Зима. Паперове тепло?

Країна вчиться жити без опалення, а кияни вже освоїли науку обходитися без гарячої води. Виходить так собі, тим більше, що погода слабко нагадує бабине літо.

Уряд тим часом зображує в особах сцену "пожежа в домі розпусти під час повені". З одного боку, всі розуміють, що за дві-три місяці неможливо вирішити проблеми, які накопичувалися десятиліттями. З іншого - нездатність нашої бюрократичної машини робити хоча би щось, крім спрямованого на власне виживання, просто вражає. До Банкової, схоже, так до пуття і не дійшло, що зима буде не просто холодною, а дуже холодною. І працювати треба на випередження, концентруючи доволі обмежені сили й кошти там, де буде максимальна віддача.

Росія планомірно веде газову війну, по максимуму відтинаючи реверсні потоки газу в Україну. Запасів цього енергоносія в Україні впритул. І тут з'ясувалося, що, як опалювати без газу, наші керівники уявляють дуже теоретично.

А газу не вистачає за будь-якими сценаріями. Навіть за умови поставки 6 млрд кубометрів реверсного газу (що далеко не факт) один місяць опалювального сезону ресурсами не забезпечено.

До того ж в останні роки Україна мала доволі пристойний профіцит вугілля, і до цього звикли. Тепер у зв'язку з війною позначився його гострий дефіцит. Вугільні склади більшості станцій у найліпшому разі напівпорожні. Ба більше, не факт, що запаси, які значаться на папері, реальні. Доповіді про наявність на станціях майже 3 млн т вугілля викликають певний скепсис. Я періодично проїжджаю повз приміську Трипільську ТЕС, і мені вкрай важко змусити себе повірити, що там реально лежать означені 250–300 тис. т вугілля...

До речі, НАК "ЕКУ" дає помірнішу оцінку наявних ресурсів. За даними цієї компанії, першу половину вересня запаси скорочувалися, дійшовши до критичного рівня 1,999 млн т.

Утім, глава Міненерговугільпрому Юрій Продан бадьоро заявив, що державні й приватні підприємства підписали угоди про поставки 5,6 млн т імпортного вугілля. Це, безсумнівно, добре. Хоча термін контрактів... до кінця 2015 р. Тож цієї зими буде непогано, якщо одержимо понад половину контрактного імпортного вугілля. Однак міністерство пообіцяло, що на 1 січня 2015 р. вугілля на складах буде понад 3,5 млн т.

Запитання викликають навіть ближчі контракти. Так, обіцяні поставки південноафриканського мільйона тонн вугілля для державної енергокомпанії "Центренерго" виглядають доволі туманно. У другій половині року прийдуть перші судна. Ну й надалі південноафриканське вугілля завозитимуть по 250 тис. т на місяць. Крім того, це вугілля ще треба розвантажити, розмитнити, доставити. Поки що жодного слова не сказано про зниження або відстрочку стягнення ПДВ з увезеного вугілля.

До речі, за розрахунками, імпортного вугілля з ПАР й Австралії буде до 400 тис. т на місяць за його дефіциту близько мільйона тонн. Решту треба покривати з інших джерел, насамперед із тієї ж Росії (з усіма ризиками "точкового" зриву поставок).

Нині "Центренерго" для накопичення вугілля навіть зупинила до жовтня Зміївську ТЕС на Харківщині, яка поставляє електроенергією три області. Дивно, що вкрай скупо говориться про поставки зовсім близького польського вугілля, де зараз на складах шахт лежить кілька мільйонів тонн.

Так що значна частина укладених контрактів - це поставки того ж таки російського вугілля, законтрактованого ДТЕК (контролює "Дніпренерго" й "Західенерго") і "Донбасенерго". Частково вугілля йде і з двох ростовських шахт ДТЕК.

Хоча з електроенергією донбаської енергокомпанії ситуація більш ніж складна. Її Слов'янська ТЕС і так вийшла ладу в результаті боїв, а друга, Старобешівська ТЕС, у вересні опинилася під контролем сепаратистів. Із паливом там погано (його везуть із двох макіївських шахт, і працюють тільки два-три блоки з десяти).

Утім, поки що на Донбасі існує неформальне енергетичне перемир'я. І якщо працюють лінії електропередачі, станції поставляють електроенергію в населені пункти незалежно від прапорів над ними. Так, електроенергія в Луганськ іде з контрольованої нашими військами Луганської ТЕС (працюють лише два блоки). Уже під час "перемир'я" артобстрілом бойовиків накрило три її трансформатори.

Нині "місцеві росіяни" пробують прокласти окупованою територією до Луганська "контрабандну" ЛЕП-110. Утім, її потужності не вистачить для забезпечення й п'ятої частини потреб (див. табл.).

Із підготовкою до зими на окупованій території взагалі поганенько. Так звана ЛНР, старанно уникаючи подробиць, повідомила, що "завдяки чітким діям керівництва ЛНР і старанням працівників ГРС луганці зимуватимуть у теплі"... Правда в цьому повідомленні - хіба що про реально героїчні дії працівників газових й енергетичних служб, які під обстрілом латали комунікації.

До слова, газ на окуповану територію йде від усе тієї ж "бЕндерівської хунти". І не так уже й мало - 70–80 млн кубометрів на місяць.

"Братерська" Росія охоче поставляє зброю, включаючи важку, й "зелених чоловічків", 25 годин на добу виє про "звірства укропів", але ділитися ресурсами зовсім не поспішає. Втім, у створеного при Кабміні кризового енергетичного штабу достатньо проблем і без Донецька з Луганськом.

Якщо вугілля для ТЕС - це все-таки (за наявності енергійних зусиль і грошей) більш-менш вирішуване питання, то з ТЕЦ усе складніше. У країні працювало 34 великі ТЕЦ, з яких на природному газі - 28. На вугіллі працюють лише шість ТЕЦ. Технологічно газ можна замінити мазутом.

Однак, зважаючи на все, чиновники навіть зараз невиразно уявляють економіку роботи теплоелектроцентралей. Навіть цілком компетентний в інших питаннях віце-прем'єр-міністр Володимир Гройсман спантеличив планами покриття мазутом дефіциту газу в 3 млрд кубометрів: "Нині проводяться розрахунки, скільки потрібно ресурсу, щоб закупити мазут".

Розрахунки можна зробити прямо на коліні. Щоб замінити такий обсяг газу, потрібно 2,5 млн т мазуту, що коштує дорожче, ніж навіть газпромівський газ. Мазут у портах Середземного моря (CIF) коштує 530–550 дол. за тонну. Додамо ще півсотні на розвантаження, доставку.

Ресурсів мазуту в таких обсягах у країні немає, виробництво в кілька разів нижче. За вісім місяців НПЗ виробили його близько 350 тис. т. Заборона експорту - захід, безумовно, правильний, але питання, на жаль, не вирішить.

Трохи пізніше в Міненерговугільпромі не дуже впевнено заговорили про придбання мільйона тонн мазуту.

Про мазут згадало й "Київенерго", яке хоче, щоб Кабмін виділив йому додаткові 100 тис. т. Дві найбільші міські ТЕЦ, що дають половину тепла Києву, чисто газо-мазутні. Представники мерії зазначають: "Це дасть змогу, навіть за повної відсутності газової складової, 20 днів при лютих морозах винятково за рахунок цього опалювати житлові будинки. Це буде страховий ресурс". Судячи з округлості фраз (слово "купити" не згадувалося), ідеться про ресурси Держрезерву. Нині у київських мазутосховищах 52 тис. т мазуту, але київенергівського з них мало.

"Київенерго" озвучувало й тезу про те, що 1,2 млрд кубометрів ліміту на опалювальний сезон не вистачить, і треба дати хоча б півтора. Реакції не було, газу немає взагалі. Тепер у столиці обстежать 18 газових котелень, вивчаючи можливості їхнього переведення на альтернативні види палива.

За іронією долі, позитивну роль відіграє провал двадцятирічних планів реконструкції Дарницької ТЕЦ. Тепер станція з майже допотопним устаткуванням може спалювати вугілля, що закриває потреби приблизно 10% населення міста. Зону її роботи спробують розширити. Хоча й для неї потрібне вугілля. У серпні ситуацію із запасами вугілля на цій ТЕЦ оцінювали як критичну.

У столицю й регіони вже спустили плани відключень електроенергії, поки що без відключення населення й підприємств життєзабезпечення. Правда, у багатьох районах столиці й інших міст електроенергію й без планів відключають без попередження по кілька разів на день. Причиною названо те, що "центральна й північна енергосистеми НЕК "Укренерго" є енергодефіцитними через брак вугілля на складах теплових електростанцій". Це про перспективи електробойлерів й електрообігрівання, та й електроплит.

Це величезний привіт будівельникам наших високовольтних ліній для перекидання частини енергії від західноукраїнських АЕС на Київщину, які знову завалили плани введення їх в експлуатацію цього року. "Добре", що в нас війна "гібридна", - у нормальну когось могли б і розстріляти за таке "вдале" будівництво ЛЕП. Не монтажників, природно, а кураторів і фінансистів.

Зима дедалі ближче, а підготовка до неї все така ж млява. Схоже, всі чекають, що от-от хтось (Обама, Стокгольмський арбітраж, Вова Путін, Євросоюз, та хто завгодно) вирішить питання, купить газу й усе владнається. Можна знову пиляти схеми... Все спишуть на війну?