Прозорість держфінансів — це як?

Останнім часом у пресі та Інтернеті активно обговорюється питання прозорості діяльності уряду, а напередодні прийняття держбюджету-2015 багато депутатів шукали, але не знаходили розшифровки статей цього бюджету. Депутат Єгор Соболєв навіть написав про це на "Фейсбуці" 18 грудня 2014 р.:

"Завдання найближчого тижня - чесно і відповідально вирішити, як будуть витрачатися гроші платників податків наступного року. З року в рік закон про бюджет є законом про Мегакорупцію. Уряд пропонує, Рада затверджує, а Президент підписує закон про те, що олігархи можуть не платити податки, а гроші сумлінних платників підуть в тисячі "тєм" і "схєм".

Тепер час навалитися всім суспільством і поламати якомога більше з них.

Це буде важко. Більшість цифр, хто має платити податки і на що вони мають витрачатися, досі невідомі…"

Якщо навіть депутати не мають доступу до розшифровок бюджету, що вже казати про пересічних громадян?

Однак розпочнімо з початку: що таке прозорість, зокрема держбюджету?

Прозорість - це обов'язок держави розкривати інформацію та право громадян знати і отримати цю інформацію.

Багато років у "совку" інформацію ретельно засекречували, бо боялися всіляких "ворогів народу", які підривають "молоду радянську державу". Ця держава канула в Лету ще 23 роки тому, а от звичка все засекречувати залишилася. Причому як тоді, так і зараз ця звичка допомагає ховати сумнівні угоди та мегакорупцію, не дає змоги аналізувати доцільність тих чи інших видатків. Але ж громадяни є власниками держави та державних корпорацій, тому мають право достеменно знати те, як держава збирає кошти та куди вона їх витрачає. І тому держава відповідає за розкриття інформації про свою діяльність перед громадянами.

Прозорість має застосовуватися на всіх рівнях управління державою та на всіх рівнях влади, а основною вигодою від прозорості є довіра громадян до держави, побудова держави народної довіри.

З огляду на все це, в Україні назріла необхідність розробки та прийняття закону "Про прозорість державних фінансів", а також відповідних підзаконних актів. Основною метою цього документа має стати вимога про розкриття інформації державними структурами та корпораціями, формат подання цієї інформації, її обсяг і терміни публікації.

Наприклад, у Канаді такий закон існує з 1983 р. і називається "Закон доступу до інформації Міністерства поставок і послуг Канади" (Access to Information Act: Minister of Supply and Services Canada).

Яку ж інформацію зазвичай подають державні органи для створення бюджету країни? Розглянемо на прикладі Міністерства енергетики США. У документі на 60 сторінках наведено основні моменти (повний документ набагато об'ємніший), представлені цим міністерством у Конгрес США, обґрунтування запитуваних статей бюджету та розшифровки всіх статей (стор. 7), де наведено фінансування за підрозділами, які відповідальні за ті чи інші статті, і за функціями (стор. 8), на які вони спрямовані. Наведені цифри можна вважати тільки першим рівнем розшифровки, тому що далі ці цифри обґрунтовуються більш детально, так, що можна зрозуміти, куди витрачатимуться кошти платників податків. Також є чимало пояснень та обґрунтувань запропонованих витрат.

Хочу нагадати, що проект бюджету на наступний рік президент США вносить до Конгресу в лютому попереднього року, після чого проходять слухання та обговорення кожної статті в залі бюджетного комітету (розміром із зал нашої Ради) аж до жовтня. У США не можна уявити голосування за бюджет і зміни до законів з оподаткування о 4.30 ранку 27 грудня, за три дні до початку фіскального року, такого просто не може бути.

Крім федерального уряду, подібні вимоги існують і до місцевих урядів. Але також вимоги щодо оприлюднення інформації пред'являються і до підприємств, які надають комунальні послуги, а також до тих, чиї акції котируються на фондових біржах.

Для прикладу розглянемо інформацію, яку надає компанія з водопостачання в місті Маскіго, штат Вісконсін. Містечко це невелике, як сказали мені американці, це навіть не Шостка. Якщо подивитися на інформацію, що публічно подається цією компанією (детальніше див. звіт цієї компанії, зокрема стор. 1, 2 звіту), то можна побачити, що компанія оприлюднює не тільки фінансову звітність, примітки та всі звіти, підтверджені аудиторською компанією, а також багато іншої корисної інформації, а саме - про собівартість своєї послуги, про технології, плани інвестування тощо.

Той факт, що маленька компанія надає величезну кількість інформації про свою діяльність і фінансово-економічний стан навіть потенційним споживачам, каже нам про те, що вона нічого не приховує про свою діяльність, прозора для споживачів своїх послуг і тому користується їхньою довірою.

Що ж до компаній, акції яких котируються на міжнародних біржах, то тут присутні підвищені вимоги до прозорості, які встановлюються комісіями з цінних паперів і біржової торгівлі.

Такі вимоги необхідно впровадити й Україні до компаній, якими володіє держава. Розглянемо, які ж звіти надають споживачам західні компанії, на прикладі компаній, що добувають вуглеводні. Обов'язковий перелік:

- щорічні звіти за формою 20F - форма вимог Американської біржі в Нью-Йорку;

- звіти стратегічного розвитку;

- звіти правління про корпоративне управління;

- звіти про винагороду управляючого апарату;

- щоквартальні поточні звіти;

- статистична інформація;

- незалежні аудиторські звіти.

Короткий зміст цих звітів можна охарактеризувати в такий спосіб.

Стратегічний звіт містить інформацію про огляд ринку, стратегії компанії, ключові індикатори діяльності, опис діяльності групи, відомості про доходи, витрати, ліквідність і джерела капіталу, технології видобутку та переробки, ціни на основні продукти, огляд групи й т.ін.

Огляд бізнесу включає дані про структуру компанії, родовища, запаси вуглеводнів, геологорозвідку та нові родовища, розвиток міжнародного бізнесу, конкурентоспроможність, захист навколишнього середовища, відновлювані джерела енергії, транспортування та зберігання продукції тощо.

Звіт про корпоративне управління містить таку інформацію: підхід до бонусів директорів, ризики менеджменту, фактори ризику, корпоративне управління, правління, виконавча команда, огляд управління, робота правління та інших керуючих структур, протоколи зборів, огляд ключових рішень.

Фінансова звітність включає незалежний аудиторський звіт, консолідовану фінансову звітність, примітки до фінансової звітності, фінансову звітність дочірніх компаній; огляд доходів і витрат, заборгованостей і кредитів, фінансових активів, інвестицій, грошових потоків, позабалансових активів тощо.

Інформація для акціонерів: акціонерний капітал, лістинги та ціна акцій, дивідендна політика, оподаткування акцій, основні акціонери, емісії та викуп акцій тощо.

Як бачимо, компанії з видобутку нафти та газу надають чимало інформації для ознайомлення широкого загалу, і аудиторський фінансовий звіт - тільки один із багатьох інших звітів, які допомагають зрозуміти діяльність цих компаній і самостійно її проаналізувати.

На сьогодні українські компанії з наведених видів інформації в найкращому разі надають фінансову звітність, яку складають не самі, а доручають це аудиторським фірмам. Відповідно до рішення Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку №378 від 31 березня 2011 р., розкриття інформації про діяльність публічних акціонерних товариств на основі стандарту фінансової звітності є обов'язковим, причому щорічно. Але наявність аудиторських звітів - це дуже мало для розуміння діяльності компанії. Для розкриття інформації потрібні всі ті звіти, які надають західні компанії, а також необхідний механізм верифікації цих даних та оприлюднення.

Насамкінець

Україні потрібна прозорість державних фінансів і компаній, якими володіє держава, а отже, і громадяни України. Для досягнення цієї прозорості необхідно вдосконалити законодавство, яке висувало б чіткі вимоги з розкриття інформації, давало б змогу верифікувати цю інформацію та вчасно оприлюднювати її. Без цього кроку розраховувати на довіру громадян України до держави та державних компаній неможливо.

…2 березня у відповідь на настійну вимогу "Самопомочі" у парламенті під час прийняття оновленого держбюджету-2015 і документів, що складають його, прем'єр публічно пообіцяв, що вже "замовлений аудит" НАК "Нафтогаз України" стане публічним. Але навіть якщо це станеться, одного цього документа для розуміння суспільством причин кризи та варіантів виходу із неї цієї держкомпанії замало...