ПРО ЯДЕРНІ ПЕРЕПОНИ РОСІЙСЬКОГО НАФТОЕКСПОРТУ

ПЕЧЕНГА АБО НОРИЛЬСЬК ЗАМІСТЬ МУРМАНСЬКА

Російські нафтові компанії «Лукойл», Юкос, «Сибнафта» й ТНК бачать Мурманськ «вікном в Америку» при реалізації своїх планів освоєння заокеанського нафтового ринку. Попереду поглиблений техніко-економічний аналіз і презентація проекту в США (альтернатива — експорт через хорватський глибоководний порт Омішаль). І ні радіоактивна спадщина регіону, ні нові міжнародні амбіції Мінатому не повинні бути цьому перешкодою.

На наш погляд, ці тенденції слід враховувати й Україні, яка саме в РФ вивозить відпрацьоване ядерне паливо вітчизняних АЕС.

Важливість для Росії проблеми ізоляції від біосфери радіоактивних матеріалів, зокрема відходів (РАВ), ні в кого не викликає сумнівів. «Ціна питання» ще більше зростає з ухваленням поправок до законодавства РФ, які дозволяють ввезення на територію країни закордонного відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) для його зберігання й переробки. Росія стоїть на порозі обгрунтування та створення західним коштом великого міжнародного підземного сховища (сховищ) РАВ і ВЯП, аналогічного Ykka Mountain у США. Так вважають багато учасників міжнародної конференції «Поводження з опроміненим ядерним паливом-2002: нові ініціативи Росії», що відбулася в Москві. Нагадаємо: плановий бюджет проекту Ykka Mountain становить 60 млрд. доларів.

Серед ключових моментів проблеми — майданчики й технологія зберігання або поховання твердих РАВ і ВЯП. Мурманськ із його вже розвиненою атомною інфраструктурою розглядається як важлива ланка багатьох варіантів реалізації стратегії Мінатому РФ. Але при подальшому нарощуванні в Мурманську кількості об’єктів цієї галузі протидія планам створення тут великого нафтового терміналу об’єктивно посилиться. На додачу до відчутної, приміром, із боку військових і рибалок.

Природно, що в зв’язку з атомними перспективами необхідно консолідувати російський та зарубіжний досвід. І скрупульозний його аналіз дозволить знайти гідну заміну принаймні новим майданчикам Мінатому й атомних флотів у Мурманську. До речі, розміщення бази діючого підприємства РТП «Атомфлот» в одному із варіантів також бачилося поза Мурманськом.

Уже є результати початкової стадії геологічного дослідження майданчиків для розміщення РАВ і ВЯП неподалік центрів переробки ВЯП — ВО «Маяк» і Красноярського гірничо-хімічного комбінату Мінатому. Міністр атомної енергетики РФ А.Румянцев підтримує орієнтацію на досвід північних сусідів Росії. Соціально-політичні, економічні та наукові переваги в проблемі ізоляції РАВ і ВЯП периферійних, але промислово розвинених нікеленосних провінцій країни, легко «стикуються» з закордонними економікою, технологією та інфраструктурою. До того ж, ці провінції повністю відповідають критеріям, висунутим норвезькою екологічною організацією «Бєллона» до територій довгострокового розміщення радіоактивних матеріалів. Ухвалення рішення щодо РАВ і ВЯП у Росії, як і при аналогічних процесах за кордоном, — багатогранний компроміс між різними верствами та фаховими групами суспільства.

З урахуванням усіх цих посилок, найкращий варіант довгострокового розміщення РАВ і ВЯП на території Росії слід прогнозувати для північних регіонів країни, розглядаючи передусім потенціал Печенги й Норильська.

Перемога на виборах губернатора Красноярського краю Олександра Хлопоніна приведе до переорієнтування основних потоків «Інтерросу» в Красноярський край. У цьому зв’язку Мурманська область 2003 року може втратити фінансові надходження від «Норильського нікелю», здійснювані в рамках щорічних домовленостей між компанією та Мурманською областю. Не виключено, що й сама компанія повністю переорієнтується на виробництво в Красноярському краї. Таким чином, знову постане питання майбутнього підприємств «Норильського нікелю» в Мурманській області.

Колективна суспільна свідомість Печенгського району Мурманської області унікальна. Вона може бути найбільш сприйнятливою до ідеї підземного розміщення ядерних матеріалів саме тут. На тлі економічних і загальних екологічних негараздів, як показали норвезькі соціологи, стурбованість населення району радіоекологічними проблемами мінімальна, порівняно з думкою людей із цього приводу в інших місцевостях Кольського півострова та в суміжних країнах.

Слід наголосити на ще одному аспекті. Норвегія, забезпечивши найвищий у світі рівень життя, переважно за рахунок шельфу нафти й газу, дозволяє собі спонсорувати програми ядерної та радіаційної безпеки на північному заході Росії. І спонукає до цього інші країни. Найімовірніше, аналогічно і ще обгрунтованіше розвиватимуться події й щодо Печенги. Зокрема з участю російських нафтогазових компаній. Мурманськ набирає ключової ролі в «нафтових відносинах» Росії та США.

Норильськ, крім того, дозволить реалізувати і досвід Мінатому щодо мерзлотної ізоляції РАВ і ВЯП. Він, напевно, зможе приймати РАВ і ВЯП не тільки північного заходу, Красноярська й Томська, а також Далекого Сходу та Челябінська.

Мінатом, схоже, уже розпочав консультації з «Норильським нікелем» щодо Печенги. І це узгоджується з тенденцією, яка, наче рух по спіралі, на новому рівні зберігає найкраще з напрацьованого й водночас відображає пошуки, викликані вразливістю конкретного майданчика Нової Землі.

Можливо, деякі розроблювані положення будуть корисні й при розв’язанні проблем ізоляції від біосфери нерадіоактивних шкідливих хімічних та бактеріологічних речовин загальнопромислового й військового походження.