуляторну функцію, яка стосується всього ринку. І цю функцію, на моє глибоке переконання, повинні робити не приватні особи, а держава. У цьому її місія».

— Проблема акціонерів і пов’язаних з ними судових розглядів заважає нам просуватися до мети, — вторив президенту у Новодністровську заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергій Парашин. — Передача на баланс державній компанії цього об’єкта — необхідна умова пускового періоду, на який вийшло будівництво. Неприпустимо ставити інтереси двох-трьох осіб вище за інтереси країни.

Можна було б посперечатися щодо обов’язковості державної монополії — як загалом, так і в енергетиці зокрема, якби згадані президентом (щоправда, без прізвищ) приватні особи, які є акціонерами ГАЕС, насправді переймалися її добудовою. З 1999 року, коли було засновано ВАТ «Дністровська ГАЕС», освоєння капіталовкладень було таким мізерним, що йшлося фактично не про будівництво, а про втримання побудованого від розвалу. Хоча акціонерне товариство створювали з благородною метою — залучити потужного інвестора. Однак переговори зі Світовим банком щодо надання кредитних ресурсів завершилися нічим, хоча поважна швейцарська інжинірингова компанія, що проводила міжнародну експертизу проекту, підтвердила технічну, технологічну, економічну і фінансову доцільність добудови Дністровської ГАЕС.

Не справдилися сподівання на канадську компанію ESI E&C Co. Inc, яка у 2000 році виграла оголошений Фондом державного майна України конкурс на найкращий інвестиційний проект добудови ГАЕС. Через грубі порушення умов договору (обіцяні кошти тривалий час не надходили) його було розірвано.

Акціонери інвестора так і не знайшли. Кошти з цільової надбавки до тарифів на електроенергію генеруючих компаній (чи не єдине джерело фінансування довгобуду) розпорошувалися на другорядні роботи. В результаті заплановані строки здавання першого комплексу з трьох гідроагрегатів неодноразово зривались, а з ними — і виконання численних урядових постанов, президентських указів і рішень РНБО про необхідність введення в експлуатацію гідроакумулюючої станції на Дністрі. А недотримання будівельних графіків — це не просто зволікання зі здаванням об’єкта. Це пряма загроза його безпечній експлуатації. Адже йдеться про складний енергетичний комплекс.

Це при тому, що керівництво будівництвом ГАЕС разом з акціями опинилося в руках далеко не останніх людей держави, які на той час (а дехто і зараз) займали високі владні кабінети в управлінні енергетичним сектором. Схоже, багато хто був дуже зацікавлений, аби запуск Дністровської ГАЕС розтягнувся ще не на одне десятиліття. Будівництво заради будівництва — теж, як свідчить досвід, непоганий бізнес. Особливо коли з’являється можливість збільшити в будь-який спосіб активи, включаючи судові позови до держави і міжусобні розбірки на межі криміналу.

Усе це у 2005 році дало підстави тодішньому міністру палива та енергетики Івану Плачкову поставити питання про ліквідацію ВАТ «Дністровська ГАЕС», організаційна неспроможність якого явно гальмувала будівництво. Позачергові загальні збори акціонерів ухвалили відповідне рішення. Ліквідаційна комісія розпочала процедуру ліквідації. Функції замовника перейшли до державної компанії «Укргідроенерго». Але в країні помінялася влада, і збережений ВАТ знову опинився біля керма станції.

Сьогодні питання стоїть не так кардинально — про передачу основних фондів Дністровської ГАЕС, а саме — державної частки майна, на баланс «Укргідроенерго». З січня цього року компанію вдруге призначили генеральним замовником багатостраждального будівництва. «Права власності міноритарних акціонерів будуть захищені, вони нічого не втратять», — наголосив на виїзному засіданні РНБО в.о. віце-президента НАК «ЕКУ» Олександр Щербатюк. «Цей процес не пройде гладко і безболісно, ми чітко розуміємо, що буде спротив», — додав він.

Випередити цілком імовірний розвиток подій з судовими позовами намагався присутній на засіданні губернатор Чернівецької області Володимир Куліш: «Всі знають, що активами незавершеного будівництва Дністровської ГАЕС тривалий час управляли міноритарні акціонери і афілійо-
вані особи з офшорних зон на Кіпрі. У тому числі і державною часткою акцій, якою взагалі не можна було так управляти. Скажу більше, навіть територіальний і майновий конфлікт з Молдовою, яка вимагала від України частину акцій ГАЕС, що негативно позначилося на строках будівництва, спровокований саме цими акціонерами, серед яких — дуже відомі в країні особи. Пропоную доручити Генеральній прокуратурі, СБУ з’ясувати, за яких умов і на яких підставах ці акціонери взагалі з’явилися. Невипадково деякі з них намагаються зараз негайно позбутися акцій, бо чудово знають, що володіють ними незаконно».

Якщо Генпрокуратура дослухається до слів губернатора Буковини, в поле її уваги неодмінно потрапить, приміром, екс-міністр енергетики України Олексій Шеберстов, який свого часу безпосередньо формував фінансову і технічну політику на Дністровській ГАЕС, а зараз активно виступає в ЗМІ з критикою нинішньої стратегії її запуску і майнової належності. Але принаймні щойно обраний голова правління ВАТ Сергій Лунін налаштований досить мирно: «Безперечно, такі об’єкти повинні бути у держави».

Передати основні фонди від колишнього замовника нинішньому необхідно з кількох причин. По-перше, фінансових. Станцію будують за взяті компанією «Укргідроенерго» короткострокові кредити в розмірі 150 млн. грн. і затверджену НКРЕ надбавку до тарифів на електроенергію. Торік колишньому замовнику вкотре не вдалося домовитисья зі Світовим банком. Є всі підстави сподіватися, що це буде під силу «Укргідроенерго». Компанія давно і успішно працює з цією міжнародною фінансовою структурою. А обіцяні 100 млн. грн. з бюджетного спецфонду, призначеного для розвитку енергетичного сектора, схоже, не надійдуть, доки не буде вирішено майнові питання на користь держави. «Я не створюватиму капіталізацію об’єкта для того нежиттєздатного ВАТ і дрібних злодіїв, що довкола нього», — сказав як відрубав на одній із нарад міністр палива та енергетики Юрій Продан. Зависло також рішення Кабміну про залучення довгострокового кредиту в розмірі 650 млн. грн.

По-друге, як зазначив уже згадуваний Олександр Щербатюк, активи необхідно об’єднати в одному майновому комплексі ще до запланованого на грудень цього року пуску першого гідроагрегату, оскільки доведеться підписувати акт дер-
жавної комісії, а це може зробити тільки власник майна, взявши на себе, крім усього, відповідальність за роботу складного і масштабного енергетичного комплексу.

— Лише «Укргідроенерго» може підписати акт про введення в експлуатацію унікальної машини, якою є гідроагрегат, що за потужністю дорівнює всій Каховській ГЕС, і тільки ця компанія зі своїм рівнем і досвідом може добудувати Дністровську ГАЕС, — зазначив пан Щербатюк.

Перший гідроагрегат заплановано запустити в режимі синхронного компенсатора. На цьому наполягає голова «Укргідроенерго», гідроенергетик зі світовим ім’ям, Герой України Семен Поташник.

— Для оборотного гідроагрегата, яким є агрегат Дністровської ГАЕС, це не тренінг, як дехто собі уявляє, а нормальний експлуатаційний режим, — розповідає Семен Ізрайлевич. — Саме так ми запускали у 1970 році першу на той час у Радянському Союзі Київську ГАЕС. Так починали працювати інші гідроакумулюючі станції, у тому числі Ташлицька. Це загальноприйнята практика. Підкреслюю, ми маємо досвід, знаємо, як і що робити з точки зору техніки і виробничих завдань. Чому саме такий режим? Тому що це взагалі досить непросто — пустити машину. Тим більше таку величезну й унікальну. Її неодмінно треба спочатку перевірити саме в режимі синхронного компенсатора за всіма параметрами (це зрозуміло кожному гідроенергетику, ніхто не візьметься одразу експлуатувати машину в насосному режимі, хоч би хто і що сьогодні говорив), провести цілий комплекс випробувань, напрацювати певну кількість годин і тільки тоді приступати до складного технічного завдання — запуску в режимі двигуна-насоса, який за графіком має відбутися у травні наступного року. Сподіваємося, до того часу машина вже працюватиме в мережі, виробляючи реактивну енергію.

— Більше того, я переконаний, — продовжує пан Поташник, — що вводити в експлуатацію перший гідроагрегат потрібно за рішенням спеціально призначеної державної комісії за результатами набутого досвіду, з урахуванням усіх зауважень, а вони будуть — це ж нова машина, одна з найпотужніших у світі. Тільки після цього можна дати добро на серійне виробництво решти агрегатів для Дністровської ГАЕС. Нагадаю, їх має бути сім. Тоді у 2010 році ми зможемо ввести в експлуатацію другу машину, а в 2011-му — третю. Це і буде той перший пусковий комплекс, про який давно йдеться в урядових постановах.

І наостанок хочу сказати: поки ми дискутували і без кінця-краю будували, нас, на жаль, випередили. Хоча саме гідроагрегат Дністровської ГАЕС мав бути найпотужнішим у світі.

Коли у 2006 році я мав честь доповідати на Всесвітньому конгресі гідроенергетиків, що проходив у США, про Дністровську ГАЕС загальною потужністю майже 2,5 тис. МВт з турбінами по 320 МВт, основне обладнання для якої виробляли вітчизняні заводи (ті ж гідроагрегати), усі, включаючи японських фірмачів, дивувалися і з захопленням перепитували: невже Україна здатна запустити таку станцію, ще й самотужки, від проектування і виготовлення обладнання і до проектування і будівництва самого гідроенергетичного об’єкта? Я з гордістю відповідав: як бачите — може. Так от, нещодавно «Тошиба» поставила Сполученим Штатам потужніший агрегат. Ми тепер другі у світі, але поки ще перші в Європі. Гадаю, треба з більшою повагою ставитися до національного престижу, особливо в такій сфері, як енергетика, і, відкинувши нікому не потрібні суперечки, добудувати нарешті Дністровську ГАЕС. Хоча б для того, щоб довести світові, хто ми є, не кажучи вже про економічну необхідність мати цей гідроакумулятор, який вирівнюватиме піки в добовому і тижневому розподілі навантажень енергетичної системи країни для надійного і стабільного її функціонування…

Будівництво ГАЕС іде за графіком. Генпідрядник, ТОВ «Енергопром», виконав надважке і відповідальне завдання, від якого всі відхрещувалися, — успішно перевіз з Харкова в Новодністровськ, подолавши мало не 50 мостів і понад тисячу кілометрів, 120-тонне робоче колесо гідроагрегату, виготовлене харківським «Турбоатомом».

— Таким чином, було усунуто одну з головних технологічних перешкод на шляху до введення в дію першого гідроагрегату, — каже генеральний директор «Енергопрому» Сергій Лісніченко. — Триває монтаж турбіни в кратер шахти, все готово для прийому блочного трансформатора, доставку якого дещо гальмує завод-виробник. Однак з нашим досвідом («Енергопром» працював не на одній гідростанції) ми його змонтуємо у визначені строки. На жаль, через тривалу чехарду зі зміною замовника і пов’язану з цим затримку фінансування втрачено багато часу. Торік так і не були проведені тендери на поставку комплексного розподільчого пристрою, його надходження на будівельний майданчик затримується. Тому спеціалісти «Укргідроенерго» розглянули технічно обгрунтовану і практично безпечну схему пуску гідроагрегату від Дністровської ГЕС-1. Нагадаю, що за проектом перший пусковий комплекс з трьох гідроагрегатів вироблятиме 1015 млн. кВт електроенергії. Треба буде лише визначити тариф, й станція почне сама заробляти на себе кошти. Якщо ж хтось знову надумає гальмувати і призупиняти її будівництво, яке і без того триває вже чверть століття, це буде справжній злочин проти країни.

Форс-мажор з повінню, ясна річ, вніс свої корективи в будівельно-монтажний графік. Для будівельників — це ще інтенсивніший режим робіт, які і без того тривають тут вдень і вночі. Як кажуть в «Енергопромі», з негодою і всіма завданнями — впораються. Непогано б іще мати одностайність в діях і думках — і тих, хто на будівельному майданчику ГАЕС, і тих, хто поза ним.