Поляки «заправлятимуться» вугіллям. З користю для Донецька

У польській Сілезії побудують сучасний завод з переробки неякісних сортів вугілля на синтезований газ. Державна Вугільна компанія виділила близько мільйона злотих (350 тис. дол.) на виконання концептуального проекту та підготовку вкладення інвестицій. Пошук інвестора ще не завершено, однак компанія вже веде серйозні переговори з кількома світовими енергетичними гігантами. Готовність інвестувати в сучасні вуглепереробні заводи на території Польщі, які не викидатимуть в атмосферу парникових газів, висловлюють General Electric, Vattenfall, E. ON, RWE, Powerfuel, British Gas та Sasol. Менеджери Вугільної компанії передбачають, що потрібні інвестиції в обсязі 6,2—6,6 млн. злотих, а експлуатація заводу розпочнеться через шість років. Як оцінюють фахівці, щороку в польській частині Сілезії можна переробляти на синтезований газ до 6 млн. тонн вугілля. Його використовуватимуть на місці безпосередньо для виробництва електроенергії (будівництвом електростанції зацікавилася американська General Electric), а також перероблятимуть на газоподібне та рідке паливо (зокрема на бензин) і використовуватимуть як сировину в хімічній промисловості.

Інвестиції в польську вугледобувну та вуглепереробну промисловість — це один з елементів значно ширшої європейської тенденції. Останнім часом спостерігається збільшення зацікавленості Брюсселя у використанні «чорного золота», яке донині вважали досить забруднюючим навколишнє середовище паливом. Причина цього дуже проста: зростаючі ціни імпортованих нафти та газу, нестабільна політична ситуація в країнах, в яких Європа купує сировину, складні відносини з ними. Натомість вугілля в країнах ЄС не бракує. До того ж ці ресурси відносно рівномірно розміщуються в Європі та світі, що зменшує загрозу енергетичних конфліктів на цій основі. Варто брати до уваги, що кожна друга тонна видобутого в ЄС вугілля походить саме з Польщі — тож не випадково саме цією країною цікавляться світові корпорації-гіганти.

Європейська комісія відверто називає вугілля основним засобом досягнення енергетичної безпеки євроспільноти. Таку роль йому відведено до того часу, коли на провідне місце вийдуть відновлювальні джерела енергії. Та попри технічний прогрес і величезні кошти, що їх виділяють на науково-технічні дослідження, альтернативна енергетика ще впродовж кількох десятиліть не даватиме стільки енергії, щоб можна було відмовитися від вичерпних енергоресурсів. Офіційні докумен­ти Єврокомісії передбачають збільшення частки відновлювальних джерел у загальному обсязі виробленої електроенергії до 20% до 2020 року. Однак більшість експертів сумніваються, чи цього показника вдасться досягти. Натомість на найближче майбутнє частку вугілля у виробництві електроенергії оцінюють у 40%.

Неабияке значення у зміні енергетичних пріоритетів Єврокомісії відіграли два останні розширення Європейського Союзу, які суттєво змінили енергетичну конфігурацію євроспільноти. До складу ЄС увійшли країни, які багаті на вугілля, але водночас майже не забезпечені нафтою та газом. Серед них і Польща. Нині з-поміж 27 країн спільноти 13 видобувають вугілля. Щоправда, Франція, Великобританія та Бельгія закрили свої шахти (впродовж наступних десяти років подібний крок хоче зробити Німеччина), однак все ж і вони використовують вугілля — імпортоване.

Почасти цей крок спричинений серйозними суспільно-економічними та екологічними проблемами у видобувній промисловості, але є і більш прозаїчна причина — найцінніші західноєвропейські вугільні ресурси вже вичерпалися. Водночас не дуже багаті Польща, Чехія, Румунія та Болгарія не думають відмовлятися від експлуатації вугільних ресурсів і ще мають родовища, які можна ефективно експлуатувати. Їх лідери вбачають у наявних тенденціях «примирення з вугіллям» великий шанс на модернізацію застарілої промисловості, розв’язання соціальних проблем, яких не бракує в шахтарських регіонах, на значне поліпшення стану навколишнього середовища та збільшення ваги цих країн на міжнародній арені.

Такої думки дотримується, зокрема, колишній польський прем’єр і депутат Європарламенту Єжи Бузек. За його словами, нині Польща є найзабезпеченішою країною континенту в царині виробництва електроенергії, майже 100% якої генерується власними джерелами. Причому 5% отримують з відновлювальних джерел енергії, а 95% — у результаті спалювання кам’яного та бурого вугілля. На думку пана Бузека, з огляду на цей факт, а також нинішню увагу Європи до вугілля (а Польща є восьмою серед найбільших виробників цього палива в світі), його країна може відіграти ключову роль у європейській системі енергетичної безпеки. «Однак якщо не навчимося виробляти електроенергію без викидів парникових газів, штрафи за емісію будуть такими великими, що доведеться масово закривати електростанції», — застерігає земляків колишній польський прем’єр.

Така загроза існує не лише в теорії. Польща вже кільканадцять років поспіль трансформує енергетичну та вугледобувну галузі, наслідком чого є закриття багатьох шахт та пов’язаних з ними підприємств, що є дуже болючим для місцевих жителів процесом. Треба мати на увазі, що переважна більшість підприємств вугледобувної та енергетичної галузей перебувають у державній власності і є економічно неефективними. З метою підвищення рентабельності (а точніше кажучи, зменшення збитковості) поляки зменшили наполовину видобуток вугілля та закрили половину шахт, а також звільнили 250 тисяч гірників, що спричинило серйозні суспільно-економічні проблеми в промисловій Сілезії. Свого часу уряд Бузека пропонував близько 40 тисяч злотих (10 тис. дол.) кожному шахтарю лише за те, що той добровільно зобов’язувався залишити роботу у вугледобувній галузі і вже туди не повертатися, але й це не знизило соціальної напруги.

Однак завдяки цій навіть незавершеній, недосконалій трансформації полякам вдалося підвищити приблизно вдвічі ефективність вугільних підприємств і наблизити рівень видобутку до існуючого попиту. Нині в Польщі видобувають 100 млн. тонн вугілля на рік, з яких 80 млн. тонн використовуються для забезпечення внутрішнього попиту (причому невеликий відсоток вугілля поляки з північно-східних регіонів купують у росіян). З решти 20 млн. тонн лише частину вдається експортувати за ринковими цінами, а іншу частину завдяки державним дотаціям Польща продає за ціною, що нижча витрат на видобуток.

Процес закриття найменш ефективних і найбільш небезпечних і брудних шахт і виробництв, хоча триває вже досить довго і відбувається дуже складно, ще далекий до завершення. Тож, попри фактичні надлишки вугілля, прогнозоване збільшення попиту на електроенергію планують забезпечити за рахунок інших джерел, насамперед атомної енергетики. Адже використовуване обладнання та технології вугільних електростанцій не відповідають більшості чинних вимог ЄС і міжнародних конвенцій, а відтак, треба буде від них відмовитися.

За таких умов переробка вугілля на синтезований газ і використання його для виробництва електроенергії — це необхідність, від якої залежить збереження вугледобувної галузі Польщі. Без великомасштабного застосування найкращих сучасних технологій, які навіть у розвинених країнах світу лише тестують, без величезних інвестицій основа економіки «польського Донбасу» перестала б існувати.

Сілезькі експерти підкреслюють, що Брюссель нині робить ставку на вугілля (в тому числі і польське), однак це мусить бути «чисте» вугілля. Такий підхід не означає, що в енергетичній стратегії ЄС уже не буде місця технології спалювання цього палива, однак цього не можна буде робити безконтрольно і безсистемно. Багато залежить і від сорту вугілля, його калорійності та вмісту неорганічних домішок, насамперед сірки. Непогані результати (висока ефективність та екологічність) дає метод нестандартного спалювання подрібненого вугілля. Дедалі більшу увагу приділяють попередній підготовці сировини до використання на електростанціях — згаданому вище роздрібненню, видаленню шкідливих домішок тощо. Такі сучасні технології є вже в багатьох містах Польщі стандартом, однак цього ще недостатньо. Експерти вважають, що про відносно екологічне й ефективне, згідно з рекомендаціями ЄС, спалювання вугілля можна буде говорити лише тоді, коли ефективність обладнання електростанцій сягне 50%. Нині вона становить лише 35%.

Оскільки попередня зміна фізико-хімічних властивостей вугілля з метою ефективнішого і чистішого спалювання його в твердій формі є вимогою сьогодення, то за переробкою вугілля на бензин та газ — майбутнє. Такі технології вже використовують у світі, однак наразі вони ще не поширені. Винятком є Південно-Африканська Республіка, яка забезпечує більшість своїх потреб у рідких сортах палива саме з допомогою переробки вугілля. Тамтешня енергетична компанія Sasol є світовим лідером в технології CTL (coal-to-liquids). У цій африканській країні нині працюють три заводи, які щодня виробляють 150 тисяч барелів нафти з вугілля. Крім синтезованого палива — нафти, бензину та газу, Sasol виробляє також сировину для хімічної промисловості. Для південних африканців ця компанія є предметом національної гордості — достатньо сказати, що зображення одного із заводів концерну міститься на банкноті номіналом 50 рендів. Sasol активно вивчає польський вугільний ринок і може відіграти велику роль у трансформації тамтешньої вугільної галузі.

Південноафриканські технології переробки вугілля на синтезовані газ і нафту мають, однак, великий недолік: їх додатковим продуктом є велика кількість діоксиду вуглецю. Отже, про безпосереднє використання південноафриканського досвіду в проекологічних країнах ЄС та EFTA, які на перший план висувають екологічну безпеку, не може бути й мови. Натомість Європейська комісія пропонує розробити спеціальну науково-технічну програму, спрямовану на створення нових, чистіших технологій, які можна буде використовувати у великих промислових масштабах без шкоди для навколишнього природного середовища. Впродовж найближчих років на території ЄС мають побудувати 12 малих випробувальних заводів, в яких тестуватимуться найновіші вуглепереробні технології. На думку Єжи Бузека, два з них можуть бути побудовані в Польщі, а решта — в країнах «старої» (Західної) Європи. Варто також додати, що на цю програму, як і на розвиток відновлювальної енергетики, ЄС не шкодуватиме грошей.

Не виключено, що успішне вкладення інвестицій у новітні вуглепереробні технології на підприємстві в Сілезії дасть безпосередню користь і Україні. Крім найбільшого Сілезького басейну, в Польщі видобувають вугілля також у двох інших регіонах — у нижній Сілезії (поблизу Судетів) і в Люблінщині. Новітні вуглепереробні технології через кілька років можуть прийти і в ці менш значущі вугільні басейни. Водночас люблінські лідери та представники тамтешньої шахти «Богданка» налаштовані тісно співпрацювати зі своїми колегами із сусідньої Волині та північної Львівщині.

Уже сьогодні існує багато проектів спільної експлуатації покладів вугільних і мінеральних ресурсів у цьому транскордонному регіоні з використанням найновіших технологій. Цей напрям співпраці є одним з пріоритетів Спільної стратегії розвитку прикордонних воєводств Польщі (Люблінського, Прикарпатського) та областей України (Волинської, Львівської, Закарпатської), а також єврорегіону «Буг». Правда, згаданий єврорегіон наразі є радше «мертвим створінням» з огляду на багато причин, насамперед через транспортні проблеми на кордоні, перетин якого займає кільканадцять годин. Ці проблеми є також причиною того, що більшість проектів з українсько-польського співробітництва залишаються поки що на папері — адже за таких умов важко співпрацювати. Однак можливості для використання найкращих вуглепереробних технологій у Львівсько-Волинському басейні таки існують.

Варто також зазначити, що спільні люблінсько-волинські тестові заводи з переробки вугілля на синтезований газ і нафту чудово підходять для ролі випробувальних майданчиків для подальшого будівництва в Донбасі. Таким чином, Донецьк може опосередковано скористатися ефектами від витратної євросоюзівської програми розвитку сучасних вуглепереробних технологій, попри те, що Брюссель наразі не збирається залучати Україну до цієї програми як повноправного учасника.