Подолати енергокризу здатні допомогти геологи

Протягом останніх років приватні добувні компанії отримали 208 спеціальних дозволів (ліцензій) на розвідку, дорозвідку та подальшу експлуатацію нафтогазових ділянок і родовищ України. Державний "Нафтогаз" - лише на дев'ять ділянок. Кількість спецдозволів, вочевидь, не перетворюється на якість - видобуток вуглеводнів в Україні щороку зменшується.

У приватній гонитві за спецдозволами і попри всі ліцензійні можливості, здається, забули про геологорозвідку. Хоча саме вона забезпечує приріст запасів вуглеводнів. Її, м'яко кажучи, розпорошили. Але саме геологорозвідка сьогодні здатна здійснити прорив. Якщо вдасться зберегти, знайти і перекупити "розпорошених" геологів, які володіють сучасними методами збору й аналізу геологічної інформації. Саме георозвідники, якими так нерозважливо розпорядилася навіть не держава, а мабуть, вмотивовані чиновники і політики, сьогодні може змінити ситуацію у нафтогазовидобувній галузі країни.

Катастрофічне падіння видобутку нафти та газу в незалежній Україні, колапс її потужного паливно-енергетичного комплексу, всупереч поширеним у різних колах уявленням, зумовлені не міфічним виснаженням надр, а занепадом і розвалом державних структур та обвальним зменшенням обсягів буріння і сейсморозвідки. Держава необачно випустила з рук і кермо, і важелі керування нафтогазовою галуззю.

Геологорозвідувальний процес, який мав чітку послідовність, що забезпечувало сталий приріст запасів і відтворення ресурсної бази вуглеводнів, було розбалансовано. Це призвело до економічного занепаду власного видобутку вуглеводнів і зрештою до енергетичної та політичної залежності України від постачальників енергоресурсів, зокрема від РФ.

Водночас навіть в останні, вкрай несприятливі для вивчення і освоєння надр роки тривали наукові та геолого-тематичні дослідження. Їх результати свідчать про те, що, попри інтенсивне видобування нафти і газу з українських надр у радянські часи (найбільшого рівня видобутку нафти (разом із газоконденсатом) було досягнуто у 1972 р. - 14,4 млн тонн , природного газу - 68,7 млрд кубометрів - у 1975 р.), надра України мають потужний нафтовий та особливо газовий потенціал, нехтувати яким неприпустимо.

Розробка основних напрямів освоєння вуглеводневого потенціалу надр (великі глибини, рифогенно-карбонатні комплекси, неантиклінальні та комбіновані пастки, газ щільних колекторів, сланців і вугілля, метан підземних вод) належить до першочергових, найважливіших завдань, що стоять перед наукою та промисловістю України. Особливо слід наголосити на їх наукомісткості. Водночас кількість фахівців нафтогазової галузі неухильно зменшується. Галузева нафтогазогеологічна наука фактично ліквідована. Фахівці, особливо молодого і середнього віку, розбігаються - хто за кордон, хто у приватні видобувні компанії. І це при тому, що для України приріст розвіданих запасів нафти та природного газу і відродження паливно-енергетичного комплексу, що є запорукою науково-технічного та економічного прогресу, є першочерговими завданнями.

Наявні в надрах України розвідані запаси та значні перспективні й прогнозні ресурси вуглеводнів (понад 80 трлн т умовного палива, 1 т у. п. прирівнюється до 1 т нафти або 1 тис. кубометрів природного газу) за відповідної організації геологорозвідувальних робіт дадуть змогу забезпечити стабілізацію та подальше значне нарощування обсягів власного видобутку вуглеводнів, передусім природного газу.

На жаль, упродовж останніх двох десятиліть в Україні керівництвом держави цілеспрямовано знищується українська нафтогазогеологічна галузь, яка на початку 90-х років минулого століття була однією з найсильніших не тільки у колишньому СРСР, а й у Європі.

Сьогодні на державні компанії України припадає майже 100% обсягів сейсморозвідувальних робіт, більш як 98% приросту видобувних запасів промислових категорій і понад 90% видобутку газу і нафти з конденсатом. Але сподівання на приватний сектор і надання комерційним структурам значної кількості (208) спеціальних дозволів на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, що утричі більше, ніж у державних компаній, не привели до значного зростання обсягів пошуково-розвідувальних робіт, приросту розвіданих запасів вуглеводнів та їх видобутку.

Місце української нафтогазової геологорозвідки починають займати іноземні компанії, яким під виглядом порятунку української енергетики через угоди про розподіл продукції надаються у користування терміном на 50 років величезні нафтогазоперспективні території України, на яких ці компанії не поспішають виконувати геологорозвідувальні роботи. Тоді як для українських нафтогазових підприємств, які могли б успішно проводити на них пошуково-розвідувальні роботи, ці території на тривалий час заблоковані.

З метою виправлення ситуації та нарощування видобутку газу і нафти в Україні необхідно в наступні роки щороку надавати державним нафтогазодобувним підприємствам 20–25 спеціальних дозволів на користування надрами на нових ділянках.

Проте навіть негайне отримання спеціальних дозволів нафтогазовидобувними підприємствами не дасть можливості у найближчі три-чотири роки досягнути різкого зростання обсягів видобутку вуглеводнів. На отриманих ділянках необхідно виконати сейсмічні дослідження, на підставі яких можна визначити перспективні об'єкти для пошуково-розвідувального буріння. Тільки за результатами такої копіткої роботи можливо відкрити і надалі ввести в експлуатацію нові родовища.

Значно швидше домогтися збільшення видобутку вуглеводнів можна у разі форсованого освоєння ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими надано безпосередньо НАК "Нафтогаз України". Державна компанія свого часу отримала спеціальні дозволи на геологічне вивчення з подальшою експлуатацією дев'яти ділянок надр. Їх прогнозні ресурси природного газу становлять більш як
640 млрд кубометрів газу.

На кожну ліцензійну ділянку підготовлено науково обґрунтований інвестиційний проект. Усі інвестпроекти є прибутковими та розглянуті і прийняті на засіданнях інвестиційного комітету та правління "Нафтогазу". Після отримання спецдозволів компанія виконала сейсмічні дослідження методом ЗD, які вже допомогли виявити та підготувати до пошукового буріння 49 нових перспективних структур, що становить понад третину від їх загальної кількості в Україні. Всі роботи виконувалися згідно з програмами на кожен вид робіт чи досліджень - сейсморозвідувальні дослідження 3D, буріння пошуково-розвідувальних свердловин, складалася окрема проектно-кошторисна документація (ПКД). Надалі кожна ПКД розглядалася на засіданні науково-технічної ради "Нафтогазу", здійснювалася фінансова експертиза.

Виконання всіх видів робіт контролювалося, а їх результати ухвалювалися супервізорськими службами (висококваліфікованими фахівцями галузі) і лише після позитивних висновків роботи оплачувалися виконавцям.

Використання найсучасніших методів досліджень дали змогу досягнути надзвичайно високого коефіцієнта успішності при пошуковому бурінні на цих структурах. Три з чотирьох пробурених пошукових свердловин відкрили три нові родовища нафти і газу. За такої успішності на виявлених структурах буде відкрито більш як 30 родовищ вуглеводнів із запасами газу понад 300 млрд кубометрів. Тільки з наявних у "Нафтогазу України" трьох свердловин, які з 2013 р. очікують облаштування, можна щороку видобувати понад 120 млн кубометрів газу та 22 тис. т нафти.

Широкомасштабне залучення інвестицій, у тому числі іноземних, для реалізації інвестиційних проектів освоєння ділянок надр, на розробку яких "Нафтогаз" уже має ліцензії, дасть можливість уже в 2017 р. видобувати більш як 1,5 млрд кубометрів газу та понад 150 тис. т нафти і конденсату, а через десять років - 18 млрд кубометрів газу та 3 млн т нафти. Це практично допоможе подвоїти видобуток вуглеводнів у континентальній частині Україні та стане потужним внеском у зміцнення енергобезпеки держави.

Враховуючи сьогоднішній надзвичайний стан в Україні, важливість і специфіку нафтогазової промисловості, яка фактично є єдиним технологічним циклом від пошуків і розвідки родовищ до видобування газу і нафти, доцільно подолати відомчу розпорошеність геологорозвідувальних, видобувних і наукових підприємств та невідкладно відродити українську нафтогазогеологічну галузь, без успішної роботи якої Україні ніколи не здобути енергетичної незалежності. Тому, як переконують фахівці галузі, необхідно вжити таких невідкладних заходів для збільшення енергобезпеки держави:

- відновити зруйнований в останні роки тісний зв'язок Міністерства палива та енергетики України (саме так, а не Міненерговугільпром, доцільно називати цей уповноважений орган виконавчої влади, що має ефективно керувати освоєнням нафтогазоносних надр України) і Національної академії наук України;

- поєднати зусилля геологічних служб держкомпаній, можливо, створивши для цього окрему компанію, скажімо, ПАТ "Укрнафтогаз", передавши їй відповідне майно ПАТ "Укргазвидобування", держчастку майна ПАТ "Укрнафта", частину майна НАК "Нафтогаз України" та НАК "Надра України", яке пов'язане з геологорозвідувальними роботами щодо нафти і газу, облаштуванням родовищ та їх розробкою, а також переробкою газу і нафти, зберігши за державою контрольний пакет акцій (аналог - італійська компанія Еni);

- створити галузевий Український науковий центр нафти і газу з метою наукового обґрунтування перспектив нафтогазоносності надр України, визначення першочергових і пріоритетних напрямів геологорозвідувальних робіт та їх наукового супроводу і підпорядкувати його НАН України та ПАТ "Укрнафтогаз";

- невідкладно доручити фахівцям цього центру науково обґрунтувати першочергові глибокозалягаючі об'єкти зі значними прогнозними ресурсами в нафтогазоносних басейнах України, а ПАТ "Укрнафтогаз" - отримати на ці об'єкти спеціальні дозволи користування надрами та пробурити у їх межах пошукові свердловини з метою відкриття родовищ нафти і газу зі значними запасами та дебітами свердловин.

Невідкладна реалізація таких першочергових заходів дасть можливість:

- започаткувати відродження вітчизняного паливно-енергетичного комплексу та нерозривно пов'язаних із ним наукових і технологічних галузей української нафтогазової геології;

- сконцентрувати науково-виробничий і фінансовий потенціал з метою значного нарощування ресурсної бази вуглеводнів, стабілізації та вже у найближчі роки підвищення обсягів власного видобутку газу та нафти з конденсатом у державі (у 2020 р. - до 37,5 млрд кубометрів і
4,5 млн т відповідно).

Україна не має альтернативи кардинальному підвищенню видобутку нафти та особливо газу, бо інакше вона приречена на повну енергетичну залежність з усіма економічними та політичними наслідками, що звідси випливають.