ПРИГОДИ BRITISH PETROLEUM У РОСІЇ

BP Amoco, яка нещодавно трансформувалася в третю за величиною нафтову компанію у світі з абревіатурою BP PLC, з’явилася на російському ринку 1997 року, маючи у своєму активі не тільки амбіції, що відповідали рангу, а й півмільярда доларів інвестицій (як передбачалося, лише на початок). Сконцентрувавши свою увагу на Самотлорському родовищі, одному з десяти найбільших у світі нафтових полів, транснаціональна корпорація доклала чимало зусиль до того, щоб налагодити партнерські взаємини з місцевими нафтовими магнатами. Як правило, поява на національному ринку таких акул міжнародного імперіалізму перекриває кисень місцевим верховодам, з приводу чого не перестають обурюватися численні противники глобалізації. Проте в цьому разі події розгорталися за сценарієм «російські олігархи б’ються — в іноземних інвесторів чуби тріщать». 18 місяців готувалося підписання документів про партнерство між BP і «Черногорнефтью», яке в останній момент знову було блоковане протистоянням між «Альфа-групою» і концерном «Интеррось». Проте, як з’ясувалося, BP цілком зможе отримувати в Росії прибуток і без вирішення спірного питання щодо акцій компанії «Сиданко». Правда, трохи за іншою статею.

Після утворення 1996 року спільного підприємства з американською корпорацією Mobil Corp. для проведення операцій на європейському ринку BP успадкувала мережу бензоколонок, у тому числі й у Москві. Проте тоді цьому бізнесу великого значення не надавали, і основні зусилля було сконцентровано на Польщі, правила гри в якій були значно прозоріші, ніж у Росії. Ситуація змінилася після встановлення партнерських взаємин з місцевою ST Group, що має досить тісні зв’язки з московським урядом. Зараз спільному підприємству належать 30 бензоколонок у Москві й Підмосков’ї, кожна з яких продає в середньому по 13 млн. літрів бензину на рік. Цей показник у чотири рази вищий за середній по Європі й утричі вищий за середньоамериканський. Проте до березня нинішнього року Petrol Complex (а саме так називається це спільне підприємство) прибутку не давало. Причиною були обвал рубля і дуже високі доларові ціни на імпортне устаткування. З весни нинішнього року набагато дешевше устаткування почали закуповувати в Росії, і справи відразу пішли на краще. Крім того самі бензоколонки поступово трансформувалися в міні-маркети, з експрес-кафе і відмінним обслуговуванням, що негайно зробило ці заклади дуже популярними. Навіть президент Росії Володимир Путін, проїжджаючи щодня повз дві такі заправки, звернув увагу на їхню відмінну роботу.

Хоч як це дивно (принаймні іноземним інвесторам), саме цей чинник і може стати вирішальним у суперечці за акції «Сиданко». Джефф Франкс, генеральний директор Petrol Complex, каже, що саме хороша репутація допомагає компанії виплутуватися з дуже специфічних проблем, характерних для місцевого ринку. Наприклад, бензоколонка, що зараз будується, виявилася закрита відразу двома інспектуючими службами, вимоги яких виключають одна одну. «Коли я вперше потрапив сюди, — каже Д.Франкс, — я думав, що мені дісталися дуже погані перекладачі. Зате тепер я вже знаю, що закони тут написані так, що одне й те саме правило може звучати зовсім по-різному, залежно від того, який чиновник його озвучує».

Джефф Франкс вважає себе оптимістом. Від країни, вік якої обчислюється одним десятиліттям, іншого, на його думку, очікувати важко. І те, що протягом останніх двох років ця країна пройшла значний шлях від абсурду до доцільності, він вважає великим успіхом.