Підйом зі скрипом

У 2014–2015 рр. паливний ринок України пережив болісне піке. Війна, втрата територій, падіння промислового виробництва й купівельної спроможності населення призвели до обвалу споживання бензинів і дизельного палива майже на 22%. 2016-го ринок відштовхнувся від дна й показав зростання на 9%. У першому півріччі 2017-го обсяги стабілізувалися, а структура ринку продемонструвала кілька цікавих тенденцій.

У 2016–2017 рр. домінують дві тенденції в споживанні - стабільне падіння продажів бензинів і зростання споживання ДТ. Це наочно показує пожвавлення економіки (підйомом це поки що назвати складно), оскільки зростання потреби в дизельному паливі стимулює переважно промисловість. У січні-червні 2017-го "дизельний" ринок зріс на 2,5%, до 2,57 млн т, тим самим компенсувавши зниження балансу бензинів (-7,5%). Але це не означає, що сумарне споживання моторних палив залишилося колишнім.

З рідини - у газ

Утім, не зовсім правильно говорити, що споживання бензину впало, швидше, перетворилося на скраплений газ. За результатами 2016 р., обсяг продажів автогазу зрівнявся із показниками щодо бензину (у літрах), а за підсумками першого півріччя поточного року вирвався уперед. Усе просто: газ дешевший за бензин майже в 2,5 разу, а це обіцяє прискорене повернення коштів, вкладених автовласниками в газобалонне обладнання. І так три роки поспіль.

У результаті продажі бензину в 2017 р. порівняно з докризовим 2013-м обвалилися на 41%, до 972 тис. т. А продажі пропан-бутану зросли на 85%. Колись це здавалося фантастикою, нині це реальність.

Упевнене входження скрапленого газу до числа масово використовуваних моторних палив дає можливість поглянути на національний баланс інакше. Завдяки зростанню поставок газу й ДП, ринок зріс до 4,29 млн т, що на 1,5% більше від показника 2016 р. (див. рис. 1). І це вже говорить про те, що драйверами підйому виступає не лише промисловість, а й населення.

У полоні російської нафти

У 2016 р. структура поставок зазнала важливих змін. Центральне місце серед них належить запуску в червні 2016-го нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", яким розпочато прокачування російського дизпалива. Якість Євро-5, грамотно вибудувана система продажів і гнучке ціноутворення зробили свою справу. За результатами шести місяців 2017 р. в Україну надійшло 618 тис. т "трубопровідного" дизпалива, або майже 24% від загального обсягу ринку.

Російський продукт потіснив лідерів ринку білорусів. У 2017 р. вони втратили 14%, але все одно зберегли за собою перший рядок у рейтингу джерел поставок. Мозирський і почасти Новополоцький заводи відправили в Україну 1,2 млн т і закріпили за собою половину ринку. Погодьтеся, більш ніж гідний результат.

Однак білорусів хвилюють не тільки й не стільки обсяги. Російський продукт ударив по цінах, які за минулий рік знижувалися двічі та втратили близько 15 дол. на тонні.

Ринок завмер, очікуючи результатів нещодавно оголошеного "Білоруською нафтовою компанією" тендера на поставку в Україну 1 млн т дизпалива протягом найближчого року.

"Ми очікуємо, що диференціали на білоруський продукт мають впасти на 10–15 дол./т щодо поточних контрактів. А якщо ні, то ринок стане більше брати з труби, там можливості необмежені", - розповів один із трейдерів на умовах анонімності.

Зате нема чого боятися "сябрам" на бензиновому фланзі - конкурентів тут у них практично немає. Особливо якщо йдеться про бензин А-92, який європейські заводи вже перестали випускати. Тому Мозирський НПЗ залишається недосяжним лідером з часткою в імпорті 82% і в загальному балансі 49%.

Продовжує упевнено втрачати свої позиції в Україні польський "Орлен". Поставки з Плоцького НПЗ у Польщі впали вдвічі (сумарно до 1% ринку), з Литви - залишилися на колишньому рівні (близько 7%).

Поступова втрата ринкових позицій в Україні зумовлена насамперед переорієнтацією "Орлена" на забезпечення внутрішнього ринку Польщі, де виник гострий дефіцит дизельного палива. Це, у свою чергу, пов'язано з ліквідацією польською владою майже 30-відсоткового тіньового сегмента дизельного ринку, наповнюваного багато років імпортом без сплати ПДВ. На ліквідацію "діри" в обсязі близько 6 млн т дизпалива на рік сьогодні кинуто всі сили польського концерну, що висмоктує всі ресурси не лише з польського, але і зі свого литовського НПЗ у Мажейкяї.

Незважаючи на відносну дорожнечу, утримують свою частку ринку поставки з моря. У січні-червні 2017 р. імпорт танкерних партій бензину й ДП становив 260 тис. т, що навіть на 1% перевищує торішні показники.

Збільшення поставок по трубі й падіння цін на поставки з півночі обмежили ареал поширення "морського" імпорту приморськими регіонами, хоча раніше він "добивав" до Дніпра, Кропивницького, Запоріжжя й Вінниці (рис. 2).

Виробник бере своє

У прогнозах на 2017 р. українським нафтопереробним заводам приділялася особлива роль. Уже було відомо про наміри Кременчуцького НПЗ групи "Приват" наростити переробку за рахунок 1,3 млн т азербайджанської нафти. Старт вийшов важким, і поки що програма йде з відставанням від графіка. За півроку "Укртатнафта" одержала 386 тис. т каспійської нафти, що суттєво нижче очікуваних обсягів. Проте контрольований групою "Приват" завод у Кременчуці наростив виробництво нафтопродуктів на 15% (638 тис. т).

Збільшення переробки нафти на "Укртатнафті" повністю залежить від здатності "Привату" ефективно продати збільшені обсяги палива. Поки що черга не вишиковується. "Генералітет" дніпропетровської групи втратив колишню прозірливість і спізнився з рішенням нарощувати виробництво на кілька років. Зараз конкуренція на ринку посилилася, що вже привело до падіння цін, і, як ми вже відзначали стосовно білорусів, найближчим часом приведе до ще більшого їх падіння. У підсумку рентабельність переробки знижується.

До всього "Приват" ніколи не продавав, він тільки купував, тому вибудовування збуту йде з великим скрипом. Клієнт вимагає гнучкого, оперативного й поважного ставлення, тоді як "приватівці" звикли дивитися на колег на ринку дещо зверхньо.

От із чим немає проблем, то це із сировиною. В "Сокарі" запевняють, що готові виконати поставки сировини в повному обсязі і навіть більше. Наприклад, "грудкою", але пройшла пробна поставка іранського газового конденсату.

"Тільки через шість місяців митники визнали, що ми привезли конденсат, а не продукт переробки. Це питання (митне оформлення. - Авт.) вирішувалося на рівні губернатора Одеської області й… посла Азербайджану в Україні", - нарікає представник компанії "Сокар Трейдинг".

Одним з одержувачів азербайджанської нафти й іранського конденсату може стати "Укргазвидобування" (УГВ), яка вже позначила такий інтерес. Нещодавно вона купила 5 тис. т легкої нафти із запасів "Укртранснафти".

Додаткова сировина УГВ точно знадобиться. За підсумками першого півріччя, Шебелинський газопереробний завод знизив випуск бензинів і ДП (на 29%). Друге півріччя обіцяє бути більш результативним ще й через поступове зростання видобутку газу, що попутно супроводжується підвищенням виробництва газового конденсату - ключової сировини для "Шебелинки".

Частка українських нафтопродуктів у 2017 р. збільшилася до 21%, і є всі можливості для подальшого зростання. Сировина для цього є, необхідні ефективний продаж і трохи везіння (рис. 3).

Нові обличчя

Відбулися помітні зміни й у складі постачальників. Лідером з імпорту нафтопродуктів залишається група компаній WOG, яка завезла за півроку 475 тис. т бензинів і ДП. Але це на 11% нижче торішнього результату, що свідчить про триваючу кризу в компанії. У найкращі часи луцька компанія заводила за півроку до 1 млн т нафтопродуктів. Днями WOG залишив керівник трейдингового напрямку Владислав Войтенко, що одні джерела позв'язують зі зменшенням потреби в закупівлях, інші - із проблемами їх фінансування (див. табл.).

Рейтинг імпортерів за перше півріччя 2016–2017 рр., тис. т

"Галнафтогаз" (управляє мережею ОККО) посідає другий рядок у рейтингу імпортерів (364 тис. т) і перший - за поставками бензинів (141 тис. т). Однак компанія також недорахувалася 5% обсягів. Насамперед це можна пов'язати зі згаданою переорієнтацією автомобілістів на скраплений газ. І якщо на ОККО їх приваблювала якість бензину, то після встановлення газу головним життєвим орієнтиром стає ціна. За нею їдуть на нелегальні "підпарканові" заправки, що пропонують привабливі "безподаткові" ціни.

Зміни відбулися на третьому рядку рейтингу. Компанію "БНК-Україна" змінила компанія "Анвітрейд" - ексклюзивний оператор автомобільних відвантажень "трубопровідного" дизпалива (217 тис. т). Окрім традиційних пунктів наливу палива в Новограді-Волинському (Житомирська обл.) і Смизі (Рівненська обл.), у червні оператор почав відвантажувати із закарпатських Дубриничів. Звідси почалися й поставки бензовозами на експорт.

Перше півріччя завжди менш динамічне порівняно з другим, на яке припадає сезонний пік споживання палива. Перегляд контрактів на білоруські нафтопродукти, потенціал збільшення переробки на українських НПЗ і необмежені можливості "дизельної" труби - усе це дає змогу безпомилково прогнозувати вкрай насичений період для українського паливного ринку.