«ПРИВАТ»изація нафтових активів?..

У ланцюзі приватизаційно-господарських перетворень останнього часу створення так званої вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) на базі основного нафтовидобувного вітчизняного підприємства — ВАТ «Укрнафта» виглядає навіть логічно. Із тією лише різницею, що останні державні нафтовидобувні й нафтопереробні активи перерозподіляються... на користь групи «Приват». А ініціатору створення національної вертикально інтегрованої нафтової компанії — НАК «Нафтогаз України» — дістанеться, схоже, тільки «втішливий приз»: 1% плюс одна акція. Це лише дозволить «Нафтогазу» розраховувати на присутність свого представника в керуючих органах компанії.

Колізія в тому, що досі ВАТ «Укрнафта» входила до складу НАК «Нафтогаз України», а держпакет акцій (49% статутного фонду) нафтовидобувної компанії був довірений НАК в управління.

Але справа навіть не в тому, що «Нафтогаз», два роки тому ініціювавши створення вітчизняної нафтової компанії із завершеним виробничим циклом (від свердловини до бензоколонки), нині, схоже, позбавляється активів «Укрнафти». Нюанс у тому, що «ПРИВАТ»изація «Укрнафти» запропонованим способом зовсім не означає: віднині нафтовою компанією і справді управлятимуть ефективніше. Принаймні присутність у портфелі компаній групи «Приват» акцій тієї самої «Укрнафти» та Кременчуцького НПЗ дає вагомі підстави в цьому засумніватися. Але спочатку — про те, що ж усе-таки відбувається.

Отже, відповідно до указу Президента від 16 липня «Про заходи для підвищення ефективності управління нафтовою галуззю» (ой і врожайним видався липень на «нафтові» рішення!), Кабінет міністрів України має збільшити статутний фонд ВАТ «Укрнафта», зберігши при цьому за державою 50%+1 акція, для чого в статутний фонд «Укрнафти» передадуть 25% акцій ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (Дрогобицький НПЗ у Львівській області) та 43,054% акцій ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ на Полтавщині), оцінених за ринковою вартістю.

Крім того, уряд має розробити програму створення мережі оптової і роздрібної торгівлі нафтопродуктами, виробленими «Укртатнафтою» і НПК «Галичина», і механізми залучення інвестицій для розвитку «Укрнафти», а також модернізації нафтопереробних підприємств.

Президент зобов’язав Кабмін розробити шляхи збільшення активів «Укрнафти», зокрема за рахунок збільшення її часток у статутних фондах «Укртатнафти» та НПК «Галичина».

У рамках реалізації цього указу Президент доручив у двотижневий термін передати Фонду держмайна України держпакет акцій «Укрнафти» в розмірі 49% статутного фонду, залишивши в НАК «Нафтогаз України» пакет акцій «Укрнафти» в розмірі 1%+1 акція для забезпечення участі в її управлінні. Як уже зазначалося вище, колись цей держпакет акцій нафтової компанії було передано в управління «Нафтогазу».

Л.Кучма також віддав доручення в максимально стислі строки провести загальні збори акціонерів «Укрнафти», аби узаконити збільшення статутного фонду компанії шляхом додаткової емісії, при цьому зберігши за державою 50%+1 акцію із відповідним розподілом між ФДМ і «Нафтогазом України» та передавши в статутний фонд «Укрнафти» держпакети акцій «Укртатнафти» та НПК «Галичина».

У п’ятиденний термін уряд, ФДМ і НАК «Нафтогаз України» мали відпрацювати питання залучення інвестицій для розвитку «Укрнафти» з метою модернізації «Укртатнафти» та НПК «Галичина», а в двотижневий — розробити програму створення мережі оптової і роздрібної реалізації нафтопродуктів виробництва цих двох нафтопереробних підприємств.

Терміни, як ви помітили, вказано рекордно мінімальні. Іншими словами, за два тижні від дати підписання указу наказано зробити те, чого та сама група «Приват», як, утім, і інші акціонери «Укрнафти» й «Укртатнафти» не спромоглися зробити за кілька років, які передують появі згаданого указу.

Поза сумнівом — інвестиції нафтової галузі однозначно потрібні. Як і ефективний власник і управляючий. Але хто сказав, що це під силу саме групі «Приват»? І що виграє у цій ситуації вітчизняна нафтова галузь, покликана бодай трохи послабити залежність України від імпорту нафти й нафтопродуктів і змікширувати цінові коливання на українському ринку нафтопродуктів?

Ідея створення національної вертикально інтегрованої нафтової компанії активно мусувалася в Україні приблизно з 2002-го року. Уже давно було підготовлено проект постанови про створення компанії «Нафта України», котра, за задумом авторів того проекту, мала стати дочірньою компанією «Нафтогазу». У її управління передбачалося передати акції, що належать державі в статутних фондах чотирьох підприємств галузі: найбільшої української нафтовидобувної компанії ВАТ «Укрнафта» (щорічний видобуток якої становить майже 3,6 млн. тонн нафти), а також трьох нафтопереробних заводів — «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), «Нафтохімік Прикарпаття» (Надвірнянський НПЗ) і НПК «Галичина» (Дрогобицький НПЗ).

Правда, ще торік Фонд держмайна України своїми діями фактично відмовився від цих намірів: оголошені конкурси з продажу держпакетів двох західноукраїнських НПЗ так і не відбулися; заяви про плани «поглиблення» приватизації «Укрнафти» так і залишалися заявами. А вже на початку поточного року ФДМ повідомив: і держчастку в «Укртатнафті» буде продано ще до кінця цього року. У перелік підприємств, оголошених для продажу в 2004-му, входить і НПК «Галичина».

Проте в лютому ФДМ тимчасово призупинив підготовку конкурсів із продажу приналежних державі пакетів акцій у всіх перелічених вище нафтопереробних компаніях — до вивчення можливості створення на їхній базі за участі «Укрнафти» національної ВІНК.

А з появою указу «про зміцнення позицій» «Укрнафти», очевидно, передусім зміцнить свої позиції група «Приватбанк». По суті, у руках «Приватбанку» опиниться нафтова компанія, яка за масштабами свого бізнесу перевершуватиме будь-яку з нині працюючих в Україні нафтових компаній. Адже попри те, що на українському нафтовому ринку провідні позиції займають компанії із російським корінням, їхня сировинна база там же, де й їхнє коріння.

Тим часом, ВАТ «Укрнафта» у першому півріччі 2004 року збільшило видобування нафти з конденсатом на 7% порівняно з аналогічним періодом торік — до 1506,9 тис. тонн. І, як ніколи раніше, активно розвиває власну мережу автозаправних станцій (АЗС), довівши їхню кількість до 175.

Статутний фонд «Укрнафти» становить 13,557 млн. грн., проте ринкова капіталізація (за котируваннями в ПФТС на 21 липня) — 3768,9 млн. грн.

Поки ще контрольний пакет акцій «Укрнафти» (50%+1 акцій) перебуває в управлінні «Нафтогазу України», а найбільшим міноритарним акціонером, котрий контролює 42% акцій, є група компаній, так чи інакше пов’язаних із «Приватбанком», які також частково контролюють НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття».

2003 рік найбільше в Україні нафтопереробне підприємство, на чиїй базі створено ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчук), закінчило з чистим прибутком 95,3 млн. грн. Правда, при цьому завод скоротив переробку нафти порівняно з 2002 роком на 3,7%, до 6628,6 тис. тонн (31,3% від загального обсягу переробки на українських НПЗ).

За перше півріччя 2004-го ЗАТ «Укртатнафта» переробила 3,538 млн. тонн нафти. Для порівняння: усі шість нафтопереробних заводів за той самий період переробили, за даними Мінпаливенерго, 10,282 млн. тонн нафти.

Цікаво, що в статутному фонді ЗАТ «Укртатнафта» акціонери з Татарстану сумарно володіють понад 55% акцій: Держкоммайна Республіки Татарстан належить 28,778%, компанії «Татнефть» — 8,613%, корпорації Seagrоup International Ink. — 9,96%, компанії Amruz Trading AG — 8,336%. До слова, акціонери з Татарстану неодноразово давали зрозуміти, що контролюють згадані вище американську та швейцарську компанії.

2003 року НПК «Галичина» (Дрогобич) збільшив переробку нафти порівняно з попереднім роком на 22,8% — до 2,066 млн. тонн. У січні—червні поточного року НПК «Галичина» переробив 1,203 млн. тонн нафти.

За даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку, 25% акцій НПЗ «Галичина» належить Фонду держмайна, 11% — Norcroft Management Limited (Великобританія) і 24,99% — фізичній особі. На НПК «Галичина» з другої половини 2001 року працює команда менеджерів із волинського підприємства «Континіум».

Як бачите, група «Приват», котра й раніше мала вплив на нафтові компанії, що нині вже переходять під її контроль, тепер матиме в своєму розпорядженні вельми істотні виробничі й фінансові активи. А ось як вона ними розпорядиться?

Адже, хоч круть, хоч верть, а на українському нафторинку з’являється прообраз вагомого монополіста. І його антикризові менеджери (так уже повелося, інших у нас не буває) легко зможуть компенсувати незначні (порівняно з потребою вітчизняного ринку) обсяги видобутку нафти імпортом із тієї самої Росії. Як варіант, можна, приміром, компенсувати витрати на придбання нафтосировини з допомогою підвищення цін уже на вироблені на «своїх» потужностях нафтопродукти. Справа це, звісно, ризикована, але та сама група «Приват» уже створила прецедент.

Якщо пам’ятаєте, у вересні 2003-го в Україні також сталася бензинова криза. Не те щоб оператори ринку нафтопродуктів не погріли на цьому руки (зрештою, на цьому значною мірою будується їхній бізнес, хоч як би вони це заперечували). Але погоріли на зловживанні монопольним становищем саме дніпропетровські «приватівські» оператори АЗС, зокрема, з «Сентозы». Антимонопольний комітет, пригадується, не на жарт розсердився і оштрафував винуватців більш ніж на 90 млн. грн. Отож немає гарантії, що, отримавши у своє розпорядження держактиви в нафтовій галузі, «Приват» не вчинить у такий самий спосіб.

До слова, дніпропетровські оператори ринку нафтопродуктів, серед яких і «приватівські» господарі АЗС, уже нинішнього року, попри те, що основні нафтові компанії дотримали слова і тримали ціни на бензин марки АІ-95 на рівні 2,9 грн. за літр від часу підписання меморандуму з урядом, цю планку встановили лише в другій половині липня. А до цього два-три тижні «розгойдувалися», поки місцева влада в примусовому порядку не «умовила» регіональних нафтотрейдерів знизити ціни й підписати меморандум обласного значення.

Через дивний збіг обставин, після торішнього обвинувачення у регіональному монополізмі мережу АЗС дніпропетровських компаній, що проштрафилися перед АМК, уже в жовтні 2003-го придбала... «Укрнафта», чиї 42% акцій уже тоді контролював «Приватбанк». Глава «Укрнафти» Ігор Палиця тоді на прес-конференції заявив: за 105 АЗС компанія уже заплатила 385 млн. грн. Проте вони не могли перейти у власність «Укрнафти» без дозволу на те Антимонопольного комітету. Наступне придбання 35-ти АЗС обійшлося «Укрнафті» вже понад 200 млн. грн. Між іншим, усі компанії, у яких було куплено АЗС, мають дніпропетровську прописку — «Авиас «Плюс» (35 АЗС), «Водограй» (35), «Евротрейд» (70). А керівництво «Укрнафти» не робило таємниці з того, що скуповує АЗС, підконтрольні групі «Приват». Що з цього може вийти, неважко, напевно, передбачити.

Але навіть не це найцікавіше. Родзинка угоди — ціна придбаних «Укрнафтою» автозаправок. Новоявлена ВІНК «Укрнафта» планує створити мережу з 200 АЗС. Але будувати й купувати комплекси компанія почне лише наступного року. На це планується виділити 90 млн. дол., тобто по 450 тис. доларів за одну АЗС (коли, звісно, ми не дуже помилилися у підрахунках). Правда, уже нинішнього року покупка кожної придбаної АЗС (у «Привата») в середньому обійшлася «Укрнафті» майже в 1 млн. доларів. Фахівці галузі запевняють: стільки справді може коштувати новенький сучасний автозаправний комплекс, скажімо, у столиці. А в інших регіонах красна ціна їм 200, максимум 500 тис. дол. (навіть для суперсучасних комплексів). Тим часом, навряд чи в «Укрнафти» набереться більш ніж три АЗС у Києві, куплені в «Привату».

Чи варто говорити, що кошти на придбання АЗС у «Привату» компанія «Укрнафта» брала з того, що сама заробила. Причому торік компанія отримала 892 млн. грн. чистого прибутку, але акціонери — а основний із них — держава — ніяких дивідендів не побачили.

Партнерство та співволодіння акціями — це мистецтво. Річ тонка та чревата конфліктами інтересів. Українська історія ними рясніє. «Приватбанк» і афільовані з ним компанії — не виняток. Як поведуться вони після «ПРИВАТ»изації «Укрнафти» — ще незрозуміло. Зате відомо про непрості стосунки з партнерами в тому самому нафтобізнесі.

А восени торік не на жарт розгорівся конфлікт між «Приватбанком» і його партнером Watford Group (Великобританія). Дочірня структура британської компанії Watford Petroleum Ukraine Holdings Limited ініціювала судові процеси в Україні проти приватних реєстраторів цінних паперів стосовно приналежних їй акцій двох нафтопереробних заводів — «Нафтохіміка Прикарпаття» (42%) і НПК «Галичина» (10%). У контексті останніх подій цілком очікуваною буде активізація позовних претензій британського партнера, які, скоріш за все, отримають максимальну політичну підтримку.

«Приват» на те, напевно, і «Приват», аби процвітати в справі приватизації різноманітних активів. Проте це ще не означає автоматично успіх в управлінні приватизованих компаній, що засвідчує досвід того самого «Приватбанку», скажімо, у гірничо-металургійній галузі. А стосовно «Приват»изації вітчизняної ВІНК, то нам видалася цікавою думка народного депутата Ігоря Єремеєва: «Мотивацією створення ВІНК є необхідність контролю з боку держави українського ринку нафтопродуктів. Існує кілька методів впливу на ринкову ситуацію. Зокрема, це створення відповідної законодавчої бази, створення держрезерву й регулювання шляхом поставки на ринок певної кількості нафтопродуктів, а також створення ВІНК. Останній варіант, безумовно, важливий. Але держава сьогодні володіє контрольним пакетом акцій «Укрнафти», і для створення ВІНК досить включити в систему один нафтопереробний завод, чиї потужності порівнянні з обсягом видобування нафти в Україні. Приміром, «Нафтохімік Прикарпаття» або НПК «Галичина». Запитується: навіщо у ВІНК включати три підприємства, якщо обсяг їхньої переробки в 4—5 разів більший, ніж «Укрнафта» видобуває нафти?

Але ще цікавіше те, що у ВІНК передаються держпакети «Галичини» й «Укртатнафти», але не пакет акцій «Нафтохіміка Прикарпаття».

Подивимося, хто є співвласником «Укрнафти»: 48% належать «Приватбанку». 755 акцій «Нафтохіміка» — також «Приватбанку». Отримавши ще 43% «Укртатнафти» та 25% «Галичини» (а ми знаємо, що «Приват» уже контролює 32% «Галичини»), «Приватбанк» створює монополію, рівних якій немає в Україні. Логічне запитання: чи не є це обманом уряду й усієї держави, якщо благими намірами створити ринковий інструмент регулювання ринку нафтопродуктів України деякі люди прикривають конкретну мету — створити монополію і потім диктувати свої умови на тому самому ринку нафтопродуктів? Із такою монополією нам доведеться потім боротися не один рік.

Але головне — за копійки будуть віддані активи Кременчуцького НПЗ, 43% якого коштують не менш ніж 300 млн. дол. Держава в цій ситуації не отримає нічогісінько. Аналогічна ситуація і з «Галичиною». Однозначно її акціонери в рамках закону відстоюватимуть свою позицію. Ми однозначно втручатимемося у процес, роз’яснюючи проблематику, що виникне при створенні такої ВІНК.

Насправді вертикально інтегровану компанію можна було давно створити. Адже «Приватбанк» контролює «Нафтохімік Прикарпаття» і «Укрнафту». Нічого не треба було придумувати, із огляду на те, що «Приватбанк» контролює і майже 800 АЗС. За великим рахунком, ВІНК практично була готова, і цієї структури було б цілком досить».

Як і у випадках із продажем держчасток інших значних вітчизняних підприємств, в історії з «Укрнафтою» не обійшлося і не обійдеться без інтриг. Практичне ж втілення ідеї створення державної ВІНК є результатом зіткнення значних бізнес-структур. Запитується: причому тут тоді нещаслива нафтова галузь?

На чию користь вирішиться цей конфлікт інтересів, поки що можна лише здогадуватися. Як і про те, що робитимуть інші претенденти на «нафтову корону» України — новоявлену «Укрнафту».