«Платить — и никаких гвоздей!» Ось гасло паливенерго

Від часів Володимира Маяковського ми чітко знаємо обов’язки енергопостачальних об’єктів — «светить всегда, светить везде». А як щодо оплати за «свет», щоб не настало «дней последних донце»?

До 2005 року, як відомо, роздрібні тарифи для промислових споживачів визначалися залежно від собівартості передачі електрики обласними лініями електропередачі. Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) з 1 вересня 2005 року перейшла на єдині тарифи для кожного класу споживачів. Ці зміни не торкнулися тарифів на електроенергію, яка відпускається для побутових потреб населення, населених пунктів і зовнішнього освітлення.

Слідом за збільшенням ціни на електроенергію, що відпускається НАЕК «Енергоатом» (у травні поточного року НКРЕ підвищила «атомний» тариф на 25% — до 14,24 коп., про що «ДТ» нещодавно розповідало), нацкомісія своєю постановою №636 від 23 травня збільшила роздрібні тарифи на електроенергію всім енергопостачальним компаніям. Для великих споживачів — на 4,86—5,13% (на 1,64—1,73 коп./кВт•год), у результаті чого вартість електроенергії зросла до 35,36—35,45 коп./кВт•год; і для інших — на 4,11—4,18% (на 1,84—1,88 коп./кВт•год), у результаті чого тариф для дрібних споживачів досяг 46,59—46,9 коп./кВт•год.

Держпідприємство «Енерго­ринок» уже підбило підсумки: за період із 1 по 10 червня середня ціна продажу електроенергії на Оптовому ринку електроенергії України (ОРЕ) порівняно з періодом 21—31 травня збільшилася на 11,19%.

Наприкінці травня ДП «Енер­горинок» з ініціативи Мінпаливенерго підготувало нову редакцію правил енергоринку і внесло її на розгляд робочої групи ради Оптового ринку електроенергії з питань доопрацювання правил ОРЕ. Очікується, що ця редакція буде прийнята робочою групою фактично в початковому вигляді, а потім надана на узгодження та затверджена на черговому засіданні ради ОРЕ.

Перед тим як аналізувати нововведення, нагадаю: спроби змінити правила в «ручному режимі» уже мали місце. У травні 2005-го на раді ОРЕ Мінпаливенерго висунуло версію, що в Україні існує дефіцит вугілля газової групи та надлишок такого групи антрацитової (на паливі однієї та іншої групи працює приблизно по половині українських теплоелектростанцій — ТЕС), і відразу запропонувало ухвалити «Тимчасовий порядок обліку обсягів накопичення вугілля газової групи на ТЕС енергогенеруючих компаній на осінньо-зимовий період 2005—2006 років». Документом відразу встановлювалося, що станції, які не споживають антрациту, мають задіяти в роботі мінімально допустимий склад устаткування, ну а антрацитні — на повну потужність.

За регламентом, такі нововведення, як зміна правил ОРЕ, мають проходити кілька кіл, що включають розрахунки робочої групи, голосування ради ОРЕ та аудит НКРЕ. Однак коли дуже хочеться, то можна, і вже 19 травня «Тимчасовий порядок...» був проголосований на засіданні ради ОРЕ, що називається, «з листа», товаришем із Мінпаливенерго і представниками компаній, які входять у НАК «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ»), яких у раді з десяти голосуючих директорів на той час було шість.

Підсумок: за оцінками експертів, Україна внаслідок впровадження «нового порядку» перевитратила понад 150 тис. тонн вугілля, що в перерахунку на гроші перевищило 35 млн. грн. Крім того, «Тимчасовий порядок...» призвів до часткового заміщення дешевої електроенергії, виробленої АЕС, дорогою електроенергією, виробленою ТЕС, що призвело до зростання ціни на електроенергію для кінцевих споживачів. Про такі «дрібниці», як невиправдане зношення устаткування, взагалі помовчимо. І 35 млн. грн. досить, щоб запитати: невже НКРЕ за три роки забула про подібні «граблі»?

І чого хочуть досягти в результаті чергових нововведень Мінпаливенерго та ДП «Енерго­ринок»? Сьогодні змінами в правилах ринку, наскільки можна судити, опрацьовується механізм, який дасть змогу не тільки НАЕК «Енергоатом», а й іншим енергогенеруючим підприємствам, які експлуатують теплові електростанції, ще більше підняти планку вартості своєї продукції. За рахунок чого? А от як: повзуче збільшення ціни на електроенергію для промислових споживачів передбачається здійснити за рахунок переходу до власної заявленої вартості виробників теплової електроенергії, яка покриватиме зростаючу вартість палива (вугілля, газу, мазуту). Така методика дасть можливість також окремим виробникам без збитків для своєї діяльності компенсувати брак дешевого палива (вітчизняного, наприклад, вугілля) використанням дорожчого — хоча б імпортованого з Росії природного газу та нафтопродуктів (мазуту).

На думку опитаних кореспондентом експертів, наслідки таких змін негативно позначаться на електроенергетиці, тому що помітно ослабнуть стимули виробників до зниження вартості своєї продукції за рахунок пошуку джерел дешевого палива, ослабнуть ринкові механізми, які спонукають підприємства до підвищення економічної ефективності роботи устаткування, до вкладення коштів у його ремонт і модернізацію.

За розповідями учасників процесу впровадження планованого нововведення, змушених задовольнятися роллю спостерігачів у творчості робочої групи ради ОРЕ, для створення видимості обговорення та коригування нової редакції правил ринку регулярно та активно проводяться засідання тимчасових груп. Ось тільки переважну більшість членів як робочої групи, так і ради ОРЕ (як і в 2005-му) становлять представники державних органів (Мінпаливенерго, НКРЕ) або підвідомчих Кабміну компаній — підприємств, що входять у НАК «Енергетична компанія України».

Подивимося список нової ради ОРЕ. Голова — Семен По­таш­ник (голова правління ВАТ «Укргідроенерго»), голосуючі директори — Юрій Бочкарьов (голова правління ВАТ «Дніпро­енерго»), Костянтин Запайщиков (директор центру взаємодії з органами держвлади ДП «НАЕК «Енергоатом»), Петро Омелянов­ський (гендиректор ВАТ «Захід­енерго»), Геннадій Туранов (гендиректор ТОВ «Східенерго»), Олександр Сагура (голова наглядової ради ВАТ «Прикарпаттяобленерго»), Микола Ніцак (гендиректор ВАТ «АК «Вінницяобленерго»), Григорій Груба (голова правління «Крименерго»), Андрій Іванчук (директор ДПЗД «Укрінтеренерго»), Борис Лісовий (радник гендиректора ТОВ «Сервіс-Інвест»). Неголосуючі директори —представники НКРЕ, Мінпаливенерго, «Укренерго» і «Енергоринку». Такий от склад. І при цьому, зауважу, нічого особистого.

Просто після прийняття ними позитивного рішення більшістю голосів (у чому в спостерігачів немає ані найменших сумнівів) нова редакція правил енергоринку затверджуватиметься НКРЕ. Після чого правила ринку як невіддільна складова договору між членами Оп­тового ринку електричної енергії України будуть обов’язковими для виконання всіма учасниками ОРЕ.

Навіть необізнаному зрозуміло, що планованими змінами виробників теплової електроенер­гії штовхають на шлях найменшого опору: закупівельна ціна на газ (наф­ту, мазут) їх невдовзі може не хвилювати. Ос­кільки можна буде перекласти тягар ціни на промислових споживачів електроенергії та не морочитися з більш дешевим, але менш якісним для виробництва електроенергії вітчизняним вугіллям.

Фахівці підказують: буде всього-на-всього вигідно або спалювати більш дороге вугілля, яке має вищі якісні характеристики, або (у кращому разі) «розбавляти» малу дещицю українського вугілля левовою часткою високореакційного іноземного палива — російським природним газом, приміром, чи мазутом. Вітчизняні шахтарі можуть спочатку не постраждати, вони мають право теж підвищити ціну на своє паливо. Однак ціна російського вугілля на нашому кордоні й так ненабагато нижча за ціну на українське! Виходить, національний виробник єдиного виду палива, якого в Україні надлишок, штучно заганяється в такий ринковий цугцванг, коли будь-який хід веде до програшу.

Не кажучи вже про жирний хрест на національній програмі впровадження енергозберігаючих технологій. Адже у разі запровадження нових правил енергоринку виробнику теплової електроенергії буде вигідно збільшувати питомі витрати палива та власні потреби на виробництво електроенергії. Тому що все одно зазнані на паливі витрати повернуться у вигляді платежів за електроенергію з Опто­вого ринку електроенергії.

Розглянемо приклад. Уже нині для окремого виробника (ВАТ «Західенерго» — Бурштинська ТЕС) у Правилах ОРЕ діє аналогічний механізм з повного повернення паливної складової. Фактично за рахунок всіх інших виробників, які працюють за ціновими заявками. Механізм був запроваджений під приводом повернення всіх необхідних витрат для забезпечення максимального експорту електроенергії в країни Європи.

Так, Україна експортує електроенергію з Бурштинської ТЕС до Молдови, Словаччини, Угорщини та Румунії через Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке купує її на Оптовому ринку за встановленими Нацкомісією регулювання електроенергетики тарифами. У січні—березні експорт електроенергії в Угорщину збільшився на 9,4%, до 931,3 млн. кВт•год, до Молдови — на 11,6%, до 682,7 млн. кВт•год, до Словаччини — на 59,6%, до 75,2 млн. кВт•год.

Вийшло як у прислів’ї: і вовки ситі, і вівці цілі. Електроенергію іноземному споживачеві ДПЗД «Укрінтеренерго» продавало за цінами, що були нижчими за фактично сформовані на Опто­вому ринку електроенергії, і по ВАТ «Західенерго» формувався тариф, який забезпечував покриття всіх витрат за максимумом, та ще й «із жирним шматком масла».

Природно, це «масло», з одного боку, під­вищує ціну на електроенергію для кінцевого споживача України, а з іншого — знижує рентабельність (аж до збитковості) інших виробників електроенергії, які працюють за ціновими заявками. Ре­зультат: на сьогодні у Бурш­тин­ської ТЕС, попри серйозні капіталовкладення, є найвищими питомі витрати палива на виробництво електро­енергії серед аналогічних станцій і найвищими закупівельні ціни на вугілля по Ук­раїні. (Цікаво, що нова, затверджена в травні 2008-го, рада ОРЕ призначила керівником робочої групи ради генерального директора ВАТ «Західенерго» Петра Омеляновського, у цю компанію саме й входить Бурштинська ТЕС. Мабуть, просто збіг.)

Попри те, що будь-який уряд ставить перед собою основні завдання в паливно-енергетичній галузі — зниження питомих витрат палива, електроенергії та коштів на виробництво, стимулювання розвитку вітчизняного виробника — ми сьогодні можемо говорити про проблему, яка зачіпає національні інтереси країни. У виробника електроенергії для промислових цілей з’являється можливість вибирати постачальника палива, відсунувши на задній план критерій вартості та економічної доцільності.

Нещодавно в прямому телеефірі голова Незалежної профспілки гірників (НПГ) і народний депутат Михайло Волинець повідомив страшну для вітчизняного вуглепрому річ: до заповнення ринку України дешевим в’єт­нам­ським та австралійським вугіллям залишилося три роки — стільки часу потрібно, щоб провести днопоглиблювальну реконструкцію українських морсь­ких портів, після чого можна буде приймати вуглевози з великою осадкою.

У розмові з кореспондентом Михайло Якович не був схильний вважати обговорювані зміни правил ОРЕ чимось трагічним. Навпаки. За його словами, серед іншого ці зміни допоможуть вплинути на корупцію та зловживання у вугільній галузі. Наприклад, зміни дадуть змогу тепловим електростанціям позбутися бича рідного енергетичного вугілля — зольності (наявність у паливі породи), що сягає, аргументує депутат, 50 і більше відсотків. І яку ТЕС і так доводиться компенсувати імпортним (російським) природним газом чи мазутом (офіційні дані визначають середньостатистичну зольність видобутого торік вугілля на рівні 38,8% при показниках
1991-го — 29,8%. — А.М.).

Та сам же лідер НПГ нагадує: з 16 травня Україна є повноправним членом Світової організації торгівлі, отже, з наступного року країна не зможе на колишньому рівні (відповідно до правил СОТ) вливати прямі державні дотації у вуглепром. Так, в уряду залишаться непрямі важелі — зниження, приміром, податків чи нижчі тарифи на електроенергію, та чи врятує це «пацієнта»?

У радянській Україні, нагадує пан Волинець, вугілля видобувалося вдвічі, а часом і втричі більше, ніж тепер, при 70-відсотковій державній дотації галузі. Сьогодні вона централізовано фінансується на рівні близько 25%. А якщо додати сюди зношеність основних фондів, перехід на глибші горизонти (отже, дорожчі для розробки) тощо?..

Відповідаючи на запитання, чи не почнуть «загинатися» економічні галузі України після вступу до СОТ, керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко якось сказав: «Швидше, галузі почнуть «загинатися» від адміністративних заходів Кабміну, ніж від СОТ!» Чи не той це випадок, який розглядається? Оскільки те, що лобіює при зміні правил ОРЕ уряд, насамперед вигідно виробникам електроенер­гії з неконкурентоспроможними цінами на свій продукт, устаткування яких більшу частину часу перебувало в резерві (не працювало) і не було до якогось часу затребуване.

І коли ми розповідаємо про зростання експорту електроенергії з Бурштинської ТЕС, то водночас потрібно знати, що за той самий період порівняно з попереднім роком Україна скоротила експорт електроенергії на 40,8%, або на 1195,8 млн. кВт•год — майже вдвічі, що зумовлено припиненням експортних поставок до Білорусі, Російської Федерації та Польщі. Без створених лобі преференцій ми неконкурентні на зовнішньому ринку?

А наш внутрішній споживач «з’їсть» усе, так? Середня ціна купівлі в ОРЕ електроенергії в першій декаді червня порівняно з останньою декадою травня збільшилася на 9,3%. Для постачальників за регульованими тарифами — на 10,49%, за нерегульованими — на 4,22%.

За попередніми розрахунками, у поточному році теплоелектростанціям, що входять до «Енергетичної компанії України», буде потрібно близько 25 млн. тонн вугілля. Як планував Кабінет міністрів, більшу частину палива — 21 млн. тонн — має поставити державне підприємство «Вугілля України», решту забезпечать приватні постачальники та закупівлі з-за кордону, насамперед із Росії та Польщі (це поки глибоководних портів не нарили). Однак у 2007-му саме державний сектор вугільної промисловості скоротив виробницт­во майже на 10% (приватники дали приріст десь на рівні 2%).

Якщо ціна російського вугілля перевищує ціну вітчизняного на десятки гривень за тонну (на кордоні), то польського — на сот­ні. І при цьому Мінвуглепром пропонує (а парламентський комітет з питань ПЕК підтримує цю ідею) довести цифру держпідтримки вугільної галузі цього року до фантастичної суми в
11,2 млрд. грн. Зрозуміло, що хочуть наостанок наситити галузь напередодні СОТівських обмежень. Проте хотілося б зрозуміти також, навіщо вони «загинають» її такими адміністративними заходами, як у випадку з новою редакцією правил Оптового ринку електроенергії?

…«В сто сорок солнц закат пылал, в июль катилось лето…» Ще зрозуміти б, куди котиться наш паливно-енергетичний комплекс.