Пристрасті по генпідряду

Дністровська ГАЕС в Чернівецькій області — наймасштабніший гідроенергетичний проект Європи. Наприкінці минулого року тут запустили у дослідно-промисловому режимі перший агрегат потужністю 324 тис. кіловат, який уже подає електроенергію в загальну мережу. Будівельники готуються до спорудження наступних гідроагрегатів.

Про досягнення і проблемні питання ГАЕС на Дністрі розповідає Сергій ЛІСНИЧЕНКО — генеральний директор ТОВ «Енергопром», генпідрядника будівництва.

— Дністровська гідроакумулююча електростанція загальною потужністю 2268 МВт у генераторному і 2947 МВт у насосному режимі була запроектована для регулювання частоти в об’єднаній енергосистемі колишнього СРСР разом з іншими електростанціями цього типу у зв’язку зі спорудженням значних базових потужностей на АЕС і ТЕС в європейській частині Союзу.

Комплекс будівель, споруд і механізмів дністровського гідроакумулятора — справді унікальний проект, якого Європа ще не знала. Унікальність його, зокрема, у тому, що кожен із семи запланованих гідроагрегатів виконує подвійну функцію: насоса — при підніманні води у верхній басейн і генератора — під час перетворення потенціальної енергії води на електричну. Вихід на проектну потужність здійснюється за півтори-дві хвилини. Зрозуміло, що виробництво таких агрегатів не є типовим, тому можна сміливо стверджувати, що гідроагрегат, який запрацював торік на нашій станції, неординарний навіть за світовими мірками. Відрадно, що виробили його на українських заводах — харківських ВАТ «Турбоатом» і ДП «Електроважмаш». Словом, нам є чим пишатися, є що показати світові.

— Що ще отримає країна з пуском Дністровської ГАЕС, окрім світового визнання своїх інженерно-технічних можливостей?

— Енергосистема України впродовж останніх років більшу частину часу працює ізольовано від інших національних енергосистем (окрім Молдови). До того ж характеризується надто великою часткою базових потужностей на АЕС (в окремі місяці вона сягає 50%), недостатньою потужністю ГЕС і неможливістю використання маневрових потужностей ТЕС. Така ситуація призводить до вимушеного коливання частоти струму в енергосистемі впродовж доби. Інколи величина коливання між піками навантаження і нічними «провалами» становить усі 1,5 Гц за оптимального показника не більш як 0,05 Гц. Це не тільки завдає шкоди споживачам електроенергії, а й призводить до значних перевитрат палива на електростанціях і зниження надійності роботи основного обладнання теплових електростанцій, оскільки йому доводиться працювати в непроектних різко змінюваних режимах.

Проте особливу тривогу викликає зниження за такої частоти струму безпеки роботи АЕС, а також вірогідність «розвалу» енергосистеми у разі аварійного автоматичного відключення великої одиниці потужності при відсутності на даний момент резерву на ГЕС. Соціально-економічні збитки від таких аварій важко підрахувати. Щоб забезпечити надійне і ефективне функціонування об’єднаної енергетичної системи держави, і вводяться в експлуатацію маневрені потужності, такі як Дністровська ГАЕС.

Значення ГАЕС — не тільки у забезпеченні стабільної протягом доби (відповідно до режиму споживання) частоти електроенергії та запобіганні аварійним ситуаціям в енергосистемі. Дністровська електростанція дасть значний економічний ефект для країни в цілому та для енергетичної галузі зокрема. Вона генеруватиме дорогу й гостродефіцитну «пікову» електроенергію за рахунок дешевої нічної, а також перебере на себе функції регулювання навантаження в енергосистемі, що їх виконують сьогодні непристосовані для цього енергоблоки ТЕС. Як наслідок, зменшаться витрати на їх експлуатацію, насамперед — на придбання палива та ремонти обладнання. А також буде забезпечено стабільну роботу атомних електростанцій, зупинки й пуски яких потребують набагато більших витрат, ніж експлуатація у нормальному режимі.

Також станція може працювати у режимі синхронного компенсатора, коли коефіцієнт потужності коригується з допомогою конденсаторів, установлених в енергосистемі. Це дасть змогу заощадити кошти на їх встановлення та обслуговування.

Зрештою, досить вигідно продавати «пікову» електроенергію в суміжні енергосистеми інших держав при переході на паралельну з ними роботу.

— Спорудження таких грандіозних об’єктів завжди впливає на соціальну сферу регіону та його екологію.

— Станція зводиться на межі Чернівецької, Вінницької, Хмельницької областей та Молдови і, можна сказати, вже принесла у найвіддаленіші від обласних центрів регіони певні блага цивілізації, які ще невідомо коли тут з’явилися б. Завдяки їй з’явилися навчальні, медичні заклади та інші об’єкти соціальної інфраструктури. Навколишні села мають тепер газ, хороші дороги, вуличне освітлення. Адже значний відсоток освоюваних на будівництві коштів спрямовується на розвиток регіону та Новодністровська, що виник як місто-супутник Дністровського каскаду ГЕС та ГАЕС.

Будівництво допомагає також вирішувати питання працевлаштування і місцевого населення, і тисяч працівників заводів України, на яких виробляють обладнання для станції. Щоправда, через призупинення фінансування робіт трудові колективи, що були задіяні безпосередньо на будівництві і наприкінці минулого року налічували близько чотирьох тисяч людей, сьогодні більш як на дві третини зменшили свою кількість.

Щодо екології, то серед усіх наявних потужностей, що генерують електроенергію, гідроенергетика вважається найбезпечнішою. Виробництво електроенергії Дністровською ГАЕС порівняно з тепловими та атомними електростанціями практично не несе загрози довкіллю. Робота її гідроагрегатів супроводжується аерацією, тобто збагаченням води киснем, що позитивно впливає на водні ресурси та річкову фауну.

— З огляду на останні кадрові зміни в «Укргідроенерго», що виступає замовником будівництва, Дністровська ГАЕС має шанс перейти із державної власності до рук приватного капіталу. Активізувалися і компанії, охочі прибрати генпідряд.

— До спроб рейдерських захоплень із залученням народних депутатів, правоохоронних структур «Енергопрому» не звикати. Однак питання генпідряду будівництва Дністровської ГАЕС виходить далеко за межі будь-чиїх корпоративних і приватних інтересів. Воно має державну вагу, адже на кону — енергетична міць і міжнародний імідж країни.

А тому, як то кажуть, не за себе — за державу образливо. Інша річ, якби на будівництво, яке стало нам мало не рідним і за яке ми несемо зараз відповідальність, прийшла потужна будівельна компанія, яка краще за нас здатна зводити гідроенергетичні станції. Але сьогодні такої в країні просто нема. Ми ж маємо чималий досвід у цій сфері — побудували не один такий об’єкт (зокрема, і за кордоном), маємо всю необхідну техніку, а головне — спеціалістів, яких збирали по всьому світу, запрошуючи з аналогічних будов. Треба сказати, що українських фахівців цінують скрізь, а світова гідроенергетика переживає нині будівельний бум.

«Енергопром» без роботи не залишиться — уже є безліч пропозицій взяти участь у серйозних бізнес-проектах, у тому числі міжнародних. Але нам не байдужа доля цієї ГАЕС. Залишається сподіватися, що ті, від кого вона залежить, виходитимуть із державницьких позицій.

— Сергію Борисовичу, реанімація будівництва станції та пуск першого гідроагрегату не відбулися б без сприяння попередніх урядів. Як позначиться на подальшій долі ГАЕС зміна керівництва країни?

— Кожна влада покликана приймати рішення задля забезпечення стабільності та добробуту народу. А ми зобов’язані втілювати їх у життя. Президент Віктор Янукович — розсудливий і цілеспрямований політик, добрий господарник, який знає і розуміє, що гідроакумулюючі електростанції вкрай необхідні для забезпечення енергетичної конкурентоспроможності України. Впевнений, що керівництво держави сприятиме продовженню будівництва Дністровської ГАЕС з поетапним введенням в експлуатацію всіх семи її агрегатів.

Сьогодення потребує дедалі більш збалансованих і маневрових енергетичних потужностей, яких ще вкрай недостатньо. А тому, за великим рахунком, жодна політична ситуація не повинна мати і не має впливу на час, який невблаганно вичерпує залишковий ресурс створених ще радянською владою енергетичних систем.