ПРО ПРОЗОРІСТЬ І КОНКУРЕНЦІЮ НА РИНКУ ГАЗУ

Усього рік тому нова управлінська команда «Газу України» на чолі з Олександром Кисельовим узялася за, здавалося б, нереальне завдання — навести порядок на внутрішньому ринку газу. І нині, коли для багатьох настає пора відпусток, компанія підбиває підсумки першого року реформи. Втім, це лише мить між минулим і майбутнім. Істотно підвищивши за рік платіжну дисципліну промислових споживачів, «Газ України» ставить перед собою нове завдання — здійснити реформу у відношеннях із найскладнішим сегментом ринку — підприємствами теплокомуненерго.

— Олександре Володимировичу, ви розпочали реформу газового ринку майже рік тому і вже можете бачити її складнощі та результати. Якби така ситуація виникла нині, прийняли б ви таке саме рішення?

— Безсумнівно. Я займаю жорстку позицію з цього питання. Піднесення української економіки, що відбувається останніми роками, сприяло скороченню, а то і знищенню ніші, що займали трейдери. Я маю на увазі оплату газопостачань бартером, що процвітала у період слабкої структурованості товарних ринків, нестабільності цін тощо. Нині реформування економіки здебільшого завершене, неефективні виробництва перепрофільовані або закриті, а ефективні будують самостійну збутову політику. Необхідність у негрошових розрахунках зникла. Наведу лише один приклад: 2002 року частка негрошових розрахунків за газ по нашій компанії скоротилася до 1,5%.

Усім стало вигідніше працювати за гроші, вирішуючи в такий спосіб цілу низку проблем: звітність, планування, економічний аналіз, виробнича і маркетингова політика. Внаслідок цього нинішній етап розвитку української економіки вже не потребує наявності трейдерів, які організовують товарні схеми. На сьогоднішній день постачання газу стали збалансованими, підвищилася платіжна дисципліна, ринок вирівнявся.

— Невже в Україні не залишилося жодного трейдера?

— Присутність на ринку трейдерів триває по інерції — там, де це вигідно продавцю або покупцю газу. З тисяч трейдерів продовжують працювати щонайбільше дві сотні, більшість із яких близькі до малих газовидобувачів або торгують їхнім газом. Погоди на ринку вони вже не роблять, хоча і продовжують демпінгувати. Низькою ціною трейдери компенсують певну ненадійність своїх постачань (а коли газ проходить довгим ланцюжком посередників, збої неминучі), що загалом влаштовує невеликих і маневрених споживачів.

Вважаю, що і цей сегмент ринку в найближчому майбутньому самоструктурується: або СП створять власні збутові структури, або кілька найкращих трейдерів переберуть на себе основні обсяги газу. Але в будь-якому разі це вже буде ринковим процесом. А паразитування на трейдингу нашого газу «Газ України» припинив рівно рік тому.

— Чи можна говорити про те, що виконати поставлене завдання «Газу України» якоюсь мірою допомогло те, що «Ітера» залишила український ринок?

— «Ітера» справді була частиною проблеми, а не частиною рішення. Торік ця компанія розпоряджалася більш як 13 млрд. кубометрами газу, що здебільшого продавала посередникам на українському кордоні, тобто до сплати імпортного ПДВ.

Я б не хотів вдаватися в подробиці, але в результаті цей газ «заходив» до України без податків, чим цілком ламав ринок сумлінним компаніям, насамперед «Газу України». Те, що «Ітера» пішла, в остаточному підсумку привело до оздоровлення ринку і вирівнювання умов для всіх його учасників.

Крім того, передаючи функції транзиту газу від «Ітери» до «ЮралТрансГаз», ми заощаджуємо понад мільярд кубометрів газу на рік, вартість якого перевищує 60 млн. доларів. Є й інші явні переваги.

— Як уплинула реформа на фінансовий стан самої компанії «Газ України»?

— Ми почали заробляти більше, оскільки стали продавати газ самостійно і з максимальною ефективністю. Якщо 2001 року наші продажі промисловим споживачам не перевищували 5 млрд. кубометрів, то в 2002-му (причому за рахунок другого півріччя) зросли вже до 6,8 млрд. План на поточний рік передбачає збільшення прямих постачань до 11 млрд. кубометрів газу.

Ми посилили дисципліну газопостачань, зайняли принципову позицію відносно неплатників і зажадали від покупців виконання зобов’язань. У результаті збільшилися не лише обсяги продажів газу, а й відсоток оплати по них. Нам удалося перевести частину споживачів на передоплату, і ми продовжуватимемо роботу в цьому напрямі.

— Проте реформа газового ринку викликала неоднозначну реакцію...

— На ринку було відверте свавілля. Ми просто навели порядок. Я розумію, що на газі кожен хоче собі щось «урвати». Справді, так було ще кілька років тому, але нині все змінилося. Ще раз повторю — необхідність у трейдерах відпала, причому відпала давно.

Нас, звичайно, обвинувачували в монополізмі на ринку промислових постачань — не без цього, проте не варто забувати, що ми постачаємо газ ще і населенню, комунально-побутовій, бюджетній сфері нарешті. Ми запрошуємо всіх бажаючих ввійти в ці сегменти ринку і готові поступитися їм частиною. Будь ласка!

Деякі компанії вже зробили це, викупивши облгази, і відчули всі «принадності» роботи в цих сегментах. Сьогодні ми разом ділимо черствий хліб неплатежів теплокомуненерго і населення. З моєї точки зору, це справедливо.

Можна навести ще і приклад Росії. Там усі без винятку нафтові компанії, незалежно від розміру і впливовості, мають право постачити на експорт рівно третину видобутої ними нафти. Інше вони зобов’язані реалізувати всередині Росії і за нижчими цінами. Така система була б адекватною і для українського газового ринку: хочеш постачати меткомбінату, забезпечуй газом прилеглу область! А сьогоднішня ситуація, коли трейдери поставляють газ промисловості, а ми самостійно виконуємо соціальну функцію з постачання газу населенню і комунально-побутовим підприємствам, на мій погляд, несправедлива.

— Що ви можете назвати основним досягненням реформи?

— Усунення дискримінації тих, хто працює чесно. Ми вирівняли умови роботи на ринку для всіх його учасників, а не лише для себе. І багато компаній це влаштувало. Сьогодні на рівних із нами газ постачають і імпортери російського газу, і трейдери малих газовидобувачів. Але ми конкуруємо в економічній площині — собівартості, ефективності, скороченні витрат, створенні кращих умов для споживача. А раніш була «гра в одні ворота» — ворота «Газу України», що будувалася на основі напівлегальних «схем».

Причому вирівнювання «ігрового поля» відбулося настільки гладко, що мало хто за межами цього ринку взагалі помітив зміну правил. Так, безумовно, були відключення боржників, але результат наявний: споживачі почали платити. За минулий рік ми зібрали 90,4% вартості газу, у тому числі понад 88% — грошима. Це найвищий результат за історію існування «Газу України». Водночас ми закачали на зиму найбільший обсяг газу за останні п’ять-шість років.

Загалом можу сказати, що система вжитих заходів зміцнила енергетичну безпеку країни. Це, мабуть, і є основним досягненням.

— Проте тут ще зміцнювати і зміцнювати...

— Зрозуміло, реформа ще не завершена, вона повинна і буде тривати. Ми на практиці застосували інструментарій, який дав змогу прибрати всі чинники, що деформують ринок, і сьогодні переходимо до наступного етапу — реформи взаємовідносин із теплокомуненерго (ТКЕ).

Найближчим часом ми маємо намір упритул зайнятися ТКЕ в трьох-чотирьох областях, щоб на практиці довести всім — за газ можна розраховуватися на всі 100%. Зрозуміло, ми багато в чому ризикуємо, беручи на себе ще і цю гору проблем. Та, повірте, коли підраховуєш гроші, котрі безповоротно витратилися, але, між іншим, є державними, то починаєш розуміти, що час пасивного споглядання минув — настав час щось робити.

А щоб знайти відповідь на запитання, потрібно досконально розібратися в системі зсередини. Адже коли знаходишся зовні, очевидний лише «вхід—вихід». «На вході» теплокомуненерго збирає гроші з населення. Враховуючи, що за газ населення сплачує понад 90%, а платежі виставляються за єдиною квитанцією, логічно припустити: тепловики також одержують 90% платежів. Але «на виході» вони сплачують за газ до 50%. Коли запитуєш, де «зависла» різниця, починаються розповіді про суцільні збитки. І це притому, що з 1999 року ми не змінювали ціну на газ, а вартість тепла підвищували мінімум двічі.

Коли частина ТЕЦ перейде під наше управління і ми зсередини оцінимо стан справ, вважаю, більшість теплокомуненерго почне відчувати кризу жанру у своїх розповідях. Ми ставимо перед собою завдання розкрити механізм роботи ТКЕ між «входом» і «виходом» грошей. Наша мета — прозорість, створення позитивного прикладу, від якого вже не можна буде відмахнутися.

— Коли ви плануєте розпочати практичні дії?

— Для початку нам довелося розібратися з тим, що таке теплокомуненерго. Частина з них належить комунальним громадам, частина перебуває в оренді, частина вже приватизована. Щось може бути передано нам колегіями обладміністрацій, щось — за згодою орендарів або трудових колективів.

Нам потрібно було визначитися з приводу характеру взаємовідносин із новою керуючою компанією, що займеться ТКЕ: суто комерційних, горизонтальних, вертикальних. Сьогодні нам удалося знайти оптимальну схему, що буде передана на розгляд Кабміну відразу після затвердження спостережною радою «Нафтогазу України».

— А в чому полягає ця схема?

— Ми хочемо створити дочірню компанію НАКу і назвати її «Газ Тепло», що візьме підприємства теплокомуненерго в управління і нестиме всю повноту відповідальності за розрахунки підконтрольних підприємств. Водночас «Газ Тепло» шукатиме шляхи погашення боргів минулих років, аналізуватиме систему витрат ТКЕ і підвищуватиме їхню ефективність. У тому, що підвищувати є що, особисто я не сумніваюся.