План «понуждения» до співробітництва

«Мы хорошо понимаем свою ответственность за сохранение капитала сотрудничества, связывающего Россию и Украину. Именно поэтому мы стремимся действовать взвешенно и адекватно, ищем взаимоприемлемые подходы к решению общих задач».

З виступу В.Путіна на спільній прес-конференції
з прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко 29 квітня 2009 року

«ДТ» звернулося до теми українсько-російського співробітництва в сфері ядерної енергетики та атомної промисловості з двох причин.

По-перше, 2 жовтня 2009 року не відбулося підписання контракту між НАЕК «Енергоатом» і російським ВАТ «ТВЕЛ» на поставку ядерного палива для українських АЕС після 2011 року. Українська делегація скасувала свій візит в останній момент. Як повідомило агентство «Інтерфакс-Україна», з посиланням на своє джерело в Кабміні України, сторони вже були готові підписати документ цього дня в Москві. Та буквально в останній момент терміни укладення контракту було перенесено українською стороною на листопадову зустріч прем’єрів України і Росії в рамках засідання Ради глав урядів країн СНД у Ялті.

По-друге, у розпорядженні редакції опинився унікальний документ під назвою «План мероприятий Госкорпорации «Росатом» по действиям в отношении Украины после 15 июля 2009 года при неподписании долгосрочного контракта на поставку топлива после 2010 года», текст якого, ми в цьому переконані, становить інтерес для української громадськості.

Події в цій сфері українсько-російського співробітництва стали активно розвиватися з весни. На прес-конференції після завершення роботи четвертого засідання Комітету з питань економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії 29 квітня 2009 року Юлія Тимошенко заявила, що досягнуто домовленості про те, що до 15 липня «ми сформуємо та надамо для обговорення довгостроковий контракт на десять років, який включає повноцінний, за всіма напрямами, розвиток співробітництва в секторі ядерної електроенергетики. Це важливо тому, що Україна сподівається, що буде разом із Росією побудований завод з виробництва ядерного палива. Ми сподіваємося, що в найближчій перспективі ми станемо учасниками міжнародного центру зі збагачення урану. І ми знаємо, що Росія підтримує нас у цих важливих напрямах». Йшлося також і про спільне будівництво третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС.

Пізніше стало відомо, що при укладенні довгострокового контракту на поставку ядерного палива для АЕС України після 2011 року на 12 енергоблоків російська сторона висунула умову здійснення закупівель українською стороною починаючи з 2011 року всього обсягу послуг зі збагачення урану в Росії. У такому разі РФ готова була забезпечити свою участь у будівництві заводу з фабрикації ядерного палива в Україні. Передбачалося, що підприємство буде введене в експлуатацію до терміну, необхідного для забезпечення перших паливних завантажень енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС, які планується запустити в 2015—2016 роках.

Судячи з усього, російську сторону влаштовували ці домовленості з українським прем’єр-міністром, тому росіяни прагнули максимально швидко підписати документи й побоювалися, що до зазначеного в протоколі терміну подія може не відбутися. Причини, як бачить їх російська сторона, викладено в наступній цитаті з преамбули до вищезазначеного «Плану…»:

«Перенос вопроса поставок ядерного топлива с уровня хозяйствующего субъекта в СНБО Украины, Администрацию Президента Украины и Кабинет Министров Украины не позволил досогласовать коммерческие условия долгосрочного контракта и выйти на его подписание.

Президент Украины В.А.Ющенко продолжает настаивать на диверсификации поставок ядерного топлива, а также требует принять меры по демонополизации украинского рынка российскими поставщиками.

Дело дошло до того, что российская сторона была обвинена в попытках захвата рынка Украины по изотопному обогащению урана, несмотря на то, что Премьер-министр Украины Ю.В. Тимошенко поставила свою подпись под Протоколом четвертого заседания Комитета по вопросам экономического сотрудничества Российско-Украинской межгосударственной комиссии.

Руководство ГП НАЭК «Энергоатом» неофициально заявляет о том, что долгосрочный контракт не будет подписан до 15 июля текущего года, директивы на подписание не будут предоставлены до окончания предвыборной кампании в Украине (17 января 2010 год), а послевыборные баталии могут внести очередную корректировку. Вряд ли можно рассчитывать на то, что работа над контрактом будет завершена раньше мая—июня следующего года».

А наступний уривок тексту покликаний показати вищим органам РФ, яких зусиль було докладено російськими переговорниками для виконання доручення свого прем’єр-міністра про підписання документів у зазначений у протоколі термін.

«В рамках многочисленных раундов переговоров российской стороной предлагались различные варианты компромиссных решений по досогласованию коммерческих условий долгосрочного контракта. В частности, было гарантировано ускоренное строительство завода по производству ядерного топлива в Украине при долгосрочной закупке российских топливных кассет для всех пятнадцати действующих украинских энергоблоков. ОАО «ТВЭЛ» не возражало против локализации в Украине производства топливного порошка и таблетки до 2020 года при замещении поставок американского топлива тепловыделяющими сборками завода. Исполнение обязательств по сооружению завода в Украине были готовы обеспечить правительственными гарантиями Российской Федерации в обмен на обязательства Украины по долгосрочной закупке российских услуг по обогащению урана».

Не можу втриматися від коментарю з приводу того, що, попри офіційність документа і гриф «Для служебного пользования», у ньому є емоційна складова. Наприклад, фраза, яка починається словами «Дело дошло до того (!), что российская сторона была обвинена в попытках захвата рынка Украины по изотопному обогащению урана…», свідчить про багато що. Ну просто обурення звучить через несправедливі обвинувачення.

Однак насправді для України така загроза існує, про що йтиметься далі. Та можна зрозуміти й аргумент російської сторони щодо праведності їхнього гніву, адже «…Премьер-министр Украины Ю.В. Тимошенко поставила свою подпись под Протоколом четвертого заседания Комитета по вопросам экономического сотрудничества Российско-Украинской межгосударственной комиссии». Та-а-к, «здали» росіяни нашого прем’єра…

Протокольною мовою її згода з вимогами росіян звучить не так емоційно, але дуже переконливо. І потім, це ж міжурядовий документ — протокол четвертого засідання Комітету з питань економічного співробітництва Російсько-української міждержавної комісії від 29 квітня 2009 року, де в розділі «В области атомной энергетики и ядерных материалов» чорним по білому написано: «Госкорпорации по атомной энергии «Росатом» и Минтопэнерго Украины обеспечить заключение не позднее 15 июля 2009 года долгосрочного контракта на поставку ядерного топлива для АЭС Украины после 2010 года». А також: «Российская сторона, при условии заключения долгосрочного контракта на поставку ядерного топлива для АЭС Украины после 2010 года для 12 действующих в Украине энергоблоков и закупки украинской стороной в России, начиная с 2011 года, всего необходимого для АЭС Украины объема услуг по обогащению урана, обеспечит свое участие в создании в Украине производства ядерного топлива по российским технологиям к сроку, необходимому для первых топливных загрузок третьего и четвертого энергоблоков Хмельницкой АЭС.

Государственной корпорации по атомной энергии «Росатом» и Министерству топлива и энергетики Украины продолжить работу по проектам строительства АЭС на территории Украины, Российской Федерации и третьих стран.

До 1 ноября 2009 года подготовить проект Соглашения между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины о сотрудничестве в строительстве энергоблоков №3 и 4 Хмельницкой АЭС на основе российского проекта реакторной установки типа ВВЭР-1000/В-392».

Перпендикулярність національних інтересів

Не секрет, що на ядерному ринку конкурентна боротьба ведеться як на рівні безпосередньо фірм-виробників, так і на державному. Причому держави-монополісти застосовують не лише економічні, а й політичні важелі тиску, покликані зміцнити становище власних виробників. Росія в цьому сенсі не є винятком, хоча й регулярно обвинувачує Україну в політизації питання забезпечення українських АЕС ядерним паливом. Процитований «План мероприятий...» — яскрава тому ілюстрація.

Примітно те, що цей документ було розроблено і затверджено до середини червня 2009 року, коли ще на повну силу тривали переговори щодо параметрів майбутнього контракту. Звертаю увагу, що цей план заходів розроблено не щодо суб’єкта господарювання НАЕК «Енергоатом», який має підписувати контракт, а щодо держави Україна. Такому системному підходу з обстоювання своїх національних інтересів залишається тільки заздрити, оскільки сумніваюся, що комусь в Україні спало б на думку розробляти та затверджувати план дій стосовно Росії у разі висування нею різноманітних умов, пов’язаних із цим контрактом. Та й як це, у принципі, можна здійснити за умов перманентної передвиборної кампанії та при різному розумінні чинними президентом і прем’єром національних інтересів? Не кажу вже про те, що кожен такий уряд в Україні, який повернувся з опозиції, вважає своїм святим обов’язком так підкоригувати Енергетичну стратегію України до 2030 року, щоб вона була зручна у використанні для бізнес-груп однопартійців.

У чому полягають національні інтереси РФ у цій сфері та на захист чого спрямовані заходи згаданого плану? Цитую: «В этой связи действия Госкорпорации «Росатом» в отношении Украины после 15 июля 2009 года должны быть нацелены на:

1. Вытеснение Вестингауз с Украины и препятствие его возврата на рынок топлива ВВЭР.

2. Ограничение возможностей Украины по созданию резерва ядерного топлива за счет поставок в 2010 году.

3. Выбор Украиной российских технологий для строительства производства ядерного топлива.

4. Подписание долгосрочного контракта до 2020 года для фиксации рынка ядерного топлива Украины за российским поставщиком в объеме твердых обязательств не менее 12 энергоблоков.

5. Создание условий для невозможности прямых закупок ЕРР (одиниця розділювальної роботи — це кількість зусиль, які необхідні для досягнення встановленого ступеня збагачення урану. Кількість ОРР напряму залежить від обсягу енергії, яку споживає збагачувальна установка. — О.К.) через ОАО «Техснабэкспорт» — контрактация ЕРР только в рамках комплектных поставок топлива через ОАО «ТВЭЛ» или спотовые закупки ЕРР в составе ОУП через ОАО «МЦОУ», поставки через ОАО «Техснабэкспорт» только в крайнем случае.

Наиболее быстрое и эффективное решение задач может быть достигнуто за счет:

1. Проведения комплекса мероприятий с подключением политического ресурса России.

2. Выхода ОАО «ТВЭЛ» из переговорного процесса до перевода вопроса о подписании долгосрочного контракта в коммерческую плоскость и оказания дополнительного давления на Украину через активизацию сотрудничества с другими зарубежными партнерами и глобальными игроками на мировом рынке ядерного топлива.

3. Давления на украинскую сторону через коммерческие инструменты, включая вопрос об использовании при изготовлении ТВС природного урана украинского происхождения.

4. Скоординированной политики ДЗО ОАО «Атомэнергопром» по вопросам поставки в Украину комплектного топлива и его компонентов.

5. Публикации и тиражирования в украинских, российских и зарубежных СМИ комментариев экспертов и политиков о причинах очередного срыва сроков подписания долгосрочного контракта и документа о создании в Украине производства ядерного топлива».

Чому Україна настільки важлива в цій сфері для РФ?

В Україні експлуатується 15 атомних енергоблоків радянського дизайну типу ВВЕР. Це найбільший парк таких реакторів за межами Росії, котра, як відомо, оголосила себе наступницею СРСР. Якщо в РФ експлуатуються дев’ять енергоблоків із реакторами ВВЕР-1000 і шість реакторів типу ВВЕР-440, то в Україні ВВЕР-1000 налічується аж 13 штук плюс два енергоблоки з реакторами типу ВВЕР-440. Як написано в звіті компанії «ТВЕЛ» за минулий рік, її виручка за підсумками 2008 року за рахунок поставок ядерного палива на АЕС України і Вірменії (там експлуатується лише один енергоблок із реактором ВВЕ-440) становила 15944 млн. руб. (34,4% загальної виручки). Стільки ж коштів було отримано від поставок на всі російські АЕС із загальною кількістю енергоблоків 31, включаючи реактори іншої конструкції. Тобто за кількості енергоблоків, яка вдвічі перевищує кількість українських, ВАТ «ТВЕЛ» на внутрішньоросійському ринку одержує таку саму виручку за рік, як від України.

Для ілюстрації значущості українського ринку не зайвим буде навести й деякі інші цифри. Продаж ядерного палива компанією «ТВЕЛ» на АЕС Східної Європи і Литви в 2008 року дав 21,2% виручки, АЕС Китаю — 2,7, АЕС Індії — 5,7, АЕС Ірану — 1,7%. Якщо порівняти ці цифри, то виходить, що Україна забезпечує половину валютної виручки російського «ТВЕЛ».

Зрозуміло, що основне завдання російської сторони — будь-яким способом зберегти для себе величезний ринок ядерного палива України, витіснивши конкурента — Westinghouse Electric Company, основним акціонером якої є Toshiba. Як відомо, компанія Westinghouse навесні 2008 року підписала контракт із НАЕК «Енергоатом» на п’ять років (із 2011-го по 2016 рік) на поставку ядерного палива для трьох реакторів ВВЕР-1000 Южно-Української АЕС.

Нині частка Westinghouse на світовому ринку ядерного палива становить 26%, частка компанії «ТВЕЛ» — 17. Отже, «ТВЕЛ» ставить собі за мету завоювати 30% світового ринку ядерного палива до 2030 року. Для її досягнення необхідно не тільки зберегти наявні ринки, а й збільшити їх з урахуванням планів, наприклад, тієї самої України щодо будівництва нових атомних енергоблоків. Звідси і наміри Росії створити такі умови, за яких Україна, обравши російські технології для заводу з фабрикації ядерного палива на своїй території, згодом будувала б тільки енергоблоки з реакторами російського виробництва. У цьому разі російські компанії практично навічно закріплюються в Україні, а ми потрапляємо в 100-відсоткову залежність від російських технологій у ядерній енергетиці як мінімум до 2100 року. А монополізм через відсутність конкуренції призводить до диктату цін виробника, нав’язування невигідних умов для споживача товарів і послуг. І найстрашніше, як ми переконалися на прикладі «газових війн», у випадку політичних ускладнень між нашими країнами монополіст може «перекрити кран», приміром, призупинити поставку ядерного палива. І тоді наші атомні станції, які виробляють майже 50% електроенергії в Україні, зупиняться. Економіка країни зруйнується, а українські громадяни змушені будуть використовувати досвід предків життя при каганці.

Національні інтереси України в цій сфері чітко прописані в Енергетичній стратегії до 2030 року, затвердженій урядом навесні 2006 року. Насамперед це позбавлення від 100-відсоткової залежності від монопольного російського постачальника ядерного палива на діючі українські АЕС, тобто диверсифікація джерел поставок палива. Щоб досягти цієї мети, у 2005 році був започаткований проект кваліфікації ядерного палива виробництва компанії Westinghouse (його дослідно-промислова експлуатація) і підписаний з нею комерційний контракт у 2008 році.

Друге — диверсифікація реакторних технологій для нового будівництва ядерних енергоблоків в Україні, що передбачає і використання для них палива іншої конструкції та іншого постачальника. Для цього були розпочаті переговори з найбільшими постачальниками реакторних технологій — компаніями з Південної Кореї, Канади; із тією ж Westinghouse, французькою AREVA.

Третє — створення елементів ядерно-паливного циклу для задоволення 100% потреб своїх АЕС в урані та цирконієвих сплавах, необхідних для виробництва ядерного палива з умовою купівлі послуг з ізотопного збагачення урану на світових ринках. Будівництво на території України заводу для фабрикації ядерного палива також розглядається як шлях до диверсифікації джерел поставок палива.

Знаючи про це, росіяни пропонують: «При реализации Плана особое внимание должно быть обращено на то, что:

Долгосрочный контракт и противодействие сооружению в Украине завода по технологиям Westinghouse, вне зависимости от стратегии и тактики дальнейших действий, должны оставаться приоритетными задачами российской атомной отрасли в Украине. От их выполнения будет напрямую зависеть объем дальнейшего присутствия Госкорпорации «Росатом» на украинском и европейском рынках. В ином случае, ситуация будет позволять американской компании Westinghouse закрепиться в Украине, а также создать хороший плацдарм для возврата в Европу, где потери для российской атомной отрасли могут быть значительными».

Для розширення своїх можливостей з доступу до послуг зі збагачення урану уряд України прийняв рішення про приєднання до роботи Міжнародного центру зі збагачення урану (МЦЗУ) у російському Ангарську. Діяльність цього центру, як голосно заявляла російська сторона, відбуватиметься під егідою Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) і гарантуватиме доступ країн-учасниць до одержання збагаченого урану, необхідного для виробництва ядерного палива для своїх АЕС.

Виходить, що завдання в РФ і України спільне (див. епіграф) тільки в одному — в обстоюванні кожною власних національних інтересів при розвитку вітчизняних ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу. А от інтереси національні при цьому зовсім не збігаються і навіть багато в чому, як-то кажуть, перпендикулярні.

Методи «понуждения» до співробітництва

Методи обстоювання своїх національних інтересів, причому в усіх сферах, росіяни використовують найрізноманітніші: від «подключения политического ресурса России», як гарно написано у вищезгаданому плані, до залучення маргінальних проросійських партій в Україні, про що, правда, у «Плане мероприятий… при неподписании…» прямо не написано. Від тиску на Україну через комерційні інструменти, авторитет Євросоюзу до шантажу виходом із переговорів і демонстративною активізацією їх з іншими державами про будівництво заводу з виробництва ядерного палива. Ну, і само собою, публікація і тиражування в російських, українських та інших ЗМІ коментарів політиків і експертів про те, що в зриві терміну підписання контракту між українським «Енергоатомом» і російським «ТВЕЛом» винна Україна.

Автори, а потім і виконавці «Плана...» не гребували тим, що використовували некоректні прийоми. Наприклад, поширюючи інформацію про те, що експлуатація палива виробництва Westinghouse призведе до другого Чорнобиля. Або запускаючи «качок» у ЗМІ, що вже прийнято рішення в секретаріаті президента України про розміщення заводу для фабрикації ядерного палива поруч із Білою Церквою, де нещодавно відбулися протести жителів із приводу розміщення іншого промислового об’єкта. В арсеналі прийомів і організація різноманітних мітингів-протестів із використанням українських громадян.

Збагатитися на збагаченні

«Критической точкой для Госкорпорации «Росатом» является 2015 год, когда по оценкам Украиной будет приниматься окончательное решение о дальнейшей работе с американской компанией. Очень важно преодолеть этот год в рамках долгосрочного сотрудничества. Ограничение срока действия контракта 2015 годом будет способствовать созданию комфортных условий для экспансии Westinghouse на рынок ВВЭР. Необходимо учитывать то, что примерно в это же время ожидается выход на проектные мощности (или, как минимум, пуск первых очередей) новых разделительных предприятий в Европе и США. Избыток производственных мощностей, превышение предложения над спросом и отсутствие долгосрочного контракта на комплектные поставки могут привести к тому, что Украина осуществит долгосрочную диверсификацию поставок услуг по изотопному обогащению урана».

Из «Плана мероприятий Госкорпорации «Росатом» по действиям в отношении Украины после 15 июля 2009 года при неподписании долгосрочного контракта на поставку топлива после 2010 года»

В ідеалі, контракт із «ТВЕЛ» на поставку ядерного палива для українських АЕС треба було б підписувати НАЕК «Енергоатом» на строк із 2011-го по 2015 рік. Спочатку росіяни пропонували терміни контракту з 2011-го по 2026 рік. За останньою інформацією, було знайдено компроміс — термін контракту обмежується 2020 роком. І якщо часові рамки контракту залишаться саме такими, то росіян можна буде привітати з досягненням однієї з цілей.

Для РФ важливо подолати фатальний 2015 рік у рамках довгострокового співробітництва з Україною, про що й записано в документі, який ми розбираємо. Саме цей рік стане тим рубежем, коли в Україні буде прийнято рішення про промислову експлуатацію тепловидільних збірок виробництва Westinghouse після завершення чотирирічного терміну дослідної експлуатації 42 ТВЗ і проходження дозвільних процедур у Держкомітеті ядерного регулювання України. Тобто з’явиться реальний шанс, що Україна одержить другого постачальника ядерного палива для своїх АЕС, і буде досягнуто визначеної в Енергетичній стратегії мети щодо диверсифікації джерел поставок.

Справа ще й у тому, що до 2015 року мають бути введені в експлуатацію додаткові потужності зі збагачення урану у Франції та США, і Україна зможе закуповувати ці послуги на світовому ринку для збагачення видобутого вітчизняного урану, оскільки пропозиція на цю послугу, як справедливо зазначають автори російського плану, перевищить на той час попит, і ціна на збагачення може істотно знизитися через конкуренцію на ринку цих послуг.

До сьогодні всі послуги зі збагачення урану закупалися НАЕК «Енергоатом» тільки в РФ, зокрема і для збагачення урану на комерційній основі для виготовлення 42 ТВЗ виробництва Westinghouse, які вже є в Україні. Тому не дивно, що серед цілей горезвісного плану й значиться «создание условий для невозможности прямых закупок» послуг з ізотопного збагачення урану через дочірню компанію «Росатому» ВАТ «Техснабэкспорт». Суворо обумовлено: поставки Україні тільки у вигляді готових ТВЗ, тобто комплектні поставки, і тільки через «ТВЕЛ». Росіяни цього разу не хочуть допустити конкуренції власних компаній на українському ринку, оскільки «Техснабэкспорт» свого часу виграв тендер на збагачення українського урану, необхідного для фабрикації вищезгаданих ТВЗ виробництва Westinghouse. РФ вигідно продавати продукцію вищої технологічної переробки, тобто готові ТВЗ через «ТВЕЛ».

У зв’язку з цим примітно й те, що, попри всі формальні кроки, розпочаті Україною для приєднання до Міжнародного центру зі збагачення урану, рішення щодо неї ще не прийнято, хоча минуло вже майже десять місяців після відповідної української ноти. Російська сторона киває на Казахстан — третього учасника МЦЗУ. Та є підстави припускати, що саме на прохання РФ Казахстан ніяк не може «дати добро» на участь України в цьому проекті.

Росії дуже вигідний «підвішений» стан України в цьому питанні, щоб, наприклад, висувати умови про закупівлю всього обсягу послуг зі збагачення урану тільки в неї з 2011 року і на наступні мінімум десять років.

Та є нюанс. Оскільки Росія стала ініціатором створення МЦЗУ і дуже пишається, що перша з держав — учасниць МАГАТЕ реалізує так звані багатосторонні підходи до чутливих з погляду розповсюдження ядерної зброї стадій ядерно-паливного циклу, запропоновані свого часу МАГАТЕ, то буде якось негарно виглядати в очах міжнародної громадськості, якщо РФ відкрито гальмуватиме процес входження України в цей проект. Краще зробити це чужими руками, що після арешту керівника «Казатомпрому» М.Джакішева виявилося зовсім неважко, адже тепер цю казахстанську атомну компанію очолює людина з родинними зв’язками в російському атомно-промисловому комплексі (В.Школьник є тестем В.Живова, керівника російської компанії «Атомредметзолото», котрий, як пише преса, «зовсім випадково» відповідає в «Росатомі» за контакти з «Казатомпромом»).

І чи потрібно Україні входити в цей проект, якщо і його РФ збирається використовувати як інструмент тиску? Потенційні партнери проекту і МАГАТЕ! Уважно прочитайте таку цитату з плану:

«4.2. Информирование украинской стороны о бизнес-модели ОАО «МЦОУ»:

— ОАО «МЦОУ» не является коммерческой организацией, предоставляющей услуги по обогащению урана по долгосрочным контрактам;

— ОАО «МЦОУ» — гарант предоставления ЕРР, который не имеет собственных производственных разделительных мощностей, но имеет определенные возможности в рамках выделенных квот на реализацию ежегодных спотовых заказов.

4.3. После присоединения Украины к ОАО «МЦОУ» предоставление ГП НАЭК «Энергоатом» услуг ОАО «МЦОУ» в объеме, который не будет превышать потребности в ЕРР трех украинских энергоблоков, фабрикацию для которых будет осуществлять нероссийский поставщик. Создание для Украины максимально жестких условий приобретения ЕРР в составе ОУП ОАО «МЦОУ» — заблаговременная заявка на получение услуг, мировые цены на услуги по обогащению урана. Прямая поставка ЕРР в составе ОУП в Украину должна осуществляться только через ОАО «МЦОУ» ввиду политического решения о присоединении Украины к данной организации. Прямые поставки ЕРРОУП от ОАО «Техснабэкспорт» в Украину должны рассматриваться как наихудший вариант».

Завод з фабрикації ядерного палива в Україні — неприхований шантаж

«Раздел 2. Мероприятия, связанные с выходом ОАО «ТВЭЛ» из переговорного процесса.

2.1. После информирования украинской стороны о выходе ОАО «ТВЭЛ» из переговорного процесса до перевода вопроса обеспечения АЭС Украины ядерным топливом в коммерческую плоскость, сосредоточить внимание на переговорах с чешскими партнерами по вопросу размещения «пилотного» регионального завода в Чехии, а также на контактах с другими зарубежными игроками на мировом рынке ядерного топлива с целью создания дополнительных зон давления на Украину.

Риски для Украины: неполучение топлива в 2011 году, отказ от вовлечения украинского урана в производство ТВС до подписания долгосрочного контракта, корректировка срока ввода в эксплуатацию производства ядерного топлива.

Риски для Госкорпорации «Росатом», ОАО «Атомэнергопром» и ОАО «ТВЭЛ»: отсутствие подтвержденного заказа на закупку урана, услуг по обогащению и на фабрикацию, невыполнение КПЭ в части формирования портфеля экспортных заказов на пятилетний период, вероятность расширения присутствия Westinghouse в Украине по политическим мотивам, закупка нероссийского урана и ЕРР минимум для трех энергоблоков.

Варианты создания дополнительных зон давления на Украину во время паузы в переговорах:

2.1.1. Продолжение переговоров с чешскими партнерами по сооружению производства ядерного топлива по российским технологиям в Чехии. Прояснение ситуации о желании и возможностях чешской стороны разместить сборочное производство ТВС по российским технологиям на своей территории. Обсуждение вопроса о возможности оказания давления со стороны Европейского Союза на Украину для принятия ею чешского производства в качестве альтернативного производителя и поставщика ядерного топлива. Проработка вопроса касательно возможности понуждения Украины со стороны ЕС к обязательному проведению тендеров при закупке ядерного топлива.

2.1.2. При возврате российской стороны к переговорному процессу с Украиной по долгосрочному контракту, по согласованию с чешской стороной, информирование Украины о том, что затягивание переговорного процесса с ее стороны привело к окончательному выбору нами Чехии в качестве площадки для размещения «пилотного» завода по производству топлива по российским технологиям. Предлагаем Украине принять этот завод в качестве альтернативного поставщика топлива для украинских АЭС. Обсуждение вопроса закупок Украиной топлива на тендерной основе.

2.1.3. Проведение переговоров с Toshiba/Westinghouse по вопросу о возможности кооперации по фабрикации топлива. Использование сотрудничества ОАО «Атомэнергопром» с Toshiba по организации склада ОУП для начала кооперации с Westinghouse. Использование фактора гарантированного обеспечения Toshiba/Westinghouse российским ОУП для размена на уход американской компании с рынка ядерного топлива Украины.

2.1.4. Проведение встречи с GE по вопросу кооперации в части совместного бизнеса по продвижению ТВС — Квадрат на американский рынок. Использование контактов как угрозу для позиций Westinghouse в США.

2.1.5. Проведение переговоров с Siemens и использование стратегического альянса для выхода на американский рынок с целью оказания давления на Westinghouse.

2.1.6. Рассмотрение возможностей использования сотрудничества с американской компанией USEC по поставкам российских услуг по обогащению урана для давления на Westinghouse».

«План мероприятий Госкорпорации «Росатом» по действиям в отношении Украины после 15 июля 2009 года при неподписании долгосрочного контракта на поставку топлива после 2010 года».

Були часи, коли пан В.Константинов, один із керівників «ТВЕЛ», казав, що Росія тільки тоді будуватиме заводи з фабрикації ядерного палива на чужій території, коли парк російських реакторів у світі досягне цифри 90. А поки що їх у світі налічується 74. Та раптом минулої осені компанія «ТВЕЛ» публічно сформулювала вимоги до вибору майданчика для будівництва заводу за межами Росії.

Майданчик вибирається на підставі таких критеріїв, яким мають відповідати країни: наявність великого парку реакторів російського дизайну, прихильність у перспективі до російських технологій, рівновіддаленість від традиційних російських ринків збуту продукції ядерного паливного циклу.

Виходить, що Україна відповідає першому оголошеному критерію (максимальна кількість реакторів за межами РФ). Що ж до другого, то, судячи з усього, прем’єр-міністр України запевнила свого російського колегу в «прихильності в майбутньому» до російських технологій. Незрозуміло тільки, як бути з третім критерієм, оскільки Україна сьогодні є центром ринку збуту продукції російського ядерно-паливного комплексу за обсягами й тому не може бути «рівновіддалена» від традиційних російських ринків за визначенням.

Для вчинення тиску на Україну керівництво «ТВЕЛ» у червні—липні стало роздавати інтерв’ю ЗМІ про те, що «по крайней мере пять стран уже высказали заинтересованность в строительстве таких заводов. Мы внимательно смотрим и увязываем окончательное решение с разработанными нами критериями». Серед можливих партнерів називалися такі держави, як Чехія (два енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000 і чотири з реакторами ВВЕР-440), Словаччина (п’ять блоків із реакторами ВВЕР-440). Під іншими, найшвидше, малися на увазі (але не називалися) Угорщина (чотири реактори типу ВВЕР-440), Болгарія (два енергоблоки з реакторами типу ВВЕР-1000, будуються ще два аналогічні). Можливо, для круглого числа малася на увазі й Фінляндія, яка експлуатує два енергоблоки типу ВВЕР-440.

Неузгодженість у тому, що в цих країнах експлуатуються переважно російські реактори першого покоління, які незабаром виводитимуться з експлуатації. А ТВЗ для них за конструкцією відрізняється від ТВЗ для реакторів ВВЕР-1000, які РФ активно просуває за кордоном. Щось не сходиться тут з оголошеним критерієм за кількістю енергоблоків російського проекту, особливо останнього покоління. Всі ці розмови про чергу з охочих будувати завод — чистої води блеф і надування щік.

А от українські експерти вважають, що в стратегічному плані більш перспективним для майбутнього ядерної енергетики в Україні буде будівництво заводу для фабрикації ядерного палива в партнерстві з компанією Westinghouse.

По-перше, ця компанія володіє технологією виробництва палива для реакторів ВВЕР-1000, що дасть змогу, у разі реалізації проекту, забезпечити діючі українські АЕС паливом власної фабрикації. За винятком двох енергоблоків — РАЕС-4 і ХАЕС-2, оскільки за часів уряду Януковича було підписано контракти з ВАТ «ТВЕЛ» на поставку ядерного палива на ці блоки на весь термін їхньої експлуатації, а це мінімум 30 років. По-друге, вона є найбільшим постачальником ядерного палива на ринки США та Західної Європи, оскільки володіє технологіями виробництва палива для всіх типів легководяних реакторів: водо-водяних під тиском (тип PWR), киплячих (тип BWR), загальна кількість яких у світі становить 216. Більш того, у перспективних планах багатьох країн — переважне будівництво реакторів типу PWR, що значно збільшить цей сегмент ринку ядерного палива.

У разі досягнення відповідних домовленостей можна було б виробляти в Україні паливо й для реакторів західного дизайну та вийти разом із Westinghouse на світовий ринок. Щось схоже планує Казахстан, створивши спільне підприємство з французькою AREVA. За планами, французька компанія забезпечить технічну підтримку створення виробництва палива на Ульбінському металургійному комбінаті потужністю 1200 тонн урану на рік, при цьому буде окрема лінія для виробництва палива для реакторів французького дизайну в обсязі 400 тонн урану на рік. А решта виробничих потужностей — 800 тонн урану на рік — використовуватимуться для виробництва палива для реакторів іншого дизайну.

Втім, і в цьому питанні російським планом передбачено «профілактичні» заходи. Та вже із тиску на компанію Westinghouse. Цьому присвячено чотири заходи. Наприклад, «проведение переговоров с Toshiba/Westinghouse по вопросу о возможности кооперации по фабрикации топлива. Использование сотрудничества ОАО «Атомэнергопром» с Toshiba по организации склада ОУП для начала кооперации с Westinghouse. Использование фактора гарантированного обеспечения Toshiba/Westinghouse российским ОУП для размена на уход американской компании с рынка ядерного топлива Украины». Інші пункти «Плана…» стосуються використання контактів і переговорів із компаніями, у тому числі з американськими General Electric, USEC і Simens, «как угрозу для позиций Westinghouse в США».

Сьогоднішню вичікувальну позицію Westinghouse щодо співробітництва в будівництві заводу з фабрикації ядерного палива в Україні можна пояснити тільки успішною реалізацією згаданих пунктів російського плану (термін реалізації був запланований на липень—серпень 2009 року).

Російські погрози та українські відповіді

Ну і, звичайно, в арсеналі інструментів тиску РФ на Україну набір погроз: не поставляти ядерне паливо після 2011 року; створити умови, щоб у 2010 році в рамках дії старого контракту Україна не змогла зробити резерв свіжого палива для використання його в 2011 році, для чого вимагати 100-відсоткової передоплати за 150 днів до його відвантаження; відмовитися від купівлі 200 тонн українського уранового концентрату в 2009-му і 2010 році, створити «максимально жесткие условия» придбання нею (Україною. — О.К.) послуг зі збагачення урану в складі «МЦЗУ», а саме: «заблаговременная заявка на получение услуг, мировые цены на услуги».

Хочу звернути увагу й на такі перли, що містяться в документі: «…о возможности оказания давления со стороны Европейского Союза на Украину для принятия ею чешского производства в качестве альтернативного производителя и поставщика ядерного топлива». Ну і також «касательно возможности понуждения (!) Украины со стороны ЕС к обязательному проведению тендеров при закупке ядерного топлива».

Цікаво, яким чином ЄС буде «понуждать» Україну до проведення тендерів із закупівлі палива, якщо нашим національним законодавством із закупівель саме для свіжого ядерного палива через його специфічність як товару зроблено виняток?

Судячи з висловлювань прем’єр-міністра України, наведених на початку статті, вона підтримує росіян у комплексному ув’язуванні питання та готова до тісного співробітництва в ядерній галузі на їхніх умовах.

Президент України, однак, побачив у російській умові закупівлі Україною всього обсягу послуг зі збагачення урану загрозу монополізації, про що сказав 5 червня, відкриваючи засідання РНБОУ, присвячене розвитку ринку паливно-енергетичних ресурсів у рамках реалізації Енергетичної стратегії України. Указ президента, яким введено в дію рішення РНБО, був оприлюднений тільки 27 серпня. Таку повільність важко пояснити у світлі непростих і важливих із погляду майбутнього розвитку вітчизняного ядерної енергетики переговорів, які тривають увесь цей час.

У рішенні РНБО чітко сформульовано, що при складанні контрактів на поставки ядерного палива необхідно «уникати прийняття умов, які обмежують можливості України в диверсифікації джерел поставок ядерного палива і монополізують окремі послуги ядерно-паливного циклу». З’явилося і дещо нове. Уряду доручено до кінця 2009 року «відпрацювати з урахуванням наявних пропозицій питання створення на конкурсній основі підприємства з виробництва ядерного палива». Раніше про конкурс не йшлося, говорили лише про вибір партнера.

Ну й зовсім уже дивним виглядає в цьому рішенні доручення уряду: «Розробити в місячний термін (!) проект міжурядової угоди з Урядом РФ щодо розвитку співробітництва в галузі розвідки, видобутку та переробки уранових руд, спрямованої на забезпечення в середньостроковій перспективі видобутку урану для повного покриття потреб ядерної енергетики України в урановій сировині».

Чого раптом, як кажуть в Одесі? Як це доручення поєднується з побоюваннями президента щодо монополізації Росією окремих стадій ядерно-паливного циклу, мабуть, відомо тільки тим, хто готував текст указу. Чому договір потрібно підписувати саме з Росією, а не з Казахстаном, Канадою, Австралією, нарешті, які є світовими лідерами з видобутку та переробки урану і створюють спільні підприємства по всьому світі?

А до всього цього, дорогі читачі, побачив світ указ президента від 11 лютого 2009 року, де чорним по білому було написано: «...незважаючи на успішно проведені переговори під керівництвом глави держави з американською стороною і підписання контрактів із компанією Westinghouse на поставки ядерного палива на три атомні станції, починаючи з 2011 року…» Тобто наш шановний президент розписався в тому, що він втрутився у компетенцію уряду України і вів переговори від імені суб’єкта господарювання НАЕК «Енергоатом»? Ну що тут скажеш...

А тепер уявіть, як за такої, м’яко кажучи, плутанини, що панує у найвищих ешелонах української влади, суб’єкт господарювання, а саме — державне підприємство НАЕК «Енергоатом», може адекватно вести виснажливі переговори з російськими партнерами, відомими своєю майстерністю і витонченістю, котрі до того ж мають затверджений план «понуждения»? І домагатися при цьому захисту національних інтересів України?

P.S. У 2003 році президент України Леонід Кучма подарував на день народження президенту РФ Володимирові Путіну каміновий годинник, на якому був напис із цитатою І.Канта: «Две вещи на свете наполняют мою душу священным трепетом: звездное небо над головой и нравственный закон внутри нас».

Дотепер переймаюся запитанням: що мав на увазі Леонід Данилович? Намагався наставити молодого колегу на путь істинний, аби той орієнтувався на моральні закони і пам’ятав про вічне? На жаль, не в коня корм, як кажуть. Порівняйте наведені в епіграфі слова російського прем’єра «о взаимоприемлемости» підходів і відповідальності за «сохранение капитала сотрудничества» із суттю «Плана мероприятий… при неподписании…»